Націоналізм

Вы себя зеркалом возмонили????
Однако....

 

Як вказував Тойнбі, ріст націоналізму, цієї захисної реакції організму, в умовах зовнішнього тиску може бути лиш в певних (некритичних) межах цього тиску. Український народ же, як ніякий інший в Європі, отримав закритичний тиск, тому й був в деякій мірі кастрованим умовами цього колоніалізму, втративши частково здатність виявляти свої справжні інтереси та їх захищати. Ціла череда різних форм геноциду ХХ століття зробила свої інфарктні справи. Якщо на початку ХХ століття та ж ЗУ могла протистояти тискові Польщі, без допомоги Антанти уряду Польщі остання б ніколи не здолала УГА, то через сто років в Стрию терплять примітивних імперців типу яничара Василя, виявляючи цим свою постколоніальну бидлячість. І не бандюки з ПР винні, що купляють зараз голоси в галичан, а насамперед винні галичани, які за срібники продають свою честь.
Про Галичину та галичан я тут кажу по причині перебування на відповідному сайті, бо про Надніпрянщину чи Слобожанщину навіть страшно згадувати в цьому питанню. Колоніалізм в останніх вичавив велику частину свідомості з їх голів, а свідомість і є головним будівельником імунітету національного організму, яким і є націоналізм.
Західна Україна є в розглядуваному питанні більш креативною тому, що перебувала в умовах колоніалізму менш варварського ніж москальський. ЗУ в умовах Австрійської імперії більше зберегла базис своєї культури ніж "москальська" Україна. якщо Габсбурги пробували зберегти нашу етнічну культуру, захищаючи її разом з церквою від більш агресивних поляків, то Романови з Лєнінами старалися донищити залишки нашої култьтури, що ми зараз і пожинаємо.

 

Трохи історії, діду. УГА, а нею вона стала 6 листопада 1919 року вже не була здатна ні до чого, а на початку двадцятого, аби не бути взагалі винищеною, стала Червоною УГА.

 

Вы меня уже в зеркале видите???? Однако....

 

Хай буде українська ГА. Полегшало ПТУ-шнику? Зброя Антанти, її ультиматум та 8 дивізій Галлера зробили свою "чорну" справу. ГА, як потім і УПА, воювала без нічієї підтримки зовні, для неї опорою був лиш патріотизм земляків та професійність воїнів.

---------- Додано в 13:43 ---------- Попередній допис був написаний в 13:40 ----------

Це були залишки колись могутнього тіла, яке виснажено було війнами на всі боки та нещадним тифом. А москалі навіть з цих "залишків" наштампували "красних командіров" та нещадно експлуатували пісні СС, змінюючи їх тексти на більшовицькі.

 

Я додав би ще і армію УНР. Але армії арміями, а от відсутність здорового глузду у їх "урядів", гетьманів та директорів, і привело до загибелі і обох Україн, і до наступних лихоліть.

Я й не заперечую. От тільки скажіть це тим, хто плював в мій бік, коли я наголошував, що якби не ЦР з її наступниками, то мали би ми Україну вже майже сто років, і була б вона, дійсно, від Сяну до Уралу...

 

Я в своїх "сто видатних українців" розмістив і М.Драгоманова. Це була видатна людина, але все ж вона розповсюдила бацилу модного на той час "соціалізму" в Європі, який був тодішній Україні, як окуляри мавпі. Ось ці "соціалісти" і звели нанівець потуги українців початку ХХ століття. Тодішня Центральна Рада десь на одному рівні по інтелекту та відповідальності з нинішньою Верховною Радою. Нинішні базікали Яворівські є повністю копією Винниченків.
А відносно Уралу, то ... А до Каспію може й доповзли б, якби розумно побудували політику відносин з кавказькими народами та так званими казаками, які теж не сприйняли більшовизм.
Та сучасний українець лінивий вчитися на помилках історії, йому більше до вподоби новий жупан в вигляді "Мерседеса" по розбитих дорогах та лінива мрія про європейськість з реп'яхами на собі.

 

Ну це саме ліпше шо було. Значить кращого не світить.

 

??? Центральна Рада? Та Скоропадський з Васьком Вишиваним були набагато розумніші та порядніші.

 

Толку з того. Злилися самі по собі як Ющенко.

 

Україна до цих пір користується випрацюваним Скоропадським за якийсь рік.

 

Сьогодні я добрий...
Хоча, навіть через свою добрість, я бачу, що весь абзац, Ви осилити не змогли... А тим більше, охопити... А окремі слова і літери, звісно... Навіть підтверджують...

 

Досить вам тут виясняти особисті стосунки. Краще перейдемо до розгляду видатних націоналістів різних народів. Почнемо з першого-ліпшого.

Ян Гус (чеськ. Jan Hus; пр. 1369–6 липня 1415 Констанц, Німеччина) — чеський релігійний мислитель, філософ, реформатор, ректор Празького університету, послідовники якого стали відомими як гусити.

 

А як ви з Вікіпедії прямо з ссилами копіюєте?

 

Жанна д'Арк


Свята Жанна д'Арк Jeanne d'Arc
Картина 1485 року. Зображення - трактування художника. Єдиний потрет, на якому Жанна позувала сама, не зберігся. (Історичний центр Національного архіву, Париж, AE II 2490) Жанна Д'Арк Народилася 1412, Домремі, Франція Померла 30 травня 1431, Руан, Франція Канонізована 16 травня 1920 Беатифікована 18 квітня 1909 День пам'яті 30 травня Покровитель Франції ; мучеників; бранців; вояків; людей, над побожністю яких насміхаються; в'язнів; жінок, які служать у збройних силах Цей шаблон: переглянути • обговорити • редагувати Запит «Орлеанська діва» перенаправляє сюди. Див. також інші значення Жа́нна д'Арк (Орлеанська Діва) (фр. Jeanne d'Arc (la Pucelle d'Orléans), *6 січня 1412 — 30 травня 1431) — національна героїня Франції, католицька свята.
Жанна, селянська дівчина зі сходу Франції, стверджувала, що мала видіння від Бога, у котрих їй було доручено врятувати Францію від англійського панування наприкінці Сторічної війни. Вона очолила французькі війська, і спочатку її діяльність принесла французам чимало успіхів та особисту славу самій Жанні, але потім вона почала зазнавати невдач.
Орлеанська Діва воювала проти англійців на боці майбутнього короля Карла VII; була схоплена бургундцями, союзниками англійців, і 30 травня 1431 року спалена на вогнищі в Руані «за єресь, відьомство і носіння чоловічого одягу».

 

З якої радості ви вирішили що Жанна була націоналісткою? В ті часи англійський король міг воювати з французами одними ж таки французькими найманцями. А Битва Тридцяти - там досі не розібралися хто був "французами", а хто "англійцями".

 

Та отак
Джузе́ппе Ґаріба́льді ( італ. Giuseppe Garibaldi ; 4 липня 1807, Ніцца — †2 червня 1882, острів Капрера) — народний герой Італії, полководець, один із вождів Рисорджименто, літератор.





Ґарібальді в 1870, фото Надара.


Генуезець за походженням, син моряка, Ґарібальді народився в Ніцці 4 липня 1807. Юнаком служив моряком на торгових кораблях в Середземному і Чорному морях.
В квітні 1833 року, шхуна Ґарібальді «Клоринда» зайшла в Таганрог, де він познайомився з політичним емігрантом Джовані Баттиста Кунео і вступив у таємне товариство «Молода Італія», яке ставило своїми завданнями визволення Італії від австрійського загарбання, об’єднання країни і встановлення республіканського правління.
Брав участь у змові 1834 р., яка завершилася невдалим вторгненням Джузеппе Мадзіні в Савойю, і був змушений утікати у Францію.
Засуджений на батьківщині до смертної кари, довгі роки провадив мандрівне життя, перебував на службі туніського бея, в 1846 запропонував свої послуги південноамериканським республікам Ріо-Гранде-ду-Сул і Уругваю і, сам спорядивши декілька кораблів, будучи начальником каперів наводив жах на Бразилію.