Найперший автомобільний досвід

Миху, та в вас ніби пара коней, нє? Фільотовий і зелений...

 

ше маз.

 

А, точно, я про маза забув...

 

Ого ....Мих аЛігарх

 

Н.Ю, а шо Мих сідає навіть за керовницю? бо я ше Миха не видів, йно брата.

 

дєдушка маз якраз вийде з госпіталізації.

Тре буде його продати, ніхто не хоче?

---------- Додано в 17:01 ---------- Попередній допис був написаний в 17:00 ----------

а миха запамятали?

 

Рекомендую Автостадт в Вольфсбургу.
Фанат фольксвагена там оргазм отримати може. Вражає.

 

Пасата взагалі руками випхати не виходить......Раз засів в снігу то 10 чоловік пхали і ніфіга, доки до буса не вчіпили то навіть з місця не рушив.....Сідає на дно і капєц)

 

Ой, як згадаю!...хі-хі (як блондінка)
Інструктор чекав на мене в комбінатівській сімці на зупинці біля Іскри. Я прийшла вся така спокійна, врівноважена і на пасажирське сидіння, а він мені: "куда? за руль давай!" В мене відразу ноги ватні, долоні спітніли - дорога жеж, машини жеж кругом, а мій досвід водіння полягав на кількох приватних лекціях від чоловіка - в Брюховичах, на алейках між таборами вчив мене рушати з місця на Москвичі, а коли то ще було - цілих три машини тому!. Сіла, повернула ключ, щеплення-газ, не заглохла, все добре - повзу...Інструктор мене ввічливо спитав чи мені не буде страшно в темряві із Старого Сихова повертатись, бо як будемо так повзти, то стемніє і він мене там залишить. Я піддала газку і ми (я як в тумані) заїхали на майданчик, покрутились там трохи і в місто. Я мало що пам"ятаю з тої першої поїздки, але раз мене не викинули за борт і не матюкали (таке то я би пам"ятала) значить було не дуже зле. Сімка, то звір - я на третьому занятті вже на слух знала, коли треба переключати передачу.
А коли отримала права - чоловік в той же вечір посадив мене за руль нашого представника коцерну VAG і сказав: показй, що вмієш. Ну, я і показала... Чоловік був Виявилося, що я в темноті, та ще й після сімки, не розпізнала модні педалі, тому постійно глохла. Ну що...буває.
Останнім часом не їжджу, а жаль.

 

Ось ще пригадав ранній водійський епізод: після мого пробігу по Каракумах, нас (студентів) послали у колгосп. Я влаштувався на блатну посаду - вантажником на яблука (які збирали дівчата).
Водій ЗИЛ-130 з причепом був перманентно забуханий, ми домовилися так: він спить під яблунею, я проїжджаю ряд по саду (ляскаючи дівчат, що на деревах, по п"ятках), завантажую. Розвертаюся у полі, їду ряд назад (ляскаючи інших дівчат по п"ятках - ооо, крутий драйвер!), а потім водій розвертає машину заднім ходом між дерев і я знову їду.
А коли водій мав везти яблука до Києва, я поїхав з ним і привіз додому чотири ящики небачених фантастичних яблук (це було підсобне господарство ЦК під назвою "Чайка").

 

А дівчата?

 

То я ще на форді їздив.... Зима... Снігу навалило по самі вуха, а привід - то задній - застряг на вул. Братів Міхновських біля гастроному.
Газував-газував - марно. І тут з гастроному виходять троє добре веселих хлопців.
Мужик! - кричать,- помочь нужнА?
-Та не проти, - відповідаю.
- А шо даєш?
-А шо хочете?

І тут перший каже:
- 50 капєєк!
- моя рекція.
І тут один з них різко зорієнтувався поважно додав:
-кккаждому!

Блін, пхали мого форда разом зі мною від гастроному аж до синагоги.
Я ще подумав, то дешевше, ніж бензин купувати.

---------- Додано в 23:17 ---------- Попередній допис був написаний в 21:51 ----------

​

Перша машина в нашій сімї. Москвич 401.

Як тільки батько її купив, вирішив її помалювати. І зробив це дуже просто. Купив щітку, дістав синьої фарби і зранку акуратно всю її помалював, а вже пообіді гонорово їхав до своєї тещі в село. Фарба, правда, ще не висохла, але скажіть, як можна на такі мєлочі звертати увагу? Інша справа - на це звернули увагу люди, які штовхали ту машину, коли вона застрягла на підїзді до села. Відбитки рук прийшлось знову замальовувати.

Доречі, зверніть увагу на двірники цієї автівки на фото. Це ще чудовий варіант, бо у батьковій машині двірники кріпились не внизу лобового шкла, як на малюну, а вверху - вище лобового шкла. Там був отвір зразу у кабіну і шпилька, що кріпила двірники, через отвір проходила в салон, а на кінці шпильки був такий собі маховмчок, як корба і, відповідно, шофер лівою рукою керував автом, а правою можна було приводити в рух двірники. Хотів щвидшу роботу двірників - інтенсивніше працював рукою, хотів повільніше - прошу дуже.
Всьо було просчітано до мулюмєтра....

 

А чому Ви не напишете, якого догляду Москвич потребував узимку?
Ввечері:
1. Злити воду
2. Злити моторну оливу, занести відро додому.
3. Зняти акумулятор, занести додому.
Вранці:
1. Залити гарячу воду
2. Залити оливу кімнатної температури
3. Поставити акумулятор
4. Ключ на старт!

 

Доречі, відро все було в машині, бо вода часто закипала...

тоді була зупинка і пошук найближчого водойму.


Інколи чомусь в тій машині власні колеса обганяли машину. От їдеш-їдеш, дивишся якесь колесо обганяє машину, котячись по трасі. Не зразу доходило на початках, що це відкрутилось власне колесо.

 

Запобігти цьому можна було так: відкрутити болти, обпісяти їх і поставити на місце. За рахунок солей та легкої корозії вони трималися міцніше.