На чому Ви економите?

Рибко не варто економити на речах які бувають в житті один раз або або всього навсього кілька раз і які вже не повернеш.

В 96-му році не купив шкільний фото альбом. В батьків тоді реально не було 20 грн. щоб мені дати. (долар тоді був менше 2 грн. і 100 баксів то були скажені гроші., а альбом чомусь коштував 20 грн. от так) про що сьогодні надзвичайно шкодую.

Я Вас підтримаю, маю приклад сім'ї де чоловік працює на роботі і ще й підробляє, поза нею, жінка має 30 років до цього віку працювала не більше 2-х років, вічно плачеться на безгрошів'я та тяжке життя. А коли в моєї дружини на роботі було вакантне місце то та красавіца навіть не прийшла анкету заповнити, бо на старт там пропонують дуже мало, десь 1200-1300 грн на руки.

 

А чому Ви зразу так ставите питання, або гроші, або щось інше?
Та й взагалі, які там гроші. Все, знову ж таки, пізнається в порівнянні. Гроші в тих, хто в Конча Заспі живе. І їм все буде так, і нічо не станеться. А хто працює, щоб дозволити собі якісь дрібні життєві задоволення - не бачу в тому нічого погано, не накрали ж.
Обставини, звісно ж, бувають різні. Повірте, я знаю, що таке копійки рахувати, на початку самостійного, так сказати, життя, ніц не було. Але нічого, якщо є голова на плечах і бажання, то воно все з часом налагоджується. З Божою поміччю.
Ну а хвороби - то, звісно, окрема історія. Не дай Бог нікому.

 

Та трохи було...
Ну, щоправда, Рибка теж критикує те, чого не спробувала, отже паритет

 

До речі, я теж таке підмітила. На форумі давно, всі теми читаю. Помітила, що у Львові багато людей відпочивають на досить дорогих курортах, мають недешеві машини, частенько ходять по кафе (а це зараз недешево). Я теж не рахую чужі гроші, але для мене це дивно, бо скрізь говорять, який бідний Захід, які там низькі зарплати, і водночас що Київ - це найбагатше місто. Чому моя родина, яка живе у місті з вищими зарплатами, не може собі такого дозволити? Як відбувається таке, що у Київ приїжджають люди з ніби-то з депресивних регіонів, де низькі зарплати і високий рівень безробіття, і одразу ж купують дорогу квартиру, роблять ремонт? А багато корінних киян навіть не мріє про таке, бо не в змозі навіть за 10 років назбирати на таку квартиру. Як таке відбувається?

А ви не думали? Не всім же пощастило так багато заробляти, як вам. Щось ви тільки те й робите, що розказуєте, які інші ліниві. Не дай Боже вам... А робота не вічна, її можна втратити. Якщо людина мало заробляє, це ще не значить, що вона не хоче працювати.

 

Можна звичайно...але робіт купа...і не повірю я відмазкам непрацюючих людей, що нема роботи...Це вони не хочуть її знаходити...Для того щоб гарно жити, або принаймі дещо дозволити таке, що не є необхідним треба працювати...І коли мені, і моїй сімї, потрібні були гроші, то я працювала на 2 роботах....До 17 на основній , а потім до 2-3 ночі оператором...І коли додому приходила і їла, то замість "Дякую", говорила: "Дякую за дзвінок, до побачення" так мене та робота вимотувала...

 

От шось си нагадав...

Если человек купил себе "LandCruiser", это вовсе не значит, что он богатый. Может он просто копил 3-и месяца...

 

Я не економлю ні начому, що є найголовніше. Та й на мене криза сутєро не вплинула, я просто по житті є дуже економна, тобто завжди маю лік грошам. Я ніколи не плачуся, що немає грошей, бо все маю на ничці. Зараз такий час, що треба розраховувати на свої сили і можливості.

 

На це я точно не назбираю, бо немаю таких доходів...мрію і реалізовую свої в мрії в межах доступого мені...

 

Хм...

http://www.youtube.com/watch?v=JvQH47NHCzg

 

Ну хто вам сказав що я багато заробляю Я просто люблю жити красиво і нівчому собі не відмовляти по можливості. Але для цього стараюсь щось робити, заробляти, крутитись.

Я вже стільки раз з цим зіштовхувалась в житті щоб маю імунітет. Але вірю що все в житті до кращого. Якщо витратила роботу- значить не моя. А на іншій буду більше заробляти. І взагалі я прихильник працювати сама на себе. Що зараз і роблю. Скільки заробляю- це тільки моя заслуга і нема кого винити в невдачах крім себе.

Якщо людину щось не влаштовує в житті вона це міняє. Зараз стільки робіт всюди...Головне бажання працювати і подолати страх щось міняти.

 

Ще раз переглянув гілку...
І знов ж таки маєте рацію...
Головне...хотіти..головне...хотіти жити...
Але,коли в душі отаке....ні на що вже немає сил....
Лиш обов"язок..і колія....

 

Ой людноньки...А ви ніколи не чули про збанкрутілих поп-зірок чи інших знаменитостей? Зростають доходи - збільшуються потреби. Із збільшенням прибутку людина переходить на вищий рівень побутових витрат - якісніший одяг, продукти, кращі каварні чи ресторани, ну і т.д.
Хто не звик рахувати гроші, так і вилітає в трубу, бо тринькає без розбору: "можу собі дозволити" - основний девіз.
Хто звик гороші "тиснути", той, скільки б не заробляв - так з тих грошей і не скористає.
Люба крайність нездорова, на мою думку. Пахати цілий рік, відкладати гроші, щоб спустити їх за два тижні на дорогущому курорті, щоб викласти фотки на Однокласниках? Фінансова сторона мого відпочинку має мати розумні межі, адекватні до реальності.

То є така галицька риса. Поляки про таке кажуть: "Zastaw się - a postaw się."
Всі нарікають на тяжке життя, безробіття, безгрошів"я, але роблять це за "густо" заставленим столом, з чарочкою в руках.

---------- Додано в 16:09 ---------- Попередній допис був написаний в 16:05 ----------

Навіщо? Це хіба щось змінить? Якби ви мали і не дали тої 20-ки за альбом, то є одне, але оскільки не мали з чого дати, то й зараз не варто жалкувати. Більшої уваги вартує те, що можна змінити.

 

А я от з економії што-лі кинула курити Вже як півроку

 

А не простіше заміж було вийти? Най би чоловік гризся де гроші дістати. Нє?

 

О, чоловік дійсно потрібен в цілях економії він в мене тепер теж не курить

 

А багато моїх знайомих (та і в неті не раз читала) кажуть, що ціни більш-менш однакові, а сервіс, напр., в Чорногорії, набагато кращий, ніж в Криму, де на західняків дивляться як на другий сорт.
А з власного досвіду скажу, що в Одесі щороку в липні-серпні є сезон чорних жуків (виглядають як таргани, але ще літають). І в нашому доміку вони лазили, і на пляжі по вечорах.
Тож, якщо Вам пощастило такого не бачити, то не означає, що в інших просто галюнікі чи витребенькі. Тупо не вірити в те, що реально відбувається, це обмежено. Якби я вірила тільки в те, що бачила на власні очі, то б у Ваше існування теж би не вірила

А ще у Львові багато людей по 30 років на квартиру не можуть назбирати, ніколи не були за кордоном, дехто і далі свого міста ніколи не був, не ходять по кафешках, концертах і т.д. Більшість з них і нету немає, тому не описує свої проблеми. А хто і має, то навіщо?
До Києва приїжджають заробляти гроші. Ну от заробляють і купують квартири. В Київ же не переїжджає вчителька зі Львова працювати далі вчителькою. Зазвичай їдуть до іншого міста працювати тільки тому, що там вищі зарплати. Це ж логічно. Тому не дивно, що людина, яка приїхала заробити, може собі дозволити купити квартиру. А якщо інші не можуть заробити - то вже особисті справи кожного. Хтось хоче все життя працювати вчителем, а хтось ризикує, починає бізнес і купує квартиру, машину, їздить відпочивати, бо любить це робити, може собі це дозволити і т.д.
Бідність і розкіш є у кожному місті. Тому Ваше здивування просто смішне.

 

Кожна людина працює для того, щоб покращувати своє матеріальне становище...і відпочинок є цілком логічним процесом...і якщо 300 днів працюєш, то тих 7-10 днів відпустки хочеться провести незабутньо...і сумніваюся, що метою цього відпочинку є фотки для Однокласники.ру...

 

Ну заради справедливості відмічу, що на власному досвіді ніколи з таким не стикалась, ані в Криму, ані в Одесі. Правда, я там не була вже роки 3 чи 4... Раніше теж не вірила, що десь за кордоном можна відпочити приблизно за ті самі гроші, тільки в комфортніших умовах. Поки сама не спробувала. Але раніше їздила туди регулярно. І ніколи не стикалась з якимось зверхнім чи хамським відношенням за регіональною ознакою. При тому, що розмовляла всюди виключно українською мовою і, коли запитували звідки, з гордістю відповідала, що зі Львова. Більше того, коли в магазинах, кафешках і т.п. там до продавців чи офіціантів звертатись українською, вони теж намагаються переходити. Правда, виходить в них то трохи кумедно.
Хоча, звісно, і не виключаю, що можливі прикрі випадки. Рагулі всюди є. Але сама, ТТТ, з таким не стикалась.