Мова як засіб... шантажу

Відповідь: Мова як засіб... шантажу

Истину глаголете...:D

 

Відповідь: Мова як засіб... шантажу

А на заходи про нас столько понарассказывали, что я уже и смеяться устал.
И надо же, находятся люди, которые этому верят.

 

Відповідь: Мова як засіб... шантажу

А що саме розповідають, що Вам так смішно? :confused:

 

Відповідь: Мова як засіб... шантажу

А Вы точно не поверите?

 

Сірко і Шаріков: чому пси в Україні не люті, а злі собаки

Пропоную увазі текст:

 

Да он просто психически тяжело болен этот Мельничук. Неужели непонятно?

 

І не забувайте, що Даль, також, складав словник української мови.

 

Не забываем
Юрій Фесенко Луганськ В.І. Даль та українська мова
Даля зв’язували найтісніші стосунки з багатьма українськими письменниками і вченими. Скажімо, влітку 1844 р. він довгий час гостював на Полтавщині у маєтку свого товариша Є.П. Гребінки і навіть брав участь як повірена особа в його сватанні та одруженні [7,121]. Ще дорогою сюди, у Чернігівській губернії, і тут, на Полтавщині, він збирає українську лексику і фольклор. А в листі до дружини з “Убежища” від 21 червня 1844 р. повідомляє: “В Полтавской (губернии. – Ю.Ф.) видим уже настоящую Украйну. Я охотно стал опять болтать на этом ясном языке, где речь выходит замысловата, простодушна и очень забавна. Как ни бьешься сказать то же по русски – выходит неясность, натяжка и даже пошло и грубо.
Да быт и жизнь народов так тесно связаны с языком их, что одного нельзя отделить от другого. Перевод по словарю годен только для школьника и не удовлетворяет ни мысль, ни чувство. Гребенка чрезвычайно хорошо, свободно и приятно говорит по-украински, и я охотно вовлекаю его в шутки и разговоры с крестьянами” [7,118].

Даль активно популяризував творчість Г.Ф. Квітки-Основ’яненка. Скажімо, ще до виходу його “Малороссийских повестей” він повідомляв у замітці, яка була опублікована 9 січня 1834 р. в “Северной пчеле”, але датованій 8 грудня 1833 р.: “Мне досадно, что Рудый Панько молчит. – На Украйне выходят – дайте мне хоть однажды подать вам, окольным путем, библиографическое сведение, прежде, чем оно дошло прямою колеей в столицу – выходят, говорю, Малороссийские повести Грицка Основьяненки; сказывают, мастерская работа. Быт Малороссии для народных рассказов заманчив и неисчерпаем” [11,24]. Важливе не саме повідомлення, бо вони мали дружнє листування [12,III,446], а пряме співставлення імен взагалі тоді ще маловідомого письменника і вже досить популярного Гоголя. І тут Даль виявив вражаючу естетичну далекоглядність. За справедливим спостереженням С.Д. Зубкова: “Значення виступу Квітки для української літератури було справді епохальним. Він ствердив моральну гідність простої людини, зорієнтував прозу на народну мову, визначив форму оповіді, накреслив образи, талановито й сильно піднесені його наступниками” [12,I,13-14]. Даль дав позитивні рецензії до обох книжок “Малороссийских повестей” та комедії “Сватання на Гончарівці” [13,12-13]. А підкресливши, “что Квитка преодолел традиционную для украинской литературы бурлескно-травестийную линию в обрисовке быта, впервые изобразил его не «наизнанку, а налицо» [14,524], тим самим підтримав зародження нового художнього погляду на оточуючу дійсність.

хоч Даль був проти перекладу україномовних творів письменника російською мовою [13,14], він все ж переклав у 1837 р. для широкого російського читача “Салдацький патрет” з першої книги “Малороссийских повестей”, а Квітка присвятив йому повість “Мертвецький великдень” з тієї ж книжки [12,III,88]. 31 травня 1854 р. у відповідь на запит Г.П. Данилевського, біографа Основ’яненка, Даль писав з Нижнього Новгорода: “Я думаю, что Квитка один из первых и лучших раскащиков – на родном наречии своем; а с тех пор, как Петербургские Западники успели сбить его с толку и уверить, что он обязан писать по-русски – с той поры он ослаб и упал. Писатель пан Квитка мог бы ожидать, что великорус выучится понимать его, если оценит и захочет читать; но конечно уже ни один читатель не вправе требовать, чтобы писали исключительно на том языке, который ему понятнее” [15,л.2]. Навмисно цитуємо лист за оригіналом, а не за його ранішою публікацією [16,27-28], зважаючи на розбіжності, які мають місце. До речі, неточність у визначенні дати листування з Квіткою-Основ’яненком (у Даля “около 1836 года”) спричинена, можливо, його нездужанням, про що він сам говорить в кінці листа: “При искреннем поклоне и пожелании успехов, прошу простить за нечеткое письмо и несвязную речь. Нездоров.» [15,л.2зв.].

Збирання зразків усної народної творчості по лінії МВС і як член-засновник Географічного товариства (з 1845 р. [2,135]) налаштував Даль, бо вважав, “что русский словарь без малороссийского был бы далеко не полон в смысле полного словаря отечественного языка” [18,550]. Спроби об’єднання зусиль учених – зокрема І.І. Срезневського, І.П. Сахарова, М.І. Надєждіна, Г.П. Павського, – що здійснювались ним неодноразово для систематизації української лексики, неодмінно завершуються невдачею. І все ж аж до самого його змушеного від’їзду в червні 1849 р. до Нижнього Новгорода через цензурні переслідування, про що вже йшла мова вище, робота просувалась успішно. У листі до М.А. Максимовича від 12 листопада 1848 р. Даль писав: “Я собрал, - с помощником Лазаревским, - довольно полный малорусский словарь – кажется до 8 т<ысяч> слов будет <…>” [9,358].
Турботи про словник української мови не покидають Даля й на новому місці служби. Скажімо, у листі до Лазаревського від 29 жовтня того ж року він прямо-таки просить: “Ради Бога, устройтесь таким образом, чтобы ваш словарь не мог сгинуть: это уложило бы меня до времени в могилу!” [18,550]. Більш ніж рік робота над українським словником йшла за інерцією....Щодо матеріалів для словника української мови, то вони після смерті Лазаревського у 1890 р. перейшли у повній цілості до його сина Сергія Васильовича [18,539,550]. Немає сумніву, що річ треба вести про кілька десятків тисяч слів. Тому заслуговує на найпильнішу увагу питання, поставлене вже сучасними вченими, про можливість та обсяг використання цього лексикографічного масиву Б.Д. Грінченком при роботі над своїм чотиритомним “Словарем української мови”; який вперше був надрукований у 1907-1909 рр. [22,110].

Как широко щедры таланты... Как бы хотелось услышать от наших деятелей культуры - "но конечно уже ни один читатель не вправе требовать, чтобы писали исключительно на том языке, который ему понятнее" . Особенно на фоне беззастенчивой украинизации всего и вся...

 

і коли ж ми такого щастя дочекаємось? досі бачили виключно агресивне, вороже і підле зросійщення всього і вся...

 

Пан, 20 лет уже прошло.
20 лет назад Украинский язык всячески поддерживался.
Теперь что произошло?

 

Чому ми кажемо - "злий геній", "злий дух", "злий, як собака", як противага "добрим геніям", "добрим духам" та "добрим людям", а вираз "зла собака" чи "злий пес" раптом збуджує у національно обмеженого такі емоції?

Висмоктавши з пальця казна-яку "проблему", злизавши її з паркану громадян України - угорця, чи поляка, чи українця, це знавісніле людське створіння і тут шукає "підступного московського дядю"!

Дурне хуторянство, яке хоче влаштувати в Україні "коротке замикання націй", обмежити Україну у своєму розвитку, не дати бути зрозумілою назовні країни, і не дати тут розуміння того, що коїться назовні - ось це і буде наслідком таких ідіотів, які боряться за "українськість на парканах".

Перепрошую - це маячня.

 

це ви можете москві такі казочки розказувати, але тільки не українцям

---------- Додано в 15:47 ---------- Попередній допис був написаний в 15:45 ----------

підтверджую, все вами написане - маячня

 

Українська мова повинна бути єдиною державною мовою - документація, діловодство тощо має бути українською. Але поширювати це на паркани!? Це дебілізм.

 

не так дибілізм, як маячня...

 

"Дебіл", а не "дибіл". Звідси - "дебілізм".

Тьху... Не володіє українською, як слід, зате вчить всіх направо і наліво...

Я такого не акцептую. Це не моя дорожня карта.

 

Всегда люди , жившие на Украине разговаривали и на русском и на украинском!!!
Так в чем проблема , которую мусируют уже почти 20 лет?
Хотите разъединить людей?
Будет проблема!!!

 

я служу із людьми з яких чи не половина російськомовні.проблем ніяких.проблема в тих хто ці пролеми шукає і виникає вона практично синхронно з виборами.робіть висновки.

 

Вот именно - делайте выводы. И если людей это трогает - значит есть проблема. Последние выборы - на мой взгляд - достаточно точно показали, что вопрос языка в стране - не решен, загнан в тупиковый угол. Положение сторонников и противников хорошо описывается старой украинской поговоркой - "всруся - а не покорюся...."
Для выхода нужен компромисс - а вот его, как раз - и не видно на горизонте....