Моя книга: "Віддзеркалення"

та ціни просто такі, що можна три дні їсти (комплексний обід, до того ж)

 

Це реально покращення. Кровосіся рулить.

 

Чи Вас хто примушує?

А Ваша безапеляційність "буде не Ваша" - щось вже дуже знайоме...

 

Забагато?!!!
ВИ маєте на увазі електронну книгу?

 

Примушувати не примушує, але пропонує доволі наполегливо

 

Шо за скнари сі позбирали. Ви якби шось продавали по 25 грн., багато би заробили?

 

Не до мене питання. Я не казав, що 25 грн - це дорого.

 

Отже, виклав такий уривок, бо маю гіркий досвід з іншого форуму де виклав той, який мені особисто дуже подобається, а саме:

На витканих із попелу ілюзіях виростали ми – прості смертні. Наш ріст був жорстоко пригноблений виразками в демографічній ситуації, турбулентністю в зоні висадки, коли парашут рятував не від можливості стати місивом з крові і плоті, а від кислотного дощу та імли холодного вечора. Наш ріст пригальмував затінок фінансових пірамід, що були побудовані генієм економічного мислення і удобрені платоспроможністю одурених бевзів, котрі прагнули зліпити з мухи слона. Колись мені сказали: «Жадність породжує бідність», а я не зміг не погодитися. Тому мимоволі стаю свідком того, як склеєний папірцями світ розсипається аналогічно Вавилонській вежі, але не без користі для когось, бо хтось відкрито чи інкогніто буде потішатися з ламкості кришталю в місячну ніч, а на залитому червоним вином килимі цвістиме пліснява обурених підсудних, що так і не діждали вироку для себе й вселенських катаклізмів.
Якось мені сказали: «Кожна дія, як правило, має протидію», і я не зміг не зрозуміти, бо у вікно вривався грозовий вітер, спазми стривожених голосів та клекіт дощу, а я губив спогади, розхитував свій світогляд і просто грав у дарц – мішенню було пустослів’я, що формувало оборонні споруди по периметру випадкової необережності. Суть її полягала у тому, щоб не потонути у вічних боргах, рихлості обов’язку, нетактовності відповіді, а ми ж тонули, ні, росли, як прості смертні. І повз нас проходили іскри кулеметних черг, венеціанські карнавали та чумацькі вози, а ми у відповідь випікали пасочки з піску і годували ними невидимих волів, бо їм, на відміну від нас, ще довго йти.
Хтось мені кинув: «Людина людині – вовк», а я не зміг не почути, бо навколо вибухали пластини тринітротолуолу, дзвеніли бджоли з вулика Люфтваффе і сіявся міжзоряний пил під канонаду п’яного співу спаплюженої честі. А ми вигрібали століттями не чищену помийну яму совісті і слухали бурчання стравоходу каналізаційних систем. На нас падали військові трофеї і свідоме бажання стати на поріг смерті, аніж бути зґвалтованим. Блиск багнетів виколював очі й миті короткочасної агонії; розсипались лозунги і цілі ідеї філософських трактатів. Маріонеткові уряди смикали за ниточки – конвульсії рухів видавалися навмисними і награними, а поруч і справді грали на органі, без ентузіазму, але досить майстерно. Ми росли на цьому всьому поруч із простими смертними, гріли долоні під одним багаттям і надпивали розпуку з однієї пляшки. Ніхто тоді не здогадувався, що гра в піжмурки закінчиться фатально й ціла планета наповниться колоніальною ідеологією, а з вечірнього присмерку випливатимуть марева химер і горгулій, але все це люди, тільки не у своїй подобі.
Будь ласка, відправте відповідь з позначкою «до запитання»…
Мені казали, а кому скажу я?

Таких еротизованих моментів на раз-два - і все. Але є одне але - усю книгу за кількома уривками судити не варто.
Коментврі за Вами.

 

Un.Known, ще не народився той, щоб усім зміг догодити. Знаю, що текст читається складно - так було задумано, але у цьому й уся фішка.
Я радий, що Ви знайшли щось таке, що Вам сподобалося.

 

Автор слів не має цілі. Він сидить один і говорить.
Я, Сашко, не можу сказати, що слова хороші чи погані, бо вони не до мене. Здається, що їхній адресат є не живою особою, а внутрішнім демоном автора.
Діалог авторських демонів

 

Тому що Ви прочитали уривок, а не цілісний текст. Звісно, що вирваний з контексту шмат, не буде створювати цілісної картини.
П.С. Дякую за коментар.

 

UkrainianWriter, зрозуміло, що хист у вас є. Просто коментарі тут - це чистий суб'єктивізм, мені здається оцінку повинен давати хтось більш професійний. З боку читача мені потрібно вірити, що ви щось хочете сказати людям, а не механічно хочете відтворити якийсь стиль чи почерк. Якщо ви хочете щось сказати людям, то розлога напівпоетична мова навіть не обов'язкова, достатньо як в Ремарка - підмет і присудок, а рве просто на шмаття. Поки що скидається, що ви пристроюєтесь в чергу за Дерешом.

 

А є анотація?

 

Ні, на Дереша навіть не рівняюся і не хотів би, щоб з ним порівнювали.
Анотація є, але вона така ж замислувата, як і сам текст.

 

А де вона?

 

Погляд, наче причина відображення, як залежність існування від чогось, де префікс «від» є головним комунікатом. Запропонована автором книга – це певний виклик тому, що нас оточує, відображення світу в дзеркалі одного погляду. Боротьба еґо та альтер-еґо, загадка наших облич та того, що ховається за ними. Текстуальна невагомість, яка нікого не залишить байдужим.

 

Навіщо?

�⊲蒂㜰ҵё溋0⣊040

 

Ви про що???