Нащо Богу жертви?

сам собі получається

Значить таки Бог створив зло?
п.с. на мою думку, тут трохи плутанини в даному питанні.

злість це добре - допомагає жити, добре що не відчай. А відчай треба переводити в злість, а злість вже знайде причину бути дальше.
п.с. політика - політикам, віра тут ні при чім.

 

Так було у Старому Заповіті.. я знаю що якось доводять цитатами з Біблії, що Христос якраз через свою жертву змінив хід подій. І тепер кожний відповідає лише за свої гріхи (не ба батьків чи дідів до сьомого чи там якого коліна).
Це так? Зхідно християнсьва ми несемо кару в житті лише за свої гріхи?

 

Добро і зло НЕ Є створеними, бо це – моральні категорії, які залежать від ВОЛІ людини, а не від об’єктивної реальності, тобто чогось (когось), що існує поза людиною. Добро і зло – не є об’єктами пізнання (фізичними об'єктами), що стосуються розуму, а «об’єктами» вибору, що стосуються волі.
Простий приклад: Бог створив вогонь. Вогонь - ні добрий, ні злий. Добрим або злим він стає хіба що в руках людини.

Уважно прочитайте цей вірш і зверніть увагу на виділений фрагмент:
«Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях ТИХ, ХТО НЕНАВИДИТЬ МЕНЕ» (Вих.20:5)
Ось ця граматична побудова "тих, хто ненавидить мене" стосується і батьків, і дітей, і означає просту річ: кожен відповідає за СВОЇ гріхи. Перечитайте уважно весь 18-й розділ книги пророка Єзекиїла - там якраз про це йдеться.

 

З тим погоджуюсь.
Все відносно.
Що для одного добро,те для іншлго зло..і навпаки.
Але таки не можу збагнути,для кого є добром мука чиєїсь дитини.
Хоча... я всього лиш людина.

 

Хвилиночку.. це ж як? От батько згрішив, "ненавидів" (хоч як можна ненавидіти Бога? через вчинки чи що.. якщо так, то значить, просто - нагрішив багато і тяжко, забувши про Бога, не зважаючи на нього, не боячись його - не обов'язково при цьому ненавидіти) - і ось за його гріхи покарано його сина - він народжується скаліченим чи має вроджену хворобу.. ну і що, за ЧИЇ гріхи страждає (і буде страждати, буде покараним на все життя) цей новонароджений, якщо він ще не встиг показати - він сам (новонароджений) ненавидить чи любить Бога?

 

Людина, яка страждає, і яка є покинутою напризволяще у тому стражданні, в якому її Творець взагалі не бере участі, бо Він нібито «не займається таким дріб’язком», з морального погляду є набагато досконалішою від свого ж Творця. Людина, яка страждає від зла, є духовно вищою та заслуговує на життя більше, ніж той бог філософів і релігій, який наче несвідомо створив зло, а тому зовсім не є відповідальним за його наслідки.
Бо як можна шанувати оту Найвищу Істоту, яка вважає за необхідне залучити до своєї божественної системи, до плану свого Спасіння духовні страждання й фізичні хвороби? Що цьому Богові прийшло до голови, коли Він вирішив під час акту творіння, що особа похилого віку не буде здатна самостійно контролювати свої природні потреби? Або коли дозволив, щоб люди вже з утроби матері народжувалися каліками чи інтелектуально неповноцінними?
Такі створіння насправді є смертельним гріхом для такого Творця. Тоді для Нього єдиний шанс, щоб виплутатися з поданих звинувачень – не існувати.
«А якби існував, – полюбляли співати цей куплет паризькі комунари, – треба було б його розстріляти. Не може пройти непокараним той Старець з білою бородою, який вирішив, щоб діти страждали та плакали».
Тільки Бога, який об’явився в Ісусі як невинно розп’ятий невільник, не стосується блюзнірство людини, яка збунтувалася через свій біль, який часто докучає так сильно, що заледве її не душить.
Тому наголошую: нема іншої відповіді на проблему зла, як тільки відповідь з Ісусового хреста, на якому Бог перетерпів найбільше зло, і на якому здобув тріумф лише тому, що вистраждав аж до кінця. Ця відповідь з Голгофи цілком унеможливлює подальшу наявність скандалу з приводу Бога-тирана, який немов насолоджується стражданнями своїх створінь. Проте, вона зумовлює ще більший скандал.
Дітріх Бонгефер колись писав: «Бог Ісуса допомагає нам не завдяки своїй всемогутності, а завдяки своїй немочі. І, власне, саме в цьому полягає суттєва різниця між християнством і кожною іншою релігією».
У Першому Посланні до коринтян апостол Павло наголосив: «Слово про хрест – дурість для тих, що гинуть, а для нас, що спасаємося – сила Божа. Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрості шукають, ми проповідуємо Христа розп’ятого: ганьбу для юдеїв, і дурість для поган; а для тих, що покликані, – чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу могутність та Божу мудрість. Бо, нібито немудре Боже – мудріше від людської мудрості, і що немічне Боже – міцніше від людської сили» (1Кор:1:18, 22-25).
Християнство, замість уникнення проблеми зла, застосовуючи метод фальшивих і акробатичних теологічних та філософських трюків, ставить її в самий центр свого Послання.
У закінченні «Звернення» II Ватиканського Собору написано: «Христос не нищив страждання, а також не визнав за доцільне об’явити повністю його значення; Він теж страждав, а цього досить, щоб ми зрозуміли всю вартість терпіння».
«Наявність зла, – написав Клодель, – Христос не пояснює, а є поруч нього присутнім. Ісус не знищив хрест, а розпростерся на ньому».
Тільки в перспективі Нового Завіту зло не є випадковим, не становить дошкульного питання, на яке потрібно відповідати великими або малими богословськими чи філософськими хитрощами. Євангеліє проголошує, перш за все, щастя для вбогих і переслідуваних, для тих, хто плаче і страждає.
В інших релігіях всі ті, хто страждає, переконані, що Бог їх покинув. Натомість, у християнстві, і лише в ньому, віруючий, пригнічений стражданням, може бути цілком певний, що його Бог-страждаючий є тоді ближчим до нього, коли той також терпить у житті. «Тільки Бог, який страждає, має достатньо могутності та сили, щоб прийти нам на допомогу» (Д.Бонгеффер).

 

Ставши християнином, людина уже не несе ніякої кари за свої гріхи, бо за її гріхи кару уже понесено!
Христос поніс кару за її гріхи, став жертвою за гріх людини!
Проста логіка...

 

Вибачте, але ж ніхто не бунтується. Не йдеться про неготовність до страждання, а лише про розрізнення: де є страждання просто (самі по собі, бо стається так в житті що страждання мусять бути у всіх), а де - покарання за гріхи наших предків?

Отже, наступні покоління не розплачуються за вбивства, самогубства чи інші тяжкі гріхи, скоєні їхніми прадідами чи дідами? Це було б теж логічним (і справедливим), я вважаю.
Дивно просто, що деякі християни (чула від однієї жінки, котра ходить на всі служби у церкві і є дуже обізнаною в плані вивчення Біблії) вважають що теперішні наші "нещастя" в суспільстві і вцілому на Землі є нам покаранням за те, що колись більшовики підривали церкви і т.і. ..якщо кожний відповідає лише за власні гріхи, то до чого тут минуле і минулі гріхи інших людей?.. навіщо це пов'язувати причинно-наслідковими зв'язками?

 

Те, що діти народжуються інвалідами - вина Бога? А, може, все таки вина батьків, які в молодості забагато випивали? Може, вина акушерів, які "делікатно видавлювали" дитину при родах? Може, вина тих самих батьків, які так були заклопотані меркантильними справами, що взагалі не приділяли уваги синові, не давали йому тієї батьківської любові, якої той потребував і як результат - син скоїв самогубство. В чому тут вина Бога?
Зрештою, чому ми народжуємося з первородним гріхом? Адже це не ми грішили, а Адам з Євою. То чому ми маємо розплачуватися?
Але ви забуваєте одну дуже важливу річ, про яку говорить християнство, - це онтологічна солідарність (солідарність буття): це саме те, про що неодноразово писав апостол Павло:

- «І як страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени» (1Кор.12:26)

- «Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква» (Кол.1:24)

Солідарність онтологічна означає, що все людство – від першої і до останньої людини – це «єдиний організм». І якщо хтось із цього організму страждає – то певною мірою страждають і інші, бо один орган організму тією чи іншою мірою впливає на інші органи («людський» приклад: якщо нас болить печінка, то так чи інакше «віддають» і інші органи). Якщо хтось радіє – радіють і інші. ЯКЩО ХТОСЬ СПОЧАТКУ ЗГРІШИВ – то «ВСІ ЗГРІШИЛИ» (Рим.5:12).
Гріх Адама називається «первоРОДНИМ», бо він перший у людському роді. Він не є ні моїм, ні вашим особистим гріхом. Він – особистий гріх Адама, але оскільки все людство – це «єдине ціле», тому він став «спадком» природи всього людства.
Чи є в цій "несправедливій" солідарності щось позитивне? Є! Якби не онтологічна солідарність, то Христові довелося б НЕОДНОРАЗОВО помирати на хресті ЗА КОЖНОГО ІНДИВІДУАЛЬНО.

 

..хіба в моїх запитаннях це було?
Я питала:
1. як розрізнити просто страждання (бо воно існує і всі страждають, навіть Христос) і страждання як кару за гріхи предків/власні гріхи?
2. Якщо Христос поніс кару за гріхи кожного, хтов нього увірує, і ці гріхи не падають на нащадків, то чому так часто можна чути від християн-знавців Біблії (принаймні, я чула), що теперішні проблеми в нашій країні (і у світі загалом) є карою за те що наші діди і прадіди руйнували храми в революцію.. себто це було навіть риторичне питання: якщо кожний відповідає за власні гріхи, то однозначно не можна казати що "нас покарано через руйнування храмів в революцію".

 

Перепрошую, але вам слід було відразу сказати, що запитання - риторичне
Я тут тільки другий день, нікого не знаю, не знаю, хто, в кого і як вірить. А якщо не знаєш людини - важко відповідати на запитання, бо не знаєш, що ця людина знає, а чого ні, що розуміє, а чого ні.
Ще раз перепрошую.

P.S. Ніколи не чув такого аргумента, що "нас покарано через руйнування храмів в революцію", але як на мене - цей аргумент немає нічого спільного з християнством.

 

Жертвоприношенням завжди користувалися слабкі люди щоб доказати свою могутність. Це завжди було примхою тиранів, як наприклад Леніна чи Сталіна, таких персоажів безліч знає історія, і прикро що ця необдумана практика продовжується.

 

Чому зло на землі? Дуже важко відповісти. Думаю, деякий ключ дає наступний вірш

І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя.
(Бут 3:17)

І наступні вірші ще більш дають зрозуміти, що люди терплять на землі не обовязково за свої гріхи чи гріхи своїх предків

Того часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами.
Ісус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян?
Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!
Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть?
Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!(Лк 13:1-5)

 

Оце питання було справжнє:
1. як розрізнити просто страждання (нехай буде, за первородний гріх, хоча такий термін прямо в Біблії ніде не зустрічається, наскільки мені відомо - тільки витлумачити можна його) і страждання як кару за гріхи діда/власні гріхи?..
Можливо, є якісь ознаки чи відмінності?

 

Взагалі воно добре, що президент ходить до церкви, навіть коли, як ми вважаємо, просто напоказ... Набагато гірше, коли б цурався церкви...

Не в цьому житті, тут ми тільки гості.. Почекаємо на життя майбутнього віку, коли "не буде вже смерті, ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде"..

 

і що в такій показусі доброго?

 

А вам яка до того справа, ваш ідол забороняє вам брати участь у політиці, голосувати на виборах, ви космополіти, а боротьба з церквою стала для вас самоціллю.. Тому не вам судити показуха чи не показуха.. Януковича підтримує багато українців, які не бачать в його відвідуванні церкви показухи, то нехай для них він буде прикладом, першими кроками до храму, до християнства.. Христове Євангеліє проповідується різними способами, навіть такими.. Двоє людей побачили монаха, який кудись спішив - перший подумав :"Мабуть спішить на побачення з блудницею", другий :"Спішить брат в свою келію, на молитву", в кожного свої думки..

 

та? Якщо там так добре, то чому ніхто не хоче туди піти?
А то лиш говорять життя на землі - говно.
А після смерті все стає на свої місцяі наступає повне блаженство...

 

оце точно.. нашо богу жертви? чому він карає якщо любить і нашо богу гроші?
золоті кубки і срібні хрести? чому священники задаром не похрестять і задаром не повінчають? получається релігія коштує бабла.. і тут вже про багатих, верблюдів і вушко голки навпаки? бідному не пролізти в рай, бо все куплено? це просто капєц..

 

всі ті жертви потрібні НЕ Богу, а саме церкві.
Бог нічоґ0 не поребує, в нього і так все є.
Дії 17:24-25
Бог, що створив світ і всє, що в нь0му, бувши Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих, і Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.