Мій досвід у самостійному вивченні англійської мови.

Gboard клавіатура googl назавається

 

Про граматичні терміни у вивченні іноземної мови.
Стів Кауфманн розповідає дуже чітко і дуже цікаво. Виявляється, він лише недавно взнав, що в японській мові існують перехідні і неперехідні дієслова, хоча японська у нього за ступінню володіння на третьому місці (після англійської рідної та французької - вчився у Франції).
І чи то він на цей раз чітко говорить, чи я вже звик до його англійської, але я зрозумів усе, про що мовиться, хоча ще півроку тому мені його мова здавалася нечіткою (на відміну від Ейджея) і важкою для сприйняття на слух.

Слухайте і насолоджуйтесь

View: https://www.youtube.com/watch?v=7gmVKflu7jM

 

Я після цих слів було подумала, що справді, Ви не будете більше протестувати проти існування тих методів, що не хоч і Вам не підходять, зате підходять іншим, а Ви знов за рибу гроші "чому я проти схем"....

Ну й хто застосовує таку схему до багатозначного слова? Треба взяти всі варіанти значень з прикладами, а тоді вже дивитися, до якого варіанту підходить краще конкретне слово. І це не для початкового рівня, а коли ти вже почав інтуїтивно відчувати мову. Загальний принцип вивчення будь-чого: від простого до складного, від загального до конкретного. Чому мови повинні бути вийнятком? І тоді відпадуть питання на кшталт "а в турецькій же не один теперішній час!" Та й в англійській не один, але чомусь ні в кого не виникає сумнівів, з чого починати. Усі підручники побудовані за цим принципом, тож не треба винаходити велосипед, а просто йти за ними. Інша справа, що вони часто бувають нудно написані, але не обов'язково вичитувати їх від а до я, можна просто на них орієнтуватися, вигадуючи собі цікавіші завдання. Але це просто роз'яснення для Вас, якщо Вам дійсно це важко зрозуміти, я, звісно, не наполягаю, щоб Ви саме так і робили, якщо Вам це не до вподоби.

Мова - це взагалі незбагненний феномен. Мови утворюються в людській підсвідомості, ніхто не може передбачити, яким буде кінцевий результат. І що цікаво, в цьому утворенні є якісь закономірності! Ті слова, що називають дію, закінчуються схоже, а частина - однаково, і змінюються вони теж подібним чином, і так щодо будь-яких інших груп слів. От єдине, що можуть люди зробити, це виявити ці закономірності й вивести їх у вигляді правил. Тому, як би не старались філологи, насамперед російські, один з перед другого, хто нудніше ці закономірності опише, саме по собі це дуже цікаво: адже мова - це живий організм, і тут є можливість виявити, як він влаштований. У чоловіків (і в частини жінок) очі горять, як вони розбираються з яким механізмом (відкривають дверцята, заглядають під капот, крутять об'єктив тощо), бо ж цікаво, що там всередині, як саме цей пристрій працює, а тут - живе, незбагненне, і ти можеш зрозуміти, на яких принципах воно влаштоване. От саме це й цікаве, коли дивишся в ті правила, проглядаєш їх навскоси, щоб тільки око вихопило ключові слова, щоб зрозуміти, про що йдеться. І сам вже усвідомлюєш для себе, як ти це розумієш, будуєш з цих знань собі картину уявлення про мову, порівнюєш її з іншими, навіть із рідною, починаєш краще відчувати ментальність мовців, і знову, порівнювати її з іншими. Просто не треба зациклюватися лише на підручниках, що звичайно вчать опанувати тільки письмову мову (хоча зараз з'явилось багато таких, що й дають усну пасивну - розпізнання на слух). Варто розвивати майже одночасно всі 4 рівні: письмову пасивну - розуміти написане, письмову активну - вміти писати, усну пасивну - вміти розчути, і усну активну - вміти сказати. Це я кажу знову ж не для того, щоб Ви взялися робити саме так, а просто пояснюю, в чому сенс вивчення всіх цих схем і правил і чим вони насправді є.

До речі, зараз намагаюся розібрати мову на слух. Більш ніж знайому мову - українську. Скільки не слухала, навіть в уповільненому темпі, %10-20 хоч убий не можу розчути (це вправи для дикції, тож там не знайомі слова, а просто склади). Хоча говорить один з найкращих дикторів в Україні, наче все б мало було бути зрозумілим. Ну куди вже братися за зовсім незнайому мову? Вже краще одразу Наскільки легше розпізнавати, коли вже знаєш слова, і можеш їх упізнати! І це теж дає ефект, то нащо мені з себе знущатися? Кому до смаку, хай собі задовбується вивчає так, але без мене

 

Таких, хто любить заглянути під "капот" мови (жити не можуть, щоб не почитати щось про граматику), згідно з твердженням Стефена Крашена (доктора філології, всесвітньо відомого своєю методикою вивчення мов, хоча він скромно каже, що лише систематизував те, що придумано іншими євреями) - два відсотки. (Я також люблю почитати щось з області мовознавства). Але 98 відсотків людей просто хочуть "їздити" на мові, а не знати, з якого боку розташовано омивний бачок і як розташований двигун - вздовж чи поперек. Стосовно авто цей відосоток, звичайно, більший, особливо на наших теренах, тому що часто доводилося всякі там москвичі ремонтувати за допомогою кувалди і її мами.

Я коли оце писав учора, то не тому що хотів сказати, що ті методи - нікуди не годяться. Люди за радянських часів і не тільки в срср вчили мови, починаючи з граматики, з вправ, з тестів. Але чи багато людей за десять років оволоділи мовою? Тільки ті, які багато читали цією мовою. Конан Дойла, Ремарка, Бальзака. Якби вони не читали художньої літератури іноземною в оригіналі, ніякі знання граматики, ніякі схеми нічого б не дали. І не давали.

Я ходжу по городу, саджу помідори і думаю про цю дискусію. І раптом мені на думку спадає, що схема - це щось чітке.
Як додавати в стовпчик. В математиці дійсно схеми необхідні ("два пишем три в уме"). Але, як я вже навів приклад зі словом "знаходити", застосування схеми - марна трата часу (на мій погляд), тому що ми в схемі не можемо вийти за рамки схеми.
Як тільки ми починаємо використовувати трохи інший відтінок слова, ми ризикуємо припуститися помилки.
Беремо англійське слово to meet. Англієць вчить українську і йому зустрічається значення "зустріти". Я зустрів друга.
Тоді можна по схемі сказати Я зустрів подругу, я зустрів корову, я зустрів зайця.

Але якщо англієць відійде від схеми і подумає, що в українській мові це слово має ще й інше значення, як в англійській,
то по схемі він може сказати (хоче сказати - познайомтеся з моєю дружиною - meet my wife) - зустріньте мою дружину.
І схема дає збій.

Я Вам уже скільки прикладів навів, чому я особисто не хочу використовувати схем, що аж страшно.
Але якщо хтось хоче використовувати схеми - будь ласка.
Але тоді він повинем бути свідомим того, що по схемі замість "познайомтеся з моєю дружиною" може видати "зустріньте мою дружину".
Тоді хай не дивується, коли його запитають "А чому ви самі не хочете її зустріти?"

І до речі, про капоти. Ви, мабуть, знаєте, що аналогії не завжди доречні у якості аргументів.
Саме тому мені не подобається релігія, що там щось намагаються довести, обгрунтувати твердження аналогіями, плєвєлами всякими, верблюдами, що лізуть в вушко голки тощо.

До речі, Ви прослухали сьогоднішній ролик з Кауфманном, де він (людина, що вільно розмовляє японською - японці дивуються) з подивом узнав про існування в японській мові завершеної і незавершеної форми дієслова?

 

Не згодна щодо 2%. Ці Ваші кумири дуже упереджені щодо вивчення мови через осмислення, тож очевидно, що коли вони збирали свою статистику, то подавали такий метод в якнайгіршому світлі, а свій - в якнайкращому. Я в своєму житті зустрічала тільки 2 людини, яким не підходив такий метод. Вони мене питали, як сказати ту чи іншу фразу, і записували це собі, але коли я хотіла пояснити їм загальний принцип, вони дивилися на мене так, наче я їм пропоную цианістий калій і їм соромно мені відмовити. І ці люди дійсно дуже добре запам'ятовували ці фрази й потім їх вільно використовували, я однозначно так не змогла б. Та це й не дивно - якщо природа обділяє людину якоюсь однією якістю, то інша в неї гіпертрофується, щоб компенсувати ту, якої бракує. Але більшість людей мені вдавалося зацікавити, і вони з задоволенням вчилися за підручниками. Та й я знаю багато інших, хто сам зацікавлювався мовами й добре їх вивчав традиційним методом. Але всі ці люди шукали нагоди попрактикуватися, хоч і після того, як вже вивчили. Тобто вони вчили мови не просто так, а щоб потім їх застосовувати, це було їхньою метою.

Наша школа, що совдепівська, що великою мірою сучасна - це біда. В дітей з дитинства мозок налаштований так, що їм цікаво, як що влаштовано, як воно працює, що воно собою являє, чому саме так, а не інакше. А їм, замість того, щоб дати відповіді на їхні питання на доступному для них рівні, починають втюхувати якісь відірвані від життя речі, де до того ж часто використовується термінологія не з рідної мови, тобто не є інтуїтивно зрозумілою і не асоціюється з тими речами, які вона описує. Тому сам метод вивчення чогось (в тому числі мов) через осмислення дітям підходить ідеально, але це має бути цікавим і на рівні їхнього способу мислення.
Щодо вивчення саме мов, я вже казала, біда в тому, що вивчали тільки один рівень - письмовий пасивний, тобто вчили розуміти написане. До письмового активного (скласти зв'язну розповідь) переходили тільки тоді, коли вже добре оволодівали першим, і між ними утворювався великий розрив, тому опанувати цей рівень вже було важко. А усний ігнорувався взагалі, те що учні слухали вчителя з його совдепівською вимовою і говорили так само, не допомагало вивчити реальну мову. Тому так і виходило. Якби вчили все майже одночасно, результати були б значно кращими.

Ну як при вивченні мов схеми можуть бути чимось універсальним? Якщо людина усвідомлює, чим є мова насправді (я про це писала минулого разу), то їй і на думку таке не спаде. Вивчення за схемами - якраз той випадок, коли ти докладаєш 20% зусиль, щоб виконати 80% роботи, а потім 80% зусиль, щоб доробити ще ті 20%. Схеми годяться для початку, коли знайомишся з якимось явищем і щоб за ними швидко вивчити більшість. А потім вже вчаться відхилення та вийнятки, і на це йде значно більше часу.

По-перше, не верблюд, а канат - то неправильний переклад В латинському перекладі цієї помилки немає. А по-друге, Вас тут знову ж підводить той же підхід, що й при оцінці вивчення мов через осмислення. Релігії насправді намагаються пояснити дуже складні речі, які не доступні нашому розуму. Тому ті речі, які там описуються, зводять до зрозумілого для самих себе рівня. І при цьому часто використовують алегорії, не варто сприймати все буквально, як і мовні схеми Без алегорій ті речі осягнути неможливо - ми навіть не можемо зрозуміти, де край світу і що за ним, а що вже говорити про розуміння законів, на яких тримається Всесвіт? Тому алегорії необхідні, інша справа, що комусь інші алегорії можуть здатися більш вдалими. І крім того, якщо Вам їхні пояснення не зрозумілі, що Вам заважає осмислювати всі ці речі по-своєму, на зрозумілому для Вас рівні? Саме осмислювати, а не вигадувати казна-що.

Я не заперечую, що мови можна опанувати й так, бо якщо мені показують реальний приклад, я не маю підстав не вірити цьому. Але, як я вже писала раніше, для цього повинні бути гіперрозвиненими певні якості, а в більшості людей вони в звичайному стані, а в когось саме ці якості можуть бути й недорозвиненими. Саме тому - кожному своє.

 

О!!! І це дуже важливо!

Всі ми не з інкубатора виходимо і не на конвеєрі складаємося.

Якщо одній людині допомогли певні ліки, то іншій при таких же симптомах ці ліки можуть і зашкодити.

Так що, любі мої друзі @Yarka Yata і @medwedo berlogsoni, ви полемізуєте, але мені починає видаватися, що ви потрошки в нерви починаєте впадати від того, що жоден з вас не хоче повністю погоджуватися з іншим.))))

Не нервуйтеся) Ви обоє праві. Кожен має сам вирішити, який метод вивчення мови йому підходить краще. І дуже добре, що людина, яка зацікавиться вивченням мови, зможе прочитати аргументи кожного з вас!!!

Щиро ваш.... З повагою.....

 

І то ше ше ніхто не згадував Саакашвілі

 

Дякую на доброму слові.
Я опробував на собі обидва методи.
В турецькій темі, започаткованій мною, я відразу написав, що прийняв рішення перевірити метод Замяткіна на практиці. І написав, чому вибрав саме турецьку мову.
І метод Замяткіна "на мені" виявився набагато більш ефективним, ніж традиційний метод. Настільки ефективним, що я, спочатку маючи виключно бажання перевірити, чи працює він взагалі, відводячи для себе кілька тижнів, вивчаю турецьку ось уже два роки. І покидати не збираюся. Тому що дуже цікаво. Крім того, є об"єктивний лічильник цього прогресу - прочитані сторінки і кількість заповнених карток Анкі.
В традиційному методі наявність прогресу уловити важко. Ну, прочитав тридцять сторінок підручника, половнину не зрозумів. Потім виникають сумніви - а може, цей підручник не кращий? Може, якби я займався по іншому підручнику, я б за цей час прочитав сорок сторінок і зрозумів би 60 відсотків? Може, на курси варто йти? І так далі.

А коли прочитав одну повість (в оригіналі) і дочитуєш другу, і є бажання прочитати ще роман, а потім - ще, то помічаєш, що то - цікаве заняття, яке не обридає. (Ну, як може освіченій людині набридати читати книги? З зав"язкою, інтригою, кульмінацією і розв"язкою - чим воно все скінчиться).
А читання штучних видуманих діалогів, які буцімто відбуваються в аптеці, магазині чи в аеропорту - набридає.

Шановна @Yarka Yata, можна запитати? А Ви лише в авто капот піднімаєте, чи і задню стінку телевізора, ледве лише його доставлять додому, знімаєте? Адже там, за стінкою, також багато цікавого...

 

Я не маю телевізора й мати не хочу. І авто не маю, хоч це більш-менш корисна штука. І взагалі, я байдужа до техніки, за вийнятком хіба фотоапаратів. Але я знаю жінок, що в захваті, скажімо, від автомобілів, і знають, як там що працює. Одна знайома обожнює розбирати всілякі електроприлади. А чоловіки так взагалі часто люблять позаглядати всередину, особливо чогось незнайомого, й подивитись, як воно влаштоване.
Але це, мабуть, вже не про мови

 

Я от що хочу сказати. Із власного досвіду. Я все своє свідоме життя прагнув вивчати іноземні мови. Про що вже казав. Причиною була (а може й ні) прочитана в третьому класі книга "І один у полі воїн". І вже в третьому класі я хотів починати вчити німецьку. На запитання, зверене до моєї двоюрідної сестри, яка була вже у п"ятому класі, що це за буква - ö, як вона читається, вона відповіла - умлаут.
З цього можна зробити два висновки:
- я нічого не зрозумів із її пояснення, тому вивчення німецької відклалося до мого 5 класу.
- сестра, як я тепер розумію, в 5 класі тоже не розуміла того, про що їй розповідали в школі. Для дітей, не філологів, взагалі не мав звучати філологічний термін умлаут.

(

Яскравий приклад традиційного підходу до навчання мовам, який мені, тоді ще дитині, врізався в пам"ять на все життя.

Можливо, вчителька німецької також не до кінця розуміла значення цього слова, тепер уже не важливо.

Тепер повертаємося до аналізу двох методів вивчення мови: традиційного і по-Замяткіну (інших, можливо піонерів у використанні методу, я просто не згадую - хай не ображаються)
По традиційному методу я намагався вивчити (в хронологічному порядку):
- французьку ( Самоучитель французского языка, Парчевский, Розенблит, Высшая школа, Москва, 1970)
- англійську - вивчив трохи на курсах, потім удосконалив, роблячи переклади технічної літератури з англійської
- румунську ( Taschenbuch Rumaenisch, Erwin Silzer, VEB Verlag, Leipzig, 1975)
- японську ( по перефотографованому мною підручнику, бо дістати щось в книгарнях було зовсім неможливо)
- іспанську - (Самоучитель испанского языка, Гонсалес-Фернандес, Шидловская, Дементьев, Высшая школа, Москва, 1991)

Але жодної з цих мов (за винятком англійської і то не дуже - я не сприймав англійської на слух ну ніяк, лише протягом останніх двох років завдяки ЕйДжею почав розуміти мову у звичному темпі, але ще не з кінофільмів) я так і не осилив.

Через певний час мене просто не тягнуло до читання підручників, угадування, як воно звучить, по картинках з пополам (вертикально ) розрізаною головою - де язик, де губи , всякими там дужками над і під текстом тощо).

І от коли зустрів посилання на Замяткіна, на його метод, я вирішив перевірити його на практиці. Вибрав зовсім незнайому мову для чистоти експрерименту, оскільки я знав сотню-другу фраз французькою, румунською, іспанською та японською.
І за два роки користуючись методом Замяткіна я в турецькій досяг значно більших успіхів, ніж у згаданих вище мовах.
І що головне - не обридає і далі вивчати турецьку.

Тому, я для себе особисто вважаю, що вчити мову традиційними методами дев"ятнадцятого століття, особливо коли поряд немає молодої гувернантки, - марна трата часу.

Зараз, при наявності інтернету, мп3-плейерів, супутникового телебачення ці можливості, що з"явилися останнім часом варто використовувати.

Два роки для звичайної людини як я - термін маловатий, особливо коли вивчаєш таку складну мову, як турецька, тому я думаю опанувати її пристойно за чотири роки.
За чотири роки Кауфманн опанував російську. А російська ближча до англійської, ніж турецька - до української. В усякому випадку, 80 тисяч російських слів можна вивчити за день. Корупція, революція, стагнація, інфляція, радіація і так далі.

Тому я можу порадити тим людям, яким не вдалося вивчити мову традиційним методом, які або покинули самостійне навчання, або покинули ходити на курси, а гроші пропали, спробувати метод Замяткіна.
Можливо, якийсь толк вийде, як у мене.

 

АстанавітЄсь .
Тут ше тільки пана Нотоцо бракує, з катренами

 

Юж тут...

Катрен про метод боротьби з Росією

Пан Медведьо Берлогсоні просвіща Вкраїну,
як їй бути хитро-мудрій у скрутну годину...
Треба німців,українців,ну і ку-клукс-клан
вчить івріту помалейку...хай дуріє Йван!

 

Не переймайтесь, мене надовго не вистачить
Просто дивує, як людина вперто продовжує сидіти в своєму чорно-білому світі, й категорично відмовляється визнавати будь-які інші кольори.

Стук-стук, я ненадовго. І Ви, звичайно ж, штурмували лиш один рівень - письмовий пасивний. Додатково Ви не вчились самому складати тексти, слухати й говорити. Якраз саме про це я й говорю (якщо Ви цього ще не помітили) - лиш підручника мало, треба додатково (і майже одночасно!) опрацьовувати ще ці 3 рівні.

До речі, щодо згаданого Вами підручника з іспанської - його структура дуже подібна до Вашого "геніального" Зам'яткіна - там одразу даються діалоги, а потім тексти (ну й до них вправи). На той час існував кращий підручник, перекладений з польської, що починався практично з нуля й поступово ускладнювався, до того ж з озвученням.

А якщо говорити про сьогодні, то існують значно кращі й сучасніші підручники з озвученням. Сьогодні для тих, хто бажає вивчати мову через осмислення, варто було б почати з якогось з поясненнями на зрозумілій тобі мові, але якщо він тобі чимісь не підходить, щойно навчишся читати, кидати і братися до багаторівневих виданих носіями мови. Там всі пояснення на мові, яку вчиш, чудовий шанс повністю в цю мову зануритись. І звісно, обов'язково вчитися і складати тексти, і говорити. Через певний час паралельно до навчання можна ще й за якусь простеньку книжку взятися для різноманітності і для закріплення вивченого.

Перераховані Вами підручники - це 20 століття, тож до них Вам краще підійшла б полум'яна комсомолка.

Усьо, я йду, стріляйте далі

 

"Схожа свиня на коня, лише шерсть не така" (народна мудрість). Там зовсім нічого немає від Замяткіна. Якщо Ви взагалі читали його книгу.
Замяткін каже починати з прослуховування всліпу протягом днів трьох першого короткого діалогу, потім учитися очима слідкувати за тим, що чуєш, потім -самому вчитися вимовляти почуте у нормальному для носіїв темпі.

Самовчитель іспанської починається з того, куди класти язика і куди тягнути губи.

Цитата:
Буква Ii передаёт звук [и], при его произнесении уголки губ предельно оттянуты в стороны. Например, как в русском слове ива.

Потім - вправи: донде, андо, андандо.
Потім, трохи далі - словесні перепалки: Привет, Педро! - Сам ти Педро.

Восходяще-нісходящі зображення інтонацій.

Нічого й близько в методиці Замяткіна немає
Тридцять коротких аудіо-діалогів майже напам"ять, щоб від зубів відскакувало. (Працювати наполегливо протягом трьох чи трохи більше місяців)
Почитайте хоча б книгу Замяткіна. Вона просто цікаво написана.
Потім - читання з паралельним прослуховуванням оригінальних текстів. Жодного вивчення правил, жодної граматики.

Стосовно чорно-білого підходу.
Я знаю багато підходів, точніше, про багато підходів.
Наприклад, завчати словесні штампи.
Наприклад, виписувати фразу іноземною, далі - цю фразу - рідною, потім з рідної перекладати назад на іноземну, виправляти помилки - потім знову на рідну, потім знову на іноземну.
Підхід - поїхати в Китай і почати говорити китайською з першого ж дня.
і ще декілька підходів. Про них на форумі поліглотів розповідала одна жіночка з Словаччини. Забув, як її звати
Всі методи працюють.
Але мені найбільше підходить метод Замяткіна.

Нічого не силкуватися видавити з себе, жодних вправ, жодних підстановок в схеми. Просто читати художню літературу, заглядаючи в словник, коли щось не зовсім зрозуміле.

Зараз, наприклад, підібрав для себе комплект "Мартін Іден" турецькою, англійською і російською.
І мені з цим матеріалом працювати набагато цікавіше ніж зі схемами, в яких я висловлюватиму презирство до будинків олігархів.

Кричу: Я не проти інших підходів, але я аргументую, що мені не подобаєтся в тому підході, на який Ви посилалися.

 

Так, в них абсолютно різні підходи до вивчення мов, але структура подібна. Той рекомендує починати одразу із фраз, і в тій книзі починають одразу з готових фраз. Потім він переходить до текстів, і там переходять до текстів. Мені більше подобається, коли все розкладають по поличках, а не дають одразу шматок готової мови, коли ти не маєш іще про ту мову уявлення. Так, я чудово пам'ятаю, що Ви притримуєтесь прямо протилежних підходів, але якщо хочете, можете ще раз це повторити

Читала. Шовінізм, плоский гумор, занудство і чорно-біле сприйняття світу. Справляє не найкраще враження.

 

Все сказане має місце, але пропонований ним метод вивчення мови дуже дієвий. В моєму випадку, в усякому разі.
Чайковський, здається, був нетудиорієнтованим, але це - не причина не слухати його музики.

 

У вивченні мови такий підхід не діє. Потрібно багато разів повертатися до вже вивченого і бачити те вже по-новому.
Ви на полицю не покладете багатозначне слово. Слово, що має багато значень і відтінків.
Ви його зустрічаєте знову і знову, в різних значеннях, в різних відтінках і поступово починаєте відчувати його багатогранність.

Те ж слово set ніяк не кладеться на поличку, так щоб його вивчити і знати і більше до нього не повертатися.

Крім того, я, коли перечитую уже пройдене заново, бачу щось нове, якусь нову грань, яку я б нізащо не зміг відчути, коли б у мене не було певного набору знань, отриманих "після".
От де потрібно рухатися по діалектичній спіралі, так це - у вивченні мови.
В математиці - так. Можна вчити лише вперед. Кажу це як математик за професією. У вивченні мови - ні. Тільки по спіралі.

 

Знаєте, чому ми не можемо порозумітися? Бо Ви чуєте не те, що каже Ваш співрозмовник, а самі щось за нього вигадуєте й починаєте гамселити те ногами. Два останні приклади - я говорила про те, що схожі системи, а Ви почали стверджувати, що різні підходи, і зараз, "розкласти по поличках" і "покласти на поличку" - це два різні фразеологізми, що означають різні речі. Розкласти по поличках означає пояснити на елементарному рівні.

Щодо методу спіралі, саме його я мала на увазі, коли казала, що не треба боятися помилятися, бо потім ти все одно ще не раз побачиш такий випадок, і врешті решт запам'ятаєш його правильно.

Тож, як я бачу, ми апріорі не зможемо ніколи з Вами порозумітися, не варто навіть і намагатися. Тому надалі прошу Вас, будь ласка, ігноруйте мої дописи. Я не маю жодного бажання тикати постійно Вас носом в те, що Ви почули зовсім не те, що я казала.
Все, йду, набридло.

 

Катрен про Медведя

Дістав Медведьо туркомовний
від Дівчинки,що також знає все,
про те,Як вчить Вкраїнців мови
і як практично робить Це!