Найперший автомобільний досвід

Таку країну просрали....е..ех

 

Пригадую свій практично перший водійський досвід. Права були вже декілька років, але досвіду водіння практично не було, ну там їздив пару разів за кермом за містом. І одного дня приходжу на роботу, а власник фірми вручає мені ключі від Пассата і каже: "Ось тобі персональне авто, водія тобі візьмемо трохи пізніше, через декілька місяців, а поки що мусиш сам". Фірма тоді була ще в стані народження, крім мене і головного бухгалтера було ще декілька інженерів і програмістів, так що на той час водій був невиправданою розкішшю. З одного боку радість, а з іншого хвилювання. І сталося так, що мусів в час пік їхати в центр через всі ці корки. Мало того, що досвіду нема, то ще не знаєш машини, не відчуваєш її габаритів і можливостей. За цей перший день наїздив по місту більше 50 км., і то все в основному по центру і корках. І так практично було щодня. Коротше кажучи, за перший тиждень схуд більше ніж на 5 кілограм від постійного напруження і хвилювання. Ото найкращий метод для схуднення, а не різні дієти, голодування чи пігулки.
Тепер навіть смішно це згадувати.

 

Хотів написати: Борис - умілі руки, але стримався: при чому тут руки?

---------- Додано в 18:56 ---------- Попередній допис був написаний в 18:51 ----------

Лок, неймовірні речі ви пишите:

Сів за кермо автівки і схуд.... А в житті то все навпаки відбувається.

або

власник фірми вручив ключі від Пасата і тут же:

Дорого та фірма народжувалась.

 

Навпаки було пізніше. Все що схуд повернулося і навіть більше. А спочатку їзда була суцільними нервами і хвилюваннями і жодного задоволення не приносила.

 

Отож. Руки після зняття колеса брудні.

 

Увага! Лексика нормативна, але...

Мій друг колись вчив дівчину перемикати передачі на тренажері. Тренажером був ... він сам у ліжку. А вранці - за кермо!

А мене автомат забирає більше уваги, ніж звична механіка. Ніякого драйверського кайфу. Все одно що з велосипеда пересісти на ішака.

 

Мій перший водійський досвід був на авто інструктора з водіння (до цього навіть не знала, що в машини 3 педалі. Коли машина рушила з місця, я цьому щиро здивувалась, перелякалась і одразу кинула всі педалі (і газ і зчеплення). Поїхала тільки з другого разу. Проте зараз просто обожнюю їздити за кермом

 

не згодна з Вами)
на нормальному авто - це просто пофіг) щодо мене, то кайф там від того, як вона пре)
сучасні автомати - це просто дууууже комфортно. Ну і добре коли є вибір)

 

пам'ятаю як перший раз переїхала дорогу - жах!

 

Практика, практика, практика... і навчитесь

 

Я вчився рушати і їздити вперше на Seat Ibiza 1992 року. Виходило спочатку так собі, бо не до кінця розумів принципу роботи і не відчував авто. Тоді мені було років 11-12. =)
Потім була пауза 10 річна, бо толком їздити не мав можливості. І в 2009 році почав вже самостійно щодня їздити на Гольфі 2. Моє перше авто)) За 3 тижні все зрозумів, не боявся рушати ні під мега горку, ні зимою...відїздив без жодних ДТП. Лише раз один придурок шліфанув передній бампер, але це вже дрібниця була)) Отакий Гольфик був в мене (зробив стайлінг звісно сам, з-заводу так все гарно не було)

 

але не всі люблять згадувати, ОХ!

 

Переважно лише жінки не люблять згадувати...
Чоловіки від першого разу за кермом в захваті як правило.

 

я в автошколі на 7ці завелася відразу, проблем зі зчщепленням не було. Навіть дивувалася, чого всі так тяжко про те відгукуються. А потім сіла на нашу копійку...
Одним словом, з'ясувалося, що в автошколі машина була відрегульована так, що рушала, якщо просто відпустити зчщеплення, газ можна було не тиснути. Муж потім з мене ще дооовго приколювався.

 

то в мене мої таргани лізуть, каюся

 

ггг. Згадала собі свій перший (справді-справді!) досвід за кермом...
На Великдень в селі у бабусі нарешті випросила в тата сісти за кермо його авто. (Не знаю, подіяли на тата місяці вмовлять, чи чарчина доброї самогонки ).
Рушила, як не дивно, без складнощів, їду (читай - повзу на другій передачі) собі по сільській дорозі, питаю тата: "А тормоз, це яка педалька?", на що у відповідь чую: "Нашо тобі то знати, він тобі сьогодні не знадобиться"
Виїхали ми за межі села на грунтову дорогу, яка вела в поля. Тут слушно зауважити, що в тому році, коли відбувалися описувані події, перед Великоднем кілька тижнів тривали зливи, внаслідок чого ті поля перетворилися у болотця.
Не буду довго інтригувати - загрузла, я коротше кажучи, у тому болотці. Надворі вже так конкретно вечоріє, машина зусиллями татка перед святом любовно видраяна, тато такий весь при параді сидить на пасажирському сидінні, і чогось в нього смикається око .
Зняв мій таточко святкові мештА, закотив штани, вийшов з машини, такскать, оцінити обстановку. Їстєссно, виміряв штанами рівень води в подтопленому полі. Каже: "Я штовхну, а ти газуй, мо виберемося". Кажу - "Тату, давай краще ти сядеш за кермо, а я попхаю?" Тато поржав звичайно, бо скільки там сили в моїх 55 кг.
Словом, піддала я газку і....закопала машину в болото по саме днище.
Тим часом на дворі вже ніч.
Думав тато, думав, і нічого кращого не придумав, ніж задзвонити сусідові, який мав Москвіча. Сусід так си файно посвяткував, що заледве його добудилися. Однак, приїхати погодився. Ніц з того, звісно не вийшло, його Москвіч теж успішно загруз при спробі нас витягнути.
Довелося залучати важку артилерію - тесть вище згадуваного сусіда є почесним власником майже здохлого тракторця. А також любителем добряче "закласти за комір", а ще при святі...
Я не знаю, яким чином затеві вдалося його підняти, одягти і вивести на вулицю - на ногах він тримався дуже невпевнено. Тракторець, звісно, не заводився, і його довелося підштовхнути. Я в цьому почесному процесі приймала активну участь (нуашо, совість мене, знаєте, як гризла?).
Закінчилося все посиденьками мужчин в літній кухні орієнтовно до ... ранку, а потім тато на світанку драяв машину, бо бабуся би дістала інфаркт, якби побачила на подвір"ї незрозуміло шо, в болоті від коліс до даху.
Тато мене після цієї історії вчити мистецтву кермування відмовився навідріз, відзначивши, що педагог з нього, м"яко кажучи, такий собі.
Після цієї було ще купа цікавих історій - одна під кодовою назвою "Звідки беруться синці трохи вище правого коліна?", інша "Як я заледве встигла не "попасти" на ремонт Лексуса" , але ту, першу, я певне, не забуду ніколи...