Мусимо перемогти в битві за Україну!

Во "брати" до чого вже добазікалися. Тільки уявити, жила була українська культура, віками від Киівської русі, аж но десь там у Кавуйї піля всього мракобєсія з Ордою, божевільними війнами та царями, нарешті захопили всі землі навкруги тої Московії, за допомогою різних, придушених доречі на всяк випадок народів, як от Новгороду, зародилася культура. Еволюція, яку не зупинити, як не намагалися. Назвали її російською, і от вона видається вже СЕСТРА, нашої, слов'янської, при тому звісно "старшая".

 

Панове! Москву основал - если кто не знает - киевский князь Юрий Долгорукий - пра-правнук Володимира Великого. Или - и этому в школе уже не рассказывают?
P.S. в другой ветке мне пояснили, что не смотря на то, что еще в 30-е годы прошлого века Львов был польским - по населению городом - однако то, что основан он был Даниилом Галицким - то это украинский город. Возникают законные параллели.

 

Я надеюсь, уважаемый читатель, ты помнишь - Москва, по великорусской мифологии, как местность, впервые упоминается в 1147 году. Великороссов еще нет и в помине, вокруг на тысячи километров живет мокша, мурома, меря и весь, а нас приучили к мысли - Москву основал русский князь Юрий Долгорукий, и жили в ней великороссы. Такова ложь "Истории государства Российского". Мы этот вопрос исследуем более детально.
Итак, Юрий Долгорукий - один из младших сыновей Мономаха - остался, по воле судьбы, без княжеского стола и согласно существовавших в те времена законам вынужден был идти в услужение к старшим братьям и дядям или, сколотив дружину на доставшиеся по наследству средства, двигаться на поиски и завоевание собственного "стола". А так как Рюриковичи на юг хаживали весьма значительными силами, зная удаль южных соседей, пришлось Юрию Долгорукому направиться в безопасное по тем временам чудское захолустье (от слова "чудь" - объединенное название всех финских племен, проживавших далеко за Черниговской землей на северо-востоке).
В те времена чудское захолустье не входило ни в Черниговское, ни в Переяславское княжества. Земли Чуди к тому времени были обособленны. Иначе, как и все остальные, были бы поделены между наследниками Мономаха. И дабы читатель не подумал, что автор вносит какую-либо отсебятину, привожу слова профессора Московского университета В.О.Ключевского:
"Юрий Долгорукий, один из младших сыновей Мономаха, был первый в непрерывном ряду князей Ростовской области, которая при нем и обособилась в отдельное княжество: до того времени это чудское захолустье служило прибавкой к южному княжеству Переяславскому".
/В.О.Ключевский "О русской истории", стр. 107-108./
Далі читайте
"Країна Моксель, або Московія. Книга 1"
(Переклад. Іван Андрусяк)

 

Т.е. вы согласились с Дальневосточник.

 

тук пусть ихним и будет...

 

(c) Заглоба

 

Знайшов статтю в одному з польських журналів. Прочитав з задоволенням.
Дуже обєктивна і не дуже песимістична.
Хто читає по-польськи, радив би прочитати.

Jeszcze Ukraina nie zginęła

Andrzej Brzeziecki

Najważniejsza zmiana po wyborach na Ukrainie to rozpad trójkąta TymoszenkoJanukowycz-Juszczenko, który od pięciu lat dominowałna dobre i na złe. Najczęściej na złe. Czy teraz będzie lepiej?
„Porzućcie wszelką nadzieję, wy, którzy tu wchodzicie” – cytat z bramy do piekieł w „Boskiej komedii” wielu komentatorów zawiesiłoby na ukraińskich przejściach granicznych. Polityczny chaos, bójki w parlamencie i gospodarczy kryzys – oto dzisiejsza Ukraina. Gdy jeszcze niedawno w kraju rządzili i dzielili Julia Tymoszenko, Wiktor Janukowycz i Wiktor Juszczenko, karierę nad Dnieprem robiło powiedzenie, że obywatele muszą wybierać między „k…, złodziejem i idiotą”. Wiarę w szybką integrację tego państwa z Unią Europejską porzucili już nawet Polacy, ostatni kibice pomarańczowej rewolucji.

Kręgów ukraińskiego piekła jest więcej niż dziewięć: postsowiecka mentalność, populizm, korupcja, nieefektywna gospodarka, szara strefa, dziurawy budżet, gmeranie w prawie wyborczym, brak infrastruktury, polaryzacja społeczeństwa, choroby społeczne…
Ale naddnieprzańska Wielka Smuta miała się skończyć wraz z wyborami prezydenckimi. Politycy – zamiast agitować – mieli się zabrać do pracy.

Nie łudźmy się. Wiele się nie zmieni. Następna kampania, tym razem parlamentarna, rozpocznie się wkrótce, może nawet w maju. Trzeba jednak uczciwie odpowiedzieć sobie na pytanie: czy na Ukrainie jest aż tak źle?
http://www.przekroj.pl/wydarzenia_swiat_artykul,6324,0.html

 

Туфта! Переказ слів пана Портнова, народного депутата від БЮТ.
Єдине що порадувало в цьому опусі це: - obywatele muszą wybierać między „k…, złodziejem i idiotą”. Оце "К..." явно не кубіта

 

саме так.
вже декілька рази писав на ЛФ, що результати виборів не зробили на поляках більшого враження. Дійсні різниці між претендентами мали маргінальне значення щодо практики відносин між Польщею і Україною (правдва - були деяки різниці у чисто вербальної сфері).
Що більше - кожен з них бул колись прем"єром - ї жоден х тих перйодів не записався якось особливо у загальної пам"яти.

Факт - такого про премє"ра і президента сусідної держави не пишеться навіть у цитаваннях - але "Рrzekrój" вже давно впав до другої ліги...

 

Приблизно зрозумів.
А як перекладається strefa і nie łudźmy się ?

 

Вроде что-то про зону

 

зона

szara strefa = нелегальне (нереєстроване) підприємництво
(подібне формуловання як в україньської)

йде про це, що б не створювати собі ілюзій

дослівно:
і не створюймо собі ілюзій

 

Нажаль не читаю польською. А дуже б цікаво було цю статтю прочитати. Відчув себе раптом, напевно так само як російськомовний українець, який намагається читати державною. Або як той Янукович на присязі.

 

Дякую, Агатоне.

У студентські роки зміг прочитати дві збірочки новел польською, але то було дуже давно.

 

О!!! Теперь уже в другой плоскости начинает вырисовываться "Мусимо перемогти в битві за Україну!". Скоро и по-польски будем понимать и разговаривать, потом наши внуки, скажем, по-китайски или по-английски.... НО ГЛАВНОЕ!!! Это же мы перестанем говорить по-русски (разве это не радостное достижение?) и совсем не важно как мы будем жить, на сколько частей раздробится наша великая страна.... Главное, что сбудется "наша" мечта (привитая иностранными спецслужбами) - мы наконец приобретём врага в лице Москвы и русскоговорящего населения. Вот не могу в толк взять, что никто не понимает, что события 91-го и "майдан" да и очень многое "кем-то" давно продуманы и проплачены...
Попытка насильственно украинизировать русскоговорящее население Украины – это однозначно создание внутреннего очага напряженности и предельно опасное действие способное максимально разобщить народ Украины.

 

Анджей Бжезецкий є головним редактором польського журнала "Нова Східна Європа"

Пошукав його статтю українською або російською, немає. Натомість надибав щось цікаве.

Большая авантюра Первой Речи Посполитой

​

---------- Додано в 18:56 ---------- Попередній допис був написаний в 18:52 ----------

Пан Собака. Ви у мене в ігнорі.

 

Не тільки у Вас.
Даниле, треба ж певному контингенту виплеснути свою радість!
Бачите, 5 років бути у масті "під шконкою", а тут - встали з колін: із пози "Zю" перейдуть у позу "Глаголь".

 

У тебя в доме какая температура? Горячая вода есть? На улице ничем не пахнет? Снег у подъезда убран? В Азовском море когда купался последний раз?

Сначала простые вещи - потом глобальные. Тем более, если в Мариуполе есть такая хорошая осведомленность о действии иностранных спецслужб

 

По меньшей мере - глупо.

И название темы такое-же... Пока всякие ... будут "боротся", что-бы воплотить "споконвічну мрію", толку не будет... Не зря во все века, все власти "борюхщисся" изолировали... Тут один классик писал о вечной борьбе и победе мировой революции... И где он? там же где и "борители"... Правда дело его живет, провокаторов еще есть, и несть им числа... (не буду показівать пальцем вверх )

 

Нехай пірують, чумоходи. Чого чекають від нової влади? Навіть не усвідомлюють... Спекатися від помаранчевої влади, навіть якщо всіх пересаджати та порозвішувати на стовпах, ще не означає краще жити. Нажаль упевнений, навпаки. Ми, принаймні мали шлях, вектор розвитку.
Що ми матимемо? Напишу для них російською: Эпоху застоя, дорогие товарищи!