Молитви,які нам допомагають

я зрозумів. але, по-моєму, це питання в свому пості і не висвітлював

якщо можна, попередньо, що таке молитва, на Вашу думку?

 

думаю, що думки "матеріальні"

 

я теж так думаю
...?

 

на цю тему я і хотіла поговорити

 

сьогодні відійшла від нас мама мого чоловіка Анна. прошу про молитву за її душу.
а також - підтримати молитовно душевні сили Олександра.

 

Прошу про молитву за мою сестру Дарію (Дарусю). Вона сьогодні попала в лікарню. Наразі не знаємо діагнозу.

 

Прошу молитву за мого дідуся Степана, який зараз лежить у лікарні. Напаред дякую

 

За таких обставин треба бути готовим до всього.
Однак моліться і самі до падре Піо, навіть якщо не знаєте, хто це такий. Мені він допомагав.
Тримайтеся у вірі.

 

Дорогі мої.
Прошу помолитися за душу мого чудового тата Романа, який нас всіх несподівано покинув ( обірвався тромб)......
Відколи він помер, сама я неначе перебуваю під якимсь сильним наркозом. Втратила душевну рівновагу, втратила здатність думати, діяти, приймати якісь рішення. Тепер я знаю, що таке "параліч волі"...Тому помоліться і за мене грішну, бо жити ж далі якось треба. І багато справ наших продовжувати треба. Навіть моя мама Любомира( пучечка духу) якось мужніше тримається, чим я .Помоліться й за неї, за її здоров"я.
Поможи нам, Боже, цей важкий життєвий період пережити.
Дякую щиро за Ваші молитви і співчуття.........
Галя

 

Cпасибі, добрі люди. Я плачу, як маленька...........................

 

Ви не сама. Головне, щоби ви це відчували. І тато ваш із вами, трохи інакше ніж раніше, але певною мірою навіть ближче...

 

Перепрошую, не гнівайтесь.
Якщо можна...
А де був тромб, і тут чи в Торонто то сталося?
Дякую.

 

Мій найдорожчий вуйко так само помер. Обірвався тромб. Він попросив води, а в наступну мить уже його не стало... вмить...

 

яке це тепер має значення...........
нема людини
на півслові обірвалося життя........
несподівано неждано неочікувано
а нам же жити далі треба
дай, Боже, сили........................

 

Мда. В мене також вуйко від тромбу, найдорожчий - другий батько був...

 

І в мене так само, як другий батько...
Я той ранок ніколи не забуду. А він так мого Даруська бачити хотів... і... не судилося.

 

Власне що в сестри також був мікро-інсульт. Але дякувати Богу, вона лікується і зможе це пильнувати. Мій вуйко також відійшов в кращий світ через тромб, який стрілив в легені.

 

А якщо подумати, легка смерть. Сам би такої хотів, але не зараз ..

 

Не треба плакати, Polonyno
Ліля права, ваш батько нікуди від вас не подівся. Він перебуває у паралельному вимірі або світі.
Не знаю, чи зумію зарадити, однак викладу містичний досвід одного єзуїта, який також переживав дуже боляче втрату своєї матері, хоча начебто й був загартованим монахом. Схоже на те, що він описав цю духовну зустріч зі своєю матір’ю.


ТИМ, ХТО ОПЛАКУЄ СВОЇХ БЛИЗЬКИХ ПОКІЙНИХ
Якщо ти любиш мене, не роби мені боляче, не побивайся за мною!
Якби ти міг осягнути величну таємницю неба, де я перебуваю тепер; якби ти міг бачити і відчути те, що бачу і чую я у цих безмежних просторах, у цьому світлі, яке все освітлює й усе наповняє, ти не вболівав би так гірко!
Тепер я огорнена Божою любов’ю, Його чарівністю, Його неосяжною красою. Все земне є настільки мізерне і таке несуттєве у порівнянні!
Я зберегла мою ніжність до тебе, що зросла у таку досконалу любов, якої раніше не могла тобі дарувати! Ми любили одне одного і знали у земному житті, але це було так швидкоплинно, обмежено, недосконало!
Тепер я перебуваю у спокійному й радісному очікуванні нашої зустрічі, твого прибуття до нас.
Відтепер уже не оплакуй мене. У твоїй духовній борні згадуй про мене з радістю. Пам’ятай про цю чудову обитель, що чекає на тебе. Тут смерті нема. Тут ми разом – у найчистішому і безпосередньому спілкуванні – будемо тамувати спрагу із невичерпного Джерела радості й любові!
о. Джордж Періко, SJ.

А ще такий віршик. Взагалі то я до поезії ставлюся так собі, я шаную прозу. Але ці рядки таки мене зачепили.

О Боже мій, яка краса,
які безмежні Твої далі.
Над нами – міріади зір,
над нами світ, що без печалі.
Світліє розум, лине дух,
очищений з земної тварі.
Там, за межею смерті, вже нема –
невігластва, законів дикуна.
Зоря невгасна у безмежжі,
і невгасиме світло сяє всюди…
Я є живий, і буду жити, я – буду.

І на завершення викладу молитву, з якою кілька років тому мене ознайомив єпископ РКЦ Станіслав Падевський, що також належав до Ордену капуцинів, як і падре Піо.
Отож, коли падре Піо потрібно було випросити у Бога щось важливе, він проказував цю молитву. Мабуть, справа не стільки у словах, а в духовній досконалості самої людини та її молитовному налаштуванні. Ті чуда, які він випрошував у Бога, змушували лікарів тільки руками розводити. Уявіть собі 14-річну, здається, дівчину, яку привезли до падре. Від народження у неї не було зіниць. Падре поклав їй руку на голову, відмовив цю молитву і вона почала бачити, читати, писати, так і не маючи зіниць.
Та найбільше мене вразило інше: одно разу він зумів вирвати з пекла душу якогось самогубця. Оце вже насправді диво, яке можна пояснити лише одним – Бог платив падре Піо за його самовіддане служіння тією ж монетою.


Дев’ятниця до Найсвятішого Серця Ісуса

I. О мій Ісусе, Ти сказав: "Істинно кажу вам: просіть – і дасться вам, шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам". Тож вислухай мене, Ісусе, коли шукаю, стукаю і прошу про ласку...
(скажи Богові про своє прохання).
«Отче наш...»
«Богородице Діво...»
«Слава Отцю...»
Найсвятіше Серце Ісуса – у Тобі моя надія!

II. О мій Ісусе, Ти сказав: "Істинно кажу вам: коли будете просити в Отця будь-що в Моє ім’я, дасть вам". Тож вислухай мене, Ісусе, бо прошу в Отця задля імені Твого про ласку...
(скажи Богові про своє прохання).
«Отче наш...»
«Богородице Діво...»
«Слава Отцю...»
Найсвятіше Серце Ісуса – у Тобі моя надія!

III. О мій Ісусе, Ти сказав: "Істинно кажу вам: небо і земля проминуть, але Мої слова – не минуться". Тож вислухай мене, Ісусе, бо заохочений Твоїм запевненням прошу про ласку...
(скажи Богові про своє прохання).
«Отче наш...»
«Богородице Діво...»
«Слава Отцю...»
Найсвятіше Серце Ісуса – у Тобі моя надія!

Всемилостиве Серце Ісуса, для Тебе неможливим є тільки одне: не мати співчуття до знедолених. Тож прояви Своє милосердя до нас, бідних грішників, і зішли нам ласки, про які Тебе просимо за посередництвом пречистого й страждаючого Серця Марії – Твоєї і нашої ніжної Матері.

Радуйся Царице, Мати милосердя, життя наше, радосте і надія наша, радуйся! Ми, вигнані діти Єви, що осуджені на дочасні терпіння, взиваємо до тебе з цієї Долини сліз. Заступнице наша, ласкава і найлюбіша Діво Маріє, споглянь на наші терпіння і примири нас з Ісусом – блаженним плодом лона твого!
Святий Обручнику Йосифе, молися за нас грішних.
Амінь.

Р.S. Ці молитви падре Піо відмовляв щоденно за тих, хто просив його молитись за нього.

 

Дякую,Robine. Ви знаєте, я вже третій день, як відмовлюю Дев"ятниці до Св.Отця Піо. Дякую Вам щиро за добре слово і підтримку, за розраду.
Дякую щиро-щиро всім...
.. Важко жити без тата. Але треба вчитися жити без нашого тата, без його фізичної присутності в земному житті. Нікуди від цього не подінешся. Як нам всім важко змиритися з такою великою втратою!... Натомість його духовну опіку і присутність я справді відчуваю. Варто тільки підняти очі до неба - там він! Там, де сонечко. А вночі - там де зорі ..
.................Але рана ще болить.

А ще я хочу , дорогі мої друзі - невідомі донедавна мені люди, ви, котрі за цю останню добу відгукнулися на мою велику біду, - дякую Вам за щирість і співчуття. Чи стало мені легше? Напевно...Хоч сльози ручаями далі ллються з очей. Дякую Вам за людяність і за добро Ваших сердець.
А тепер хочу хочу промовити молитву за здоров"я Ваших батьків. Я не знаю всіх Ваших імен - тільки ніки на цих двох сторінках прочитала. Але моя молитва щира.
Хай будуть здорові Ваші батьки. Хай минають їх всяке лихо, біди і хвороби.Хай Господь Бог їх тримає в опіці і доброму здоров"ї весь час :щодня, щогодини, щрхвилини. Бережіть своїх батьків! І хай Небо дарує радість та щастя всім Вашим родинам.