Я Вам дав два джерела. Посилання. Нічого не малював. "Залізничний квиток". Дайте посилання, де Нечуй-Левицький використовує словосполучення "залізничний квиток".
Якщо це маєте на увазі: то це Кочерга - 1956-й радянський рік. Пряма мова якогось героя книги. Той міг казати що завгодно, як Книш у Нестайка "гадость" казав на якийсь денатурат, хоча українською має бути "гидота" Квиток до Сімферополя і квиток до Ростова. Що тут незрозумілого, їй-богу? ЗІ, зауважте, що в академічному словнику біля "білет" стоїть позначка "розм." тобто, розмовне. А ми говоримо про українську літературну мову.
ЗЗІ З 56-м роком Кочерги я трохи "обмішурився" - він помер у 52-му, але вважається українським радянським письменником, хоча починав творити російською. Дивіться Вікіпедію. Я - не літературознавець. Просто відчуваю українську, бо вона є рідною, крім того, з дитинства багато читаю.
Я читаю з трьох з половиною років. На три роки мені бабця - вчителька російської і української мов подарувала дві абетки, українську і російську. Я читала завжди, всюди, усе й багато - спочатку вивіски на крамницях, радянські газети на горшку (так-так), я була записана до усіх стрийських бібліотек, де мене пускали у сховища, бо на поличках для широкої громадськості мені вже не було що читати. Під партою в мене завжди лежала книжка, а на вулиці мене пізнавали по кучерявій голові в книжці. Я також відчуваю українську. Це Ви говорите про українську літературну мову. А ми, Оля, втрутились і почали загалом. ) А крім того, мені подобається отой Ваш градієнт від "завжди" до двох припустимих варіантів на словопедії ("Дві московки" Нечуя-Левицького написані 1865го року)
Немає там в Словопедії два припустимих варіанти. Пояснюється, коли вживати білет і коли - квиток. Я думаю, що шлях слова "білет" до української мови йшов через російську. Коли вся аристократія Росії говорила французською, в російську попало французське слово bilet ( t не вимовляється в французській, напевне знаєте - білє) На українську мову історично більше мала вплив німецька мова, тому die Quittung - квитанція quittung :: Русский перевод - русско-немецкий словарь - Ozali.org стало українським квитком. Потім з російської слово білет почало приживатися в українській. Але на Ростов у потяг потрібен лише "квиток". З цього все почалося. Із Пріусового білета до Ростова і Михового квитка. Стосовно "Двох московок" Нечуя-Левицького - пошукаю.
Ну, Ви даєте! Читаємо "Дві московки". Слово "білет" зустрічається лише один раз. Ось тут: "по білету" не означає, що їхав у потягу, а що його демобілізували. Саме це значення має слово "білет". Ще раз. Я не кажу, що в українській мові немає слова "білет". Але воно не вживається стосовно залізничного документу на Ростов чи будь-куди. Згадаємо історію. Пріус написав: А Мих зробив зауваження: І зауваження було слушним, тому що до залізничних документів у українській мові не застосовується слово "білет". І вважається русизмом.
Поправив. Буває. Не про це мова. Мова про дружній захист слова "білет" у розумінні "залізничний квиток". З нальотом якоїсь "незрозумілої" солідарності.
Агов! Я нікого і нічого не захищаю, не приписуйте мені нічого, що Вам би хотілось. Дивимось сюди І на мою відповідь Мова йде про те, що ніде у академічному словнику не сказано, що білет - є русизм. Йшлося про те, що обидва слова використовуються, і це є і на Вашій картинці, і у словопедії. Але насамперед про те, що Ви відразу білету етикетку "русизм" приліпили", відтак незграбно згадуючи про існування білету в українській.
Та перестаньте засирати мозги вже три сторінки Берлусконі правий якщо не доганяєте про що він то ваші проблеми Tapatalk
Я коли писав, то мав на увазі саме документ на проїзд залізничним транспортом. Це видно із контексту дискусії. Адже йшла мова саме про проїздні документи до Ростова. Ви або не зрозуміли, про що мова, або не зрозуміли мене, бо я нечітко висловився. Тому, враховуючи Ваші побажання, уточнюю (прямо якийсь юридичний казус виходить!) Слово "білет" у розумінні "документ на проїзд у транспорті, зокрема, в потязі до Ростова" - це русизм. В подібних випадках потрібно вживати слово "квиток".
Розумію. Я підключився до обговорення різниці в словах "білет" - "квиток", де обговорювалося те, що "білет" у розумінні "проїзний документ" в українській мові не використовується. А Ви сказали, що в українській мові існує слово "білет" як таке. Так я з цим і не сперечаюся. Просто використовувати його в розумінні "проїзний документ (до Ростова)" некоректно. От і все. Я говорив про індиків, а Ви - про курей диких.
А Коцюбинського Вам не стане? "Несе два білети. … На пероні дзвінок, зараз підходить поїзд. Пан Адам починає потроху здаватись. ... Входить кондуктор, штемпелює білети, я даю свій".
Згоден. Стосовно Коцюбинського - згоден. Якщо є аргументована відповідь, погоджуюсь. А то (не Ви, звичайно) дехто ставить оцінки "тупо", не наводячи ніяких доказів чи спростувань. Вважаю таку поведінку несерйозною.
К - Чи правильно ми говоримо? Але знову ж таки. Той же Михайло Коцюбинський сина виховати не зміг: Хто знає, може той російський "білет" і призвів до того, що син Юра став на слизький шлях? От-так використаєш слово "білет" замість "квиток" - і доля відвернеться.