Найдивніша мрія.

Тобто, всі парашутисти, водолази та інші екстремали тотально і передчасно вмирають від інфекцій? Чи може від раку? Я про це не чув. Ну, бережіть свій імунітет. А я з задоволенням при нагоді займаюся дайвінгом тощо. Літав на мотодельтаплані та повітряній кулі в якості пасажира. І ще літатиму. Літали також на малесенькому літаку "Бекас" по черзі - я, моя дружина, і діти, яким тоді було по років 10. Так, це не Бог зна яка хоробрість, але завжди є певний ризик. Але ж ризик є навіть тоді, коли їси галушки, бо вдавитися можна. Ось на такому літачку літали... Бо мої діти мріяли по це. І я знайшов можливість здійснити їх невелику мрію.

 

"Что русскому - хорошо, то немцу -смерть".
Кожному варто керуватися власною головою, знати свої межі і можливості, керуватися своїми бажаннями і не підлаштовувати їх під чиїсь погляди (навіть самі слушні).
Класно, що дружина, діти і Ви маєте спільні мрії і захоплення! (риба щука і рак - теж не біда, але - важче )

 

Невже ви б не полетіли!? А, наприклад, в обіймах власного коханого чоловіка!?

 

Менше дивіться всяку єрунду і появиться час займатися здоров'ям

 

а я би полетіла)))
і на кулі хочу! і все хочу! і багато разів!)

 

Пригадала фільм "Шоколад"- так розумію героїню.....

 

Загорнутись б в купу листя...щоб ніколи б ніхто не знайшов... Татове згадав: ...хто б то зумів...тихо,без слів...пам'ять нераз вкрасти на час... Хто б розбудив потім мене,коли вже біль мине... Дивна мрія... Просто,як завжди в лісі...просто осінь...

 

....знайти такі слова,мову,щоб людям було легко порозумітися.Інколи говорять про одне і те саме,а розуміння -.....І все,що допомагає від самотності...
чомусь інколи розуміють краще природу,техніку ніж один одного...

 

Ну мрія не мрія...Почула про такий ножик:

Хочу собі:його носити зручніше,ніж звичайний(поки витягнеш...),легкий,можна на шию повісити.Буду шукати.

 

А ви шо з ножиками ходите?

 

Ну...Е-е...Дівчина має вміти захисти і себе,і слабшого,якщо є потреба.Тим,більше,ніж-штука функціональна...Ходжу.

 

Кожен сам для себе вирішує, що таке єрунда...
Хтось пройде мимо, копнувши камінчик, а хтось його підбере і побачить в ньому діамантик... мрії зароджуються і зростають від якоїсь точки відліку.. тільки цю точку кожен для себе обирає сам...

 

Найдивніша мрія...
От...тільки що прийшли з лісу...як завжди зайшли на молитву...потім на цвинтар...
По дорозі йшов і...хм...мріяв?...
Але висловлю...нехай це й банально.
От...якби я мав з десять мільйонів долярів....
Я б хотів організувати притулок...школу...захоронку...для таких,як моя Зоряна.
Запросив б на роботу висококласних спеціалістів...вчителів...вихователів...психологів...няньок.
Закупив б необхідне обладнання.
Забезпечив б ліками.
Нехай для кількох дітей.
Але,щоб віддаючи її туди на день я був за неї спокійний.
Що вона в надійних руках.
Що за нею доглянуть.
Що з нею позаймаються.
Що вона нічого не розстрощить,нікого не покалічить,не вб"є.
Що її не поб"ють і не покалічуть.
Нас немало..отаких відлюдьків...викинених за борт життя і суспільства...що ховаються від людей зі своєю бідою...нікому не потрібні...наодинці зі своїм горем...
Але прекрасно розумію...що ця мрія дивна і нездійсненна...мені б оті пару тисяч на ліки роздобути...на ліки...
Як і мрія про спокій.

 

а то навіть не мрія...просто колись хотів отаку вишиванку...

Правда...то було колись....а тепер...
До лісу вбирати,хіба....

 

Ех!!!!Ну нехай до лісу...але яка ж гарна...для душі і для себе....а не для показухи.Во!!!!
Я теж особливо в люди не йду,але шось іноді такого хочеться...потім попускає.

 

А я вже кілька днів хочу подалі від людей. Вже так все дістало- ті маразми на роботі, в країні... Ну все вже так дістало, що нема більше сил. Я вважаю себе сильною людиною, бо стільки довелося свого часу пережити, що не дай Боже нікому: і свого часу важка хвороба дитини і лікування без всякої надії на протязі 12 років де кожен день був гіршим попереднього (тут мене хіба Ромко до кінця зрозуміє), правда слава Богу все закінчилося дуже добре, і сам 3 роки майже побував на тому світі (відвідав так би мовити з "неофіційним дружнім візитом") Стараюся не показувати всього, жартувати, але на душі шкребуть кішки. Чим більше починаю взнавати людей - тим більше починаю любити тварин. От якби мати якусь хатину на далекому хуторі де поменше людей. Дивна мрія - кинути все і переселитися кудись подалі від суєти. Можливо цей допис більше пасував би до теми "Мені сьогодні гірше всіх", або "Осіння депресія". Але мабуть пасує до всіх трьох тем.

 

Аналогічно...Виходжу на двір,бо мушу..в магазин,базар і т.д. а народ туди-сюди,туди-сюди...мені здається зараз впаду,так хочу спокою..........

---------- Додано в 21:10 ---------- Попередній допис був написаний в 20:49 ----------

Правда?........

 

И это у нас ещё провинция, а в Киеве или Москве...????
Бееееедненькие....

 

Знаю я такий хутір... Навіть газ є! води і каналізації таки нема... До лісу 4км, звірів прийдеться ловити... во.