Молитва за дитину, якій загрожує аборт

Звичайно, що існує!
Дякую, п.Марусю, що пояснили на рахунок "духовної адобції"- тепер я зрозумів мету даної гілки!

 

Дякую – почнемо... за – оцю маму Віру, яка свідчить.

Батьки – найперші жертви аборції!​

Перша жертва свідчить:

«Де б я не була, мене переслідує примара.
Примара міняється: то вона – немовля, то – дитина років півтора, то – особливо останнім часом – хлопець-підліток.
Коли я вбила свого сина, мені було тридцять чотири. Якби я не вбила його, він народився б у серпні, як і я. З тієї пори він ні на хвилину не залишає мене, але з роками наші відносини змінилися. Колись він був моїм обвинувачем і суддею, а тепер став сумною, сумною примарою, мій убитий син, чиєї посмішки я ніколи не бачила.
Ішов п'ятий місяць, і я вже почувала, як він ворушиться. Ні, мені не приходило голову, що це "всього лише клаптик внутрішньої тканини" (як вчить Асоціація "планування сім'ї"). Ще тиждень, і за законами нашого штату аборт було б робити пізно. І було безліч "пом'якшуючих обставин", чому я вбила свою дитину на п'ятому місяці його життя.
Я не знала, що вагітна, майже до останнього дня. Тричі аналіз був негативним, і я думала, що в мені росте ракова пухлина, така, що обірвала кілька життів у нашій сім'ї. Ворушіння я відносила за рахунок кишківника. Не здогадувалася, що вагітна, і курила по три пачки цигарок в день, багато пила алкоголю й зловживала наркотиками.Наближалась розв'язка мого нещасного шлюбу, а мій син був зачатий не в любові, а в жорстокому насильстві.
Навіщо я говорю про це вам всім? Лише тому, що якщо слухати пропаганду "планування сім'ї", то кожна із цих причин достатня для аборту. Усяку "небажану" вагітність пропонують "переривати", а в моєму стані, хоч вона й не загрожувала життю, була набагато гірше простій "небажаності". Так що вбивство моєї дитини виглядає в них цілком природною й звичайною справою – нехай неприємною й болючою, але необхідною, начебто видалення хворого зуба.
Друзі, втішаючи мене, повторювали: "Нікотин, алкоголь, наркотики... вони нанесли маляті смертельну шкоду. Аборт – це милосердя... Згадай, хто його батько... напевно він би виріс також убивцею. Краще вже аборт... Власне кажучи, це було зґвалтування. Краще вже аборт... Тебе примусили, ти не винувата... Ти знайшла єдиний вихід... Настав час забути про це й рухатися вперед".
Тепер розумієте, чому ви повинні мене вислухати? Тому що навряд чи знайдеться випадок більше "обґрунтованого" аборту, ніж мій. Я чула всі докази, всі виправдання – усе до єдиного. Я була під захистом доброзичливої суспільної думки, прогресивних політичних поглядів, звичної "життєвої мудрості", – і от, я стою перед вами й свідчу, що все це дурниці!....

продовження свідчення–далі буде!

 

Я впевнена, що в глибині душі кожен твердо знає: аборт – це дивовижне вбивство. Всі інші слова на цей рахунок, – самообман. І, як усякий самообман, користі вони не приносять ніякої, ні жодних виправдань.
Говорять, що розпач – також гріх; можу підтвердити, що, у всякому разі, це найгірший стан душі. Після вбивства дитини розпач заповнив все моє життя. Підсвідомо я відчувала, що самогубство – занадто легка розплата за мій злочин. Я не вбила себе фізично, як свого сина; замість цього я покінчила із собою емоційно й духовно.
У мене відбулося роздвоєння особистості. З тих пір я довідалася, що такий результат нерідко зустрічається в психіатричній практиці серед тих, хто в дитинстві став жертвою статевого злочину: виникає "друге я", що тільки й дозволяє переносити те, що трапилося. Протягом наступних сімнадцяти років не раз бувало, що я буквально не могла впізнати своєї особи в дзеркалі. Чи вдень, чи вночі, – розпач наклав свою печатку на кожен мій подих, на кожен удар серця. Я немов опустила себе на дно.
Вся моя душу, вся її цінність, випарувалася без залишку. Усе, що я любила колись, було втрачено, ніякої радості я для себе не знаходила. Єдиною віддушиною був сон без сновидінь, але й він діставався мені не часто. Якщо мені доводилось молитися, я потай молилася про смерть, про небуття. Я вірила в безсмертність душі й гадала, що пекло не може бути багато гірше мого життя. Біль підстерігав мене безупинно, і в будь-яку хвилину я чекала його нападу. Випадкова сцена по телевізорі, кілька рядків у книзі – усе нагадувало мені про дитину. Болісні ридання охоплювали мене тоді, скоріше спазми, ніж сльози. Я хотіла лише одного: лягти, заснути й не прокинутися. У такому пеклі я жила шістнадцять років.
Звільнення прийшли восени. Друзі запросили мене в грецьку церкву Всіх Святих. До цього мені ніколи не доводилося бувати в церкві, хоча замолоду я вивчала майже всі релігії. Я там нікого не знала, але раптом відчула себе вдома. Переді мною, як на долоні, лягло все моє життя й весь його зміст.
Оглашенні заняття тривали майже рік. В день Успіния Пресвятої Богородиці я була помазана св. Миром і прийнята в Церкву. На першій сповіді, після довгих років блукання в пеклі, я зняла з себе свій тяжкий тягар.
Священик, прямий спадкоємець св. Апостола Петра, так само як в апостольські часи, поклавши мені на голову руки й в Ім'я Христове, простив і розрішив мій гріх убивства дитини. Я була вільна.
Не обов'язково ходити на демонстрації, носити плакати, підписувати відозви або клеїти наклейки на бампери машин. Нічого такого я не роблю: я не активістка. Але от про що я вас прошу: коли хто-небудь, навіть хтось із друзів або рідних, скаже вам щось щодо "вільного вибору жінки", замість того, щоб з ними сперечатися, дайте їм прочитати мою статтю. Якщо мені вдасться навіть не переконати – хоча б змусити когось задуматися над цим "вільним вибором", то я досягла б своєї мети.
Я б життя віддала за те, щоб повернутися в минуле й виправити те, що я зробила. Але це неможливо! І я молю Бога, щоб ви донесли моє свідчення хоч до однієї живої душі, щоб вона задумалася й зупинилася перед цим непоправним порогом, за яким лежить життя мого сина й ледве було не лягло й моє власне життя.
Мені нема чого приводити вам аргументи й докази: всі ви в глибині душі твердо знаєте, що аборт – це вбивство дитини. В ім'я самої Церкви й двох тисяч років її історії, прошу вас – не треба мовчати. Нехай ваш голос звучить не тільки на мітингах, але й в домах, неголосно, хоча б так, як я зараз говорю з кожним з вас, Божими сотворіннями, один-на-один.»

 

Бог створив мужчину захисником, годувальником, батьком.
Аборт порушує всі ці чоловічі покликання.
Чи усвідомлює мужчина це чи ні, він однаково відчує на собі вплив невиконання цих постав.
Незалежно від того, наскільки мужчина усвідомлює, чим є аборт, у глибині душі він однаково відчуває, що аборт – це його особиста невдача, як мужчини.



Наступна жертва
Мужчина, чия подруга зробила аборт його дитини, невимовно страждаючи, убив себе 10 вересня, у день, коли повинен був народитися його син, перед клінікою, що належала організації «Планованого Батьківства» в парку Оверленд, штат Канзас.
Бред Дрепер, 44 років, застрелив себе напроти клініки. Він умер через деякий час у лікарні.
Дрепер, вже інакше не міг оплакувати смерть свого ненародженого сина, якого вбили лікарі в цій клініці. Дрепер опублікував перед тим некролог по своєму сину в місцевій газеті в червні 2002 року. У цьому некролозі він написав: «Мій син – Захарій-Дункан Дрепер був таким гарним, як його мати, любимим Богом, мною і всіма.
Мій маленький синочок ніколи не був в моїх обіймах і поцілунках – свого тата. Я ніколи не обіймав і не цілував його, не розповідав йому казки і не читав йому віршики, і не ходив з ним за ручку, і не вчив його їздити на ровері, і не зміг розповідати йому на цікаві його запитання «тату, а чому...? ».
Я люблю тебе, Захарій, і чекаю зустрічі з тобою на небесах. Я тебе так синочку чекав і так невимовно люблю тебе!»
За словами родини, Дрепер-батько бачив на ультразвуку свого сина в лоні матері й був страшенно щасливий, що став його батьком, поки його подруга не зробила аборт потай від нього.
Він убив у себе в день, коли повинен був народитися його син.

 

Вразливим – відкривати ненадовго!

Як це робиться?​

Спосіб на вбивство №2
Розширення шийки матки – “чистка”


Відкрити бажано кожному

Ця процедура схожа на вакуум-аспірацію, за винятком того, що гінеколог вводить у матку кюретку – гострий ніж у формі петлі. За допомогою кюретки він розрізає плаценту, розшматовує тільце дитинки на шматочки і вишкрібає їх: відірвані ручки, ніжки, нутрощі, пошматовану головку. При цьому, звичайно, відбувається сильна кровотеча.

 

Визнання мами
Свідчення з перших уст жінки-психолога.

«Це визнала мені моя мама, яка зробила у своєму житті близько 13 абортів
Живими нас залишилося тільки двоє: я і мій старший брат. Мама не хотіла й мого брата. Він був першою її дитиною, а вона була молода, багато чого не розуміла. Мама розповіла мені, як вона навмисно стрибала з високого ґанку й з паркану, ще щось уживала, щоб позбутися від дитини. Але організм у неї був молодий і міцний, – мій брат народився. Мама каже, що вона завжди відчувала якесь відчуження сина від себе. Життя дитини, від якої хотіли всіма силами позбутися, не буде щасливим. Так було й з моїм братом. В 22 роки він трагічно загинув; його скинули з 4-го поверху.
Ученими давно доведено, що навіть думка про небажання дитини під час вагітності дуже негативно позначається на його долі. Це науковий факт. Дитина, якої хотіли позбутися, приречена на життя зі своїми потенційними вбивцями, і вона пізнає їх, незрозумілими відчуттями, як убивць, протягом свого хворобливого й незахищеного дитинства! Величезний відсоток недоумкуватих дітей є результатом спроб абортів.
Мама пам'ятає, як одне з її дітей після "підпільного" аборту поховали на цвинтарі. Двох інших (близнят) пустили за водами каламутного струмка. Про все це я довідалася рік назад. Було жахливо слухати її визнання. Зараз вона кається у вчиненому й каже, що все це вона робила через незнання. Мені жаль мою маму й смертельно жаль моїх ненароджених братів і сестер. Вони покликані були здійснити свою власну мандрівку на цій Землі. Кожна людська душа на Землі повинна вдосконалюватися, рости, щоб потім, у вічності, знайти своє вічне місце. Мама позбавила своїх дітей можливості прожити їх унікальне життя.
Мама каже, що мене вона "хотіла", але й моє життя було якесь безрадісне із самого початку. Дивно, але я пам'ятаю, що навіть у ранньому віці в мене з'являлися думки: "А навіщо я живу? Краще б умерти". Стан, начебто я була придавлена важкою плитою. Зараз, впевнена, що і це наслідок маминих абортів. Можливо, що саме мій власний болючий емоційний стан спонукав мене зайнятися медичною психологією. Викладаю в школі, консультую, навчаю саногенному мисленню. Завдяки роботі над собою стала щиро любити мою бідну маму, адже вона – також жертва. Жертва нашого бездуховного суспільства, жертва свого незнання. А я – жертва жертви. Мама й розповіла мені все про себе, щоб я могла розповісти іншим.
У психології є таке поняття - «научення». Ми можемо навчитися поведінки, яку спостерігаємо, якщо ця поведінка позитивно підкріплена. Якщо показувати по телевізорі ґвалтівників й убивць, то від цього їх не додасться. Але, якщо у фільмі ґвалтівник й убивця одержує нагороду: красуню-дружину, більші гроші й т.п., – то це вже буде «наученням». В останні роки нам пропонується величезна кількість "забавних і привабливих" сюжетів, присвячених абортам, розлученням, позашлюбним відносинам. На щастя, отут має місце одна деталь. Величезне значення в «наученні» має система вартостей людини. Якщо «научення» суперечить його ідеалам, що вже сформувалися, то воно активно відкидається людською особистістю. Це наш єдиний шанс. Ми повинні формувати правильний, моральний людський світогляд у себе й у своїх дітей. Я займаюся цим, працюючи в школах. А тих, хто зараз став перед вибором: бути або не бути вашій дитині – благаю! Зупиніться! Подумайте, – моїй мамі 66 років, вона жахливо мучиться, прозріння прийшло до неї занадто пізно.

 

​

І треба говорити правду і тільки правду...​

​

Малятка для “безсмертних”
У Поліни Дашкової у числі інших творів є детектив, фабула якого складається так.
Існує якийсь підпільний абортарій, куди вагітних жінок із великим терміном спрямовують на штучні пологи. З немовлят роблять ліки для омолодження багатих старців. Сюжет настільки страшний, що здавався б – абсолютним вимислом. Але виявилося, що Дашкова була недалека від правди.

З ненароджених дітей давно й успішно навчилися робити інєкційні засоби,
які допомагають «мудрим» «повернути час назад».
Як роблять омолоджуючі препарати з тілець ненароджених немовлят?​

Людські зародки-дитинки розтирають у суспензію в апараті типу м'ясорубки, додаючи спеціальний розчин.
Колишній президент Борис Єльцин ставав, час від часу, від такого лікування як живчик. Міністерство охорони здоров'я в жовтні 2001 року навіть випустило спеціальні накази №386 і 387, якими встановлювався порядок визначення ефективності препаратів, в обхід Фармацевтичного комітету і Комітету з біоетики Мінздраву. Про це стало відомо зовсім нещодавно.
Препаратами з немовлят користувалися «сильні» світу цього: майже усі генсеки, починаючи з Брежнєва, комуністичні тирани Китаю, В'єтнаму, Кореї, Куби і багато знаменитостей США. Результатом постійного вспомагання гормонами, типу “віаґри”, стало повним атрофуванням інших життєво важливих органів керівників застою. Після Другої світової війни на основі досвіду, зібраного нацистськими медиками в лабораторіях у таборах для військовополонених, де людський матеріал був не обмежений, почався новий бум у пошуках «еліксиру молодості».
Відомо, що в Росії член-кореспондент Російської академії медичних наук Геннадій Сухих, із 1997 року омолоджує президента Єльцина препаратами, зробленими з людських зародків – тілець дитинок наших. При цьому перший Президент, подібно Кощею Безсмертному, дивує росіян і увесь світ, постійно з'являючись на людях і по телевізорі, і в різних презентаціях: то він глибокий старець, ледь пересуваючий ногами, із немотивованою посмішкою, то бодрячок, із гладенькою шкірою лиця й осмисленою промовою.
За кордоном, зокрема, у Франції і Німеччини, фетальна терапія заборонена, як аморальна. Відбулося це після того, як деякі жінки, що роблять собі ін'єкції “молодості”, померли.
Бізнес, пов'язаний із фетальною терапією, злочинний по суті. Щоб розмелювати в м'ясорубках живих діточок, потрібно мати залізні нерви і міцну психіку. Сучасні лікарі, найгуманніші парацельси оцінюють свою працю дуже і дуже дорого. Одна порція “суспензії” коштує до 2-х тисяч доларів.

Про те, як діють на організм людини препарати з фетальних (ембріональних) тканин (розумій – твоїх діток),
розповідає лікар одного з пологових будинків Росії, який побажав залишитися невідомим для читача.
“Як відомо, Росія займає одне з лідируючих місць у світі по кількості абортів. Причому, в нашій країні переривати вагітність (читай – робити вбивство) можна і на великих термінах – до 22 тижнів. Через нашу лікарню проходить багато пацієнток. А куди ж подінуться – пробачите за вираз – «відходи виробництва нашої лікарської діяльності»?
Я не ханжа, і вважаю, що жінки повинні мати право вибору. Але, якби вони, хоч одним оком бачили, що залишається після аборту, можливо, наші дами серйозніше би ставилися до цього питання. Навіть 10 тижневий плодик – це вже маленька людина, із ручками-ніжками. Оце, ці ручки-ніжки ми збираємо в тази, а потім банально виливаємо в каналізацію або викидаємо в сміттєвий контейнер.
Дещо, зокрема ембріони, після штучних родів (читай вбивства), забирає Московський інститут біологічної медицини, який очолює професор Сухих. Там саме і створюють препарати для омолодження. Ще раніш, по бартері – в обмін на холодильники – абортну кров і плаценту забирали французи. Це, як висловитися, “нашу сировину” за кордоном використовують у парфумерній і лікарській промисловості”!
Дійсно, недавно, американська неурядова організація American Foreign Policy Council опублікувала інформацію про фірму “Вертекс”, очолювану Гульназ Сотниковою, особливо наближену до Московської патріархії(!) бізнес-вумен. Американці оголосили, що мають дані про те, що фірма “Вертекс” причетна до неліцензійного збору тканин людських ембріонів, мала медичну філію, яка тісно співпрацювала із Московським інститутом біологічної медицини. Після заяви американців діяльність цієї філії призупинили.
Запитання: – Коли жінці роблять аборт на великому терміні, штучно викликаючи пологи, а при цьому на світ з'являється жива дитинка, що ви робите з нею?
– Знаєте, ще не дуже давно, аборти дозволяли робити до 26 тижнів. І тоді дійсно на світ могла з'явитися жива дитина. Лікарі опинялися в моторошній ситуації. Не будеш же його вбивати?! Вибрали “найгуманніший”, якщо так можна висловитися, засіб – плід поміщали в холодильник! Деякі, особливо живучі дітки, вмирали протягом доби. Це було жахливо для нас!!!
Зараз штучні роди дозволені до 22 тижнів. Дітей дістають мертвими, бо вбивають їх перед тим. Але все одно, це вже жива людина, яку називаємо – ембріон, що сформувався з усім виглядом людини – його в каналізацію не спустиш – це дуже боляче. Як я вже говорив, що із деяких лікарень вбитих діточок вивозять в Інститут біологічної медицини. А з непотрібними “трупиками” вчиняють – як, де в кого вийде...?!”

Господи Ісусе Христе, Сину Божий, буди милостивий нам грішним.
Вибач нам Господи!

 

ДІТИ В ЖИВОТИКУ МАТЕРІ МАЮТЬ СНИ

Я ще не народжений, але в сновидіннях я вже бачу майбутнє життя. Я бачу себе дитиною, що грається на лузі, де багато квітів; над ними безшумно літають метелики, схожі на крилаті квітки надзвичайних кольорів. Яскраво світить сонце. Поруч зі мною моя мати. По небу пливуть білі хмари – начебто кораблі, з вітрилами. Я вибираю найкрасивіші квіти, зриваю їх і приношу мамі, а вона складає їх у букет. І раптом у небі з'являється темна грозова хмара. Вона росте на очах і стає схожою на чорне тіло дракона. Вона покрила сонце, начебто проковтнула його своєю пащею. Лунають гуркоти грому. Я в страху біжу до матері, вона бере мене на руки і говорить: "Не бійся", і я відразу ж заспокоююся, – з мамусею мені нічого не страшно. Вона несе мене у наш будинок. Десь гримить грім, від якого, здається, здригається земля, але поруч із мною моя мати, і я засинаю на її руках.
Я бачу другий сон. Мати й батько про щось тихо розмовляють один з одним. Я чую кожне їхнє слово. Мій батько говорить: "Як я вдячний тобі, що ти залишила живою нашу дитину – наше щастя, без нього я не уявляю нашого життя – воно було б для нас сірим й порожнім".
Я бачу інший сон. Я хворий. Моє тіло, начебто горить у вогні. Поруч зі мною на ліжку сидить моя мамуся. Скільки безсонних ночей провела вона біля мого узголів'я, я не знаю. Вона тихо говорить: "Нехай його біль перейде до мене, нехай цією хворобою занедужаю я замість нього". Мені відчувається, що якась сила йде до мене. Йде від моєї мамусі й не дає мені вмерти. Вона бачить, що я відкрив очі, тихенько витирає свої сльози й посміхається мені. Вона відповідає: "Не думай про це, синочку. Я не покину тебе, а Бог не покине нас. Якщо ми будемо бідні, то будемо жити в якому-небудь убогому житлі. Якщо ти будеш голодний, то я буду просити милостиню, щоб нагодувати тебе. Якщо тобі буде холодно, то я зігрію тебе своїм подихом. Якщо тобі не буде в що буде взутися й будуть мерзнути твої ніжки, то я буду носити тебе на своїх руках". Я відповів: "Мамусю, з тобою мені буде скрізь добре, я буду слухатися тебе й радувати тебе, а коли ми вмремо, то будемо всі разом".
Я бачу ще сон. Я граюсь на краю глибокої ями, схожої на колодязь. І раптом провалююся в неї. Мені немає за що схопитися руками, ні спертися ногою. Навколо нікого немає. Я бачу, як піді мною в мороці блищить вода. Після мого народження, коли я навчуся говорити, я розповім матері ці сни.

Мамо, чому моє серце стискається від тривоги, куди ти несеш мене? Я бачу кімнату, повну чорних демонів. Я хочу втекти, але я впійманий, як звір у сітці: чудовисько, в образі людини, хоче вбити мене. У мене відтинають руку. Мамо, тобі, напевно, ніколи не відтинали руки, і ти не знаєш, як це боляче, інакше ти не дала б цій людині так мучити мене. Мамусю, тобі ніколи не розривали голови, а залізні кліщі схопили мою голівку й трощать її. Це невимовно боляче, я чую хрускіт своїх кісточок. Де ти, та мамусю, що снилася мені?


Свята Маріє Матір Божа, молися за нас грішних повсякчас,...
а в годину моєї смерті і Ти будь при мені...

 

​

ЖЕРТВОЮ АБОРТУ Є ВСІ​

Абортовані діти приходять у снах



Вона часто бачить у сні чубатого білявого хлопчика, років восьми. Іноді він бере її за руку, дивиться в її очі.
Славний такий!
А один раз сказав: «Мама, навіщо ти мене так позбулася? Адже я був би з тобою завжди, ти навіть не знаєш, як би я тебе любив і дбав про тебе – я був би твоєю радістю, щастям, гордістю і опорою – я був посланий Богом, щоб берегти і вспомагати тобі.
Я тебе так люблю, бо я був присланий Богом для нашого спільного щасливого життя і любові!
Чому ти відкинула це післанництво тобі Божої любові і опіки?

Добре, це я знаю, наша Марійка, не зможе, адже вона в Америку виїде, а ти зовсім одна залишишся. Я вже не зможу допомогти тобі, а татусьо хворіє – незабаром він вмре.
Бог нас безмірно любить і дбає – чому ви Йому противитися?»

А через рік її дочка Марія дійсно вийшла заміж за російського емігранта в Америці і виїхала. Чоловік – помер.
Воістину: "Нам не дано вгадати".
Але вірити Господу, довірятися Йому – дано кожному!


«Вірю Господи – поможи мені невірству моєму!»

 

Спосіб на вбивство №3

Розширення шийки матки та її спорожнення.
Цей аборт робиться після дванадцятьох тижнів вагітності. Необхідний інструмент, подібний до щипців, тому що кістки дитини вже почали кальцинуватися (наприклад череп). Анестезії (знеболювання) для дитини не робиться. Лікар вводить інструмент у матку, захоплює ніжку або іншу частину тіла дитини і, викручуючими рухами, відриває її. Це повторюється знову і знову. Хребет повинний також бути зламаний, а череп роздрібнений, щоб їх можна було видалити. Обов'язок медсестри – зібрати всі частини тіла дитини докупи, щоб переконатися, що все витягнуте.

Відкривати не раджу...

Молимося посилено!

 

Дякую Левко!
Всі жахи описувані тут, були потрібні до наступної точки, яку мудро виявив і подав Левко в дописі
Хоча, ще треба буде перейти в молитвенності дуже болючу правду – ПАС – «Післяабортний синдром»
Жінки в більшсті не знають, чому безвтішно можуть ходити по лікарях, чому щось закралося в душу і позбавляє минулої радості життя. Якщо поряд не буде люблячого відданого мужчини, посування подій буде дуже невтішним, якщо можна так мяко виразитись.
ПАС – це наслідок для всіх, але залежно від особи: страх, почуття вини, агресія, депресивні настрої, сум, плаксивість, знижений поріг відреагування на стреси. Рівно ж, можуть виникати соматичні прояви: головний біль, гіпертензія різні болі живота, в тілі, відчуття розбитості, поганого самопочуття, втрата апетиту, безплідність, наступні викидні – просто, погане і невтішне життя (життя не радує).

Дуже потрібна підтримка мужчини, але мужчна також має тут забитого цвяшка...

А в жінки дивні зміни – агресивність на мужчин, неадекватне відреагування, затаєна злосливість... Розлучення, як ніби вирішення цілком інших проблем – досить часті.

З ПАС можна і треба вийти. Тут буде добрим психотерапевт, але – тільки найкращим і остаточним буде звернення до Господа і відповідні духовні практики, очевидно і в спільній молитовності.

Я забіг далеко вперед, бо вже самому ці жахливі свідчення почали давити...
Не можу уявити навіть, як почуваються читаючі причетні до цих жахіть...
Але, треба правильно вистраждати до кінця, сказавши собі правду, не можливо буде інакше – рідреагувати катарзисом очищення, все залишиться в якійсь формі ПАС.
Не знаю, скільки ще Бог сподобить перебувати тут в темі, тому напевно почну вже про ПАС і звільнення від нього.
Покаянні молитовні практики – давно існують і реально діють.
Добре покаяння з цілого життя, дуже потрібне для початку цієї справи.

 

Молитва побожної матері до милосердного Господа
за погублені душі ненароджених дітей​

Пом’яни, Чоловіколюбче Господи, душі рабів Твоїх, що відійшли, – немовлят, які від випадкових дій, або від важкого народження, або від якоїсь необережності, чи свідомо загублені, і через те не прийняли Святого Хрещення. Охрести їх, Господи, в морі щедрот Твоїх і спаси невимовною Твоєю благодаттю, а мене, грішну (ім’я), що вчинила вбивство дитини в утробі моїй, прости і не позбав Твого милосердя. Амінь.

Боже, милостивий будь до мене, грішної (доземний поклін).

Господи, помилуй дітей моїх, що померли в утробі моїй, за віру і сльози мої, ради милосердя Твого, Господи, не позбав їх Світла Твого Божественного.
(Молитися все життя).

Молитва за ненароджених​

Небесний Отче! Глянь ласкаво на усіх ненароджених, яких Ти покликав до життя. Твій Син колись жив в утробі своєї Матері, Марії, яка забезпечувала поживу і захист для Нього протягом дев’яти місяців перед тим, як Він народився. Ми просимо через Марію, яка приводить нас до Твого Сина, Ісуса, який як Бог розділяє людське життя з нами і став як ми в усьому окрім гріха і молиться за нас праворуч Отця. З моменту їхнього зачаття захисти усіх невинних ненароджених дітей, серця яких починають битися на ранньому етапі вагітності і які можуть служити Тобі протягом земного життя і можуть хвалити й любити Тебе у всій вічності. Дай їхнім матерям можливість принести цих дітей у світ. Дай їм розуміння пізнати, що навіть якщо вони не будуть спроможними годувати, одягати і виховувати їх, хтось охоче усиновить їх і дасть їм любов, якої вони потребують. Дай обом, матерям і їхнім ненародженим дітям здорову душу і тіло. Допоможи усім їхнім членам сім’ї бути готовими прийняти цей новий дар життя, так щоб вони змогли підбадьорювати їх в будь-який необхідний спосіб. Ми просимо цього в ім’я Твого Сина, Ісуса, у єдності зі Святим Духом, єдиний Бог на віки вічні.
Амінь

 

Я також хочу духовно адаптувати ненароджене життя дитинки!
Підтримайте мене в цьому.

Тема так класно зроблена, що нема відваги щось дописувати шоб по дурному не виглядати

 

Обов’язковий аборт як практичний екзамен для лікаря у В’єтнамі

Обов’язковий аборт як практичний екзамен для лікаря у В’єтнамі

80% жителів В’єтнаму декларують себе невіруючими, тому аборт є звичним і поширеним явищем у цій країні. Для того, щоб обмежити доступ християн до професії лікаря, комуністична влада запровадила обов’язковий практичний екзамен з виконання аборту для кожного студента, і, очевидно, для католиків цей екзамен неможливо здати через конфлікт совісті. Ті молоді медики, хто все-таки наважився це зробити, часто не можуть дати собі ради з постабортивним синдромом.




На півдні країни студенти-католики заохочували вагітних жінок відмовитись від абортів, пропонуючи їм виховання дітей у осередках Карітасу. Владі не сподобалися візити католиків до абортивних клінік, за що їх заарештували.




Католицькі студенти, заарештовані в липні та серпні у В’єтнамі, належали до редемптористського душпастирства та до групи оборонців життя – підтверджують католицькі джерела з цієї країни. Комуністична влада ув’язнила 15 молодих осіб, не назвавши причини затримання, їх родини і досі не можуть встановити з ними контакту. Затримання відбулися в університеті Ханоя і місцевості Хо Чі Мінх.




Затримана редемптористська молодь прослухувала нелегальний курс суспільної комунікації, в часі якого вчилися провадити інтернет сайти на теми з життя в’єтнамських католиків , в тому числі документували прояви імперіалістичної політики Китаю і надуживань, яких китайці допускаються у В’єтнамі.

 

Який жах...

...я нарешті пішла до сповіді (після завмерлої вагітності і мусової "чистки "в червні місяці),і, не знаю що на мене таке найшло,але я отця "енну" к-сть разів просила "розмежувати" мені аборт і мою вимушену чистку...чую за собою гріх,якого не мала б відчувати...

 

IRUSKA*8, це не гріх, це терпіння... Хай Господь дасть Вам миру у душі!

 

В цій темі були ще кілька ДУЖЕ цінних і потрібних для жінок з Постабортним Синдромом дописів!!!
КОТРИЙ(-А) – Б – це витерла – не написавши до цієї Болючої, нам усім Теми нічого ....????
Зараз – також витре, бо має комплекси неповноцінності, не тільки на цьому грунті..

 

В реальності для зменшення рівня абортів не робиться нічого.
Ну зробить католичка чи православна аборт. Ну посповідаеться, ну почитає якісь молитви з рік. І то ради заспокоення, а не для виправлення. Звичайний невроз навязливих станів... .
Вимога заборонити аборти - це рідксіний ідіотизм. Крім трупів ненароджених дітей, матимемо ще й трупи матусь, які погодились на підпільний аборт. Комусь хочеться влаштувати такий експеримент в надії на азакономірності мікроеволюціїї, що несчасних дуреп черех це поменшає?
Варто вимагати, щоб аборт виконувався виключно в медустановах і за державний кошт. Засоби "пожежної" контрацепції мають отримуватись тільки по рецепут лікаря у державних аптеках(краще безкоштовно, за рахунок держави).
Обовязково, кожна жінка перед абортом має пройти консультацію в психолога. ІЛкар має не тільки пояснити переваги і недоліки аборту, але х використанням наочних посібників продемонструвати що і як буде робитись, як виглядає дитина на 2 місяці вагітності і т. д.
Як альтернатива матері має бути заппропонована можливість віддати дитину на усиновлення, чи в притилуок. девона зможе її відвідувати, поки неповнолітня мама чи студентка не досягне повноліття чи не закінчить навчання.
Спростити систему усиновлення.
Церква має відлучити і не надавати ритуальних послуг лікарям які роблять аборти.
Треба бути реалістами аборти завжди робили, роблять і будуть робити, навіть, якщо за це вішатимуть чи палитимуть на вогнищах. Питання тільки в тому як зменшити кількість абортів.

---------- Додано в 04:28 ---------- Попередній допис був написаний в 04:26 ----------

Покажіть мені в МКБ-10 такий діагноз.

 

От замість того, щоб навязуватися людям на вулиці, може б ви щось зробили проти абортів.