А, тоді це - гра слів. Адже spirit - це не тільки "дух", але і "спирт". То - моя проспитрована тварина. Або щось у тому ж "дусі"
Наврят чи, бо та ідіома і в інших випадках попадалась, наприклад коли зовсім маленька дівчинка дуже по дорослому розмірковувала про коханців і спонсорів...
В моєму Вебстері четвертим значенням слова animal є: a person, thing, concept, etc. thought of as a kind or type - особа, річ, поняття тощо, які розглядаються як характеристика або тип (я десь так собі переклав). І наводиться приклад: today's athlete is another animal alltogether. Тобто, мається на увазі "зовсім інше діло". Наприклад, можна сказати: Теперішні діти, зовсім іншим дихають". Мається на увазі не дихання, як фізіологічний процес, а - інші думки, інші погляди, інші смаки на противагу колишнім. Думаю, все-таки, що у початковому випадку (жінка з пляшкою) там мала місце гра слів. Багатозначність слова spirit PS. Можете ще почитати тут Improve Your Writing skills можливо, щось проясниться. PPS На німецьку перекладається як Geisttier - тотемна тварина. А що то таке, можете подивитись Тотемы животных. Как узнать или найти свой личный тотем Так що my spirit animal може означати "моя тотемна тварина". Тільки не подумайте, заради бога, що я особисто в те вірю більше ніж у велесовицькі письмена.
Цю статтю має прочитати кожен. Це фактично крик відчаю від імені кожного україномовного українця у власній державі. Ostap Drozdov: "Я чудово розумію кіпіш російськомовних. Уперше за 25 років вони відчули колючий дискомфорт. Як це так? Хто посмів? Я звертаюся до російськомовних українців із благанням почути мене. Всі ці 25 років ви жили в шикарному, ідеальному мовному комфорті. Ви мали море своєї преси недержавною мовою, свого ТБ, свого шоу-бізнесу, свого книгодрукування і невичерпний простір застосування своєї мови від самого низу до самого верху. Всі ці 25 років у вас все було "очень даже хорошо". Але ваш мовний комфорт базувався на моєму дискомфорті, на дискомфорті мільйонів українськомовних українців, які у своїй власній країні є мовно дискримінованими і мусять терпіти засилля вашої мови, недержавної. Звісно, ви нічого міняти не хочете...." Прохання поширити Вподобай Mova
Читаю турецьку, записую переклад речень у зошит, а потім дивуюся з рідної мови. Наприклад, вираз Істота, названа людиною можна розуміти по-різному: Істота, яку назвала людина (істота, якій людина дала назву) і Істота, яку назвали людиною (істота, якій дали назву "людина")
@medwedo berlogsoni Хотів би почути Ваш коментар. Запитав у одного пана на форумі: "Коли Ви були у нас востаннє?" На що отримав - Безграмотно x 1 І таку настанову: "Треба запитувати - коли останнього разу були у Львові, а не востаттє. Так цивілізовано, а не так, як селяне штовпхаються в маршрутці:"Пройдіть в зад!". Почитав тут і тут. Вважаю, що запитав правильно. Якщо ні, то поправте. Дякую.
@tea man, Я також вважаю, що "востаннє" звучить природніше для української мови. А "останнього разу" відгонить русизмом від "в последний раз". В принципі слово "востаннє" у наведених в посиланнях прикладах має відтінок "більше цього вже ніколи не буде". Але і якщо "ще буде", то, на мою думку, і мені так відчувається, все одно можна казати "востаннє" А ось приклад, подібний до Вашого (ще колись відбудеться): Країна розбитих сердець Казати, як Галахвастов "пардон в пачпорті помилка", я думаю, недоречно. Літературний твір вивірено коректорами, а не людьми з форумними мозолями на задниці.
Колись у якійсь темі виникло питання - звідки ми знаємо, як звучала мова тисячі років тому. Я випадково надибав на ролик на дану тему. Не знаю, наскільки це звучить переконливо, але для тих, хто добре володіє англійською, можна послухати. Я мало що зрозумів. Але наводяться логічні висновки, хоча і в нестрогій формі викладення. www.youtube.com/watch?v=_enn7NIo-S0
Цікавий пост. Ось тільки я, російськомовна українка, не розумію, звідки у пана Дроздова таке цікаве уявлення про нас.) Типовий російськомовний українець змалку знає обидві мови настільки, що не звертає увагу якою мовою транслюють фільм і читає хороші книги, незалежно від того, якою мовою вони написані. Але у побуті користується російською з якихось своїх причин. Своє книгодрукування, йооой)))) Смішно. І водночас не дуже. Не люблю писати про мовне питання, бо дискусія в 95% зводиться до бардаку і непорозуміння. Ось хоча б взяти недавні публікації Андруховича напередодні (чи після) його поїздки на фестиваль в Ізюмі Харківської області, що наробили багато шуму.
Трішечки Вас підправлю. Перші 3 слова повинні звучати так : "Типовий україномовний українець..." - і далі по тексту. Типовий же кацапомовний українець ДУУУУЖЕ звертає увагу, якою мовою фільм, книги ets. І українською він володіє трішки краще Азірова. Ібо чєлюсть в нєго узкоязичная....
Заплуталась я у вашій термінології) Що бачу, те й пишу - а бачу я надзвичайно багато інтелігентних і освічених російськомовних українців. Особисто я користуюсь українською лише у спілкуванні з україномовними друзями, або коли пишу на україномовних ресурсах. В побуті суржик (родина) або російська. Звичка, вибачайте вже лінивого котиська.
Варіант "как цап" не витримує жодної критики. Тому що не може бути складного слова, де одна частина - з однієї мови, а інша - з іншої. (Було або "начецап", або "каказьол") Тобто, можливо, і може, але це - дуже малоймовірний варіант. Щось подібне можуть придумувати студенти, але воно не може вийти "в люди". У нас колись любили казати Спойлер: полуцензурний вираз монохуйственно , але це було у звичці лише у людей, які знали, що таке "моно" (або навпаки). Тому я все-таки схиляюсь до того, що вищеозначене слово - тюркського походження. Я наштовхнувся на слово kasab, продовжуючи "читати" повість турецькою мовою. Там головний герой спостерігав, як руйнували старий будинок, де мав бути побудований новий. І у нього виникли асоціації: вікна, черепиця, двері - це м"ясо,яке ще потрібне, а бита цегла, штукатурка - це кістки, які викинуть. Ну а демонтажників він назвав схожими на м"ясників (kasab) Для тих, хто не заглядає у "мою" турецьку тему, скажу, що вивчення мови без підручників - можливе. І навіть вчити потрібно саме так. (По Замяткіну). А потім уже можна і граматику почитати, для систематизації знань. Як ми це робимо із рідною мовою: спочатку вчимося розуміти, що говориться, розмовляти, а потім уже, - набагато пізніше, - на прикладах вчимо, що таке підмет і присудок, дієприслівник чи дієприкметник.
"Congratulations" можна перекласти на українську одним словом "Вітаю", і незалежно від того, чи це було вітання, чи привітання, смисл не втрачається. Коли ж потрібно перекласти на російську, то потрібен контекст. Чи "поздравляю", чи "приветствую". Можна зайти в кімнату і сказати "Приветствую", що означатиме просте привітання. А можна сказати "Поздравляю", тоді потрібно казати, з чим вітають. Наприклад, "Поздравляю, завтра нашу фирму ликвидируют". Тому турецьке "Tebrik ederim!" легко перекласти на українську словом "Вітаю!", не заглиблюючись в контекст. Російське "Поздравляю!" може виявитися недоречним, якщо невідомий контекст.
Для тих, хто бажає розважитися (для кого пізнання мов - це розвага), пропоную коротеньке речення турецькою, яке потрібно підставити в Гугл-перекладач, і подивитися, як воно перекладається в цілому, як перекладається кожне слово, як перекладається кожна пара слів. Отримаєте масу задоволення. Отже Alçıyı sürmeyi de becerdim А як воно перекладається в дійсності, або самі догадайтеся, або я про це напишу через день-два.
@Latana Royal, Все пішло, здається, від німецького У німецькій мові така побудова слова з префіксом nach дуже поширена. І, до речі, саме слово "смакувати" прийшло із німецької. Schmecken. А слово "посмак" дійсно звучить для української природньо і гармонічно. Коротко і красиво. "Гіркий посмак того, що трапилося".