Мій tecrübem у вивченні зовсім незнайомої (турецької) мови

І там розводять?!

 

Не вкладається в голові, точніше, вкаладається не все. Сьогодні зранку знову виявилися забутими ті слова, які я "ще учора із вечора дуже добре пам"ятав"

співаємо на мотив "що я вчора із вечора кращу тебе полюбив"

.
Але швидко згадується. Потім, звичайно, знову забудеться.
Мені зубрити не ліньки, оскільки у мене простудний режим, лежу, хворію з користю для себе.

Я пам"ятаю, як я по картках учив англійські слова. Тупо повторював сотні разів, думаючи інколи про щось інше, не напружуючись. Потім мої знайомі дивувалися, запитуючи переклад того чи іншого слова, звідки я його знаю.
Слова були дійсно такі, що дивно було, коли і де я міг його зустріти. Я і сам не пам"ятав, а просто колись щось читав, а потім завчив.

Стів Кауфманн не любить такого підходу 'to nail' (забивати цвяхами в голову), а мені подобається. То в математиці потрібно щось зрозуміти, відчути, а не зазубрити (який-небудь подвійний інтеграл по кривій поверхні), а у вивченні мови потрібно безперестану піддавати себе впливу мови (звуків мови, фраз мови, слів мови).

Це у мене така зубрьожка тільки стосовно слів із прочитаної повісті. Я хочу знати всі слова, що зустрілися в цій повісті, тим більше, що нових не так і багато, я прикидаю, що їх буде близько тисячі, причому лише десь із сотня із них таких, які навряд чи скоро зустрінуться мені в іншому тексті. Зате решту 900 слів потрібно знати добре.

 

незнаю...дивно що на їхньому офіційному сайті (село з 50 хат сайт має) нічого про це не згадується. Або для України пропозиція не працює, або то якась фігня

 

А як зрозуміти, для кого працює? Там, бачу, в коментах люди якісь свої запити залишають. Вони прямо у фейсбуці дозвіл від когось повинні отримати? Чи чергу забивають? Чи просто лохи, бо туди треба брати і їхати? А який бюджет у цього села? Усім приїхавшим вистачить тищ євро? А вказана сума - то на сім'ю, чи на фізіономію? А ті тищі і на житло треба витратити, чи там є якісь халупи незатребувані?
Ви будете свою кандидатуру пропонувати?

 

@Latana Royal виж вчите німецьку, подзвоніть і попитайте

От це я дочитався, 25 000 на дорослого до 45, 10 000 на дитяка.

 

Запитати може й запитаю, та чи відповідь зрозумію...

 

А шо, тіко раз на 10 років? А усі напочатку, чи впродовж 10 років

 

Думаю, бажаючих може бути багато, а візьмуть одного (чи сім"ю). Який потім буде рекламу робити: Тут таке повітря, такі люди! Корови і кози сметаною дояться! Їдьте сюди на відпочинок, не пожалкуєте.
Гроші громада згодом відіб"є на відпочиваючих.

Може, співати треба буде вміти

View: https://youtu.be/67rc96joOz8?t=57

 

Сьогодні зранку послухав Кауфманна, де він каже. що потрібно у вивченні мови чередувати цікаве з простим, але необхідним.
Тобто, періодично потрібно прослуховувати прості діалоги, з яких почав вивчення, доводячи їх сприйняття до автоматизму, відчуваючи все нові і нові нюанси.

Що цікаво, що я подібного висновку дійшов свідомо учора і навіть зробив перший крок: Перетягунув у текстовий файл пару сторінок Діккенса турецькою і, можливо, сьогодні почну потроху читати (Діккенс - це те, що цікаве).
Але продовжуватиму слухати перші сторінки повісті, що прочитав, звіряти з текстом, зазубрювати слова по Анкі - це те, що потрібно (але не дуже цікаво).

Вчити мову - це набувати сукупність навиків.
Тому можна порівняти вивчення мови із навчанням грі на музичному інструменті.
Кожен музикант щодня грає гами. Заняття не дуже цікаве, але необхідне.
Дилетант може сказати: Що ти бренькаєш, тринькаєш одне і те ж? Невже це тобі не обридло?
Наприклад, у баяні три ряди кнопок. Отже, існує три позиції гри мажорної, наприклад, гами. Починаючи з кнопки в першому ряду, другому, третьому.
І гра гами має бути доведена до автоматизму. Так само - арпеджіо, ломане арпеджіо. Гра в октаву, гра етюдів акордами тощо.
Тому що ці "цеглинки" потім будуть використовуватися в реальних музичних творах.
В тому ж полонезі Огінського.

Повертаючись до мови. Почувши слово, ми повинні моментально розуміти його значення. Якщо слухаючи щось чи читаючи цікаве, ми моментально впізнаємо "старі" слова, нам легше сприймати весь текст в цілому.

Так само як і музикант, балерина біля станка щодня сто разів повторює одні і ті ж рухи руками, ногами. Дівчинка, яка вважає це нудним і непотрібним, а хоче відразу вмирати лебедем, ніколи не стане балериною.
Так само боксер. Коли подивишся на тренування Кличка, коли він сто разів робить один і той же рух (який-небудь нирок вправо вниз), як він чверть години скаче через мотузочок, то розумієш, що він чемпіон в тому числі і завдяки тому, що йому це не обридає робити щодня годинами.

Тому у жодному випадку не потрібно відмовлятися від менш цікавого. Але потрібного - зазубрювання слів, прослуховування старих простих аудіо.
От коли, слухаючи, задумаєшся про щось інше, а потім переключишся на діалог і моментально з половини фрази розумітимеш, що означають слова, як і у випадку із рідною мовою, от то буде ознакою, що набуті певні навики.

 

В доповнення іллюстрації аналогією необхідності набуття навиків при вивченні мови:

Написано українською, але відразу не второпаєш. Приблизно така структура турецьких речень, і вона звична для турків, навіть малограмотних

Я хочу доповнити свою думку про необхідність постійного тренування ще однією аналогією.
Ті, хто грає на піаніно, знають, що мажорних гамм є рівно 12 штук.
І аплікатур також 12 (якими пальцями куди нажимати), а точніше - 24, бо дві руки.
І гамма до-дієз-мажор для стороннього вуха звучить абсолютно так, як і до-мажор.
І якщо учень навчився грати до-мажор, то щоб навчитися грати до-дієз-мажор, йому ще потрібно довго вправлятися.

От і у вивченні мови подібна ситуація. Завчати, завчати слова, фрази до автоматизму. Багато разів слухати одне і те ж, одне і те ж.

І на те, щоб навчитися сприймати почуте вперше відразу на слух, потрібно багато часу і тренувань, так само як і для того, щоб навчитися грати з листа на піаніно.

Ніхто не каже, що можна навчитися грати на ф-но за півроку, але дуже є багато любителів стверджувати "английский за полгода".

 

Вирішив спробувати нову (для мене) тактику вивчення мови.

Колись Стефен Крашен (ідеолог підходу у вивченні мов "тільки те, що розумієш, можна вивичити") розповідав про свій досвід вивчення зовсім незрозумілої мови - івриту.
Він з дружиною поїхав ще молодим в Ізраїль, там працював у кібуці - рвав груші, а їм викладали іврит. І викладачка давала їм біблійські історії для вивчення. А оскільки Крашен знав усі біблійські історії із англомовної біблії, то йому легко було зрозуміти, про що йдеться в івритомовних варіантах.
Цей досвід, поряд із іншими досвідами, наштовхнув його на цей підхід, який він пропагує.

Так от, повертаючись "до нашого барана"

С французского: Revenons (retournons) a nos moutons.

, я вирішив спочатку прочитати один главу із Діккенса "Повесть о двух городах" російською, а потім уже розбирати турецький текст.
Причому - не навпаки. Оскільки ми, люди, народ ледачий, і мозок буде підсвідомо "не розуміти" турецького тексту, щоб не напружуватися, а примусити мене заглянути, що воно значить, у російський.
Про паралельні тексти (на одній сторінці і іноземний, і свій переклад) попереджував Замяткін. Очі будуть мимоволі зизити туди, де легше

Ну, а слова із прочитаної повісті продовжую "забивати" в голову. Щодня по 15 нових. Забуваються, паразити, за пару днів, але потім легко згадуються. Один раз зранку згадав - і цілий день пам"ятаєш. Аж уже завтра вранці не згадаєш.

 

З Діккенсом "Два міста" турецькою трапився невеликий облом.
Хоча читати я почав книгу із швидкістю, яка набагато вища ніж та, що була кілька місяців тому, коли починав читати Коркую Беклеркен, і вже потирав долоні, але виявилося, що аудіокнига "Два міста" звучить у іншому перекладі. Тобто, диктор читає переклад, зроблений зовсім іншим перекладачем. Текст друкованого варіанту і текст звуку не співпадають.
Зрозуміло, що для мене це зовсім не підходить.

Тому доведеться пошукати і створити комплект "книга - аудіо, що відповідає книзі - переклад на знану мову" іншого твору.

 

От халепа...

 

Та ні.

Адже коли я переклав пару абзаців, а тоді прослухав (а власне книга починалася не з самого початку аудіо, а десь на третій хвилині), почув і зрозумів, що диктор читає прочитане мною, але трохи іншими словами, то це - також позитивний результат.

В тому, що я досяг певного успіху, кожен може переконатися, коли візьме паралельно аудіо і друкований текст і спробує віднайти те місце, що звучить.

У почутому тексті я впізнав, що це - саме те місце, яке я прочитав, впізнав деякі уже відомі мені слова на слух.

От, для прикладу, наскільки відрізняються два переклади на українську моєї улюбленої книги:

— Ви знаєте, нашого Фердінанда вбили, — сказала служниця Швейку, якого в свій час військова лікарська комісія безапеляційно визнала ідіотом, завдяки чому він звільнився з армії і промишляв тепер продажем собак, паскудних, нечистокровних потвор із родовідними свідоцтвами, сфабрикованими його власною рукою. Крім цього фаху, Швейк мав ще й ревматизм і тепер саме натирав собі коліна оподельдоком.

— Та йой, забили нашого Фердинанда, — сказала служниця пану Швейкові, якого в свій час військова лікарська комісія безапеляційно визнала ідіотом, завдяки чому він покинув армію і займався тепер продажем псів, паскудних, нечистокровних потвор із родоводами, сфабрикованими його власною рукою. Крім цього фаху, Швейк мав ще й ревматизм і саме тепер натирав собі коліна оподельдоком.

 

"Орешек знаний твёрд. Но мы не привыкли отступать" (с)
Отже, обламавшись на Чарльзові, розумієте, нашому Діккенсові, я почав шукати інші матеріали.
І знайшов ще дві аудіокниги уже читаного мною Огуза Атая (коротенькі, по півгодини, а текст у пдф-форматі цих оповідань уже давно у мене є).
Але найголовніше те, що я знайшов і якісний звук, і відповідний пдф-текст "Шахової новели" Стефана Цвейга (турецькою, зрозуміло), а також переклад на російську.
Майже 60 сторінок тексту і дві години звуку, такого вистачить для роботи на цілу зиму.

Роботу по зазубрюванню слів з Анкі я, мабуть, дещо обмежу.
Голі слова за два дні забуваються, правда, потім досить легко згадуються і до вечора не забуваються.
Особлива проблема - із співзвучними словами-дієсловами.
aldırmak, alışmak, anmak, artırmak, asılmak, atlamak, ayrılmak, azdırmak, açmak, ağlamak - ну, хоч gewalt! кричи.

Зате слова, що означають предмети: сірник, тінь, хмара, хвиля, сходи, кухня, пляма, вогонь, попіл запам"ятовуються за допомогою Анкі легко.
Тому на майбутнє слова-предмети буду вчити за допомогою Анкі, а дієслова - в фразах.
Побачимо, що з того вийде.
Самі дієслова, особливо такі, як наведено вище, "голими" вчити не варто.
Уявіть собі, що вчимо українську і намагаємося зазубрити, чим слово "покашляти" відрізняється від "покашлювати" (для мене це зараз актуально )

 

Ми на цьому тижні з однією мамочкою з класу (вона викладає методологію в виші для майбутніх вчителів), мізки собі майже не поламали над завданням по укр мові для 6 класу: намагалися сформулювати різницю між словами "білесенький" і "білісінький"
Зате тепер я її точно знаю

 

Білесенька хата. Білісінька, як стіна (зблідла). Хоча формально пояснити не можу.

 

Білесенька - пестлива форма
Білісінька - високий ступінь білого

 

Tamam. Anladım.