Мовні оффтопи

Пару днів тому йду собі в Сокалі біля магазину "Простор", а там реп американський на всю площу, та ще й біля пам'ятник Кобзарю , цитую майже дослівно:
you suck my cock and everybody f***

О сколько нам открытий чудных
Готовят просвещенья дух

 

@Мих хіба в кацапів нема слова "вербА"?

 

Є. І вЕрба, і вЕрбна суббота

 

Приклад?

 

На вуйка Гугля образилися, не розмовляєте?
"Вербная неделя в славянской традиции
Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Вербная неделя
Иначе Цветоносная, Цветная неделя, Вербохлёст (казацк.)
Традиции освящение вербы, битьё вербными веточками, заклички весны
Связан с Вербным воскресеньем
Ве́рбная неде́ля — неделя в народном календаре славян, шестая неделя Великого поста. Заканчивается в Вербное воскресенье, после которого наступает Страстная неделя. Главные народные обряды недели связаны с вербой и выпадают на субботу и воскресенье."
А ще є у Блока
Вербная Суббота
Вечерние люди уходят в дома.
Над городом синяя ночь зажжена.
Боярышни тихо идут в терема.
По улице веет, гуляет весна.

На улице праздник, на улице свет,
И свечки, и вербы встречают зарю.
Дремотная сонь, неуловленный бред
Заморские гости приснились царю...

Приснились боярам...— «Проснитесь, мы тут...»
Боярышня сонно склонилась во мгле...

Там тени идут и виденья плывут...
Что было на небе — теперь на земле...

Весеннее утро. Задумчивый сон.
Влюбленные гости заморских племен
И, может быть, поздних, веселых времен.

Прозрачная тучка. Жемчужный узор.
Там было свиданье. Там был разговор...

И к утру лишь бледной рукой отперлась,
И розовой зорькой душа занялась.

 

Це приблизно, як у московитів є руська мова... і Володимир Великий у них є...
Як же ж так, Вербна неділя є, а верби намає?

 

Є і верба
Верба - это... Что такое Верба?

 

@tea man , читав статтю Луки Лампарелло про допущені ним помилки у вивченні мов.
Стосовно китайської назвав своєю помилкою те, що вчив тональну мову "знизу-вверх". Тобто, спочатку запам"ятовував, яким тоном говорити слово-склад, а потім із цих слів, пам"ятаючи тонИ, складати речення, що було надзвичайно важко.
Потім зрозумів, що вчити потрібно "зверху-вниз", тобто, тренувати тональну вимову цілого речення, а не окремо по складах. Вивчати словосполучення в цілому.
Ось тут, англійською. 5 Things I Wish I Had Known When I Began Learning Specific Languages - The Polyglot Dream
І, до речі, його помилки помітили ті, хто добре знає китайську, коли він у Ютьюбі розмовляв китайською із Стівом Кауфманном. А вимовою Стіва китайці захоплювалися.

І ще (щоб не створювати зайвий пост) цікавий ролик з"явився стосовно італійських мов.
Виявляється, на території Італії існують діалекти такі, що одним італійцям важко розуміти інших

View: https://www.youtube.com/watch?v=e34M6P1NXYM

 

Саме так. Тони дуже важливі, але найважливіше - це інтонаційний малюнок речення в цілому(мелодика, ритм, паузи, ритмічний і логічний наголоси, темп). До того ж в потоці мовлення відбувається зміна звуків.

 

Та, я ніц не маю проти. Але тото правило є для для Євгена з Пітєра, для харківчан деяких, які всю жисть були руськоязичними і для подібних інших.

Але, навіщо україномовному громадянину України на Львівському форумі дописувати кацапською?

Факти в студію!

А, тому, що такі, як Ви, при спілкуванні з ними запросто на обчєпанятний переходите, особливо, коли Ви там в ролі прохача.

 

Може в нього комплекси?

 

Є в українській мові кілька синонімів: кусок, шматок, частинка, крихта, кусень, осколок і так далі.
В турецькій мові є узагальнююче слово: парча. У нас це слово використовується для позначення певного виду тканин. Слово "відріз" - парча (кусок) перейшло на позначення тканини.
А у турецькій є, наприклад, альфа-парча -- альфа-частинка
І в турецькій мові є дієслово парчаламак, яке означає "наробити кусків". Причому неважливо, яким чином: чи порвати, чи порізати, чи розбити, наприклад, молотком.
В українській мові до цого слова найближче - пошматувати. Тобто, папір можна пошматувати і пальцями, і ножицями, і зубами. Але не можна пошматувати, наприклад, тарілку чи пляшку. Можна лише розбити.

А в турецькій - будь-ласка. І папір парчаламак, і молекулу парчаламак, і м"ясо парчаламак, і Тузик грілку парчаламак (парчалади - третя особа однини, минулий час).

А в російській я навіть перекладу українського "шматувати" щось не згадую. "Порвать" - більш конкретне.
Можна пошматувати ножицями кусок тканини, але не можна "порвать ножницамии ткань"

 

але можна порезать на кусочки

 

Я забувся, з чого почалися мої "фільозофські" міркування. З миші, що погризла на куски мисливські тенета для птахів.
Та дія також називалася парчаламак.

 

З ФБ :

Галина Груць
25 жовтня 2016 р. ·
реченні цього тексту. Співвідношення буде 1:1. Це — ознака мови, яку хочеться слухати. Вона протягом тривалого часу виборювала право на унікальність, вияскравлюючи своє розмаїття.
Хіба ж можна іншою мовою розплющити очі, відчинити вікна чи розгорнути книжку. У інших мовах все це "відкривається".
Різноманітність дозволяє швидше знайти ключ до слухача. Він умить повірить, бо зрозуміє, що ви з ним однакові. Бо ви люди, які їздять у потягах. Вам подобаються жінки на високих підборах і ви глузуєте з юних дівчат на високих обцасах. Ви маєте улюблену чашку, любите пити чай з горняток, але смакуєте каву лише з філіжанок. Уночі ви часто зорієте. Удосвіта споглядаєте схід сонця.
А якщо хтось вам заважає насолоджуватись світанком, то ви його можете обізвати нездарою, телепнем, марудником, мугирякою чи навіть покидьком. Елегантне "шуруй звідси" промовисто демонструє, наскільки ви вищі від того, кому це адресовано.
І згодом ви звикнете до того, що в кінці кожної розповіді нижня щелепа у ваших слухачів відвисатиме від захоплення...
Так працює мова.
Ви можете белькотіти щось собі під ніс, теревенити з друзями, балакати з сусідами чи вести перемовини з партнерами. І всі вони вас будуть чути. Але є виняток. Лише в одному випадку вони до вас прислухатимуться. Якщо ви будете розмовляти українською. Гадаю, що ви вже відчули різницю?

 

@manur
Сказане Галею дуже приємно читати, але українська у цьому плані - не унікальна.
Наприклад, прошу пробачення, у турецькій українському слову "серце" відповідають три слова-синоніми:
kalp, yürek, gönül. Яка між ними різниця, може сказати лише турок.
І я так спостерігаю, що синонимічні ряди турецьких слів досить широкі. Стовідсотково ширші від російських. Стосовно порівняльності з українською нічого не можу сказати. Це - питання до професійних лінгвістів.

Я звідки взнав про серце? Вчив турецький аніме " The Little Pianist" із BookBox'a. Там вчителька каже малому піаністу: Грай серцем, а не пальцями.
А воно, мале, розмірковує, як це - грати серцем? І воно, мале, у своїх думках користується двома синонімами: kalp і yürek.
А я заради цікавості ( а іншого підходу у вивченні мов і не буває - цікавість на першому плані) глянув, а скільки ж усього синонімів цього слова. Виявляється - три.
Чотири синоніми для слова "душа". Хто не вірить, хай переконається сам.

 

Ще що цікаво (колись, може, про це й писав):
В українській мові є словотворчий суфікс, що означає одиницю чогось, а в російській такий суфікс застосовується лише частково:
картопля - картоплина, картофель - картофелина
морква - морквина, морковь - ?
цибуля - цибулина, лук - луковица
волосся - волосина, волосы - волосок
капуста - капустина, капуста - ?
часник - часничина, чеснок - ?
і ще десяток подібних прикладів.

(зрозуміло, що є і головка чеснока, і головка капусты, але, здається, лише картофелина утворилася подібним до української картоплини чином. Що свідчить про українізм картофелины)

 

Що б там пан Юрко не говорив про єврея Ганапольського, а він розповсюджує українську серед москалів.
І це цікаво послухати.
http://cdn.echo.msk.ru/snd/2017-07-05-sho_tam-1605.mp3

 

Кумедно
А етери - хіба не для хімічної речовини термін?