МузИк?

Ооооооооо-о-о-о-о-ооо.... :rolleyes:

А у мене нігті самі обламуються...

Жартую.
Страшенно не люблю неохайності. Для мене людина, яка сідає до столу з брудними нігтями, або дефілює по недешевому 5-тизірковому готелю у "в"єтнамках" з бетонними кігтями на ногах (спостерігав таких.., ) - то пітекантроп.

Крім рукавичок, є інший простий спосіб - густо намилити руки милом перед брудною роботою і дати їм висохнути. Бруд не пристає.

Я не уявляю... Воно ж з такими нігтями, мабуть, ще й до жінки підходить...

 

Не переживайте. Плакати не буду. Я живу вже 5 років за 200 км. від дому і всі ці роки прекрасно себе обходжу сам. Перу, варю, прибираю, мию, хоч і страшенно це не люблю.
Народився і прожив 17 років в селі, тож знаю, що таке і фізична праця (та й зараз частенько по-вихідних приїзджаю додому і маю добру "розминку", або ж тут знаходжу якийсь підробіток)

 

Цих з мікозом серед канадських програмістів зустрічав ,інше у нього всьо клася завжди поголений і сорочка чіста.Йому кажу як жешь ти сам пан таке пероуньство дзядовское на собі носиш, відповідає нехай людиська не розглядають.
Хворі люди , так само як ті вкого метеоризм , радий би їх з хати не випускати поки не вилікують. Та я ж не цар і навіть не губернатор.

 

Давно вкраяв, нарешті згодився:
http://www.youtube.com/watch?v=t4PyC095bUE

 

Узнаю себя.

- Почему вы не женитесь? - спросил юноша старого холостяка.
- Видишь ли, - отвечал тот, - когда я был молод, то решил не жениться
до тех пор, пока не встречу идеальной женщины. Прошло много лет, и я
встретил такую женщину. Но оказалось, что она ищет идеального мужчину.

 

Один мій знайомий програміст (колишній сусід) років 10 тому випадково познайомився на якомусь вкрай крутому джазовому концерті з одним іноземним аташе. В розмові парубок сказав тому дипломату, що "займається комп"ютерами". Вони мило і змістовно порозмовляли про джаз (а парубок дійсно страшенний фанат джазу), ну і обмінялись візитівками. Вірніше, візитівку дав іноземець. А у пацана, крім пари комп"ютерів та пари штанів, більше майна не було, які там візитівки... То він просто сказав тому пану свій телефон.

Пройшло 2 тижні, і дружина аташе запросила того хлопця допомогти зробити у них в помешканні Інтернет, бо посольські фахівці не розумілися на всіх тонкощах київського Інтернету... Наш Інтернет - іншої системи...

Ну, то хлопак одягнув штани №2 і приїхав до іноземців. Налагодив dial-up, і все таке інше. І тут дружина аташе зробила страшну помилку: вона попросила його протягти кабель через всю квартиру, в іншу кімнату, і там встановити мережеву розетку...

Чому страшну помилку? Бо той хлопак розумівся виключно на музиці і на комп"ютерній клавіатурі... Дати йому в руки молоток означало дати мавпі ядерну бомбу... Якщо додати, що він має зір -7...

Коротше!
Він потім розповів мені, сам себе лякаючись, що попровалював тій пані молотком всі стіни, бо вони були "якісь не такі" (я здогадався - з гіпсокартону ) Хоча, думаю, тих іноземців і бетон не врятував би... Він-таки міцний хлоп...

Так герой "пройшов" коридор і дві кімнати... Звичайно, залишаючи за собою в щойно відремонтованій квартирі страшну руїну... На третій кімнаті, прикрашеній високохудожнім венеційським тиньком, пані аташова не витримала і несміливо запропонувала приклеїти той дріт скотчем, так, мовляв, буде швидше... Він радісно погодився! Далі справа пішла веселіше - він клеїв кабель, а пані аташова приречено відривала скотч зубами!

Ось так джаз і комп"ютер рівняє пролетаря і буржуазію!

До речі, той хлоп оженився, і я навіть субсидував його весілля... Через півтора року я зустрів його з дружиною у "МЕТРО". І впав зо сміху: він придивлявся до підставок під гучномовці, а його дружина - сміливо розглядала електродриль!