Нащо Богу жертви?

А я не кого не закликаю до вбивства.
Але в данному прикладі Бог зарахував праведність Фінеасу в рід і рід.
А мойсею був дан наказ винищити ідолопоклонніців.
Я відповідала на питання про вбивство. І написала що це моя думка.
Можете пояснити це питання зі своєї думки.

 

А навіщо малим діткам бабай? Щоби були чемні і слухняні

 

мета виправдовує засоби?

получається все-таки є щось між добром і злом третє - "добре зло" і четверте "зле добро"?

 

Я думаю, що Біблія написана була ТОДІ і для ТОГО ЧАСУ. Зараз часи інші, і розуміти буквально Біблію можна далеко не завжди. Якби було все так просто, то не потрібно було жодного законодавства чи конституцій.

Генерально, що з Біблії слід винести - Бог є, він всемогутній, він любить кожного, і пропонує любити одне одного і своїх ворогів. І не робити капостей одне одному. Тоді він винагородить за це вічним життям.
Десь так.

 

Все добре, тільки найголовніше забули:

"Люби Господа, Бога
свого усім серцем своїм, і всією душею
своєю, і всім своїм розумом, і з цілої
сили своєї!!Мар.12:30

Без цього Ви не зможете, по-справжньому, любити ні ближнього свого ні тим більше ворогів... Бо саме Він дає силу і здатність це робити.

 

А де в цей час були араби, негри, ацтеки, майя, евенки чи їх прото-предки і ті всі народи, на 2200 мов яких перекладено тепер Біблію? Чому Бог був Богом тільки свого, обраного народу, і прийшов тільки до свого народу, а звернення до язичників не було "заплановане" навіть для місії Ісуса Христа (знаємо з прикладів, описаних в канонічних євангеліях як то було і як пізніше змінилася думка самого Ісуса Христа щодо "інших", при чому не далеких - а сусідських народностей), і тільки після зішестя Святого Духа апостоли отримали благословіння на проповідування слова божого по всьому світу.. (пішли у світ, раз уже "свій народ" - не прийняв і так і залишився, аж дотепер, тими "ортодоксальними євреями" які моляться біля стіни плачу і читають тору - чи я щось плутаю?)

 

Не знаю конкретної відповіді на це питання. Думаю, що це просто такий Його(Бога Отця) характер.
Ісус Христос, як повне відображення характеру Свого Батька, також не зі всіма людьми мав однакові стосунки, а вибрав собі саме 12. Більше того, з тих 12-ти у Нього були учні, з котрими Він мав ще ближчі стосунки (Петро, Яків) і був один найулюбленіший (Іван)...
Чому?
Такий Його характер... Він Сам вибирає до кого прийти...

Але завдяки Своїй жертві Христос зараз стоїть під дверима серця кожної людини без виключення і стукає. Він терпляче чекає згоди людини, щоб ввійти і вечеряти з нею, Він хоче мати з людиною близькі стосунки цілу вічність! Відкрити, або не відкрити власні двері серця для Ісуса це уже наша відповідальність... Я особисто, свої двері відкрив перед Ним. Можу сказати, що це неможливо ні з чим порівняти! Життя змінилося кардинально!!

 

В Старому Завіті Бог був названий Царем народів і Богом цілої землі. Історія спасіння і викуплення роду людського тривала не одну тисячу років....хоча для Бога час не має значення.

 

"І ось жінка одна хананеянка ... заголосила до нього й сказала: "Змилуйся надо мною, господи, сину Давидів, -- демон тяжко дочку сою мучить!"
А він їй не казав ані слова. Тоді учні його, підійшовши, благали його та казали:"Відпусти її, бо кричить услід за нами!"
А він відповів і сказав: "Я посланий лише до овечок гинучих дому Ізраїлевого"... А вона, підійшовши, уклонилася йому та й сказала:
"Господи, допоможи мені!"
А він відповів і сказав: "Не годиться взяти хліб у дітей і кинути собакам"...
Вона ж сказала: "Так, господи! Аже ж і собаки їдять ті кришки, що падають зі столу їх панів". Тоді відповів і сказав їй Ісус: "О, жінко, твоя віра велика,-- нехай буде тобі, як ти хочеш"!" (Матвій, 15, 22-28)."

Тобто.. великою мірою завдяки людям, які Ісусові зустрілися у земному житті, він змінив думку.. і нашу з Вами можливість спасіння ми (як не овечки дому ізраїлевого) отримали майже випадково..
Це місце я згадала сама. А гугл підказав ще одну крамольну статтю.. ну але глибоко і ясно віруючу людину антихристська крамольність не зіб'є, лише дозволить ще більш упевнитися у своїй правоті, знайшовши аргументи проти такої точки зору.
От який є погляд на питання "до кого" приходив Ісус Христос і "за кого саме" він приніс жертву - за всіх, чи за тих, до кого приходив:
***
"Він (Ягве--О.В.) слово послав для Ізраїлевих синів, благовістячи мир через Ісуса Христа, що господь він усім" (Дії, 10, 36).

Симон підтверджує, що Ягве через Ісуса Христа послав слово саме до євреїв, а також невинно згадує, що єврей Ісус, юдейський цар, господь (тобто, найвищий на землі пан) не лише для євреїв, а для всіх людей. Це цілком узгоджується з Торою, Псалмами, Пророками та Євангеліями-- "бог" звертається до людства через євреїв, посередників між ним і "нечистими" "язичниками".

"Як Петро говорив ще слова ці, злинув святий дух на всіх, хто слухав слова. А обрізані віруючи (євреї-- О.В.), що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар духа святого пролився також і на язичників! ... Петро тоді відповів: "Чи хто може заборонити хреститись водою оцим, що одержали духа святого, як і ми (євреї-- О.В.)?" (Дії, 10, 46-47).

Це дійсно дивно, що європейці виявилися такими ж здатними "прийняти духа святого", як і євреї! Дивно для кого? Для єврейських шовиністів. Бо лише їм личить дивуватися, що не-євреї можуть в чомусь зрівнятися з євреями. Тепер прийшов час нагадати про видіння, яке бачив єврей Симон перед тим, як отримав запрошення від "язичника" Корнилія.

"... бачить він (Симон-Петро-- О.В.) небо відкрите, і якусь посудину, що сходила, немов простирадло велике, яке, за чотири кінці прив’язане, спускалося додолу. В ній знаходилися чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки. І голос я почув до нього: "Устань, заколи, Петре, і їж!" А Петро відказав: "Це неможливо, господи, бо ніколи я не їв нічого огидного, чи то нечистого!" І знов голос вдруге до нього: "Що від бога очищене, не вважай за огидне того!" І це сталося тричі, і посудина знов була взята на небо" (Дії, 10, 11-16).

Смисл цього видіння очевидний: коли Симону пропонували їсти огидне і нечисте, його готували до зустрічі з "язичниками". Отже, ми, не-євреї, хоча й лишаємося для євреїв "земним гаддям" та іншими тваринами, якими євреї, як правило, гидують, але Ягве декого з нас все-таки "очистив", і тепер дехто з нас, не=євреїв -- "очищене" "земне гаддя". Яке "щастя"! Якби кривавий єврейський демон Ягве не "очистив" тих, хто погодився бути його рабами, вони й досі лишилися б нечистими і огидними для євреїв. А зараз вони (християни), хоч і гаддя, зате очищене!

Покуштувавши "очищеного" "земного гаддя", єврей Симон мав великі неприємності. Після його повернення в Єрусалім, інші апостоли та просто християни висунули до нього претензії: "Чого ти ходив до людей необрізаних та споживав з ними?" (Дії, 11, 3).

Таким чином, Савл, стверджуючи, що з’явилася правда божа, має на увазі початок перетворення на рабів тих язичників, які визнають єврейську зверхність, вірячи в царя євреїв-- Ісуса. ВІРИТИ В ІСУСА ХРИСТА ОЗНАЧАЄ ВІРИТИ В ТЕ, ЩО ЄВРЕЇ ПОВИННІ НА ЧОЛІ З СВОЇМ ЦАРЕМ ЄВРЕЄМ ІСУСОМ ПАНУВАТИ НАД СВІТОМ, А "ЯЗИЧНИКИ" ПОВИННІ БУТИ РАБАМИ БОГООБРАНОГО ЄВРЕЙСЬКОГО НАРОДУ. Про це свідчить Біблія. Ті "язичники", що погодяться бути рабами, нібито будуть жити, інших Ягве має намір знищити.
...
Савл говорить: "А божа правда через віру в Ісуса Христа" (Павло до римлян, 3, 22) і далі: "Отож, ми (християни-- О.В.) визнаємо, що людина виправдовується вірою,-- без діл Закону... Тож, чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закон" (Павло до римлян, 3, 28-31).

Таким чином, з’явлення "божої правди" спричиняє виникнення "закону віри". Багатослівний недорікуватий Савл формулює "закон віри" так.

"А божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує; бо різниці немає, тому що всі згрішили та позбавлені божої слави, отримуючивиправдання задарма його благодаттю, викупленням в Христі Ісусі, якого бог дав у жертву помилування в крові його через віру, щоб виявити свою правду чер відпущення давніше вчинених гріхів; під час довготерпіння божого, щоб виявити свою правду тепер, нехай з’явиться він праведним та виправдає того, хто вірує в Ісуса.
Де ж те, чим можна похвалитися? Знищено. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри" (Павло до римлян, 3, 22-27).

В цьому досить заплутаному уривку варто розібратися, оскільки в одному реченні викладено всю християнську доктрину, створену зовсім не Ісусом Христом, а людиною, яка навіть не була з ним знайомою-- Савлом (Павлом).

Виділимо головні положення вчення Савла з наведеного уривку.

1. Ісуса Ягве дав у жертву помилування, щоб викупити гріхи ЄВРЕЇВ.
2. До цього помилування можуть пристати "язичники", якщо визнають проголошені Ягве закони (зокрема, про те, що вони є рабами євреїв).
3. Підставою помилування є безумовна віра в єврея Ісуса та виконання всього, що з цієй віри вітікає.

Серед законів Мойсея є вказівки про зарізання бичка або ягняти, як викупу за гріхи (Левіт, 4, 27-35). М’ясо такої пожертви "священне" -- священник, та його родичі можуть його їсти і цим "очищаються". Кров жертовної тварини виливають до підніжжя вівтаря, попередньо покропивши роги (?) на вівтарі цілоспалення (Левіт, 4, 34). Отже, віжливу роль в обряді пожертви за гріх займає обряд з кров’ю та споживання м’яса.

Про Ісуса, як особу, призначену для ритуального жертвопринесення, пишн пророк Ісая:

"А він був ранений за наші (єврейські-- О.В.) гріхи,
за наші провини він мучений був,--
кара на ньому була за наш мир,
його ж ранами нас оздоровлено.
Усі ми блудили, немов ті овечки,
розпорошились кожен на власну дорогу,
і на нього господь поклав гріх усіх нас!
Він гноблений був та принижений,
але уст своїх не відкривав.
Як ягня, був проваджений він на заколення,
і як овечка перед різниками своїми мовчить,
так і не відкривав своїх уст...
Від утиску й суду він забраний був,
і хто збагне його рід?
Бо з краю живих він взятий був,
за провини мого народу на смерть його дано"
(Ісая, 53, 5-8).

Про своє приречення на жертву Ісус говорить сам в Євангелії.

"Ісус взяв хліб, і благословив, і поламав, і давав своїм учням і сказав:"Приміть, споживайте, це -- тіло моє". А взявши чашу і подяку вчинивши, він подав їм і сказав: "Пийти знеї всі, бо це -- кров моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!" (Матвій, 26, 26-28). Подібні епізоди "святої вечері" зустрічаємо і в інших євангелістів.

Про єврея Ісуса, як приреченого на ритуальне забиття, говориться і в наступному уривку: "Кайяфа, що був першосвященником того року, промовив до них: "Ви нічого не знаєте, і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, ніж щоб весь народ мав загинути!" А того не сказав сам від себе, але першосвященникомбувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти, і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених божих дітей (євреїв-- О.В.)" (Іван, 11, 49-52).

Обряд принесення єврея Ісусав жертву за гріхи єврейського народу не обмежений в часі. Що це означає? Якщо сьогодні, майже 2.000 років після страти єврея Ісуса, хтось захоче приєднатися до цієї пожертви помилування, він повинен спожити крові та м’яса єврея Ісуса-- і одразу всі гріхи перед єврейським демоном Ягве та перед єврейським народом йому простяться.

"Духовну силу" крові та м’яса Ісуса містять в собі "святі дари" -- вино та хліб, які споживаються під час причастя. Отже, вершиною християнського "благочестя" є обряд ритуального духовного людоїдства тіла та крові Ісуса. Коли людина спожила шматочок єврея Ісуса, їй одразу прощається все те, що вона зробила проти Ягве і євреїв. А якщо ця людина продовжує шкодити задуму "богообраних" встановити на землі єврейську диктатуру, духовна сила єврейського народу, до якої вона через причастя долучилася, починає нищити свідомість і тіло такої людини.
http://paganism.narod.ru/bibliya/oleh_vovk.html#pryzn_is_do_kogo

p.s. одразу наголошую: я не підтримую язичників і авторство статті не може бути предметом обговорення. мене цікавлять лише викладені там думки - без ніяких висновків. оскільки повної ясності щодо першості і обраності одного народу над іншими, а також щодо "ближнього" у мене немає і мені цікаво розібратися в цьому об'єктивно.

 

Стаття дійсно "антихристська і крамольна"...

А для чого тоді наводите статтю, якщо не підтримуєте викладені антихристські думки?

 

А що в ній не так? Це реальні не перекручені цитати з Біблії.

 

Гаразд, без статті. За кого був посланий Ісус принести жертву? - за овечок дому ізраїлевого. Так каже Святе Письмо. Значить, не за всіх християн - так каже логіка.
Це вже потім початковий задум змінився: "Ідіть і проповідуйте по всьому світу"..
але сама викупна жертва була не за всіх. Чи як?

 

3адум Бога не змынився.
Але Хритос мав спочатку до Ызраълю, щоб вже потым прийти до решти поганських народыв.
Оскыльки першоапостольне християнство, т.з. Назаретська эресь була на 70% юдейською релыгыэю.
Що було спыльного мыж грецькою, римсЬкою чи эгипетською культурою й релыгыэю з вченнями Ысуса?
Абсолютно нычого. Ы тому необхыдно було на чомусь осовуватися.
Коли число ХРистиян 3росло вони пышли за межы ЫзраЪля.

 

Дякую, зрозуміло.
А за кого тоді була принесена жертва? За "поганські народи" - теж? Чим ця теза може бути підтверджена?
І ще. "Поганські народи" не винні що Мойсей свого часу до них не прийшов, що Бог їм не послав нікого щоб їх так направляти як Мойсей приміром, таким жертвоприношенням навчити, правильним, такі прищепити правила шлюбу і т.і... за що ж їх такими вже упослідженими (як собак у порівнянні з дітками з дому ізраїлевого) вважати? Може, якби Мойсей до них прийшов (у часи Старого заповіту) - то вони (індіанці Америки, тубільці Тихого океану, китайці, трипільці і т.д.) не були б поганськими, а теж би стали юдеями?

 

Ибо так возлюбил Бог мир, что отдал Сына Своего единородного, дабы всякий верующий, не погиб, но имел жизнь Вечную(Евангелие от Иоанв)

 

1. За всіх хто повірить у викупну жертву Христа.
2. Хто не мав закону без закону буде і суджений. Люди які незнали нічого про Правдивого Бога, будуть суджені за законом їхнього сумління.
3. Може? Можливо навіть до них також приходив свій Мойсей. Але вони його відкинули?
Чому Бог помилував лише 8 чоловік при потопі?
Бо вони не послухали Його і не будували ковчега?
Чи можливо вони не вірили Богу, або були аж занадто грішні і не покаялися в своїх гріхах. Важко сказати.
Точно сказати можна лише одне: або ти з Богом, або проти Нього.
А воювати з Ним це справа приречена за загибіль.

 

То правда

 

У кожної релігії трошки свій Бог, але я вірю що все добро і вся щира безкорислива любов спрямовується до Єдиного Бога (і неважливо як хто його називає), хоч то і неправильно.
Але другої частини Вашого висловлювання це не спростовує: так, якщо ти "проти" якогось Бога (навіть іншого), якщо є агресія і бажання воювати - ти вже не з Богом (навіть зі своїм).

 

Цілком з Вами погоджуюся. Агресія, злість і ненависть немає нічого спільного з служінням Господу.

Можливо.
Можна позитивні аспекти знайти практично у кожній філософії чи релігії, за винятком вже явних сатаністів.
Для гармонії між людьми це безперечно, вірний крок - шукати щось спільне, йти на компроміс.
Але для праведного служіння Богу, хіба можливі компроміси зі світом?
Необхідно більше зважати на Боже ніж на людське.

 

Я Вас прошу... Хочете, я Вам доведу "реальними неперекрученими цитатами з Біблії" те що Бога нема?

Логічніше би було поставити питання не за кого, а за що "був посланий Ісус принести жертву".
Відповідь- за гріх.

За гріх кого?
Відповідь- за гріх кожного...(Ів.3.15), хто приймає Ісусову жертву, тобто вірить в те, що за його гріх уже заплачено...