Мислення...

ну то в чому проблема? вперед, відключай мислення... тим більше один з варіантів його відключення я тобі дав...

свідомість повинна бути заповнена... тобто не пустою... а зупинка думок без внесення нового сприйняття не зовсім проста справа...точніше навряд чи можлива....

тому тренуйся в згадуванні найсильніших переживань... бажано щасливих...
а коли вдчуваєш радість, легкість то підсилюй їх.. і спостерігай за ними... так простіше зупиняти мислення...

взагалі-то я пробував відключати мислення перед сном... тоді я використовував для допомоги дихання і релаксацію... тепер зато немає проблем із засинанням... якщо правильно робити то через 5 хвилин вже спиш...зара правда мені якраз цього непотрібно....

 

Який?

Вона повинна бути заповнена тоді, коли я цього хочу. Хіба не це є свободой? В чому свобода, коли ти постійно щось думаєш і не можеш відключити цей процес? Я розумію, коли постійно б"ється серце - йому потрібно битись, щоб підтримувати моє життя. Але мислення - то не є життєвонеобхідним.
Я переконаний, що оте "просвітлення" чи "єднання з богом", яке описують різні релігії полягає саме в процесі "не думання" за своїм бажанням.

---------- Додано в 16:34 ---------- Попередній допис був написаний в 16:31 ----------

Мені не потрібні ніякі переживання. Бо там де існує добро, там і є зло. Там де є щастя, буде нещастя. Мені не потрібно ні одне ні інше.

я й так сплю добре

 

вже дав навіть два варіанти....

свідомість є завжди... коли її немає ми про це не знаємо...

а от мислення може бути не завжди...

просто на той момент коли немає мислення треба чимось все-одно заповнити...

тобто сприймання через зір, слух, нюх, дотик, смак завжди є... просто деколи вони перебиваються мисленням...

воістину людина бачить в чужих словах тільки те що хоче бачити...

я ж не про те хотів сказати...

---------- Додано в 17:08 ---------- Попередній допис був написаний в 17:03 ----------

тобто ти заперечуєш зло і добро?

а для чого тобі сприймати той парк, про який ти писав?

---------- Додано в 17:09 ---------- Попередній допис був написаний в 17:08 ----------

не зовсім і не тільки...

 

Корочє ти не розумієш. Я як зрозумію детальніше - відпишусь.
З.І. Добро і зло існує тако ж як і бог. Доки віриш - доки воно і існує.

 

і ти можеш в нього не вірити?

 

Хорошого не буває без поганого. Мене не цікавить, що "хороше", а що "погане". бо це результати:
а) нав"язаних стереотипів
б) оцінкового сприйняття дійсності.
Дійсність не може бути оцінена. Точніше оцінена може бути, але в цьому нема ніякого сенсу. Тобі може не подобатись як співають пташки, чи як гавкають собаки...Але твоя оцінка ні на що не впливає. Може не подобатись що одні люди вбивають інших і це навіть можна називати "злом" і засуджувати. Але так є, щоб ти не зробив так є, було і буде. Є речі на які ми не взмозі впливати, але коли ми шось оцінюєм, то думаєм, що впливаєм на об"єкт оцінювання. То давайте будемо мудрішими і будемо приймати речі такими якими вони є, якщо не маємо змоги змінити їх.

 

можна було простіше сказати, не здійснювати оцінку того шо ти бачиш, а просто сприймати шо є.....

не суди і не судимий будеш....

п.с.а на рахок емоцій я ше пару слів потім скажу...

 

переживання це фактично емоції...

ти не прихильник емоцій?

 

Емоції - це наслідок діяльності мозку. Переживання різних емоцій не є результатом діяльності центрального "Я", а є результатом діяльності мозку, який постійно щось шукає. Керуючись і ототожнюючи себе з розумом я прагну бути "там", заміть того, щоб бути "тут". І майбутнє для мене є більш цінним, ніж "зараз". Через це я постійно перебуваю в конфлікті між тим що є і тим що я хочу, а розум, в свою чергу, намагається зменшити рівень конфлікту, звертаючись до минулого (до переживань, досвіду, невдач, конфліктів, страхів і т.д.) і корегуючи поведінку в майбутньому (ставлю цілі які потрібно досягнути. Я вигадую світ, в якому я уявляю себе щасливим і прагну цей уявний світ "затягнуть" в реальність.) Але весь цей гамір в голові (постійне переосмислення минулого і фантазування майбутньго) не робить мене щасливим, бо я живу зараз, а не в минулом, чи майбутньому. І навіть коли я ставлю ціль і не шкодуючи себе її досягаю, то все одно не відчуваю ні спокою, ні щастя. Корооткий момент задоволення відразу перевтілюється на нові переживання і пошуки.
Так от, я хочу жити свідомо, а не реагувати шаблонно на потразники (типу коли людина злиться на мене, я злюсь на неї, а коли мені посміхаються, я теж це роблю). І вибравши одну емоцію - переживати її тотально і повністю. З деякой літератури мені відомо, що жити свідомо можливо. І життя - це є найбільше чудо з усіх чудес. Всі конфлікти і переживання - ілюзорні. Первинна реальність знаходиться всередині нас, а вторинна - навколо нас (а не навпаки).
Відповідь на твоє питання: я прихильник тих емоцій, які я сам обираю. Які підтверджують мій свідомий вибір. Перебуваючи у стані "тут і зараз" я переживаю спокій і неймовірну радість, я відчуваю енергію життя і не бачу ніяких конфліктів. Це можна порівняти з їжею. Якщо ти можеш вибирати, що ти будеш їсти, то чи вибереш ти ту їжу, від якої тебе нудить?

 

ну то в чому проблема? відчувай радість від того, коли щось робиш, а не від того, що зробив краще як сусід... тоді і буде щастя не мить - в кінці(це при умові шо вийшло краще), а весь час...

ну коли людина злиться то мені теж не хочеться злитися на неї...а зрозуміти чому це вона робить і вийти якось з тої ситуації...
а коли сміється,
то чого ж на халяву не порадіти?

заперечуючи щось ти сам по собі твориш конфлікт..
від конфлікту ти ніде не дінешся... хіба в пустиню...

конфлікт - це факт.... це один з моментів життя і ти повинен якимось чином прореагувати...
втекти від конфлікту - це значить тікати від життя...
а зробити так, щоб були довольні обидві сторони це значить жити...

детальніше можна?

свідомий вибір це добре...

1. в тебе врізалась машина... яка твоя реакція? радість, гнів, нічого...

а) по твоїй вині
б) по його
які твої дії?

2. тебе обматюкали?

 

проблеми нема.

Якщо кожен вільний у своїх діях, то яка різниця, чому на тебе зляться? Це справа не твоя, а тієї людини. Може їй подобається на тебе злиться. Ти ж не можеш змусити людину радіти. Кожен вибирає сам.

Тому що сміх може бути нав"язаним.
Дивно виходить...як злиться на халяву, то не хочеться, а як сміятись - то нормально.
Я не проти жодної емоції. Я проти нав"язування.

А якщо я не вірю в конфлікти? Ти в них віриш?

Життя - то є дар, а не конфлікт. Щастя в середині в нас.

не довольних бути не може. Коли кожен сприймає як воно є, а не як мені хочеться, то неможливо бути не задоволеним.

Реальність залежить від її споглядання. Хтось живе щасливо, бо вірить в щастя, а хтось живе в стражданнях, бо навколо бачить лише біль та розчарування. А живуть то однаково, в однакових умовах.

Мене не цікавить хто винен. Це - відбулося. І те, що це сталося важливіше за всі причини. Мені стане краще, якщо винен водій? Чи якось полегшить ситуацію, коли я прийму на себе вину? Досить жити минулим чи майбутнім. Ми живем зараз...

Це діло кожного. Хочеш на мене поматюкатись - я не проти, адже це твій вибір. Слова, як дарунки: їх можна прийняти або відмовитись від них. Та й люди, які не несуть ніяких ідей мене не бентежать. Мене б більше напрягало якби людина змогла змінити мої емоції на якісь не бажані.

 

ну хоча б звести на компроміс можна.... а там і до радості недалеко...

ти вмієш це робити чи не робиш з цього проблеми?

заміни слово конфлікт словом ситуація з життя... ситуації бувають різні..

кожної секунди я вибираю - як дихати, як сидіти, як ходити, як думати, як поступити, що сказати, що зробити і кожен раз коли я роблю те що не хочу створює конфлікт...тут я маю вибрати або добиватися свого або прийняти те що є...

тут не зовсім зрозумів...

і коли ти бачив, що всі всім довольні?

і ти що відкидаєш повністю бажання? тобто хочу їсти, пити, в туалет.... та ну їх ті мої бажання... буду дивитися що з того получиться...

згідний багато шо залежить від кута зору...

мене цікавить твоя реакція... гнів, радість чи нічого?

 

Мислити значить існувати (Сократ). Ми живемо у бутті лише тоді коли мислимо. Все що не мислить, воно не існує.

 

Мислення як проблема

Мислення як проблема



Для мене мислення не є проблемою. Але справа не в тім, думаєте ви про істину чи не думаєте. Проблема в тім, що філософія не є наукою. Предметом філософії є систематизація понять, а поняття не є фізичними об'єктами, тому філософія не може замінити наукове пізнання, яке є дослідженням саме фізичних об'єктів, а не думок. Таке дослідження включає в себе мислення, але не зводиться до нього. Тому філософствування не достатньо для пізнання тієї ж самої істини як системи зань...