Народний ресторан "МВФ" (міжнародний вареничний фонд) тел.2726096

Зрозуміло. Запишу на диск 2 години ввічливих слів і вам пришлю. Будете слухати і насолоджуватися.
П.С. Згадався випадок з лимоном. Хто не пам'ятає, можу повторити.

 

Левандівко, імхо, все одно ви необ'єктивний.
Я, скажімо, належу до таких людей, які ніколи не хамлять ані офіціанткам, ані продавцям, ані лікарям і т.д., але хочу відповідного ставлення. І немає різниці, хто опинився на місці Ксані.Я вже розповідала про наш випадок в золотому дукаті, коли чоловік мав мені освідчуватися, а нас просили пересісти за столик на двох на проході, а після відмови просто поставили на наш столик табличку з написом "зарезервовано". Зіпсовано було усе. І що б мені зараз не казали про цей заклад, ноги моєї там не буде.
Те саме і тут. У людини лишились неприємні спогади вже з порогу. І замітьте, це не перший подібний відгук.
Такі відгуки, перш за все, на користь власнику, бо пропадають його гроші.
І погодьтесь, люди дууже рідко замовляють столик, бо зайти в кавярню зачасту спонтанне рішення.

Ту Рибка.
Я теж не люблю нав'язливості, але елементарна вічність повинна бути.

П.С. Оскільки заклад на цих теренах розрекламований, то і очікування відповідні, ну і відповідно розчарування більші, ніж якби просто в інший заклад зайшли.

 

Вибачте, але ви надто категоричні. Не варто судити про заклад лише з одного випадку. Хоча б тому, що працівники змінюються.

 

а я так і роблю. Але якщо для збереження внутрішнього комфорту мені доводиться згадувати, що офіціанти теж люди і їх чекають дома діти, я в той заклад вдруге не йду. якби цинічно це не звучало.

в сфері обслуговування -так. Вийнятки підтверджували правило. Клієнти в особі високих чиновників та закордонних туристів - не рахуються.

Різниця в тому, що туристи одноразові, а львівяни - постійні. З туристами, одному не сподобалося, прийде інший. А от постійного клієнта втратити, то серйозно. Особливо в центрі, де люди часто проводять у кнайпах ділові зустрічі, таким чином приводячи нових клієнтів. І справа не в сотні ввічливих слів, а у відсутності неввічливих. Насправді це дуже просто, якщо цінуєш клієнта.

Для прикладу, спитайте свого улюбленого дадю Рому, яку каву він п'є в міні-барі на Кривій Липі, а потім попросіть будь кого сходити туди і знайти ту каву в меню. Її там нема. Але Ромко її любить, а його, як клієнта, люблять в міні-барі. І роблять йому каву так, як він любить. І він приходить туди знову і знову випити своєї улюбленої кави. А відмовили б (нема ж у меню), він знайшов би іншу кнайпу, де б не відмовили, і залишав би гроші там.
Звісна річ, що в кнайпі, орієнтованій на туристів, ніхто би з таким індивідуалізмом не бавився.

 

Я досі не зрозуміла, що неввічливого у фразі "Ми закриваємося"?

???

 

Якщо вам по-хамськи зіпсують одну з найромантичниших подій у вашому житті, я тоді на вас подивлюсь.

П.С. Другий раз пробувати і перевіряти, чи щось змінилось, нема жодного бажання. Тим більше, що, на щастя, у Львові багатий вибір.

 

Тю! Дивіться. Я не романтик. В кафе я ходжу покушати.

Хоч це радує.

 

кожен собі ходить куди хоче і з своєю індивідуальною метою... але навіть якщо на ваш погляд якась дрібничка важлива для іншої людини, то це вже далеко не дрібничка!

 

Ги...
Спитайте, скільки разів Ромко загризався/злився на персонал...
Версія - 0 разів, хоча привід завжди можна знайти.

+1.
Останній мій візит в МВФ був з пакетом запашних слойок (з грибами), бо не планував. Проходив повз МВФ, очікував клієнта + 20 хв., глянув, чи є місце. Є - зайшов, клієнта туди запросив. Не було б - пішов би далі.
Сказали б мені на вході "вибачте, ми зачиняємося" - без псування настрою пішов би далі. Характер ТАКий маю.
А Ксані має інший. І всє дєла...

Знаєте, років 5 тому, трапився зі мною прикрий конфлікт: канцтовари на Коперніка "Денді" вперлися рогом, але не повернули гроші за явно бракований товар. Ще й крові пару літрів випили (розказували мені, що умисно псував їх суперовий товар).
От скільки проходжу повз нього - холодком віє "казззли!".
З тих пір я зарікся ВИТРАЧАТИ НЕРВИ на ТАКі бздури. Уявляєте, як оно ходити з пам'яттю "сюди не піду, туди не піду, туди не піду"!?
Оно мені надо?
Простіше (і всім корисніше) з посмішкою та добрим настроєм рухатися за своїм маршрутом, задовольняти свої потреби.
Нє?

ЗІ: читати разом з підписом!

 

Мабуть, права Чортеня, ми з нею явно забагато хочемо. Але, якби наші бажання не втлювалися, то ми були б менш вибагливі. нє? А це значить, що МВФу є куди працювати
Ну, а ми поки походимо туди, де наші бажання втілюються.

 

Ггг...
Там не палять, не гріє...

 

Залежить, де. В Кракові є зал для курців. на 3 столики.

 

хіба то вибагливість? за такі гроші? ясно, що якщо в тому ж Кракові, де розсіл коштує 3 з чимось гривні не звертаєш уваги яким тоном говорить з тобою офіціантка, бо туди приходиш дешево і смачно поїсти.. але заклади типу Дукату мають поводитись інакше стосовно клієнта, бо не тільки перебувають в іншій ціновій категорії, не дуже доступній для українського кризового клієнта, а ще й проводять політику " ми романтична, вишукана кавярня".
І звичайно кожен заклад має мати хоча б основи хорошого сервісу...

 

Левандівко, повірте, ніхто собі нерви через такі дрібниці не псує (ну в моєму випадку не рахувати дукату), але відповідні висновки все ж робляться. От і все

 

це вже виглядає як реклама Кракова, але це чи не єдине мсце, де в мене жодного разу не було претензій до офіціанток. Може, тому, що чоловік там постійний клієнт, але ж чомусь він став там постійним клієнтом, хоча він куди вибагливіший, ніж я.

Пригадую, ми якось зайшли, не помітивши табличку "бенкет", то перед нами ще й вибачалися. Про всілякі дитячі забаганки, розлиті соки-борщі і т.д. я вже мовчу. Ніколи жодного навіть погляду кривого не було.

Гривул не дасть збрехати, він, здається, теж полюбляє цю крапку.

 

Хороше було місце. але я вже давно там не світився - далеко від теперішньої роботи. Пригадую, що там на прийомі замовлень стоїть тьотя, яка старша за дівчаток у МВФ. Тому приходжу до висновку, що її життєвий досвід підказує, як поводитися і сприяє позитивному сприйняттю закладу з боку клієнтів?

 

Мабуть, так, бо "Ми зачиняємося" - це не хамство. Хамство - це коли вам нагрубили чи несвіжу їжу подали. А якщо просто проінформували про закриття, вибачте, це нормально.
Хоча, не знаю, може, у Львові інші поняття, може, якщо не так глянув - це хамство. Не була у вас, не знаю.

 

будуть в МВФі ротації з персоналом. нікуди не дінемось. прикро дочитувати нарікання на обслуговування, але при цьому неможливо змусити працівників жити роботою. вони на роботі працюють. хто краще, хто гірше. будемо покращувати. особисто я візьму на себе обов"язок частіше і довше наглядати за роботою закладу.

 

яка честь. мій випадок бурхливо обговорює сам Левандівка! І висновки які! :D

Не встигла. Чи може двері треба було купюрою відчиняти? чи платити за те, щоб офіціантка "добрий вечір" сказала? :D

Прокол, припущення невірне. Поверталися тією ж дорогою об 23-20 - через двері побачили ту "ввічливу" офіціантку - сиділа, курила. Тож, додому вона не поспішала.

яке порівняння:D Перукар один і обслуговує він одного клієнта близько півгодини. Тому потрібна домовленість наперед. А коли ми зайшли в МВФ, то бачили що є вільні столики.

 

І знову неуважність. "Вибачте" ніхто нам не казав, про що й власне мова. А настрій у нас був і залишився чудовий, попри усі Ваші, шановний Леванідвко, старання виставити тут себе - позитивістом, а мене - "іншою" :D
І дякую за Вашу турботу щодо мого настрою :D