Національна ідея для України

А чи правильно буде національну ідею бачити в площини - виробляти українське і споживати українське. Це не вплані тільки ковбаси, але і в духовній сфері - від книги до мультфільма, в економіці і так далі.

 

***

- Схоже, ми з Вами зійшлися на тому, що вбачаємо недоліки сучасного націоналістичного руху, ми обоє: як з вашого боку – противника націоналістичних напрямків, так і з мого – радикального послідовника націоналістичного напрямку розвитку державності. Ви незадоволені самою діяльністю націоналістичних рухів, напрямком їхньої програми, та вбачаєте їхні помилки, натомість з мого боку незадоволення саме практичною реалізацією вибраної мети, бо на практиці реалізовано більше помилки, на обличчя не бажання наполегливо працювати:

Як ми бачимо, лідерами націоналістичних партій пропонується неякісний, суто політичний напрямок націоналізму. І це зараз, коли суверенітету держави досягнуто та зупинено відкрите панування більшовизму комуністичної еліти на чолі Москви.

Справжнє призначення націоналізму набагато важливіше та складніше, аніж сучасне звичне крокування в одній площині з різноманітними політичними течіями країни, про що я вже звертав увагу:

Тому, можемо стверджувати, що перший крок, найближчий до досконалого суспільства на чолі державотворення – не є підступно-хибний поступ демократії. Степан Бандера ще раніше побачив та передбачив брехливе обличчя европейсько-західної демократії, котра не дуже то сприяє зміцненню національного стрижня країни, як недосяжного ворогам серця держави, а навпаки, розхитує підґрунтя, створює чинники децентралізації в країні, котрими аж ніяк не нехтують скористатися якнайкращим чином, найрізноманітніші політичні угрупування, з метою паразитувати на тілі держави.

Така приваблива сучасному світогляду європейська демократія, тримається виключно на механізмах судово-чинної системи, тому держава, створена на її підвалинах, не є надійна домівка нації, оскільки немає більш корумпованої галузі, аніж саме судово-чинна система. Можливо поступово підривати таку державу спрямовуючи потужні капітали на розклад «серця держави», її головного керівного органа, регулятора – судово-чинної системи. Отже, на обличчя наявність вразливості, ненадійності такої «демократичної» держави, супроти справжніх непохитних національних чинників державотворення:

Наведений вище приклад стосується не тільки панування Росії над українською державністю, це могло бути й німецьке, польське чи інше панування, якщо не кривавою диктатурою, бо так зараз зробити складно, то за допомогою долара – цілком реально, аби мати тих доларів побільше. Останній засіб саме й квітне нині, бо для корупціонерів, з геть відсутньою національною гідністю, неважливо чиї гроші він отримує задля власного збагачення, руйнуючи державу, для таких єдиний зупиняючий чинник – страх покарання судово-чинною системою, а зовсім не відчуття гріха злочину проти своєї ж батьківщини, своєї матері неньки – України.

Але відтворення найвищої духовності національної спорідненості, правильного націоналістичного напрямку розбудови держави, впорядкування всіх, без винятку, політичних угрупувань диктатом загальнонаціональних чинників – справа занадто складна, майже неможлива окремо взятою людиною за сучасних умов. Бо така видатна людина, має мати рівень самопожертви не менш, аніж найвідоміший діяч – революціонер Степан Бандера, котрий пожертвував заради нації як власним життям, так і життям своєї родини; відомо, що більшість його родичів було жорстоко закатовано ворогами України. Чи є на теренах сучасної України такий діяч, політик, видатна та сильна людина, котра здатна пожертвувати будь якої миті, не тільки власним життям, а й підставити своєю діяльністю, під смертельний ризик розправи з боку олігархічних кримінально-владних кланів, всю свою родину?

Вочевидь, все неможливо зробити самими людськими зусиллями, але це є правильний напрям націоналізму, а саме в бік, протилежний корумпованій галузі політичних течій, в бік відродження справжньої сили нації, найкращих її надбань та її непохитну волю, чистоту духу, недосяжну й непідкупну ніякими руйнівними ворожими силами.

 

И в плане колбасы, и в плане духовной продукции потребность общества в настоящее время почти полностью определяется только законами рынка. И соотношение цена-качество перевысит все духовные доводы. Причём даже если это будут принудительные доводы.
Проще говоря, сколько не ори с трибуны "купуй українське", сколько не заставляй и не пугай, если украинский товар будет не конкурентоспособен с товаром иного производства, его покупать не будут.

Как вы представляете себе это хоть как-то практически? Какой орган будет раздавать "хорошим" партиям рычаги власти? А как этот орган будет потом забирать эти рычаги, чтобы опять передать кому-либо? А как же участие народа? Если через народ, то это опять выборы. Выборы, это демократия. А Бандера был против.
И ещё. У мира есть яркий пример развития национализма. Вначале развиваем страну, когда становимся сильными - значит мы избранная нация, завоевываем мир. И вообщем всё очень плохо кончилось и для той националистической идеи и для мира в целом. Какие у вас "предохранители" от такого развития событий?
И потом. В каком месте "национального фактора", вы видите другие национальности, проживающие в Украине. Заставлять жить,по украинской мерке; ассимилировать их в украинцев; изгонять..?

Я думаю, между нашими современными топ-политиками консенсус по острым политическим вопросам невозможен в принципе. Это разные грабителя, случайно забравшиеся в чужую квартиру чтоб обокрасть и вдруг увидившие, что их тут несколько. Это жесточайшие, талантливые, беспринципные конкуренты. Между ними идет схватка за дележ награбленного.
И нам насильственно подменили ценности. Если раньше элитой, то есть тем с кого можно брать пример и к чему стремиться, были люди чести, совести и долга (в большинстве своём).То теперь нам втюхали, что оказывается элита, это люди без укузанных выше качеств, но зато с деньгами или с возможностями. Народ стремится за своей элитой. По-этому у нас в обществе гниль и процветает.
И насчет авторитаризма я согласен. Народ, как собрание граждан, управлять страной не может. Разве, что на маленьком региональном уровне.
Осознанно сделать выбор власти народ не может. Народ на выборах "угадывает".
Все росказни о демократических прелестях - миф. Демократическая власть, это способ разрушить страну изнутри.
По-этому, да, авторитаризм нужен. Власть в принципе должна быть авторитарной и неизменяемой. Править должен "один" и долго. Когда наше общество поймет гнилую сущность демократических свобод (точнее - лозунгов о них. свободами там и не пахнет), то власть и поменяем. И общество к этому моменту уже подходит.
Знаете, СССРовсие политдиссиденты 60-70 г. на встречах поднимали тост:"За демократию!". Теперь не поднимают. Они смотрят в окно и им не нравится.
Да и нашим "майданникам" всех цветов 2004 года не нравится то, что у них в итоге получилось.

 

Извините, не стал все копировать. Судя по всему вы человек искренний и искренне верите в национализм. И для вас немаловажны моральные принципы, что важно и для меня. И вам самому надоела этот вульгаризация активной борьбы с москалями. ПОэтому и плюс поставил, хотя мне национализм неприемлем.

Вообще мой жизненный опыт говорит, что не всегда прямая - самая короткий путь от точки А до точки Б, если это вовлекает других людей. Иногда более важно найти консенсус по промежуточному направлению и определить промежуточные цели и может двигаться и зигзагооборазно, но в правильном направлении. Лишь бы у людей моральные принципы были и желание слушать друг друга. Не всегда можно победить, даже если твой выбор и правильный.
Приведу пример. Вступление в НАТО. Полно противоречий по конечной цели - вступление. Но если взять программу сотрудничества с НАТО и прочитать ее положения, то там очень много разумных мыслей и промежуточных целей по которым все могли бы достаточно быстро согласиться. Поэтому несмотря на разное понимание конечной цели можно бы было легко найти консенсус по промежуточным целям, убрав дискусии пока по конечной цели.

Недостатки мы увидели и согласились. С разных сторон пришли, я от моего космополитизма и материализма, вы от искреннего национализма.

Но тем не менее. Давайте попробуем все таки поговорить на тему что делать в первую очередь. Или так каков прогноз развития событий, а потом что делать ?

 

Скоріше за все, НМД, потрібно щось "придумати" з заміною влади... При цьому - центральної! Боюсь, накличу зараз на себе гнів "затятих", але я пропонував би федеральну, або якщо подобається, штатну модель держави... Є область, є рада області, нехай думає як прийти на посаду, як заробити ргроші, і як їх витратити, щоби потім вилами не закололи... Змогли поладити між собою Тернопільська з Хмельницькою - нехай об"єднуються... Ось і буде національно-економічне суспільство... Схемка правдо грубо намальована, але я думаю, зрозуміло...

 

Підтримую, та треба щоб більше коштів на місцях залишалось, не менш 70% інакше за який .... щось робити. Ось і подивимось які з партій на що спроможні, Свобода в Тернопілі чи Регіони в Донецьку і зможемо обирати не за лозунгами а за справами за кого голосувати на наступних виборах.

 

НМД Київ сам спроможний заробити собі гроші... І Севастополь, і Крим... Як всі інші області...

 

Саме так.
Система оподаткування повинна теж бути інша, підприємства повинні сплачувати податки не за місцем реєстрації, а в всіх місцях в яких воно заробляє кошти.

 

Вы знаете, владу не поменять сейчас. Всегда можно и нужно делать то что ты сможешь сделать. Примеры согласия по промежуточным целям нормальным разумным людям я ведь не зря приводил. Именно это надо и делать.
Ну, например, буть то националист, будь то не националист, надо этим людям объединяться. ПРОсто убрать временно барьеры.Мораторий на разногласия объявить.

 

"Затятые" не захотят!
Это (предложенный Вами путь) очевидное разумное решение ЛЮБОГО умного человека. И так как им это не понравится, я и предложил териториальную структуру типа соединенных княжеств или областей... И как разумно заметил xaat, сразу станет ясно кто во что гаразд... И если у львовян дела пойдут лучше, другие потянутся... И поймут, что для добробуту и процветания нужно по утрам трижды скандировать "Смерть москалям!", обвешатся помаранчевыми лентами и разговаривать на языке канала СТБ...

 

Ось тут я повністю згідний. Федеральна система потрібна Україні більш ніж іншим країнам. Було б відразу видно хто є хто. Багато питань можна було б вирішити. Мовне включно.
Та й Україна і так історично поділена на землі - Волинь, Слобожанщина, Поділля, Галичина і т.д.
І невідомо чого федерації так бояться?

 

Да, это верно. И проблема не в тех кто во власти. Вот тут на форуме, что у нас все во власти ? Это то и проблема. Но тянет многих не от себя говорить, а как политикам от имени всех..... И валить на всех. Тут еще надо научиться от самого себя говорить и себя представлять.

 

Федералізація це вже занадто, достатньо просто більше грошей в місцевий бюджет залишати. І дати місцевій владі більше свободи (повноважень) по використанню цих грошей.

 

Дивлячись з Донбасу, виходячи з сьогодняшніх умов, категорично заперечую федералізацію України. Місцеві князьки сплять і бачать цю федералізацію, це ж для них зразу з'явиться можливість, як мінімум, створити закриті для держави повністю воровські зони, загнати знову україньство Донбасу в совдепівське, включаючи мовне, стойло, а, як максимум, постійно шантажувати Київ відокремленням на зразок Сєвєродонєцк -Донєцко-Кріворожская республіка під крилом Белокаменной.., ясноє дєло.
Не будьте ще й ви роздай-бабами, панове, тим більш роблячи це з поза меж українського Донбасу.
Федералізація буде можлива тільки тоді, коли ми, українці, станемо повноформатною НАЦІЄЮ, не раніше. Und alles!
Майже двадцять років самостійних диких танців показали, що не треба придумувати для України щось новіше того, що було при Богданові ще 360 років тому. На всяких зборах та Радах, наприклад, вопєть можна про все, що завгодно, але коли Гетьман булаву підняв, враз всі заткнулися і виконують без всякого далі рипа рішення, які прийняв гетьман. І всьо! По другому ми поки що, час показав, не вміємо. Таке, впевнений, зрозуміє і Донбас і Галичина. Тим більше, що ментально, не маючи держави всі ці сотні років, ми залишилися законсервованими, майже такими, як були тоді. Якраз те що треба для гетьманата. А далі, з часом, видно буде, що робити.
Дайо-о-о-ш гетьмана-а-а-а-т!!!

Тільки, ясноє дєло, гетьман ні в якому разі не повинен бути одним з цих політичних потвор, які зараз в обоймі...

 

А ось тут вже не треба... сльози лити і плакати...
Вашу Донєцьку обл. федералізуть не з усім штатом СБУ, МВС і ЗСУ України... Та й за Марксом, в Вашому регіоні проживає більша частина найбільш прогресивної частини робітничого класу - пролетаріату... А далі за Лєніним і Ющенко - або жовтневий переворот, або пАмаранчова революція... Все в руках... Бандитів і злодіїв (влади) все одно менше, ніж людей... І настане торжество справедливості... А не подобається - Квиток Донєцк-Іншаобласть, і вьйо... Хай бандити самі септики чистять...
От зробили проблему... Не кріпаки жеж...
А гетьмани... Не буде єдиного гетьмана на всіх... Надто різні ми... Хіба що гетьмана в галіфе... Але це вже було...

 

Вы просто даже представить себе не можете нашу специфику. Все, что написал Мики - истинная правда. Пока им по башке не дали в 2004г., они тут были царьками.

Истинно так. Не будет. Слишком разнородны и элита и народ. И это имеет, как все медали, две стороны. С одной стороны - раздрай во власти, с другой стороны - мы никогда не будем иметь своих Волгодонсков для удержания власти кого-то. Так - по мелочи - паника вокруг гриппа, например. И слава Богу.

 

Ну в Вас теж з кущів до 1961 не стріляли

 

Колись, при Совєтах, була по ВВС дуже популярна передача під назвою "Глядя из Лондона", я, по суті, передрав ідею, коли пишу "Дивлячись з Донбасу". Шо, усьо по цьому?
Далі. Не треба мені тут витирати соплі, яких в абсолют немає. Як федералізують Донецьку область розберемось без україномовної 5-ї колони, з якої б вона області не зуділа й не давала вказівки кому й куди квитки купувати...
Дасвідання, Стрий... якобы

 

Хм! А сказати-то що хотів?

 

Хотів сказати, що в мене корови вже мичать і що пішов я їх, полногрудых, доїть...