Московський Патріархат і канонічність

И снова перевираются мои слова.
Шановный ворон, довожу до Вашего сведения, что Русская Православная Церковь не является госструктурой, ежели Вы до сих пор не в теме. Это было первое.
Второе, - будьте любезны подтвердить ссылочками на автоитетные издания Ваши слова касательно "одна з найбільш націоналістичних держав світу Росія", - или это так, птичий лепет?
И вот это, пожалуйста "Хто? Змійка? Вона націоналістка і нехристиянка." Почему Вам это вдруг пришло в голову? Мне очень интересно.

 

Відколи? Невже зреклася? Дайте лінк.

Сприймати це як гадське шипіння?

 

Дайте линк, что является или когда- то являлась..

Как вопрос воспринимайте. Я понимаю, что отвечать на него очень неудобно, но у уважающих себя мужчин принято отвечать за свои слова.
Впрочем - быть или не быть мужчиной - дело сугубо добровольное. Вам решать.

 

У нас цей термін "не прийнятий", женщіна...

Лінків про співпрацю МП і КГБ Вам треба?

 

Гм... це такий стиль спілкування "слабкої статі"? Нашпіґати до крайнощів, а тоді "ой, не бийте в писочок, я ж жінка!" ???
Може, можна обійтися без "хатніх штучок" у дискусіях?

 

Змєйка ж..?

 

женская логика всегда оставляет след на мужской психике...

 

Здесь принято писать безосновательные и голословные утверждения?

Нет, дайте линк на то, что МП является госструктурой России.

Не понимаю Вашей реакции на мои слова.
Я ещё раз их повторю, если не возражаете:"у уважающих себя мужчин принято отвечать за свои слова". В чём криминал и в чём я не права?
Хорошо, давайте я иначе построю фразу - "На юго-востоке Украины у уважающих себя мужчин принято отвечать за свои слова." Так подойдёт? Извините, я не знала, что на ЗУ это мужское правило не работает.
Кстати, если хотите меня бить - бейте. Я не заплачу, и жаловаться не стану, - даже не надейтесь. И на поблажки на этом форуме не рассчитываю. У меня крепкая психика и нет иллюзий касательно Ваших "симпатий" ко мне.

 

Перейдіть вияснювати сексуальні питання в гілку про це.

 

Точно! Сексизм зараз не в моді....
Та ще й в Салуні.

 

Християнства (справжнього) в РПЦ і УПЦ МП дуже мало. Там дійсно націоналізму більше.

Ви скажіть, що про мене думаєте, а то так усіх заанґажованих та під одну гребінку - багато можуть образитися...

 

Та я про Вас персонально нічого недумаю. Я Вас незнаю. Крім того персональні вияснення не належать до теми цієї гілки аж ніяк. ))

 

-1
Коли всі помісні церкви визнають РПЦ неканонічною, тоді повернемось до цього питання.

 

Росія і українське православ’я.

Церква завжди була частиною світської політики. Середньовічна католицька церква, перед якою тріпотіли навіть імператори, у цій політиці відігравала домінуючу роль. Але канула у минуле її влада з інквізиційними вогнями і церква стала обслуговувати політичні доктрини держави. «Богу – Богове, кесарю-кесареве» тут не спрацьовує. Священики стали частиною цього політичного світу, обираючись до парламентів і співпрацюючи з владою і бізнесом. Найбільше політика у справи церкви влізла у тоталітарних державах. В СРСР православна церква була взята під контроль КГБ:
http://www.omolenko.com/otstuplenie/mpface.htm
Слід зауважити, що православ’я є світовою релігією, і тому питання ролі Росії в українському православ’ї не стосується православної віри як такої.
Звернемось до історії російсько-українських релігійних стосунків.
Якщо в основі католицизму лежить верховенство одного папи, то в основі православ’я – автокефалія, де у кожній державі православна церква є незалежною. Хоча її патріархи є рівними між собою, - все ж таки Константинопольський патріарх, - «рівніший» (старший над старшими). Центром і батьківщиною християнства руських земель був Київ. Із зростанням політичної могутності московітська церква самочинно відкололась від Київської митрополії в 1448 році. Константинополь (Царгород)та інші патріархати 141 рік не визнавали це утворення. У 1589 році Московська церква силою (утримуючи у в’язниці прибувшого відвідати паству Патріарха Константинопольського Єремію ІІ) змусила формально визнати свою автокефалію. В 1686 році Москва купила право на Київську метрополію у Константинопольського патріарха ( турецький великий візир (мусульманин) примусив патріарха Діонісія видати грамоту про дарування, та хабар 200 золотих і 120 соболів – відбірних Діонісій взяв без примусу. За це Собор позбавив його патріаршества та визнав акт передачі недійсним. ) та Москва на це не зважала і захопивши Україну захопила і церкву.
24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР проголосила незалежність України, Україна стала державою. 1-3 листопада 1991 року в Києво-Печерській лаврі митрополит Філарет (Денисенко) скликав Помісний Собор за участю всього українського єпископату, духовенства, мирян. Помісний собор одноголосно прийняв постанову про автокефалію Української православної церкви (просити у РПЦ надати автокефалію УПЦ). 31 березня – 4 квітня 1992 року Архієрейський собор РПЦ фактично відмовив у автокефалії (рішення стосовно автокефалії УПЦ повинен приймати Помісний Собор РПЦ, але рішення неприйняте досі) і став цькувати митрополит Філарета. 27 .05. 1992 у Харкові відбувся неканонічний (позастатутний), так званий Архієрейський собор, інспірований Москвою і спецслужбами, для усунення митрополита Філарета з посади Предстоятеля УПЦ і обрання його «наступником» митрополита Володимира (Сабодана). Харківський «Собор» розколов українське православ’я на дві конфесії УПЦ Московського і УПЦ Київського Патріархатів.
З юридичною точки зору саме УПЦ Московського Патріархату (Сабаданівська) і є справжніми «Розкольниками» і 5 колоною - прислужниками Московської влади бо РПЦ це нероздільний сателіт Російської влади.
З канонів слідує, що розкол - це від'єднання частини церкви чи поділ на кілька частин через канонічні суперечності. Між УПЦ МП і УПЦ КП канонічних суперечностей немає, є тільки бажання бути і служити Москві і її інтересам - з одного боку, і служити Україні і власному народу - з іншого.
Вчення псковського ченця Філофея 16 сторіччя, відоме з часів московського князя Василя ІІІ (1479-1533) як концепція «Москва - третій Рим» і четвертому не бувати, пропагується в Московії і зараз. Втрата влади над парафіями України зменшить РПЦ на 45 відсотків і концепція «Третього Риму» зруйнується.
Створення єдиної помісної церкви в Україні стосується об’єднання лише усіх православних конфесій. Але воно лежить не у релігійній площині. Питання канонічності-неканонічності легко вирішується, але цьому протидіє Москва, яка може втратити в Україні те, на чому базується церква: владу і гроші.

 

Естественно.
Глупо с этим спорить.
Меня другое интересует - постя эту статью - Вы какую цель преследовали?
Что хотели народу довести?

 

Я не підтримую традиційні церкви, але у цьому питанні хотіла наголосити на історичній справедливості і забезпечення принципу автокефальності, що лежить в основі православного віровчення.

 

То так потрібно й писати напевно. З якої радості всі пожертви повинні йти в Росію? Там що розташований Божий Престол? Якщо настоятель Російської Православної церкви хоче грошей, то хай напише офіційне прохання, а ми, як брати та сестри во Христі, звичайно допоможемо. Не хоче просити, то хай збирає торбу та їде на заробітки, як це робить багато християн. У всьому повинен бути порядок та християнська любов...

 

Так і пишу.
Протидія українській автокефальності з боку московитів навіть не приховується питаннями канонічності чи релігійними проблемами. Тому не дивно, що один з апологетів російської зовнішньої політики Кураєв на питання про протидію українській автокефальності говорив про політику, а не про релігію: «Ответ может показаться кому-то горьким, но он очевиден — просто потому, что не существует украинского народа. События последних двух лет достаточно хорошо это показывают. Нет ещё единой гражданской нации. У пятидесятимиллионного населения ещё нет единого самопонимания. То, что сегодня называется Украиной, это лоскутное одеяло, которое никогда ранее не существовало в нынешнем виде."
Завтра до України прилітає «митрополит з табакерки» Гундяєв http://obozrevatel.com/news/2009/1/28/282474.htm , але ясно, що питання автокефальності цей бізнесмен від релігії http://www.compromat.ru/main/rpc/gundyaev.htm вирішувати не буде. Для Гундяєва Україна – частина православної Росії і він хоче почувати себе тут так, як в себе вдома: http://obkom.net.ua/articles/2008-07/29.1627.shtml http://obkom.net.ua/news/2008-07-24/1720.shtml РПЦ ніяк не може без політики: http://www.zn.ua/3000/3150/41351/ , а її імперські амбіції доходять до наклепницького маразму: «ПОЗИЦИЯ СВЯЩЕННОНАЧАЛИЯ УПЦ НЕИЗМЕННА…..Другим препятствием на протяжении последних 10 лет стала религиозная война против православных на Западной Украине. В результате межконфессиональных стычек некоторые из наших православных братьев были убиты……православные на Западной Украине подвергаются дискриминации по конфессиональному признаку в общеобразовательных государственных школах, колледжах, институтах и по месту работы..» http://www.antipapism.kiev.ua/index.php?mid=3&f=reed&bid=14&tid=190
А ось тут знаходяться «вбивчі» «аргументи» на користь шкідливості української автокефалії:
«Теперь давайте представим, что на Украине все же свершилось присоединение украинского экзархата Русской церкви к общине Филарета. Нетрудно себе представить, как эта конгломерация почти сразу же соединится и с грекокатоликами. А затем Филарет пишет в Ватикан обращение, в котором просит папу принять "заблудших сыновей" из Украины обратно под свое крыло». Як говориться, «маразм крєпчаєт»:
http://www.russ.ru/Mirovaya-povestka/Zachem-prezidentu-Ukrainy-nuzhna-cerkov-nezavisimaya-ot-Rossii
Цитата: «Откалываться и отходить от Матери-Русской Православной Церкви - величайший и непростительный грех и в сей жизни и в будущей - это хула на Духа Святого» http://www.zaistinu.ru/articles/?aid=1918
Цитата: «Мы против автокефалии или автономии на Украине даже на канонической основе.» http://www.novorossia.org/bis/163-my-protiv-avtokefalii-da-ne-budet-jetogo.html
Трохи інфи з історії цього питання:
http://www.ut.net.ua/art/167/0/1267/
http://who-is-who.com.ua/bookmaket/ukrinvest2007/7/105/3.html
"Російська церква заявляє, що не допустить "реваншу" українських "розкольників"
http://www.pravda.com.ua/news/2008/7/29/79301.htm
Московіти намагаються закріпити релігійну експансію будь-яким чином, навіть через інтернет закликаючи протидіяти автокефальності, яка лежить в основі православного віровчення: «Отсылать заказным письмом (с уведомлением) по следующим адресам :Святейшему Патриарху Алексию: Россия, 119034, г.Москва, пер.Чистый, 5 Блаженнейшему Владимиру: Украина, 01015, г.Киев, ул.Январского восстания, 25, корп.49 Правящему архиерею: Адреса прилагаются.» http://www.edrus.org/content/view/6907/47/

На кону – влада і гроші.

 

З якої радості всі пожертви повинні йти в Ватiкан?

 

Абсолютна неправда. Прочитайте, що будується в Києві і як в цьому всі допомагають. Правда чомусь нашу північні брати не офірують добровільну пожертву на побудову собору... Невде жаба дусить, що гроші зависнуть на території України?

І Вам від цього легше?