Я недавно дивилася статистику. Правда, за 2007 рік, але все одно. У 2007 році в Україні релігійними себе визнали 59% населення, в Америці за той самий 2007 рік лише 18% населення признали себе не приналежними до жодної релігії.
Я була лише в кількох римо-католицьких. Але не в модернізованих, а консервативних. Це ТАКА сила!!! І люди там - правдиві християни. Власне це найбільша різниця між нашими та їхніми. Якщо вже вони кажуть, що християни, то є ними на всі 100%. Обрядовірства нема, ходження до церкви, бо так мама-баба-дідо-тато робили не бачать. Люди дійсно є членами своєї Церкви й окрім того вони постійно займаються самоосвітою у вірі. Для мене вони були чудовим прикладом!
Как понять с какими? С такими, которые живут там уже несколько поколений. Они очень огорчались из-за того, что там верующих не так уж много. Я верю этим людям. Я ещё раз повторяю: настройте хоть миллион храмов - это НЕ ПОКАЗАТЕЛЬ религиозности. Вы уверены? Религиозность и "приналежність" - разные вещи. Можно быть крещёным, но в Бога не верить. В таком случае ты будешь религиозным или нет?
Релігійність, це перш за все- обмеженість. Релігіність поширена в основному серед порвінціалів, людей з низьким рівнем освіти. Для розвитку держави релігійність може бути дуже корисною, адже отарою овець керувати легше аніж людьми що здатні мислити.
Мода на релігію серед інттелігенції була пошитена при совєтах, коли це було н6ачеб-то заборонено ( Хоч, насправді просто традиційні релігії намагались замінити штучним марксистським культом). В цьому просто вбачали індивідуальний акт протесту. Коли ж заборони зняли, в релігію йдуть тільки ті хто не розуміє що ж насправді являє собою церква.
Але тим не менш тримати під подушкою самвидавчий передрук Солженіцена, або піти на паску в церкву, це було "типу круто", зразу власний героїзм відчувався. Осбливо під кінець совка.
Рибко, я не про храми, я про людей. І вашим знайомим, котрі там живуть слабо вірю, бо мала змогу переконатися в протилежному. Думаю, в Росії храмів більше, але чи то щось дає, міняє?