Mike: "Ідеологія злочинна!"(оффтопи)

Відповідь: Чому українці про одних окупантів не згадують, а іншим проходу не дають?

В преза так, проблеми з географією
А злочинні укази згідно Конституції громадяни мають право не виконувати.
Доречі, білет у касі видають навіть президентам

Додано через 9 хвилин

Імперські амбіції заїли?
Гусар-схимник попершу пробував керосином, а потім таки в народ подався. То може спробуєте?

 

В українців - Президент!
А про які накази Ви, навіть не питаю.

 

Відповідь: Чому українці про одних окупантів не згадують, а іншим проходу не дають?

Ви й генсеків захищали таким чином, Левандівко?
А тоді де було море?

Нагадую - президент є слугою народу, а не навпаки, причому всього народу. От там і море.

 

Відповідь: Чому українці про одних окупантів не згадують, а іншим проходу не дають?

Не слугою, а виборною особою. Зі своїми правами і обов'язками. Як і всі громадяни України Президент має право на шанобливе ставлення. Маєте претензії до дій Президента - пензлюйте до суду.
Багато форумлян ПОВАЖАЮТЬ Президента. Не треба плювати на їх почуття гідності і випробовувати довготерпіння.
Нагадаю:

 

Відповідь: Чому українці про одних окупантів не згадують, а іншим проходу не дають?

Генсеків теж багато хто поважав, але ж пройшло?
Просвітою треба, тільки просвітою. А просвіта ніяк не може бути безкультуррям, так, Левандівко?

 

Відповідь: Чому українці про одних окупантів не згадують, а іншим проходу не дають?

У мене таких амбіцій ніколи не було. Просто Україні - має належати українське.

Крім того, є люди, яким судилося бути теоретиками, а є які більше мають схильність до практичного втілення чужих ідей.

Завершую допис такими словами - гарна свитка, але не на мене шита, а більше для Вас.

 

Відповідь: Mike: "Ідеологія злочинна!"(оффтопи)

Та,якраз генсеки були "слугами народу",нє?

 

Відповідь: Чому українці про одних окупантів не згадують, а іншим проходу не дають?

От у тому-то і справа, що вважати українським

Послухайте-но Бульбу-Боровця (коли ще написано! а й досі нічого не змінилося):

Товариші націоналісти! Як Вам не сором і де Ваша національна мораль та гідність толерувати такі злочини та оперувати в пропаганді такими засобами?

Хто з чесних революціонерів може розділювати сьогодні функції в Україні, коли вона димиться в пожежах та спливає кров'ю? Хто ще сьогодні може мріяти про ті Ваші посади, коли щоденно падають тисячі — гинуть від терору і голоду? Чи важливіше сьогодні те, хто керуватиме Україною, чи те, щоб її спільними силами врятувати від цілковитої заглади? Хто про такі
речі сьогодні думає, той не український патріот, а професійний політик, що справді думає про Україну не як про свою батьківщину, а як про місце
теплих посад. Перше треба визволити рідну землю і свій народ з-під чобота ворогів, а справа посад — це марнота. Державна влада — не вигідне місце, а найвідповідальніша стійка тяжкої служби батьківщині.

Ви на кожному кроці говорите про конечну потребу єдности серед українського народу, а насправді змагаєте здійснити цю єдність не шляхом об'єднання всіх сил народу на підставі взаємного порозуміння і пошанування політичних переконань інших співгромадян, тільки шляхом підпорядкування всіх собі та диктатурі однієї партії.

Ваша пропаганда закидає нам, як злочин те, що ми не хочемо підпорядкуватися Вам, як єдиному проводові. Ми з великою охотою ладні
кожної хвилини підпорядкуватися, але для цього потрібна здорова політична концепція і солідна плятформа.

Чи концепція і плятформа, на якій спиняється Ваша праця, може стати головним чинником державного будівництва? Вона могла б
бути її частиною, якби Ваші люди не були засліплені манією величі, а провадили свою революційну працю скромно й чесно, як це личить
справжньому патріотові, але у Вас, на превеликий жаль, цього нема.

Жодна партія не може мати монополії на український народ. Боротьба за тотальний режим можлива тоді, коли вона в терені має
відповідний ґрунт. Коли ж того ґрунту нема і вона затягається, тоді вона анархізує життя народу і всяка така спроба в час війни, це не що інше, як
національний злочин, або перевага особистих амбіцій над інтересами загалу.

Чи правдивий революціонер-державник може підпорядкуватися
проводові партії, яка починає будову держави від вирізування національних меншин та безглуздого cпалення їхніх осель? Україна має грізніших ворогів, ніж поляки. Кожна дитина знає, що винищення кількохсот поляків у деяких областях не зліківдує польської небезпеки для України.
...
Ваші люди всюди хваляться, як діти, що, мовляв, нас дуже багато, що в нас велика організаційна мережа та ціла армія, тому всі мусять нас слухати і нам покорятися.

Це правда, що Ваша партійна мережа в деяких областях Західньої України досить поширена, але чи цього вистачить, щоб збудувати велику самостійну соборну українську державу?
Мало закинути сітку в глибоке море. Важливіша річ — витягти її звідти цілою. Скажімо, що Ви сьогодні маєте 10, 20, З0, 40 або навіть 100 тисяч
партизанів. Чи ця сила зможе оборонити Україну тоді, коли та справа вимагає щонайменше тримільйонової армії та однодушної постави всього народу? При Ваших методах вистрілювання українців з Червоної армії, колишніх українських комуністів, комсомольців та бичування українського активу, як це було на Житомирщині, душення путом своїх найкращих людей — Ви не змобілізуєте цієї армії, а навпаки — знищите самі себе й тих, які єдині могли б збудувати українську державу.

Українську державу зможемо збудувати лише тоді, коли об'єднаємо під одним прапором боротьби за незалежність ввесь народ, кожну гвинтівку, кожного українця, без огляду на його політичні переконання, без огляду на те, чим він був учора...
Ваш шпіонаж топче по моїх слідах.
Дітвора всюди розвідує де, хто, скільки, яка охорона. Часто чути погрози, залякування і т.д.
Таку поведінку Вашої української організації кваліфікуємо, як національний нетакт. Охорону я тримаю тільки від німців і москалів. Від
українців я ще не ховався і не думаю ховатись, без огляду на те, яких вони політичних переконань.
Ніхто мене не замурував у льох, як оголошує „шептана" пропаганда, я перебуваю щоденно з повстанцями і між цивільним населенням, де
можете зустріти демократів, націоналістів, комсомольців і колишніх комуністів, яких я не боюсь так, як бояться Ваші командири своїх
однопартійців.

На закінчення можу сказати одно: або Ви, Товариші, необдумано вибрали хибну дорогу, або впали жертвою чужої провокації. Як в одному, так і в другому випадку існує дорога чесного відвороту, замість того, щоб
„принципово" йди в безодню і тягнути за собою інших. Чесний відворот — це не брак відваги і не сором, а доказ революційної чесности, цивільної
відваги та реального підходу до справи. Треба вміти приймати життя не таким, яким ми хотіли б його бачити, а таким, яким воно є.

Самі ж Ви бачите, що силою історичних обставин, ми перебуваємо в трагічному становищі, що не маємо права марнувати енергії жодної української людини, з приводу того, що вона має погляди, відмінні від наших. Треба об'єднати народні маси не на засадах насильної однопартійної диктатури, що отруює атмосферу і не дає змоги включитись у єдиний фронт боротьби за державу українцям інших переконань, а стати на засадах кровної єдности та міжпартійного
порозуміння, підпорядковуючи всі сили народу одному спільному центрові державного будівництва. Щойно тоді зможемо створити з наших
розбурханих народніх мас не однопартійний „моноліт", а однодушний народ, якого не переможе жодна ворожа сила.

Цей шлях зобов'язує кожного чесного українця — без огляду на його партійну приналежність.

...
Уявляю собі, яку радість викличе цей лист серед наших ворогів, що між українцями нема згоди, але, на мою думку, ліпше про зло говорити, як його промовчувати.

Вислати цей відкритий лист до Вас змусила мене Ваша робота в терені, яка входить в таку стадію, коли до братовбивчої війни лише один
крок. Про це говорять Ваші провідники, відкидаючи всякі переговори та порозуміння, вимагаючи абсолютного підпорядкування виключно проводові Вашого ОУН. Вони відверто заявляють, що для осягнення своєї партійної диктатури не завагаються розпочати братовбивчу війну, навіть
коли б вона коштувала українському народові не сотні, а цілі мільйони жертв.

З тих оглядів я дозволю собі запитати Вас: за що Ви боретесь? За Україну, чи за Вашу ОУН? За Українську Державу, чи за диктатуру в
тій державі? За український народ, чи тільки за свою партію?

Будьте певні, що ніхто з наших людей зброї з рук не випустить. УНРА є осередком українських патріотів-військовиків різних політичних переконань, для яких відбудова української держави є найвищою метою їхнього життя. І було б злочином супроти народу, коли б ми, свідомі того, що вибраний Вами шлях — хибний, мовчки дивилися, як справа нашого національного визволення летить у безодню. Такої думки більша
частина українських патріотів, яких Ваша диктатура думає зтероризувати. Все громадянство відчуло й відчуває жахливі наслідки Вашої політики.

Для з'єднання всіх національних сил ми зробили все. Простягаємо до Вас ще раз братню руку. Коли Ви ставите справу України понад усе, коли поза Вашими плечима не криється спритно замаскована ворожа пружина, то ми знайдемо спільну мову так, як знаходимо її з Вашими стрільцями не раз лежачи разом в одному окопі під ворожим вогнем.
...
Слава Україні!
Командувач УНРА, отаман Тарас
Бульба-Боровець"

 

Відповідь: УПА

Не смішіть, Борисе
Бо візьмемо і зробимо референдум з цього питання, і подивимось в якому відсоткі ви будете як електорат
І ще одне, не треба плутати статус вояка УПА з присвоєнням героя України Шухевичу. Перше - дійсно потребує розгляду, а друге є нав`язуванням державі ідеології, і тому є прямим порушенням Конституції. Українці воювали під різними прапорами, але зараз повинні бути під одним - під своїм, громадянським а не політичним.

 

Відповідь: УПА

Вкотре ця стаття...

І вкотре прийдеться, бо дурять же ж

Дісно, в кожного народу свої герої, які можуть бути для іншим дуже навіть не героями.
Але що ми маємо у даному випадку? Автор, звісно каже про національно-визвольний рух українського народу, тобто з боку народу це справедливо. І все б нічо, якби не одна обставина, яка виникає саме з більш детального знайомства з історією цього руху - зв`язок ОУН(б) з народом, хто кого вів, партія народ чи народ партію? чи є достатньо підстав вважати дії ОУН(б) безумовно національно-визвольним, народним рухом?
Ну ось, приміром, дії РСДП(б) в нас є підстави вважати народним рухом, з огляду на подальше? Тут автор звісно скаже відомо що, методи, жертви, злочини... А чому ж до ОУН(б) повинні бути інші мірки?
Тому я вбачаю головну помилку подібних авторові настроїв у приписуванні суто партійним діям ОУН(б) ореалу народності. Це ж відомий трюк - сховатися за народ, це й більшовики робили.

Далі, цитата:
"Элемент невежества, сознательно сформированный Агитпропом, тут, безусловно, присутствует. Об этом свидетельствует тот факт, что, казалось бы, профессиональные “борцы с “бандеровщиной”, как правило, не могут назвать имена деятелей этого движения, кроме, ясное дело, самого Степана Бандеры, абсолютно не информированы на предмет конкретных событий, документов и т. д. Это фобия неизвестного, а потому еще более ужасного. Работа же с документами раскрывает другую картину. Например, тот же Степан Бандера никогда не страдал русофобией, неприятием русских как таковых только за то, что они русские. Не страдал он таким отношением к полякам, венграм, румынам, евреям. Его отношение к другим народам определялось отношением этих народов к независимости Украины. Интересно, как он сам определял статус русских в будущем самостоятельном украинском государстве: “Требование полной лояльности по отношению к Украине и ее освободительной борьбе стоит на первом месте. Тем русским, которые отвечают этим требованиям, следует гарантировать и обеспечить полное и всестороннее равноправие во всех гражданских правах и полную свободу их национального развития, соответственно международным принципам относительно национальных меньшинств. Это же относится к другим национальным группам в Украине”.

Перше, зараз вже ситуація змінилася - професійниє захисники бандерівщини менше орієнтуються в історії цього руху, а зазвичай і взагалі не орієнтуються, виступаючи т.м. "від народу"
Друге, "Работа же с документами раскрывает другую картину. Например, тот же Степан Бандера никогда не страдал русофобией" - це просто брехня (багато разів наводив цитати, де Бандера прямо каже, що носієм імперіалізму є саме народ російський), тобто автор і сам не дуже орієнтується в політичному "кредо" Бандери

Далі, історія ОУН(б), яка подається автором, настільки прикрашена (та ще й брехлива), що навіть і обговорювати нема бажання Ну, ось у 44-му німці нібито втратили інтерес. А навіщо ж Скорцені витягував Бандеру тоді? Звідки цифра жертв на ЗУ в 1 млн. людей? а як з арестом Бандери у 41-му коригується ось це - ""В августе 1941 года Бандера был арестован, - свидетельствовал Штольце, - его содержали на даче в пригороде Берлина под домашним арестом. Аресту послужил тот факт, что он в 1940 году, получив от абвера большую сумму денег для финансирования оуновского подполья и организации разведывательной деятельности против Советского Союза, пытался их присвоить и перевел в один из швейцарских банков. Эти деньги были нами изъяты из банка и снова возвращены Бандере. Аналогичный факт имел место и с Мельником..." (Нюрнбергский процесс. Сборник материалов. М., 1952, т. 2, с. 643-644).

Далі, якщо не зупинятися на залицяннях автора до галичан , то ось квінтесенція статті:

"...Законопроектом предлагается признать борьбу Украинской повстанческой армии с идеологическим обеспечением Организации украинских националистов борьбой за свободу и независимость украинского государства и считать период с сентября 1939 г. до середины 50-х годов XX столетия движением сопротивления, которое оказывалось ОУН-УПА с одной целью - объединения и создания единой Украины."

Все не просто, а дуже просто - пропонується змінити державну ідеологічну базу, з бувшої комуністичної на націоналістичну.
І що тут скажеш? Можна лише пропонувати авторові частіше заглядати у Конституцію - державна ідеологія в Україні заборонена Конституцією, тобто автор пропонує здійснити державний злочин, з чим його і поздоровляю