Мій tecrübem у вивченні зовсім незнайомої (турецької) мови

@Ворон

Скоріше всього, причина дійсно в тому, що латиною, якщо вірити цитаті, корабель був жіночого роду. Тому "вона". В той же час у германців, зокрема, сучасних німців, das Schiff - середнього роду.
У англійців відсутні граматичні роди для неживих предметів, тому жіночий рід для ship зберігся з часом, а у німців може колись і було "вона", адже німецьке Schiff і англійське ship - співзвучні, але саме звучання слова для німецього вуха вимагало, щоб воно було чоловічого або середнього роду.
Порівняймо з російським "кофе" яке напрошується на середній рід: правильно крепкий кофе, але часто можна почути крепкое кофе

 

Я помітив, що одна із характерних особливостей турецької - це промовляти закінчення дієслів дуже швидко. Вони називаються постфіксами. На відміну від наших префіксів, що стоять перед коренем, наприклад: "Краще недоперепити, ніж перенедопити", корінь: -пит-, а недо- і пере-:префікси. В турецькій всі подібні причандали стоять після кореня.
Так от, оці всі афікси-постфікси промовляютья значно швидше, чим смислові частини слова.
Наприклад, обидва склади слова mavi - синій тривають у часі однаково, а в слові з коренем hoş- подобатися, в однокорінних словах hoşuma, hoşlanırım, hoşlanıyorsun, hoşlanıyorum все, що після кореня hoş-, промовляється дуже швидко, так що тих три чи чотрири склади, що після кореня, майже неможливо вловити на слух.

Це так, якби в українській казали: я любль, ти любш, він любть, ми любм, ви любт, вони любльть, тобто, все, що після значущого кореня, майже заковтується, і майже не звучить.
В англійській у цьому відношенні дійшли до ручки. Ніяких, майже ніяких відмінностей у використанні дієслова для різних осіб і родів: I love, you love, we love, they love, і тільки he loves (she, it - щоб не придиралися).

 

Продовжую наслуховувати перший діалог зі списку.
В діалозі 9 коротких речень по не більш як десятку складів. Із дев"яти речень у трьох не вловлюю, коли слідкую очима за текстом, одне слово в кожному реченні. Слова, звичайно, різні. На цих словах іде розсинхронізація очей і звуку.

Спочатку думав найти інший діалог, де б не було такого, так щоб міг паралельно слідкувати очима за тим що промовляється, але вирішив поки що "помучитися" на цьому. Тим більше, що 6 із 9 речень я уже можу промовляти і сам.

Розібрався також, чому файл має назву tr01.txt, а в самому файлі вказано, що це 16 діалог.
Виявляється, якийсь ентузіаст, що складав матрицю (набір файлів), відібрав три десятки файлів тривалістю від 20 секунд, до хвилини кожний, і пронумерував імена файлів в порядку зростання тривалості звукового файла.

Якщо слідувати в процесі наслуховування за послідовністю, пропонованою ентузіастом, то з кожним кроком буде збільшуватися тривалість діалогів.

Гриземо чужу мову далі.

 

medwedo berlogsoni: тобто Ви просто слухаєте абсолютно незнайому мову, намагаючись розрізнити незнайомі слова? І навіть не знаючи, що вони мають означати? А в чому сенс саме такого підходу до вивчення мови? Як на мене, якби спочатку дізнатися, що ті слова означають, та ознайомитись з граматикою, то їх розрізнити в тексті було б значно легше, бо тут працював би не лише слух, а ще й пам'ять та знання. Якщо Ви хочете таким чином просто змоделювати процес вивчення мови з нуля, то так як робите Ви (якщо я Вас правильно зрозуміла, якщо ні - вибачайте), звичайно ніхто не робить.

Ну бачте, не в усіх однаковий побут

 

Там в сусідній темі детально розтолковувалася метода. вроді, бо я то, якщо й читав, то неуважно...

 

Робить. Я вже скоро до десятка разів, як пишу, що перш ніж обговорювати тему вивчення іноземної мови, потрібно ОБОВ"ЯЗКОВО УВАЖНО ПРОЧИТАТИ книгу Замяткіна. Яку рекомендував інціатор теми у першому ж посту. Саме в цьому і полягає метод Замяткіна. Три дні слухати звуки незнайомої мови, потім навчитися слідкувати за текстом діалогів і так далі.
Мені вже прямо невдобно (суржикове слово, яке більше подобається чим незручно) повторювати одне і те ж.

Ще раз кажу. Три дні слухати зовсім незнайому мову, а далі - наступні кроки, саме в цьому і полягає
метод Замяткіна. Що означають слова, треба дивитися десь день на шостий-сьомий, а може й пізніше, коли вже навчитеся слідкувати очима за текстом і навчитеся максимально наближено до мови носія промовляти ту "абракадабру".

От я вирішив піти на самопожертву і перевірити, чи діє метод Замяткіна на мене. І вже арґументував, чому саме вибрав турецьку.

Я стараюсь, стараюсь, а ніхто уважно не читає

Тільки не кажіть, що Ви картоплі не їсте і не садите.
У кожної людини є три години мінімум на заняття іноземною.
Замяткін також підказує, де віднайти резерви часу.

Я, вибачаюсь, позавчора драїв гадким утьонком те, що потрібно драїти гадким утьонком. І на вухах були навушники, а до футболки пришпиляний плейер. Підлогу мию також з плейером. До колонки артезіанської води - з плейером. В магазин - з плейером, по магазину - з плейером. Перед касою витягаю навушники із вух, розрахувавшись, знову втикаю в вуха, потім кладу покупки в торбу.

 

Ну я в цілому зрозуміла, але певності не було - дуже вже дивний якийсь метод. Ну добре, буде дуже цікаво почути про результати Вашого експерименту. Ви ж мабуть і традиційним методом мову вчили - спочатку словниковий запас і граматика, а потім сприйняття на слух, цікаво буде дізнатися, який метод Вам здався ефективнішим.
Я не знаю, чи можна в принципі нормально вивчити мову без роботи над граматикою, але саму себе знаю добре - я так точно не можу. Мені треба мати базу, на якій будуть мої знання триматися, інакше вони просто вивітряться з голови, якщо їх довго не використовувати. Я у школі і в виші добрі оцінки з англійської мала, але ми граматику практично не вчили, зосереджувались лиш на перекладах, і я її потім забулась практично повністю, довелось починати з нуля. Крім того, я важко сприймаю незвичні мови на слух, тож навряд чи мені такий метод підійде. І тому мене дивує, чому такий метод вважається кращим за одночасне опановування в усіх напрямках. Але люди є різні, тому почекаю на Ваші висновки.

Не саджу і їм рідко В магазині купую. Я зараз дитє асфальту, біля землі практично не працюю, лиш коли родичів відвідую, а то рідко буває.
Я працюю одночасно над 3-ма проектами, і ще й комерційну роботу виконую, коли є, і ще дещо для себе теж роблю. І також купу всього вивчаю, тож коли роблю щось по дому, то або продовжую обдумувати, чим я щойно займалась, або просто звільняю свою голову і не думаю взагалі ні про що - мізкам теж треба відпочивати Я знаю хороший метод оптимізувати свій час, так що він в мене зараз справді оптимізований нема далі

 

Традиційним я самостійно англійську вчив. Порівнюючи граматику англійської з граматикою німецької. А німецьку вчив у школі і у вузі.
Для читання такий метод годиться. Ви вивчаєте граматичні шаблони, в які підставляєте слова і розумієте, що відбувається насправді. Пам"ятаєте класичну глокую куздру? Наберіть в гуглі "глокая куздра", щоб я не винаходив велосипед.
Методом аналізу граматики я також намагався вивчити японську. Уловити логіку граматики.

Але такий метод не годиться для сприймання мови на слух і розмовляння.
Уявімо собі, що Ви зовсім не знаєте російську і вирішили її вивчити. Ви бачите в книжці слово "село", розумієте, що воно означає, читаєте його на український кшталт, і все в порядку. Але по-російськи воно звучить як "сьело" -мякий звук "с". І Ви на слух це слово не сприймаєте. Читаєте в російькому тексті слово "великого" - розумієте. Чуєте слово "вельікава" - і не зразу второпаєте, що так росіяни промовляють слово "великого".

Тому для розмовляння потрібно "задовбати" мозок звуками нової мови, щоб він почав їх сприймати і відрізняти від звуків рідної мови (читайте Замяткіна детальніше).

Знання англійської і німецької письмової в мене непогані. Читаю художню літературу на обох мовах.
А на слух до останнього часу майже не сприймав. Якщо це розмовляють не земляки, які також вчили вимову "згідно постанов ВЦРПС". І це не дивно, адже я вчив письмові мови. Про це говорять і Замяткін і ЕйДжей, кожен на свій лад.

Я за останні кілька місяців значно просунувся у сприйманні англійської на слух. Кілька місяців тому я скачав із ютьюба сім правил ЕйДжея.
View: https://www.youtube.com/watch?v=r5z-lilm-gg

І мені було важко тоді сприймати, що він каже. Деякі фрази я взагалі не розумів, і не тому, що слова невідомі - всі слова, що він використовує, я знаю, а тому що не не був привчений сприймати природню англійську на слух.

І от після кількох місяців наполегливих тренувань по методу ЕйДжея (а він рекомендує взагалі спалити всі підручники і граматики) я сьогодні в дорозі через автомагнітолу прослухав знову ці сім правил, і легко все зрозумів. Або, скажімо так, майже легко. Одне-два речення в кожному монолозі я зрозумів при повторному другому чи третьому прослуховуванні.

Метод Замяткіна по суті той же. Слухати і вчитись повторювати, дотримуючись максимально інтонації носіїв мови.

 

Те що треба тренуватись сприймати мову на слух - це однозначно. Але я не в'їду, чому цього не можна робити ОДНОЧАСНО з вивченням граматики та набором словникового запасу? Адже коли ти знаєш, які саме слова ти можеш розчути, тобі їх розчути легше! Я ось про що.
Для прикладу візьму речення з підручника Хедвей. Там читається дитячий віршик (вони дають різні голоси, щоб можна було вчитись сприймати на слух і дітей, і дорослих), і є така фраза "And when the moon is not quite round, where can the missing bit be found?" Та дитина, що читає, майже "ковтає" початок другої фрази, її не чути. Але я все одно можу приблизно зрозуміти, про що там мова, бо я розчула в ній кілька знайомих слів. А якби я тих слів не знала, я би взагалі не змогла б їх звідти "виловити" на слух.
Та й Ви, власне, вчилися сприймати мову на слух, вже добре знаючи граматику.

Тобто Еджей стверджуює, що граматику не треба вчити взагалі, чи що??? (Я спробувала прослухати відео, але не все уловила)
ПС. Завантажила ще й Вашого Зам'яткіна, прочитаю. Там дуже багато, правда, майже 200 сторінок.

 

Можна і треба. Замяткін в кінці книги про це говорить. Але! Спочатку Ви три дні слухаєте 15-20 секундний діалог всліпу. Потім - разом із слідуванням очима за текстом, коли слухаєте. В цей час уже, маючи текст перед очима, тобто на четвертий день після триденного (по три години на день із перекурами на життя) "сліпого" прослуховування. Тобто, мінімум дев"ять годин сумарно сліпого прослуховування. Почитайте Замяткіна, що при цьому відбувається, а це дійсно відбувається, я переконався на власному досвіді.

А вже маючи текст перед очима, звичайно, аналізуєте, що яке слово означає.

Наприклад, дивно було б, якби я, маючи перед очима фразу

Bu güzel bir etek і переклад: Ця спідниця - гарна, не поцікавився, яке слово - гарна, а яке - спідниця.

А після сліпого прослуховування іде етап зуміти слідкувати за текстом, слухаючи його одночасно. Це не така вже й легка справа. Із дев"яти речень шість далося мені практично відразу, а решта три - довго не давались, одне, правда, вже майже "подалося".

Замяткін каже "Не гоните лошадей", ЕйДжей - It's not a race. Learn deeply. Обидва кажуть одне і те ж, наче зговорились.
Я для перевірки методу Замяткіна вирішив строго слідувати його рекомендаціям. Поки не відшліфую перший 20-секундний діалог, а на це може піти не менше двох тижнів, далі - до наступних діалогів не переходитиму.

Repetition is the mother of skill.

Якби переді мною стояла задача навчитись читати турецькою, то я б почав із граматики. Щоб зрозуміти логіку цієї граматики.
Але, повторюю, я веду слідчий експеримент, чи вірний метод Замяткіна. Для цього вибрав зовсім незнайому мені мову. Можна було, наприклад, взяти якусь із прибалтійських мов, але в вивченні однієї із тих мов менше практичного смислу. По угорській немає напрацьованої "матриці". Грузинська чи вірменська мають власні абетки, а це - непотрібні обставини для мого експерименту.

Так. З англійською саме так. ЕйДжей називає свої курси предназначеними для intemediate. Тобто, для тих, хто вже вчив мову, уміє сяк так читати, або й непогано, але не може говорити без помилок.

Стосовно того, що спалити підручники і організувати з цього приводу вечірку з танцями, ЕйДжей аргументує в одному із роликів.
Він каже, що граматику потрібно не вчити, а відчувати, що - так, а що не так.
Якщо я, наприклад, кому-небудь українцеві скажу: Я вчора їм пиріг, він зразу відчує, що щось не так. І навіть не аналізуватиме, що дія яка, очевидно, відбувалася в минулому часі і виконана підметом - займенником однини першого роду, описується присудком, що виражений дієсловом однини незавершеного форми в теперішньому часі. (відверто кажучи, я вже забув, як що в граматиці називається. Тому вибачте за беліберду. Суть є зрозумілою).
Я, звичайно, книжки палити не збираюсь. Але аргументація ЕйДжея зрозуміла. Я вчив, наприклад, граматику англійської десятиліттями, а розмовляти дотепер не можу. І навіть фраза англійською I eat some cake yesterday мені до цих пір не ріже слух.

Я прочитав за два вечори. Не міг відірватися. І жалкую, що якось пропустив цю книгу ще більше року тому. Тобто, закачав ще минулої весни, а прочитав уже цієї весни.

 

Я тут ще одну методу собі взяв на озброєння. Сам придумав.
Ті три речення ну ніяк на слух спочатку не відслідковуються!
Я вирішив сповільнити звучання до такої швидкості, щоб синхронно слідувати за очима за озвучуваною фразою. Для цього дуже підходить програвач на комп"ютері VLC-player.
На ньому можна вибрати довільну швидкість, але він не понижує частоти при сповільнені. Навіть при сповільенні у два-три і більше разів тембр голосу не міняється. Якість вимови, звичайно, дещо втрачається, бо програма перераховує старий звук на новий не ідеально. Але досить непогано.
От так я прослуховую речення і відслідковую очима на швидкості 54%. Десятки разів. Потім підвищую швидкість до 60%. Знову десятки разів прослуховування. І таким чином повільно "повзу" до нормальної швидкості.

 

Б"юся над синхронним відслідковуванням очима фрази, яку слухаю.
І що цікаво. Наступне речення, так як воно розбите на турецькі слова, я на слух не можу прослідкувати по тексту.

Sen hangi renklerden hoşlanıyorsun? - Який колір подобається тобі?
Але якщо я розіб"ю склади так, як я чую, то тоді очима можу слідкувати, коли фраза промовляється.

А чую я так:

Sen hangiren klerdenhoşla nıyorsun?

Тобто, в мові фонетичні слова не завжди співпадають з письмовими.

Як відповів колись Швейк:
— А що ви за агітацію тут розвели? Що вам тут взагалі треба?
— Насмілюсь доповісти, пане кадете, — з гідністю, спокійно відповів Швейк, — я ще ніколи не вів ніякої «заагітації».

 

medwedo berlogsoni:
Дочитаю Зам'яткіна, потім скажу свою думку. Це правда не буде швидко, я лиш на 20-й сторінці.

 

Коли читаєте - губами не ворушите і пальцем не водите по буквах?
Жартую.
Маловато - лише 20 сторінок. Хіба що конспектуєте...

А я вже майже пройшов два перших діалоги тривалістю по 20 секунд кожний.
Сприймаю їх на слух уже не як беззмістовну послідовність звуків, а як розмову двох людей турецької національності. Тобто, розбираю на слух, хто що сказав і хто що відповів.
Ба більше - навіть повторити можу за кожним його репризу.

Замяткінський фонетичний підхід чим хороший, що вчишся зразу правильно читати букви.
Наприклад, фраза
Neyiniz var? (Що трапилось?)
без прослуховування читалася б мною як Неїніз вар.
Але це скоріше Неїніз важ
Буква "r" в кінці слова читається як "ж" (в поляків навчилися. Вони також pre вимовляють як пше ).

Дуже важливу роль грає також інтонація і наголоси та швидкість вимови ненаголошених складів.
Наприклад, словосполучення renkler ise по мелодиці нагадує українське

Спойлер: інтонація - мелодика словосполучення правильна

"поклЯвся" (ренклЯсе)

, хоча б, я коли починав би вивчення із книжки, читав би його

Спойлер: перевірте, чи Ви так само читаєте ці два слова, як читав би їх я

рЕнклєр Ісе (великими буквами я показую наголоси), і потім, звичайно, я б на слух це ренклясе не сприймав, точно так, як турки не розуміли б, що означає рЕнклєр Ісе

Саме тому важливо відразу ставити правильну мелодику вимови (наголоси первинні і вторинні, промовляння ненаголошених складів, інтонацію)

 

Доповідаю тим, кому цікаво.
Перейшов на третій діалог. Не можу сказати, що досконало опанував перші два, але старався, як міг.
Кожен звук невідомої мови, на мою думку, можна засвоїти лише тоді, коли чути його в різних словах, в різних інтонаціях, коли він промовляється різними дикторами, так що в решті решт починаєш цей звук впізнавати однозначно, потім уже - намагатися вимовити його.

А коли в коротенькому діалозі звук зустрічається лише раз і лише в одному слові і при тому вимовлений однією людиною, то важко уявити, що собою являє цей звук, особливо коли він відсутній у рідній мові.

От для прикладу, вираз milyon lira у другому діалозі чувся як мідьОн дірА, тобто, буква "l' озвучувалася, як наближена до нашого звуку "д".
Але те ж словосполучення уже в третьому діалозі, іншими промовляючими звучить більше як
мільОн лірА . Взагалі, звуки "l" і "r" не дуже схожі на відповідні українські звуки.

Стосовно букви "r", то вона у різних промовляючих навіть звучить по-різному.

Наприклад, вираз İyi günler (здрастуйте) один каже приблизно як Ій гюнлЄж, а другий - у відповідь, як Ій гюнлЯр.

Розрізняняти звуки в словах починаєш лише після прослуховування сотні разів (без перебільшення).
Береш одну фразу, наприклад, Güzel bir buket yapın lütfen! (Зробіть мені гарного букета, будь ласка) вирізаєш її в окремий мп3-файл і крутиш десятки разів, потім - другу фразу, третю так само, потім знов першу, другу, третю по десяток разів і так далі протягом 15-20 хвилин, через певний час - знову те ж саме. На другий день - те ж саме.
І лише з часом починаєш чути, що промовляється япин, а не япін, і лютфен, а не люфтен.
А при перших прослуховуваннях без тексту взагалі звуків не розрізняєш, можливо тільки бір і букет.
Правду казав ініціатор "англійської" теми Top Dog, що наймарудніша справа - накатування фонетики на перших кількох діалогах.
Буквально, він написав наступне

Мій досвід у самостійному вивченні англійської мови.

Мушу сказати, що слідкування очима за текстом на третьому діалозі дається значно легше, ніж на першому чи другому. Там взагалі тривалий час був повний капець.
А тут уже у 90% чуєш і бачиш слова тексту одночасно. Не відстаєш очима, як про це попереджав Замяткін.

 

Вчора купив великого (найбільшого з тих, що були в продажу) турецько-російського словника.
В одному томі міститься і турецько-російський, і російсько-турецький. Великого формату, стандартного формату словників та енциклопедій (англо-російський Мюллера, політехнічний словник, лінгвістичний словник і т.п).
Замяткін рекомендує купувати відразу великий словник, бо малі потім просто валяються, якщо справа піде далі.

В словнику лише переклад слів, немає основ граматики і таблиць різних на кшталт таблиць неправильних дієслів і тому подібного.

Але словник непоганий за виготовленням: оффсетний друк на дуже білому папері, не дуже дрібний шрифт, глибоко чорна фарба, одним словом - приємний для користування.
Хто зіткувався із сучасною поліграфією, той знає, що видається багато книжок на сірому папері з сірим шрифтом, плоский друк, який при поганому освітленні неможливо читати.
Замяткін (знову Замяткін!) радить усунути всі завади які можливо, щоб не дратували, як маленький комар, що дзижчить над головою саме коли ви збираєтесь відпочити.

Ще інформація, кому цікаво. Зараз, у вік кібернетики є великі можливості у вивченні мов.
Крім того звуку (вимови слів), що є у штудійованих діалогах матриці, я вирішив слухати ще і альернативне звучання.

Наприклад, у діалозі звучить слово papatya і я можу його почути ще і в озвучці яндексівського словника. Заодно і значення слова подивитись. Скоріше - навпаки.
Яндекс.Переводчик – словарь и онлайн перевод на английский, русский, немецкий, французский, украинский и другие языки.

Так що хто почне вивчати зовсім невідому мову, раджу користуватись.
Ну, а тим, хто зовсім букв не знає, мабуть, все-таки я б порадив іти на найдешевші курси, щоб засвоїти основи читання незнайомими буквами.
Я зовсім не жартую. У мене є одна знайома, в літах уже, і хоча вона працює в офісі, за комп"ютером, але путається в латинських буквах. Путає b і d (букви схожі, тільки палички з протилежних сторін), а букву q називає "така, як буква p, тільки хвостик не з того боку".

Вона після закінчення школи зі всім цим добром не зіткувалась, і хоча розумна жінка, що добре знає свою професію, такі, на мій погляд, прості речі вже забула.
Що ж тоді вже говорити про такі англійські слова, як thought!
Тут, думаю, метод Замяткіна "в лоб" не проканає.

 

Я його читаю переважно за чашкою чаю. В інший час займаюсь іншими справами. Та й чесно кажучи не викликає він в мене жагучого бажання прочитати його запоєм за раз. Але таки читаю, хочу отримати відповіді на свої питання (якщо вони звісно там є).

 

Ну, що ж, доповідаю.
Якщо хтось подумав, що я вже, можливо, закинув це незрозуміле заняття, то мушу поки що розчарувати: поки що не кинув. Пройшов четвертий діалог.
Щодня по колу прослуховую також старі діалоги. І промовляю по кілька разів уголос.
Деякі фрази я вимовляю, але не відразу згадую, що вони означають. Буває і так.
Або буває, що знаю, що означає фраза в цілому, але не згадаю, як перекладається кожне слово, або деякі слова фрази.
Тоді заглядаю в словник, який я собі завів. Туди записую словникову форму слова, наприклад, дієслово у невизначеній формі, а також те ж слово, як воно звучить у фразі діалога, а якщо в словнику є ще приклади з цим словом, то записую і ці приклади.

Наприклад, в фразі звучить тавсіє едерім - раджу, даю пораду. Тавсіє - порада, а едерім - перша особа однини від слова етмек - давати. В словнику для етмек даються приклади, наприклад, байрам етмек - святкувати. Тому я собі записав байрам едерім - святкую.

Потрібно, як у даному випадку, звертати особливу увагу на подібні слова, тому що за їх допомогою утворюються певні сталі словосполучення. Як, наприклад, слово бути в українській мові. Воно означає не лише існувати, знаходитися, але і є потужним допоміжним словом, наприклад, буду читати, я було забув, і тому подібне.

Одним словом - будьмо! Бувайте!

ЗІ Приступаю до наслуховування (пару днів, не заглядаючи у текст) п"ятого діалогу.

 

І от що смішно (чи не дуже) - мусив купити ще одного турецько-російського словника.
Я вже повідомляв, що слідуючи пораді Замяткіна - купив найбільшого словника. На 450 тис. слів.
Зараз вивчаючи не лише звуки мови, але й значення слів, заглядаю у цей великий словник і з подивом не бачу слова nerede. Nergiz - нарцис є, а nerede немає. А це слово - не остання шпиця у колесі турецької гарби. Воно означає де? (ну, где? російською).


Eviniz nerede? - Де проживаєте? (буквально - твоє житло (ev) де? )

Пішов учора на книжковий ринок, щоб купити словника із цим словом. Вибрав найменшого, на 20 тис. слів. Дивлюсь, є словникова стаття:
nere - какое место, nerede - где, nereden - откуда, nereye - куда, і ще кілька прикладів, в тому числі пара фразеологічних оборотів, наприклад, того и гляди

А у величезному словнику навіть і слово nere не згадується.

Ось і вір після цього людям!

І на слово bahçe - сад у малому словнику набагато більше корисних словосполучень, ніж у великому.

Такі справи.

 

Вчора дай, думаю, гляну чи є які книжки турецькою, щоб скачати. Адже існують сотні книжок англійською у електронному форматі і безкоштовно.
Пошуки виявилися поки що безрезультатними. Гугл давав посилання, але там або нічого не було, або встановлювалися якісь зовсім непотрібні речі (довелось убити Оперу і просканувати на віруси і трояни комп"ютер, потім встановити Оперу - браузер заново).
Попав на якийсь форум тих, хто вивчає турецьку. Там було опитування, навіщо кому турецька.
Виявляється, десь із чверть опитуваних відповіли що шукають собі в Туреччині "половинку".
Блін, думаю, з чим я зв"язався. Були, але у значній меншості ті, кому потрібно знати турецьку для роботи, щоб спілкуватися турецькою на відпочинку і викладачі турецької.

Одним словом, так і не знайшов жодної книги, щоб скачати безкоштовно.
Є паперові книги, що можна замовити, є електронні варіанти - за гроші.
Коротше кажучи, поки що час ще маю. Або в букіністі щось знайду, або в бібліотеці іноземної літератури.
Або щось таки звідкілясь скачаю. Не виключено, що електронна зараза лізе через мережу у відповідь саме на російськомовні запити у гуглі.