сумніваюсь ---------- Додано в 17:58 ---------- Попередній допис був написаний в 17:56 ---------- так наша дежава ж собі відбере більше, ніж залишить спадкоємцю.
Вас почитала...і чомусь сумно стало,бо мрію точнісінько про те саме і про Карпати і про хатинку, і про будиночок за межами Львова....Ох,як мрію....Нині поїздили,полюбувались на чудесні маєтки,то, наразі все,що можемо..... П.С. Хоч іноді думаю : в мене хоч 5 поверх,але своє,рідне, а дехто й того немає,мучаться у свекрухи,як згадаю,то ....
У мене хоч теж 5 поверх, але своє, рідна, і дах над головою є...А решту, напевне, з часом приложиться....
в середу-четвер має здійснитися моя ще одна мрія - точніше дві в купі - побувати на говерлі і підкорити всі двотисячники України (їх 6) і все як завше відбувається зненацька як я люблю коли все йде тобі в "+" :cool:
Чомусь чим доросліше стаю мрії якісь побутові стаюсть,мрію про те що в принципі ,повино відбуватися природно...Може так з усіма...не знаю... В дитинстві мріяла жити на острові де завжди тепло і люди живуть по законам Робінзона Крузо,в мене ще був перелік тих,кого б я з собою взяла).Мріяла про рожевий літак на якому б я катала батьків).Мріяла про те,що побачу увесь світ). Тепер я мрію про елементарний комфорт,про по справжньому міцну родину,про те щоб люди не обманювали і не робили боляче...Сумно...ці речі не повині ставати мріями...вони повинні просто бути...
.... прийде час, і знову оживе мрія - лише перелік стане значно менший, зате це будуть Справжні. можуть і здійснитися. А потрібно любити весь час, бо, фактично, це все, що їм потрібно від нас...
Я не знала, що мрії то повітря, вода... Є плани, є молитви й прохання до Бога. Я ж живу вже купу років так. І цілком щаслива. Тобто можна звичайно говорити, що я про щось мрію, але якщо подивитися правді в очі, то це не мрії. От хочу поїхати до Львова. Можна назвати мрією, але це в мене план. Я лише чекаю обставин, які допоможуть цей план реалізувати. Буде на то Божа Воля - реалізую, а ні - то ні. Значить, мені того насправді не треба. І так зі всім.