моя-хата-скраю чи жаба?

Відповідь: моя-хата-скраю чи жаба?

Я ТАКОГО ніколи і ніде не казав. Але якщо Ви так вважаєте... ну... Вам видніше.

 

Відповідь: моя-хата-скраю чи жаба?

це я з найбільш відомих назвала, а скільки маловідомих прекрасних поетів/поесесс та письменників/ниць зараз існує, але немає доступу до широкого друку! Трохи журнал "Шо" друкує молодих талантів, багато мені в руки рукописів попадало неперевершених.
Проблема з тим, як це нести "в масси".

 

Відповідь: моя-хата-скраю чи жаба?

Все ж таки як Ви важаєте чи вищенаведений росіянин має право важати себе росіянином чи мусить питатись дозволу в Кремлі або Химках щоб себе таким важати?

 

Відповідь: моя-хата-скраю чи жаба?

Таке я теж не читала. Є трошки іншого характеру література. Видається, продається...
Можна читати відомих і перевірених, але їх не так і багато. Тому надія не така вже й міцна. Подивіться за лінком. Звідки я взяла афтерові слова про культуру. У контексті тої теми й дописувача, афтерові слова були надзвичайно влучними.

А хіба не кожен другий українець такий? А може, й більше. Або це я така песимістка...

Додано через 1 хвилину

О власне. Я про тих, хто має. На жаль, має.
Зрештою, не лише писане рідною належить до культури. Перекладацька школа, як лягла трупом, так і далі тліє...

 

Відповідь: моя-хата-скраю чи жаба?

Знаю одну дівчинку. Має кілька виданих збірок. На гроші її вуйка із закордонії. Вона не лише на збірки у нього гроші просила, а на купівлю диплома, посади... Кгм...

 

Відповідь: моя-хата-скраю чи жаба?

Жах; тлінний вплив закордонії ну бідну українську культуру!

 

Відповідь: моя-хата-скраю чи жаба?

Та тю, це я про те, що старші люди в закордонії наївні сильно... Шкода їх.

 

Відповідь: моя-хата-скраю чи жаба?

Я також таким був... колись. Теж шкода.

Где моих шестнадцать лет? ...

Але я спочатку думав що то він за НАТУ так зомбував, так як Маруся-Мама своєю гілкою про Гамерику. А то виявляється тільки наївний. І листа обурення від "рабочіх і творческой інтеліґенціі" писати не треба. Ех...

 

Відповідь: моя-хата-скраю чи жаба?

Правильно роблять - інакше би Польщу зайняли одні хамуваті "справжні поляки-інтеліґенти".

 

Відповідь: найкраща фраза сьогодення...

Звідки ви знаєте, може в того підприємця чистий дохід всього 5000 грн/міс, поцікавтесь скільки коштують роботи по фарбуванню цілого фасаду і зробіть висновки.

 

Відповідь: моя-хата-скраю чи жаба?

Хоч "хам і несправжній українец" дозволю собі ароґантність або наглість і відповім на Ваше питання. У всіх "неінтеліґентних" і провінційних містах де я жив як наприклад Париж або "піндосько-хамський-юдо" Ню-Йорк будинки які є під охороною як пам"ятники культури можуть бути пофарбовані тільки з дозволу фахівців в комісії яка займається цим у міськраді. Такою фарбою і таким кольором який потрібно.

Якщо власник будинку не має грошей на експлутацію будинку - місто в нього цей будинок відбирає. На постійно або на час поки він його не викупить. За самоволку накладається відповідний штраф(з примусовим виправленням шкоди) і/або відібрання власності на будинок в судовому порядку. Щось подібне було навіть під час СРСР хоч не зовсім так.

Не можливо від підприємця вимагати добрий смак. Це може бути не підвласним особі підприємця. Тому вина в бардаку який є у Львові лежить на плечах міськради і тільки її. Але зараз сюди прискачуть "справжні інтеліґенти - львівяни з 1946 року" які не нюхали фарби і пояснять Вам що міськраду критикувати не можна і що у всьому винні "рагулі" які приїхали до львова у 1952 році, також "інтеліґентно" скажуть Вам що Ви не правильно какаєте.

 

Відповідь: моя-хата-скраю чи жаба?

Вищенаведений? Це хто?
А взагалі ніхто нікого питатися з цього приводу не мусить, це ж очевидно. А тут мова зовсім про інше.

 

Відповідь: моя-хата-скраю чи жаба?

Цей. Мені хочеться персонально почути Вашу відповідь на це питання. Так чи ні.

Я думав тут була мова про культуру і не тільки українську.

А якщо Ви про голосування то не турбуйтесь я є переконаний монархіст і за демократичні уряди не голосую з принципу. Будь які. Також не визнаю їх леґітимність. Голосую виключно за мерів в містах в яких я живу. Навіть в монархічній державі мер міста мусить бути виборний. Я про це зазвичай не говорю томущо наш час ще не настав. Але настане і в Америці і в Канаді і в Україні і навіть в замученій демократами Великобританії. А от говорити те що я хочу я буду завжди і всюди; і завжди і всюди це робив, навіть в СРСР.

Додано через 37 хвилин
П.С. Не подумайте що я би хотів побачити Януковича або Ющенка або Тимошенко чи Кучму монархами упаси господи. Плебеї при владі приносять тільки шкоду.

 

Відповідь: моя-хата-скраю чи жаба?

Він був тим, ким себе вважав - руським.

Я думаю, що у контексті розмови говорилося про вплив національностей на долю країни, де вони не живуть. Ну от вищенаведений "руський". Те, що він мав 20 паспортів, то його справа. Але (на мою думку) він не мав НІЯКОГО права впливати на життя в Росії. Мізерного, звісно, та справа ж у принципі.
Ще раз конкретизую: долю країни можуть вирішувати тільки люди, які живуть у ній ПОСТІЙНО! І національність тут немає ніякого значення. Особисто у мене викликають відразу особи, які живуть постійно ДЕСЬ, а намагаються диктувати, як я маю жити ТУТ!!!

 

Відповідь: моя-хата-скраю чи жаба?

Завжди хтось когось чомусь вчить. Мене знаєте скiльки людей пориваються вчити життю та уму разуму? Цього не уникнути.
Навiщо перейматись i псувати собi нерви? Нехай вас вчать - а вам наплєвать.

 

Відповідь: моя-хата-скраю чи жаба?

+12!!!

 

Відповідь: моя-хата-скраю чи жаба?

Він себе важав росіянином.

Впливи існують. Завжди існували. Зараз є інтернет (піндоська забавка ). Хочте вислухати чиюсь думку вислухайте. Не хочете не треба.

Я не признаю що Ви маєте будь які права (де факто) поки Ви мені не доведете це на практиці. В мене більше прав чим в більшості громадян Америки і більшості громадян України. А власна думка це як в американській приповідці "власна думка це як жопа всі її мають"

Знову ж таки як монархіст (Ви це зрозумійте без всякої неповаги до Вас персонально) ми говорим на різних мовах і ніколи не порозуміємся. Національність тут теж немає ніякого значення. Я поклоняюсь трону так же як іспанці поклоняються трону в Іспанії хоч вони там ніколи не були і їхні сімї звідти виїхали сотні років назад але вони досі впливають на життя Іспанії, і навиворіт. (Між іншим етнічні українці чомусь з розуммінням цього проблем не мають). Іншими словами Ню-Йорк всього навсього українська колонія. Ви вірите в демократію і державу. Мені вона пофіг а Вам пофіг трон. Ви справді думаєте що ми коли небудь порозуміємось? Чи є бажання полити воду? Тоді без мене.

Знову ж таки гілка була про культуру. Якщо Ви заперечуєте взаємовпливи культур і хочете такі зупинити тоді Ви ксенофоб і український шовініст і з цим я буду боротись з максимальним упередженням і з повним нехтуванням Ваших прав і свобод.

 

Відповідь: моя-хата-скраю чи жаба?

Моя сестра зразу коли приїхала жила в одної нашої пані на квартирі.То коли працювала в Вол-Марті , то ця пані до неї відносилася як до рідної.Але коли сестра легалізувала свій диплом і почала добирати кілька курсів в університеті , щоб дістати повну ліцензію , цю паню так як би хтось підмінив.Зразу почалися якісь чіпляння (за "не виключене світло") на рівному місці.
Здавалося яке має відношення навчання сестри до цієї пані? Має через власне ІҐО - "ми мучилися - і ти мучся".


Проти української громади я нічого не маю.Але шукати роботу , чи бути якось інше фінансово звязаний - то боронь Боже.
Найкраще працювати серед англомовних.Це я якось зрозумів інтуітивно з самого початку і там жив і там шукав роботу.
Якщо брати наших українців , то думаю що ми не кращі і не гірші ніж інші народи. Зі сторони завжди виглядає по-іншому.
Мені колись одна росіянка казала:" ...вам украинцам хорошо , вот сколько разных у вас организаций ..., да и помогаете вы один другому". На що я промовчав.
Несумісніть поглядів була завжди.Емігранти першої хвилі недолюблювали емігрантів 2ї хвилі, ці в свою чергу насторожено відносяться до 3ї і 4.Але якщо не "варитися" в цих розборках , то зі сторони виглядає все гарно і організовано - Церкви , різні установи , квіти посаджені , трава покошена і т.д. -обєкт для заздрощів іншим націям.І в інших націях проблеми подібні , але зі сторони їх не видно.