Мовні оффтопи

Тоді поясніть про "наші землі" і "приверженцев украинства"

 

А что же тут непонятного?
Приверженцы украинства - суть сознательные сторонники украинства как идеи и идеологического течения.

Наша земля - это земля на которой жили ранее и продолжают жить в настоящем представители одного народа. (Кстати, теперь Вам понятно, почему государственные переписчики так стараются записать всех граждан Украины - украинцами (даже если они не говорят по-украински и не носят вышиванку)? Правильно, для того, чтобы убрать из определения словосочетание: "продолжают жить в настоящем".)

 

А кто тогда воспринимал Украину, как независимое государство? Государством было СССР и, как думали навека. А всё, что они там "дарили" и "прирезали" больше напоминает перестановку мебели в собственной квартире.

 

Смішно читати, написане Вами.

Идея тоже глупая.

Ваше хобі – словесні пасьянси?

Раніше жили багато хто. І до славян. Продовжують жити переважно українці, російськомовні українці і росіяни. То ж не зрозуміло – чия у Вашому розумінні «наша земля»? Що це за один народ?І з ким Ви себе ототожнюєте? І кого Ви маєте на увазі, коли говорите про приверженцев українства, понаехавших на наши земли?

І ще про валянки американські щось додайте

 

Читав,як ні.Достоєвський мені подобається,особливо"Брати Карамазови" і інших читав.А що?

 

А вот русским действительно объявили, что они не великороссы, а россияне после 1917г., т.е в начале прошлого века. Ну, а не понять, где ставить ударение в этом слове могли только законченные дебилы.

 

А ви я бачу не проти потягнути його ще на 350 років але вже на Галичині...

 

Как только прояснится - немедленно сообщите...

 

Да, Вы правы. Большевики исходили именно из таких соображений. Точнее почти из таких. Да, они видели (точнее хотели видеть) пространство поверженной РИ как единую страну, плацдарм для мировой революции, так сказать.

Однако, в 1919-1924 годах еще не все было так ясно с иерархией власти и такие государственные образования как Хорезмская, Дальневосточная, Бухарская республики, Закавказская Федерация, УНР, БНР существовали как реальные (м.б. слабые, но реальные) субъекты международного права. Так, например, бывшая в составе РИ Финляндия вообще получила независимость от Ленина и Ко. Поэтому, Ленин и шел на уступки Скрыпнику, Раковскому и прочим "боротьбистам" прирезав к традиционно с.х. Украине промышленно развитый Донбасс, Слобожанщину и Новороссию - традиционно великорусские регионы он объективно стремился удержать УНР от полного суверенитета. Но что сделано, то сделано. А его мотивы - это уже лирика...

---------- Додано в 14:04 ---------- Попередній допис був написаний в 14:00 ----------

Ну а в случае с Хрущевым, там действительно была перестановка в одном доме.

Но без этой перестановки о чем говорили бы сейчас "сознательные украинцы"? Где был бы вопрос о Черноморском флоте, Севастополе и т.п.?

А залежи нефти на шельфе, которые, я думаю рано или поздно начнут разрабатывать?

И где благодарность за это Хрущеву от потомков? Кстати, хоть один памятник Хрущеву на Украине существует?

 

1984 р. - Померли в таборах О. Тихий, Ю. Литвин, В. Марченко.
1986 р., 26 квітня - Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції (побудованій за рішенням Москви всупереч протестам українських учених і широкої громадськості), яка призвела до тяжких наслідків, рівнозначних геноциду.
1989 р. - Постанова Пленуму ЦК КПСС про єдину офіційну загальнодержавну мову (російську) в СССР.
1990 р., квітень - Постанова Верховної Ради СССР про надання російській мові статусу офійної мови в СССР.
Вищенаведена інформація приведена з дозволу доктора Григорія Півторака з його книги "Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов". Видавництво Академія, п/с 37, Київ 04119
1979 р-, 29 травня - Ухвала Ташкентською конференцією нових заходів із зросійщення щодо неросійських народів СССР.
1980-1981 р. - Арешт українських політичних діячів С. Набоки, Л Мілявського, Л. Лохвицької
1983 р. - Постанова ЦК КПСС про посилення вивчення російської мови в школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури ("Андроповський указ") та директива колегії Міністерства освіти УССР "Про додаткові заходи з удосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки", спрямована на посилення зросійщення.



1985 р., 4 вересня - У концтаборі помер поет В. Стус.
1977 р., 5 лютого - Арешт членів Української Гельсінської групи (УГГ) М. Руденка й О. Тихого; суд над ними 23 червня -1 липня і вирок М. Руденкові 7 років ув'язнення та 5 років заслання й О. Тихому відповідно 10 та 5 років.
1977 р., 4 квітня - Арешт членів УГГ М. Матусевича і М. Мариновича (засуджені 23-30 березня 1978 р. на 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму і 5 років заслання).
1978 р., 11 листопада - Директива колегії Міністерства освіти УССР про “Удосконалювати вивчення російської мови в загально-освітних школах республіки" (посилення зросійщення).
1979 р., березень-жовтень -Нові арешти українських діячів в Україні: О. Бердника (6 березня), Ю. Бадзя (23 квітня), Ю. Литвина (6 серпня), М. Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму й заслання у віддалені райони Росії).
1979 р., 18 травня - Загадкове вбивство композитора В. Івасюка біля Львова.
1964 р., 24 травня - Умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки АН УССР у Києві; протест громадськості (самвидавний матеріал "З приводу процесу над Погружальським").
1965р., серпень-вересень -Перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П. Заливаха, С Караванський, В. Мороз, М Осадчий, А. Шевчук та ін.).
1968 р., 26 листопада, 14 грудня - Зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві.
1969 р.,червень - Лист українських політичних в'язнів (М. Гориня, І. Кандиби, Л. Лук'яненка) до Комісії з охорони прав людини в ООН про отруювання політв'язнів.
1970 р., 28 листопада Трагічна смерть (вбивство) української художниці А. Горської у Василькові на Київщині.
1972 р., січень-травень -Друга велика хвиля арештів інтелігенції в Україні
1972 р., травень - Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста за "український націоналізм"; чистка керівних кадрів КПУ
1959 р. 15 жовтня - Убивство С. Бандери агентом КГБ Б. Сташинським.
1961р., січень - Закритий суду Львові над членами Української Робітничо-Селянської Спілки (Л Лук'яненко, І. Кандиба, С Вірун та ін.), які обстоювали право виходу УССР зі складу СССР. Засудження Л Лук'яненка до смертної кари.
1961 р., жовтень - Прийняття нової програми КПСС її XXII з'їздом, яка проголошувала політику "злиття націй" і подальше зросійщення союзних республік
1962 р. - Судовий процес над 20 членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких було засуджено до розстрілу.
1963 р - Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СССР.
1951 р., 2 липня - Погромні статті в московській газеті "Правда" проти "націоналістичних ухилів в українській літературі" (різка критика вірша В. Сосюри "Любіть Україну " та лібрето опери "Богдан Хмельницький" О. Корнійчука і В. Василевської).
1954 р. 23-24 березня - XVIII з'їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Сибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952-1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис. осіб).
1954 р., 7 липня - Таємна постанова ЦК КПСС про посилення антирелігійної пропаганди.
1957-1961 рр. - Посилені антирелігійні акції в УССР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монастирів, семінарій).
1958 р., 12 листопада - Постанова Пленуму ЦК КПСС "Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти", на основі якої Верховна Рада УССР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., - спрямований на посилене зросійщення України (зокрема, про необов'язкове, а "за бажанням батьків" вивчення української мови в російських школах України).
1946 р., 24 серпня - Постанова пленуму ЦК КП (б) У "Про перекручення і помилки у висвітленні історії україїіської літератури у "Нарисі історії української літератури", різка критика часописів "Вітчизна" і "Перець" (ця постанова була згодом підтверджена XVI з'їздом КП(б)У 25-26 січня 1949 р.)
1947 р., З березня - Призначення Л Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова "чистка" серед українських культурних кадрів, звинувачених в "українському буржуазному націоналізмі".
1949 р. - Чергова "чистка" в КП(б)У у зв'язку з рішенням її XVI з'їзду 25-28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р- до вересня 1952 р. було виключено з партії 22175 її членів).
1949 р., 28 серпня - Скасування уніатської греко-католицької церкви на Закарпатті на релігійному з’їзді в Мукачеві.
1938 р. - Сталінська постанова "Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СССР.
1938 р., 24 квітня - Запровадження російської мови як обов'язкової в усіх школах України.
1939-1941 рр. - Широкомасштабні репресії органів НКВД проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СССР.
1941 р., січень - "Процес 59" членів ОУН у Львові.
1946 р., 8-10 березня -ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування її Російській православній церкві.
1946 р., березень - Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й Сліпим (ред: Й. Сліпого було засуджено до тяжких каторжних робіт в Сибіру, де він провів 18 років, відморозив ноги та став інвалідом. Його було звільнено лише завдяки особистому втручанню Папи Римського Івана XXIII та президента США Кеннеді).
1932-1933 рр. - Організація більшовицьким режимом штучного голодомору в Україні, внаслідок якого загинуло 8 млн українських селян. Масове переселення росіян у вимерлі українські села.
1933 р. - Самогубство декількох культурних діячів, включаючи М Хвильового, як протест проти погрому більшовицьким керівництвом української культури.
1933 р. - Погром українців на Кубані.
1934-1941 рр. - Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80 відсотків української інтелігенції.
1934 р-, 3-15 грудня - У зв'язку з убивством С Кірова засудження до розстрілу діячів української культури, серед яких – письменники Г. Косинка, К. Буревій, Д Фальківський, О. Близько, І. Крушельницькій та інші.
1936 р., жовтень-1938 р.,листопад - Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні (так звана "єжовщина"),
1937 р., листопад – Масовий розстріл ув'язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого перевороту).

 

1921-1923 рр. - Голод у степових районах України, спричинений політикою "воєнного комунізму" та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок чого загинуло до 1,5 млн селян.
1929 р., вересень - Арешт визначних діячів української науки, культури й УАПЦ - за "належність" до вигаданої ОГПУ Спілки визволення України (СВУ) та Спілки Української молоді (СУМ).
1929-1930 рр. - Перша фаза колективізації й "розкуркулення" в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.
1930 р., 28-29 січня - Надзвичайний Церковний Собор у Києві ліквідував УАПЦ і Всеукраїнську Православну Церковну Раду. Арешт митрополита М. Борецького.
1930 р., 9 березня-19 квітня - Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки, літератури, культури, УАПЦ - за належність до так званої Спілки Визволення України (СВУ).
1932 р., 23 квітня - Постанова ЦК ВКП(б) про ліквідацію місцевих літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СССР.
1908 р. - Указ сенату Російської імперії про "шкідливість" культурної та освітньої діяльності в Україні.
1910 р - Циркуляр П. Столипіна про заборону створення неросійських асоціацій, у тому числі українських та єврейських, незалежно від 'їхньої мети.
1914 р., березень - Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
1914 р. - Укзз Миколи II про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою. Розгром товариства "Просвіта", зруйнування бібліотеки наукового товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру.
1921 р., 21 листопада - Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР під проводом Ю. Тютюнника під м. Базар на Житомирщини
1881 р. - Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.
1883 р. - Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина. Полтавщина, Чернігівщина. Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.).
1888 р. - Указ Олександра Ш про заборону вживання української мови в офщійних установах і хрещення дітей українськими іменами.
1895 р - Заборона українських книжок для дітей.
1899,1903 рр. - Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві та на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві.
1907 р. - Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905-1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.
1847 р., 5 квітня - Арешт і заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І під найсуворіший нагляд із забороною писати і малювати, що було рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).
1862 р. - Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.
1863 р., 18 липня - Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії.
1869,1886 рр. - Укази царської адміністрації про доплати чиновникам російського походження в Україні за успіхи в зросійщенні
1876 р., 18 травня - Таємний Ємський указ Олександра II про заборону ввезення з-за кордону до імперії будь-яких українських книг і брошур, заборону українського театру й друкування українською мовою оригінальних творів художньої літератури, текстів українських пісень під нотами.
1881 р. - Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Ємського указу всім губернаторам Росії,
1769 р. - Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
1784 р - Зросійщення початкової освіти в Україні
1786 р. - Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість російської мови в Київській академії.
1800 р. - Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького бароко.
1817 р. - Закриття Києво-Могилянської академії.
1831 р. - Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні).
1834 р. - Відкриття Київського імператорського університету з метою зросійщення Південно-Західного краю.
1720 р. - Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням наказано було привести у відповідність з російськими.
1721 р. - Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.
1729 р. - Указ царя Петра II, який зобов'язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
1755, 1766, 1769, 1775, 1786 роки- Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книги..
17б4р. - Інструкція Катерини II князю О. В'яземському про посилення зросійщення України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.

 

Очередная советская сказка про доброго дедушку Ленина...



[WIKI]18 декабря 1917 года вернулся в Финляндию, которая накануне — 6 декабря — провозгласила независимость. В январе 1918 года Маннергейм назначен главнокомандующим ещё не созданной финской армии. Уже в конце месяца подразделения финского шюцкора (сил самообороны) под непосредственным руководством Маннергейма разоружили и расформировали подчиненные большевикам военные части, расположенные на севере Финляндии. До марта войско было сформировано и подготовлено к ведению боевых действий. На протяжении двух месяцев финская армия под командованием Маннергейма при помощи высадившегося в Финляндии немецкого корпуса Фон дер Гольца разгромила расположенные в южной Финляндии отряды финской красной гвардии.[/WIKI]

А мотивы вот:

 

К императору Людовику прибыло византийское посольство (839), в составе которого находились и люди, называвшие себя "русь". Арабский географ Ибн Хордадбех в это же время сообщает: "Что касается русских - а они суть племя славянское, - то они направляются из самых дальних концов Саклаба (Славянщины) к морю Русскому (Черному) и продают там бобровые меха, горных лисиц, а так же мечи ".

И далее по годам... А Вы говорите в 1917 году...

Сообщаю без промедления:

Малорусское наречие, превоначально занимало большой угол между Черным морем, Дунаем и Карпатами и еще до 16 века расширявшееся в своих пределах, в этом столетии значительно продвинулось на восток и к югу, заняло земли от Днепра до Дона и побережья Черного моря.
\С.Н. Щеголевъ\ Киевъ 1912 год\

АНТРОПОЛОГІЧНІ МАТЕРІАЛИ З РОЗКОПОК ЦВИНТАРЯ НА ТЕРИТОРІЇ МИХАЙЛІВСЬКОГО ЗОЛОТОВЕРХОГО МОНАСТИРЯ


Антропологический состав населения Украины времени позднего средневековья изучено недостаточно. Такая ситуация сложилась через нехватку в антропологичних коллекциях материала XIV—XVII ст., что тормозит решение пакета важных вопросов,
произошли ли изменения в краниологой структуре населения разных регионов Украины после монгольского нашествия, и на базе какого давнего населения формировался физический тип украинцев?

По результатам межгруппового факторного анализа статистически ближайшими к мужчинам из могильника Михайловского Золотоверхого монастыря оказались серии из Чигирина, Вишгорода, сборные серии украинцев Центральной, Западной, Южной Украины. Из серий древнерусского времени ближайшими, как и ожидалось, виявили-
сия серии древлян-Волыни и Галича.

Следовательно, по результатам анализа населения похороненого на кладбище ХVII—XVIII ст. Михайливского Золотоверхого монастыря, было представлено потомками жителей северо-западных или западных регионов Украины. На материалах
этого могильщика и казацкого кладбища в Чигирини можно утверждать, что во время позднего средневековья в Среднее Поднипровье мигрировало значительное население из западных и северо-западных территорий Украины, которые когда-то занимали племена древлян, Волыни, тиверцев и восточных хорватов.

Источник: http://archive.censor.net.ua/go/viewTopic--id--415921--reads--no--rowstart--1200

Ох, чувствую, забанят меня за оффтоп... Но не корысти ради, а лишь отвечая на вопросы форумчан пишу я эти посты. Если банить, так и тех кто задает вопросы не по теме...

---------- Додано в 14:35 ---------- Попередній допис був написаний в 14:33 ----------

О! Да я тут не один такой! Всех не забанят!

---------- Додано в 14:37 ---------- Попередній допис був написаний в 14:35 ----------

Про "понаехавших" см. выше. А отождествляю я себя с русским народом.

 

А за что благодарность и памятник? Может за это?

 

И где Вы такие факты берете? январь 1918, март, потом еще два месяца боев бок о бок с германскими братьями по оружию...

А как насчет Постановления СНК О признании независимости Финляндской республики 31 декабря 1917 г.? Полюбопытствуйте здесь: http://www.hrono.ru/dokum/191_dok/19171231finn.php

---------- Додано в 14:46 ---------- Попередній допис був написаний в 14:43 ----------

А Вы математик... Плюс (Крым) на минус (репрессии) дают в сумме "ноль"? Что же в логике Вам не откажешь может это и правильная позиция...

 

Я про россиян говорю, а не про русских. Читайте внимательно.

 

Любой процесс можно как начаться, так и закончиться в какое время. А потом еще раз начаться.

 

Я политику с математикой не путаю.

http://ru.wikipedia.org/wiki/Маннергейм,_Карл_Густав_Эмиль

Да он просто понял, что Финляндию не удержать. Хорошая мина при плохой игре.

 

Відповідно на "Ваші землі" - русские, - себто Слобожанщину, понаїхали "приверженцы украинства" -українці і тепер не дають вам спокійно жити на вашій русской земле?

 

А, точно. Ну извините. Про "россиян" - это не ко мне. Хотя...

Для обозначения страны в древнерусскую эпоху мы находим несколько названий: «Русь», «Русская земля», «Росиа» или более русифицированное «Россия».

О поездке княгини Ольги в Константинополь и принятии ею христианства (957 г.) читаем в летописи: «Благословенна ты в а/сенах русских... благословити тя хотятъ сынове рустии». Принимавший Ольгу император Константин Порфирородный сообщает: «Русские соседят с печенегами и последние часто грабят Россию». Византийские авторы название «рус» писали как «рос», отсюда позднейшие «Россиа», «российский».

На актовой печати киевского митрополита Феопемпта (1037) имелась надпись: «Господи, помози Феопемпту митрополиту России». В «Поучении» Владимира Мономаха читаем: «Аз, нареченный в крещении Василий, русським именем Володимер». На его актовой печати надпись: «Печать Василия, благороднейшего архонта России, Мономаха». После очередного разграбления Киева татарами митрополит Максим перенес свою кафедру во Владимир (1299), где и скончался. На одной из икон Богородицы в Успенском соборе значится, что образ сей написан «по видению Максима митрополита Владимирского и всея России чудотворца, греченина родом».

Однако, в современном понимании "россиянин" (гражданин РФ) и "русский" (часть русского народа) это, конечно разные понятия.

---------- Додано в 15:13 ---------- Попередній допис був написаний в 15:10 ----------

Интересная мысль. И когда же по Вашему мнению был перерыв в "русификации". В какой период?

---------- Додано в 15:19 ---------- Попередній допис був написаний в 15:13 ----------

Верно, но это лишь один из примеров, что в те годы молодая Советская республика не была жестко централизированным государством как впоследствии СССР и Ленину приходилось лавировать и с Украиной так же. Поэтому и согласился на требования "боротьбистов" в прирезке территории. Чтобы удержать.