Мій tecrübem у вивченні зовсім незнайомої (турецької) мови

Він такого не казав.
Точніше, він казав, але трохи не так.
Перший етап роботи із діалогом - багатократне "сліпе" прослуховування. Коли ви вслуховуєтесь у коротенький 30-секундний текст і прислуховуєтесь до нових мовних звуків. Через деякий час Ви впізнаєте ці звуки, як Ви впізнаєте оркестрову музику, хоча і не можете її відтворити.
Потім Ви одночасно слухаєте і водите очима по відповідному тексту, співставляючи чуте і бачене.
Намагаєтесь синхронізувати.
Потім дивитесь всі слова тексту в словнику, в тексті синхронного перекладу і виписуєте собі їх.
Для того щоб розуміти!
Запам"ятовуєте значення всіх слів. Якщо це не вдається - запам"ятовуєте, що означає весь вираз. (Допустимо, Ви вивчаєте українську, як іноземну. Вам зустрівся вираз "На добраніч!"
Вам не вдається знайти точного перекладу і аналізу, як цей вираз побудований і із чого складається - слова добрий, ніч. Ви запам"ятовуєте його як єдине ціле виразу Good night. І не ломаєте собі голову, до чого тут слово "на").
Після цього тренуєтесь вимовляти слова у реченні, (кусками, як це показав Замяткін на прикладі На Пошехони всё было тихо).
Правильне вимовляння - дуже важлива річ, інакше Вас можуть не зрозуміти.
Пам"ятаєте замяткінське Вы выходите? - Вы выходите!

Я вже наводив десь свій приклад: На прилавку зелені помідори - На прилавку багато зелені.

У мові, що вивчається, таких підводних каменів може виявитися дуже багато, особливо - в китайській.

Тому Ви повинні шліфувати свою вимову. І, знаючи слова (а Ви їх обов"язково виписали і завчили), ви промовляєте фразу і одночасно розумієте, що кажете.
Де тут "не розумієте, що говорите"?

Після того, як Ви пропрацювали один короткий діалог - чуєте і розумієте, що говориться, говорите і розумієте, що говорите, причому говорите це у нормальному темпі, читаєте текст і читаєте його правильно і з розумінням прочитаного, з правильними паузами між словами, правильною зміною тона, правильним склеюванням складів і проковтуванням звуків, які носії мови ковтають, правильною підміною звуків (ні одна собака на силі ни кусаєця - ні одна собака на селі не кусається),
тільки після цього переходите до наступного тексту (діалогу).
І знов те саме - багатократне вслуховування, синхронне слухання, виписування слів, артикуляція (промовляння), доведення до досконалості слухання і промовляння.

Після того, як Ви таким чином пройшли всі 30 текстів (діалогів), Ви берете папірці зі всіма текстами підряд і починаєте підряд вголос читати. І Ви вже читаєте їх із правильною вимовою, правильним темпом і правильною інтонацією. І, звичайно, розумієте, що читаєте, одночасно з читанням, а не так, що читаєте якесь "не бурнумузу кулаамиза", і Вам ще потрібно силкуватись згадати, що ж воно означає. Ви повинні досягти повного розуміння всього в діалозі (тексті) ще тоді, коли Ви з ним працюєте перший раз.

Наприклад, читаючи англійське It is a wonderful morning today, Ви його розумієте відразу, одночасно із читанням. Цього ж потрібно досягти і в новій мові стосовно всіх виразів текстів (діалогів) того, що Замяткін називає матрицею.
У нього взагалі у викладенні методу інколи навіяно багато туману і загадковості, але суть вивчення він викладає вірно.

 

Взагалі-то я виписую нові (а інколи - і не нові, а навіть уже знайомі мені слова, але зайвий раз виписати - не завадить) слова діалогу у один зошит (начорно)
Це - для того, щоб розуміти, про що говориться у діалозі і вивчити незнайомі слова.
Інколи виписую словосполучення, якого в діалозі немає, але яке мені сподобалось.
Наприклад, я уже знаю слово "швидкість", а зараз вчу слово "світло" (червоне світло на перехресті), я виписав собі словосполучення "швидкість світла".

Через деякий час, коли я уже пройшов після діалогу, що розглядається, ще три-чотири діалоги, я знову повертаюсь до нього і вже у інший зошит, розділений на дві колонки, ще раз виписую слова, але вже двома кольорами.
Синім кольором - повністю речення і його переклад на російську (мені за звичкою легше писати переклади на російську, оскільки словники - турецько-російські, і я російську розумію не гірше рідної української).
Чорним кольором - слова із речення, словосполучення, антоніми з їх перекладом, інші приклади вживання слова, інколи - слово, з яким дане слово часто зустрічається.

Якщо перший зошит більше схожий на чорновик, то другий - красивий.

Другий зошит я використовую для міцного запам"ятовуваня і повторення лексики.
Затуляю "російську" колонку - читаю турецьку і згадую переклад, затуляю "турецьку" і згадую, як російське слово чи вираз перекласти на турецьку.

Наприклад, відповідно в першій колонці і другій колонках я виписав синім кольором (пишу зараз кирилицею, у зошиті, звичайно, турецькими літерами) речення із діалогу:

Бугюн гава чок гюзель де іль мі? -------- Сегодня очень хорошая погода, не так ли?

Нижче уже чорною ручкою пишу.

бугюн; бугюн варим, ярин йокум; ------- сегодня; сегодня - жив, а завтра -жил;
гава; -------- погода;
де іль мі? ------ не так ли?

Слова чок і гюзель я не виписую (дуже і гарний), бо їх уже добре знаю.

Далі - синім наступне речення, чорним - слова з речення, що невідомі, деякі слова, які часто зустрічаються з цими словами (як я уже писав про "скорость света"), стійкі вирази, але не дуже складні, щоб були зрозумілі.
Вище наведено слово ярин - завтра є простим.
Вар - є, йок - не є, варим - я є, йокум - я не є (мене немає)

Десь так.

Пишу гельовими ручками, бо кулькові іноді перестають писати, навіщо ті головняки - трусити ручкою, дути в стержень, наводити по написаному і т.п.

 

Ми з дружиною намагалися знайти лавку у Фетхіє, де минулого року купили "сироп ріжкового дерева". Він лікує горло і підвищує імунітет. У тій крамничці ніхто не говорив англійською, тому я вивчив турецьку назву - "кечібойнузу пекмези".
Крамар так здивувався що я вимовив це словосполучення, що на запитання "кач пара" (скільки коштує) автоматично відповів «Он» (десять). Потім дізнався що німецькому туристу на тій же вулиці продали за 25 лір.
Ще раз знання цієї назви допомогло мені в аеропорту Даламан. Я був не зовсім тверезий, інспектор з реєстрації багажу спитав щось англійською, я вловив лише слово «алкоголь». Відповідаю – No alcohol, there are kiciboynuzu pekmezi – і вказую на валізу, куди було спаковано сироп.
Дружина потім сказала, що його цікавив не вміст валізи, а вихлоп від мене. Турки не пускають сильно піддатих на літак.

 

medwedo berlogsoni:

Ви прослуховуєте текст багато разів підряд тоді, коли розумієте, про що там мова?

 

Ви поставили запитання, аналогічне запитанню "Чи ви прослуховуєте текст багато разів після того, коли розумієте, про що там мова?", чи про щось інше?

Якщо питаєте про це, то я відповідаю ствердно.
Я ще багато разів прослуховую, щоб розуміти, не напружуючись, про що там мова.
Крім того, з часом починає забуватися інтонація і наголоси. Тому потрібно прослуховувати і повторяти.

Погодьтесь, нічого страшного немає для мозку в багаторазовому прослуховуванні такого, наприклад, діалогу, як

"только по-турецки" (с) В.Висоцький.

Якщо Ви щось інше мали на увазі, уточніть.

 

Стосовно діалогу вище.
Я російський варіант не сприйняв (і ніколи не сприймаю) як істину в останній інстанції, а все одно перекладаю турецькі фрази за допомогою словника.
І недаремно, тому що можуть бути, і є, неточності перекладу.
Наприклад, одне речення звучить буквально так, дослівно: "Из девятого А група товарищей придут."
А останнє речення звучить не "Спасибо, не забуду", а "За твое напоминание - благодарности"
Іказ - нагадування, іказин - твоє нагадування, ічін - за, через, для, тешеккюр - подяка, тешеккюрлєр - подяки.
Іказин ічін тешеккюрлєр.

 

Розколупав щойно турецьке речення по складових (те що називають інколи калькою, або рабським перекладом).
Речення
Kulağın yapısı ve çalışması karşısında hayretler içinde kaldım
укладачі діалогів переклали, як

Я была поражена структурой и функционированием уха.

Після детального аналізу слів, догадок та їх перевірки (наприклад, я висунув гіпотезу стосовно слова karşısında і перевірив на виразі duşman karşısında - перед обличчям ворога, а також аналізу інших слів я зрозумів, що калька перекладу звучить як

Перед лицом строения и работы уха я пребываю в удивлениях.

Це так цікаво - докопуватися до розуміння шляхом аналізу! Хоча пару місяців тому я просто запам"ятав як промовляти речення і що воно означає. Більш глибоке розуміння я отримав лише зараз, маючи уже невеличкий (манюсінький - маніпусінький) багаж знань турецької.

 

Подобається мені турецька матриця (набір коротких діалогів), з якою я зараз працюю.
Тексти підібрані так, що важливі слова повторюються в різних текстах, але під різним кутом зору.
От, наприклад, таке сильне турецьке слово, як için . Найкраще його перекласти дивним російським нутрь. Потім є ще суфікс -de, який відповідає на запитання де? .
bahçe - садок, bahçede - в садку. Тепер розуміємо, що слово içinde означає внутри (в -нутри).

Спочатку (можливо, вперше) я слово içinde зустрів у діалозі про здачу іспитів на водійські права.
şehir içinde - в місті (внутри города).

Тепер зустрічаю це слово в іншому діалозі в виразі hayretler içinde kaldım, і зовсім його не впізнаю, бо відповідний текст російською звучить Я была поражена (див. попередній пост).

В російській мові є вирази в (полном) неведении, в (полном) изумлении, в (полном) отрубе, але немає в (полном) поражении - в розумінні "был сражён наповал, когда узнал(а)".
А в турецькій така конструкція в даному випадку є цілком прийнятною і звичною.
Таким чином, вживання слова içinde у зовсім різних контекстах сприяє більш точному його засвоєнню і розумінню.

 

Чому вивчення граматики дає мало корисного при вивченні мови?
.
Припустимо, ви іноземець і вирішили вивчити українську.

Вивчили слово сніг. І знаєте що слово снігом - це орудний відмінок слова сніг.
Тепер вам зустрілося слово ріг. Орудний відмінок рігом (по аналогії зі снігом) не проходить.
Я вже мовчу про на снігу, але на розі, або на рогові (я вже й сам запутався)

Ліземо в граматику.
Я наполегливо прошу вас прочтати сторінку із книги, яку я приводжу нижче від початку до кінця, а не плюнути і покрутити в мій бік пальцем біля скроні.

Тепер уявімо собі, що вам в усьому цьом потрібно розібратися, засвоїти і уміти використовувати на практиці..

Чи не простіше вивчити слова сніг і ріг на чомусь веселому і цікавому, як це радять ЕйДжей чи Зам"яткін?
Наприклад. Мене по пояс закидало снігом, але я вперся рогом і таки вибрався.

Тільки не кажіть мені, що українська - настільки складна, що її неможливо вивчити.

Іноземець при вивченні української цілком може завчити подібні речення, а разом з ними - і чергування голосних та приголосних в коренях іменників та дієслів.

рука, руці, рученька - хто-небудь із нас знає, чому це так, чи задумується, яку приголосну втулити під час розмови?
Ото ж бо воно і є.
Тільки не кажіть мені, що українська - складніша від інших мов, наприклад, від японської, арабської чи фарсі.
Саакашвілі вивчив українську, розуміє і розмовляє нею на досить складні економічні і політичні теми, але не думаю, що він орієнтується в наведеному вище фрагменті з граматики української мови.

 

Корисно також використовувати уже знайомі фрази, як шаблони для вивчення інших слів.
Наприклад, я уже добе знаю фразу

Fakat kolay olmayacak. - Однак легко не буде.

Де kolay - легко, легкий.

Придумуємо, які слова можна підставити у цей шаблон. Перше, що спало на думку - весело, веселий. Дивимося у словнику. Веселий, радісний - şen.

Будуємо фразу

Fakat şen olmayacak. - Однак весело не буде.

Можна пошукати і підставити інші слова: цікаво, важко, холодно.
При бажанні можна попідставляти і інші слова: твердо, слизько, глибоко, мілко.
Головне, на мою думку - небагато, щоб вони не перепуталися в голові.
Можна обмежитися словами важко, цікаво, весело.

Для такого методу не потрібно ні граматики, ні вчителя.

Вважаю дурницею і марнотратством спочатку платити гроші за дорогу, чи за бензин, а потім - за навчання, щоб приїхати і почути від учителя завдання:

Вдома підставите і напишете речення Fakat kolay olmayacak зі словами важко, цікаво, весело.

 

medwedo berlogsoni:
З людиною найчастіше трапляється те, чого вона дуже хоче, чи дуже не хоче. Чому так відбувається? Тому що коли ти чогось дуже хочеш, думка про це постійно крутиться в твоїй голові. Ти можеш обдумувати бажане, але часто в твоїй голові звучить ця думка у вигляді однієї-єдиної фрази (я повинен знайти роботу, хочу поїхати у відпустку тощо). Це багаторазове повторювання записується в підсвідомості, й вона починає з усіх можливих варіантів дій змушувати тебе підсвідомо вибирати ті, що приведуть тебе до здійснення бажаного. Наприклад, ти звичайно на співбесіді припускаєшся певних помилок, але якщо ти будеш наполегливо думати про своє бажання, твоя підсвідомість змусить тебе обирати такі варіанти поведінки, щоб уникнути цих помилок, вчасно розпізнавати негатив і виправляти його. Тобто ти таким чином програмуєш себе на отримання того, що міцно закарбувалося в твоїй підсвідомості завдяки багаторазовому повторенню. Якщо думати правильно (я обов'язково знайду роботу, я обов'язково поїду у відпустку), і ще й проговорювати це фразою, твої шанси на здійснення бажання зростуть.
При цьому частка "не" підсвідомістю не сприймається, тому якщо в твоїй голові постійно крутиться думка "тільки б не...", то є велика ймовірність, що саме це й трапиться. Якщо ти їдеш за кермом в ожеледицю чи сильний туман і думаєш "тільки б не потрапити в аварію", ти цим самим програмуєш себе на "тільки потрапити в аварію". Це свідчить ще й про те, що на підсвідомість діє не наше бажання, а саме багаторазове повторення фрази. Аварії ми не хотіли, але закарбували її в підсвідомості, і отримали. Десь так це все пояснюється в тому відео, про яке я згадувала.

Тому, образно кажучи, якщо Ви багато разів підряд прослухаєте фразу "Я купую червоне пальто", то коли зберетесь піти купити собі штани, десь у Вашій підсвідомості спливе "а мені ж пальто треба", і ще й замість благородного асфальтового кольору раптом купите собі хіпстерське червоне
Ну я звичайно жартую, але Ви справді можете себе таким чином запрограмувати на певну поведінку навіть зовсім нейтральним текстом. І як показує мій власний досвід, іноді твоя підсвідомість спрямовує тебе на досягнення цілком добрих і корисних речей досить стресовим і небажаним для тебе шляхом (про що я Вам минулого разу й розповіла). Якби сама на власній шкурі не випробувала, то може й скептично до цього ставилась би, так ну його кудись подалі

Ну я гадаю, що тепер вже напевно пояснила свою думку, й більше на цю тему не говорю, ок? Нащо переливати з пустого в порожнє? Моя справа попередити, а Ви чи хтось інший робіть як знаєте.

 

Ну вчителька одну й ту ж інформацію говорить раз на рік, ну в крайньому разі 2-3 рази на рік, якщо одночасно читає цю тему в кількох класах. І вона її говорить осмислено, великим текстом, пояснюючи, а не однією фразою, багаторазово її при цьому повторюючи. Якби ця удавана вчителька діяла за Зам'яткіним, вона б, прийшовши на урок, впродовж 30 хвилин повторювала б одну й ту ж фразу: "Добрий день, діти - Добрий день, діти - Добрий день, діти ...", і так щодня цілий тиждень. А наступного тижня вона так само повторювала б цю ж фразу, а за нею - діти впродовж 30 хвилин якомога голосніше (як радить Зам'яткін) репетували б "Добрий день, діти - Добрий день, діти - Добрий день, діти ..." Це якби бідні дітки вчили б українську мову. Якби це була біологія, цією фразою могло б бути "жаба - це земноводне", чи якась інша.

І чого і Ви, і той Зам'яткін так вчепилися за ці "англійська за 3 тижні"? Ну ясно ж, що це повна дурня. Як наче існують лише 2 крайнощі: англійська за 3 тижні і метод Зам'яткіна, і ніяких інших варіантів більше нема й бути не може.

То що, бідні учні мають всі десятки чи й сотні тисяч іменників вивчати кожен окремо, чи в кращому випадку, попарно?
Хіба не краще ознайомитись з загальним правилом, а потім вже, нехай і за допомогою якихось прикольних віршиків, запам'ятовувати окремі моменти, що не підпадають під правило?

 

Не потрібно вчити сотні тисяч іменників окремо, бо їх стільки немає. Навіть десятків тисяч. (У активному лексиконі пересічної людинии)
Давайте повзнаваємо в інтернеті щось про словникові запаси.
От, знайшов перше:

Сколько нужно знать английских слов, чтобы свободно говорить ‹ Инглекс
Заглянемо в Вікіпедію.

ru.wikipedia.org/wiki/Словарный_запас

Навіть у Пушкіна з його знаннями слів "лист", "листик", "листок", "листочек"; "царь" и "царь-пушка" , як окремих слів це буде 20 тисяч слів.

Так що імеників у жодному випадку нам не доведеться вивчати навіть десять тисяч.

Врахуємо також, що ми знаючи, наприклад, коза-козі, потім легко засвоїмо лоза-лозі, гроза-грозі і навіть гюрза-гюрзі.
Я майже впевнений, що Ви жодного разу не вживали слово гюрза у давальному відмінку. Я, наприклад, так точно - до даного моменту.
Але якщо Ви захочете сказати, що, наприклад, турист наступив на хвіст цій тваринці, то ви не задумуючись (без усяких правил, а просто по аналогії із уже існуючим словниковим запасом) випалите "наступив на хвіст гюрзі".

Ми будемо користуватися правильно граматикою не завдяки її вивченню, а завдяки аналогіям із активно засвоєною лексикою.

Дуже легко перевірити моє твердження тим, що взяти і запитати людини із освітою в "один коридор": Є така істота "гюрза". Це - гадюка. Як буде сказати я наступив на хвіст цій гадюці?
І людина з "коридором" за плечима відповість правильно.

Тобто, засвоївши на початковому етапу більш-менш (тобто, намагатись досягти максимально можливого) фонетику (а метод Замяткіна у цьому смислі найбільш ефективний, бо ми тренуємо наш артикулярний апарат відповідно і завдяки цьому починаємо розпізнавати звуки самі на слух, як із тими злощасними англійськими sheet - shit), ми переходимо до накопичення словникового запасу, пасивного і активного, багато читаючи і слухаючи цікавого для нас.

І через деякий час у нас сформується інтуїція стосовно граматики.

Стосовно того, що якщо я, наприклад, буду турецькою повторяти "Мені подобається ота синя спідниця" і одного прекрасного дня я вийду на люди в синій спідниці, то я навіть сперечатися на цю тему не маю охоти.

Є, звичайно, випадки, коли люди дуже вразливі (впечатлительные). Наприклад, кажуть, що коли Флобер описував отруєння мадам Боварі, то у нього самого з"явилися симтоми, але я до таких не відношусь.
Якщо я наприклад, багато разів повторюю турецькою "Акшамдан бері дішім аріор" - "З вечора у мене зуб болить", то це не значить, що у мене почнуть боліти зуби саме через це.
Чи якщо я скажу "Мне нужно в Париж по делу срочно" дуже багато разів, то назавтра знайду себе сонним під містком через Сену".

Якщо Ви боїтесь себе запрограмувати на щось негативне, вчіть позитивні тексти іноземною,
"Я така гарна, що на мене всі чоловіки оглядаються" і тому подібне.

Я не боюсь, що сказавши багато разів турецькою "Я візьму спортивну форму і в четверть четвертого прийду на спортплощадку квартала Емнієт в Стамбулі", я дійсно з"явлюся там у кедах і треніках.

 

Шановна @Yarka Yata

І ще стосовно "самонавіювання".

От щойно приступив до одного і з діалогів і зразу загадав нашу полеміку
От такий діалог (переклад):

Не станете ж Ви стверджувати, що такий діалог - на шкоду моїй психіці, моїм смакам, моїй майбутній поведінці?

А турецьке "Кешінліклє дору бір карар" (Однозначно вірний вибір) я навіть співаю на мелодію відомої пісні замість слів "Атаманом Мурочка была".

Кожна людина при бажанні займатися методом Зам"яткіна може (і повинна, якщо виникають якісь психологічні сумніви) вибирати тільки ті тексти і діалоги, які їй подобаються.

Ну, а якщо та людина почне переживати, що вивчення мови може призвести до негативних змін у її майбутній психіці чи поведінці, тут я уже нічого порадити не можу.

Пам"ятаю, років із тридцять з лишком тому я зацікавився японською. І, як звичайно у подібних випадках, про це взнали родичі, оскільки я із захопленням розповідав, наприклад, що ієрогліф "любов" будується із двох їєрогліфів "жінка" і "дитина", тому що кожна жінка любить свою дитину. А "відпочинок" - це "людина" і "дерево", тобто, людина відпочиває під деревом.

Дядько мій, який завжди здивовано дивився на ті "хатки", які малюють японці, і дивувався, як тими "хатками" можна описувати виробництво японських телевізорів, найскладнішої техніки, почав уголос турбуватися про моє психічне здоров"я.
Тому що щиро вважав, що вивчити японську звичайній людині неможливо, а можна "тронутися умом".
Хоча і гордився нашим земляком генералом Кузьмою Дерев"янком, який знав японську і приймав акт капітуляції від Японії

Кузьма Миколайович Дерев'янко (*14 листопада 1904 — †30 грудня1954) — український радянський військовий діяч, Герой України, генерал-лейтенант. 2 вересня 1945 року приймав капітуляцію Японії.
Народився 14 листопада 1904 в селі Косенівці на Уманщині. У радянськійЧервоній армії з 1922 року. Закінчив Київську, а згодом Харківську військові школи.

Але ж то - генерал, а то - племінник.

Так що такі застереження стосовно психіки від Вас для мене не вперше.
Я спокійно пропрацював до самісінької пенсії, побудував квартиру, купував автомобілі, на яких їздив, і на якому їжджу зараз, працюю і зараз, і по мені ніхто не скаже, що цей сільський (як казав один мій знайомий єврей - "морда рязанська") на вигляд дядько непогано володіє двома іноземними мовами, був на стажуванні в Німеччині за рахунок ФРН, і зараз працює в області інформатики. Хоча, звичайно, і не Білл Ґейтс.

 

А так я шпарю по-турецьки. Тренувався по методу Замяткіна.
Розпаковувати (тим, у кого міцні нерви) і насолоджуватися.

 

А Ваш дядько аргументував якось, чому, на його думку, Ви не зможете вивчити японську? Може, Ви щось вже подібне вчили, і Вам це не вдалося? Чи на його пам'яті Вам не вдалася якась інша складна справа, за яку Ви бралися? Швидше за все, він подумав про себе, що він з цим ніколи не справився б, і переніс це на Вас - ви ж бо родичі! Та й наші старші рідні часто не вірять в наші великі таланти, хоча потайки на це сподіваються Імовірно, саме тому, що асоціюють себе з нами, й думають, якщо вони не змогли, то куди вже нам, молодшим і менш досвіченим.

А я Вам на пальцях розклала, як працює підсвідомість, і як вона використовує багаторазове забивання собі в мізки якоїсь фрази. Звичайно, мій приклад з червоним пальтом - то лише приклад, навряд чи вона проявляє себе так вже прямо буквально. Але напевно все, забите в підсвідомість, якось на нас впливає, і спрямовує певним шляхом, яким ми би не пішли без цього вантажу в мізках. Підсвідомість тим і відрізняється від свідомості, що ми можемо лише в цілому зрозуміти, як вона працює, і до чого вона може нас привести, але конкретні її прояви нам невідомі, в які конкретні ситуації вона нас закине передбачити НАПЕВНО ми не можемо. Я особисто не хочу, щоб якісь сторонні фрази на мене впливали й відволікали мене від того, чого мені насправді хочеться. Я хочу робити те, що мені дійсно цікаве й важливе.

Ги, щоб на мене якийсь маньяк оглянувся, від якого потім довелося б втікати? Найгірше в цих іграх з підсвідомістю те, що навіть найкращі й бажані речі можуть вилізти боком, в чому я вже переконалась двічі (боюсь що вчетверте повторити Вам цю думку, якщо Ви знов її пропустите повз вуха, мене вже не вистачить)

 

Він не казав, що я не можу вивчити японську. Він просто вважав, що в процессі вивчення японської я стану диваком (божевільним легкої форми), щось на зразок релігійного фанатика, у якого все життя обертається навколо одного предмету (в релігійному випадку - навколо Біблії чи Корану, а в моєму випадку - навколо японської) на збиток нормальній поведінці.
Причин вважати мене розумово обмеженним стосовно навчання у нього не було, та й не могло бути: я закінчив Київський університет, відслужив два роки в армії в чині лейтенанта, потім -старшого лейтенанта, працював програмістом. На той час уже знав німецьку і англійську на рівні, достатньому, щоб заробляти гроші на перекладах.

Причина переживання була, на його думку, в надзвичайній складності і незрозумілості японської мови, що звичайна людина швидше з"їде з глузду, ніж вивчить японську. Поширена думка в тій чи іншій формі, чи не так?

А стосовно мого дядька, так таких дядьків ще пошукати.

З язвою 12-персної кишки, отриманої в молодості, йому, завдяки силі волі вдалося прожити 88 років, зараз йому пішов 89-й.
Правда, у 79-му він переніс операцію. Не вистачило нервів, коли взнав, що сина направили в Афганістан, почалися безпрервні кровотечі і мусили оперувати.
Багато спеціальностей освоїв самостійно: столяр - робив вікна і двері, муляр - збудував два будинки, садовод - умів щепити плодові дерева, винороб - виготовляв чудові яблучні і виноградні вина (я до цих пір на свята попиваю 40-річні яблучні вина - по чуть-чуть), хоча сам він не брав у рот ні краплі через ту ж язву. Художник - у нього в хаті висить кілька власноручних картин. Зробив багато оригінальних електричних пристроїв: циркулярки, соковижималки, млини - молоти кукурудзу чи пшеницю худобі.
Ніколи не купляв мишоловок. Тому що придумав орігінальну конструкцію, основними елементами якої було два куски доски і цеглина. Всякі електропроводки, сигналізації, зрозуміло.
Здібності до самоосвіти. Коли його уже у 50-річному віці послали на курси машиністів парових котлів, то він вивчив ту справу так, що співкурсники з середньою освітою у нього консультувалися в процесі навчання.
Розбирається у лікарських травах. Усього і не перелічиш.

Але у нього не було музичного слуху. Не вмів ні співати, ні грати ні на чому.

Зате я граю на гітарі і баяні (самоучка).

А стосовно японської у нього була якась дивна упередженість.

ЗІ А може просто настороженість: Хлопець ні з того, ні з сього почав учити японську. Робота є, сім"я є, житло є. Почав учити непотрібну японську. Чи не почалися у ного незворотні процеси в голові? Потрібно попередити, якось відговорити, щоб не попав у відповідні заклади.

Ви думаєте, на мене зараз, який на сьомому десятку почав вивчати турецьку, дехто не дивиться під таким кутом зору?
Навіщо це йому?
От якби я любив дивитися футбол з трьохлітровою банкою пива і таранькою, тоді було б усе нормально.

 

Швидше за все, він так вважав тому, що при всіх його талантах, він сам японську б не здужав. Вона використовує зовсім іншу логіку, і щоб її опанувати, треба навчитись мислити не так, як українець. Але в цьому нема нічого надприроднього, маючи добру пам'ять і гнучкий розум, з цим можна впоратись.

 

medwedo berlogsoni:

Ви десь згадували, що зараз розумієте %70 змісту з діалогів Еджея. Скажіть, будь ласка, скільки часу Вам на це знадобилось? На якому рівні Ви були на початку, скільки розуміли тоді, скільки разів Ви прослуховували кожен діалог, з якою періодичністю (разів і годин на тиждень)?

 

Мабуть, місяців 9-10. Перегляньте "англійську тему" і знайдіть там мій перший пост.
Саме тоді я вирішив почати поглиблювати свої можливості зі сприймання мови на слух. Давайте, я продовжу у англійській темі, бо тут це - трохи оффтоп.
forum.lvivport.com/threads/mij-dosvid-u-samostijnomu-vivchenni-anglijskoji-movi.105929/page-39