Моя книга: "Віддзеркалення"

Про твір, про який говорить анотація. Навіщо погляд, наче причина відображення, як залежність існування від чогось, де префікс «від» є головним комунікатом; виклик тому, що нас оточує, відображення світу в дзеркалі одного погляду; боротьба еґо та альтер-еґо, загадка наших облич та того, що ховається за ними; текстуальна невагомість, яка нікого не залишить байдужим? Проблема в чому?

---------- Додано в 23:46 ---------- Попередній допис був написаний в 23:45 ----------

Ієрогліфи потрібні були, бо постійно пише "ваш допис має мало символів"

 

Saszko, анотацію писав не я, тож відповіді Вам конкретної не дам.

 

Якщо хто з Тернополя тут є, тоді ласкаво прошу!!!

 

Шкода, я не з Тернополя. Зайшов би постібатися

---------- Додано в 12:00 ---------- Попередній допис був написаний в 12:00 ----------

До речі, для успіху презентації варто захопити з собою ліричну героїню. Ту, яка на кухні з борошном бавилася

 

Ну, постібатися, то це так.

А лірична героїня буде присутня, але у житті таких казусів не витворяє

 

Співчуваю

----

До речі, той другий кавалок, який ви виставили - справді гідний уваги. Якийсь більш щирий, і стиль краще видно. З вас будуть люди, тільки не зловживайте дешевими трюками і пишіть-пишіть-пишіть...

 

Бачте, кому як, Вам сподобалося, а іншим - ні. На колір і сам товариш не всяк. Дякую за щирі слова. Буду старатися!

 

Ціну знижено до 21 гривні!

 

Актуально!

 

"Віддзеркалення" прочитала, і дуже уважно. Враження, якщо одним словом - сподобалось.

А тепер детальніше.
Про що книга? (Було тут таке питання.) Про автора (він, точніше, його думки, почуття і бажання зрозуміти світ навколо себе і своє місце в ньому, є її голоним героєм) і про сучасне молоде покоління.

Немає у книзі сюжету, який би можна було переказати так: він і вона зустрілись, порозумілись, але розійшлись, тому що... і т.д. Основою побудови книги є монологи героя-оповідача, якими він "марить", знаходячись уві сні (трирічна кома). Монологи ж побудовані за принципом потоку свідомості, і вони "розбавлені" (жодного негативу у цьому слові, це спроба пояснити головний композиційний принцип твору) його виходами до вулиць, кафе, дискотеки і зустрічами з іншими персонажами, щоб читач не потонув у потоці монологічного мовлення.

Інші персонажі - Він (альтер-его героя, його відображення у дзеркалі), Вона (лірична героїня), Чоловік у чорному, які теж є плодом сновидінь героя - у контексті книги грають роль "допоміжних засобів" розказати про головного героя якомога більше. (Не знаю, чи погодиться автор з такою моєю "табелью о рангах" про його героїв, на істину в останній інстанції я не претендую..) І вони, що цікаво, не містять у собі нічого надзвичайного чи банально містичного, на що багата сучасна поп-культура і про що сучасному читачеві читати вже набридло.

Тому головне, на чому зосереджується той, хто читає "Віддзеркалення", це на дешифруванні скритого, що поміж строк, змісту монологів героя-оповідача. І це оте ще читаннячко! Читати доводиться по кілька разів, читати і перечитувати, і малими дозами, тому що, як визначив сам Р.Б. епіцентром його книги є "нове трактування позасвідомого світу, що також має право на існування, бо ми бачимо його, відчуваємо біль і страх рівносильно до їх реальних відповідників." (63)

І в цьому сенсі книга є новаторською (на мою думку, без сумніву), яку можна вважати неабияким доробком до скарбнички сучасної постмодерної української літератури. У ній зроблено спробу провести читача шляхом, який долає людська свідомість на шляху пізнати світ і себе у цьому світі, шлях (1) від безпосередньої реакції на аудіовізуальні імпульси, яке посилає нам оточення, до (2) їх складання в памяті через мислене і емоційне узагальнення з (3 подальшим оперуванням ними вже на підсвідомому рівні.
[FONT=&quot]
[/FONT]І, може, саме тому, що задум книги є настільки серйозним і багатошаровим, уривки з неї, які автор презентував тут, залишились незрозумілими і були сприйняті скоріше негативно. (Про менторський тон і зверхність деяких зауважень згадувати не хочеться, але згадаю: оцінки "не читав, але скажу своє фе" були завжди, але де зараз ці "поціновувачі", відомо всім. Автор книги ще зовсім молодий.)

І мова книги прекрасна: образна, метафорична і несподівана. І книги з таким багатим "словником" і такою високою "питомою вагою" найрізномінітнішої лексики на сторінку я не памятаю.

Тому мій присуд - "Віддзеркалення" заслуговує бути прочитаним!