Мій досвід у самостійному вивченні англійської мови.

А памятаєте ту дівчину яка навчала студентів 80 000 англійських слів за урок, типу:
Мастурбація-мастурбейшн
Корупція-корупшн
А радіо так і буде радіо. Ну і звичайно ж окупація-окупейшн
Навіть якби хтось і зміг зазубрити як і коли і на яке саме закінчення треба міняти, уявіть наскільки "по дебільному" буде звучати таким способом вивчена мова

 

medwedo berlogsoni
Що Ви так зневажливо до всіх, чия точка зору не відповідає Вашій? В людей весна і майже літо, а Вас наче до Антарктиди закинули, якийсь ненатурально злий Ви ниньки
Дуже креативна й цікава панянка, я з задоволенням прочитала.
Не всі ж Като Ломб читали, я вперше цю ідею саме тут побачила, й вона мені сподобалась. На додаток до прослуховування осмислити не завадить. Гадаю, що авторка не згадала звук лише тому, що нині це й так само собою зрозуміло, а тут писалось лише про неочевидні речі.
Ну та й як завадить застосувати цей метод і до польської, якщо там немає займенника "я"? Що заважає опустити його чи вжити "пан"?
І завважте, що тут йшлося саме про перші кроки, з якого боку підійти до зовсім незнайомої мови, щоб можна було хоча б перші слова в ній вимовити. А щодо досконалого вивчення то вже зовсім інша розмова.

 

Тут фокус в тому, що якщо ти зрозумієш, як читаються знайомі тобі слова, то й знатимеш, як прочитати подібні слова, яких немає в твоїй рідні мові.

 

Ну і? Ми вище якраз і говорили що наприклад "регулярна армія" по українськи і по англійськи це трішки різні речі, а "регулярна дівчина" то взагалі різне значення.

 

Я не зневажливо. Я - критично. Але якщо хтось почне стверджувати, що Земля - плоска, я почну оспорювати цю думку, що не відповідає моїй (точніше - об"єктивній).

Інколи бувають рекомендації, слідувати яким - просто шкідливо. Вони не ведуть до заявленої мети. Так, наприклад, Стів Кауфманн критикував рубрику газети якоїсь там у Канаді. Рубрика носила назву "слово дня". Тобто, усіляким китайцям-імігрантам пропонувалося щодня вчити одне слово. Ну, і? Із тих 365 слів, які набіжать за рік, гарантовано забудеться третина. Для того, щоб отримати дуже-дуже малий словниковий запас 3000 слів, знадобиться десять років.
Ті, що пропонують вчити по слову на день, також мають свою точку зору, але яка з тієї точки зору користь?

Є хтось, хто може гордо заявити: Я скористався цим методом, і тепер я вільно володію мовою?
Очевидно, що немає. Але є люди, які використали метод ЕйДжея, Кауфманна, Луки Лампарелло, Замяткіна, і тепер вони (сотні тисяч таких людей) володіють мовою (мовами).

Навіщо вчити звуки мови по власних іменах, якщо звуки мови можна вчити по корисних фразах мовної матриці? Заодно і вчитися читати?

Ну, вивчу я, що Іван вірменською буде Оганес, що це мені дасть? Навіщо витрачати час на власні імена, якщо цей час можна витратити на дісно потрібні слова. Коли не було плейерів, тоді дійсно потрібно було хоч якось узнати, як ті дивні букви читаються. А зараз в інтернеті є і текст, і звук і переклад реальних простих фраз. От їх і вчити на першому етапі.

Я останнім часом досить детально ознайомився з добрим десятком підходів у вивченні мов (успішних підходів). Досить різних. Мені найбільше підходить той метод, яким користуюся я зараз. Розрахований на ледачих людей. Нічого не треба думати. Читати і слухати текст, перекладати гуглом

 

Теж мені метод для лінивих . От мій метод справді для лінивих, тільки слухати .

 

Або ще одна шкідлива порада тієї панянки. Не ляжу спати, поки не розкритикую.
Вона радить у четвертому пункті

Як я можу складати речення, якщо я не знаю мови (я її лише вчу)?
Складати речення - це вже output. А я ще навіть читати не вмію на цій мові (input).

Припустимо, я хочу скласти речення "Мені подобається ця книга (або молодиця)".
Що я почну ліпити? Мі лайкс зіс бук (феміна)?
Адже граматика англійської у цьому випадку дуже відмінна від граматики української.
Якби українською говорили "Я вподобую цю книгу (молодицю)", тоді б я ще якось міг зліпити англійське речення, близьке до істини.
На першому і на наступних етапах я можу лише вчити готові фрази. Так як вони звучать у мові, що вивчається.
Інакше вийде якесь, як на ящику, який я колись отримав разом із дитячою каляскою "Не кантовайте".

Категорично не можна придумувати самому речення. Або ж потрібно попрохати носія мови, щоб він підкоректував те, що Ви хочете емоційно сказати.

Дивіться, наприклад, на близькі українську і російську.
У українській мові слова "находити" і "винахід" - однокорінні. А в російській? "Находить" і "изобретение" - різнокорінні.
Таких прикладів тисячі. І тому таку пораду, як у четвертому пункті, може давати лише людина, що ніколи не вчила мов серйозно.
Я, наприклад, і запам"ятав турецьке buluş - изобретение саме тому, що воно - однокорінне із словом bulmak - находить, обнаруживать. І ця однокорінність очевидна в українській мові.

Так що, думаю, мої думки саме обгрунтовано критичні, а не тому, що "не так як у мене"

Мову вчити потрібно так. Читати фрази і запам"ятовувати. Хай не напам"ять, але підмічати, як слова пов"язані.
Українське "напам"ять", до речі - однокорінне зі словом "пам"ять", а російське "наизусть" - зі словом "уста". Ще один приклад розходження.
Наприклад, в російській "выудить информацию", в українській - "вивідати інформацію", в англійській "to fish out the information", в турецькій перекладається як "обшукати чийсь рот".
Які такі там можна придумувати свої речення (емоційні), як воні в одній мові складаються з одних слів, а в іншій - з інших?

Амінь.

 

Я прошу пробачення, я трохи зациклився на роз"ясненнях. Але це важливо зрозуміти тим, хто хоче вивчати мову.
У тих рекомендаціях не йдеться про конкретну мову, отже - рекомендують для вивчення будь-якої.
Але в іншій мові можуть бути граматичні конструкції, які відсутні або, в кращому випадку, дивні для нас, носіїв рідної мови.
Наприклад, беремо просте речення.
"Я рекомендую йому вчити мову".
Підмет - я, присудок - рекомендую, і так далі.
В іншій мові (в тій же турецькій) підметом може бути і я, і він, і мова
Може бути
Він обрекомендований мною вчити мову
Мова йому мною рекомендується вчити .

Ці останні два речення, дикі в українському звучанні, цілком природньо звучать в турецькій.
Оскільки там для кожного слова є дві пасивні граматичні форми - з чим виконується дія, на що направлена дія.
Які можна приблизно перекласти в нашому прикладі: рекомендуватися, обрекомендовуватися
Я обрекомендувався моїм товаришем вивчати англійську.

(Я оббиваю двері дермантином, двері оббиваються дермантином у моєму виконанні, дермантин мною набивається на двері)
Є слова, які просто неможливо перекласти на українську чи російську один в один. Просто пишуть у словнику: пасивна форма дієслова такого-то.
Коли турок захоче вивчити українську, він, виходячи із структури власної мови придумає "емоційне" речення, яке буде звучати дивно, або зовсім незрозуміло в українській мові.
Ще один "емоційний" варіант, зрозумілий, але дикий по суті
Я від мого товариша рекомендований вчення на англійську мову.

Класичне "моя твоя не понімай" - це створення чукчею "емоційного" речення для вивчення російської.
Вони говорять не дієсловами, а дієприслівниками і дієприкметниками. Там це природньо.
Є моє розуміння тебе. - Цілком правильна і, можливо, єдино правильна граматична конструкція народів півночі.

В українській мові до слова думати є два варіанти доповнень:
Я думаю думку
Я думаю про неї.
В турецькій - лише один. Я думаю думку, я думаю її.
Турок емоційно зляпає Я думаю мою кохану дружину завжди.
Так само ми не можемо другу схему підставити в перше речення. Ми ніколи не скажемо Я думаю про думку.

 

Ви - як ті справжні американці.
Коли їм кажуть у школі, що просте слово з двох звуків потрібно писати шістьма буквами though , вони також (чверть населення) переважно лише слухають.
Навіть для англійців та американців англійський правопис - це наполовину китайська грамота.

 

А що, сам не здогадаєтесь? Жартую. Ні, ну справді, для Вас не проблема виявити закономірності в абсолютно незнайомому тексті незнайомої мови й зрозуміти для себе принципи утворення слів, а подивитися в будь-якому підручнику в перших уроках схемку найпростішого речення і скласти за нею кілька однотипних речень - вища математика?

Вибачте, але мені якось облом говорити про такі більш ніж очевидні речі, тому від подальшого обговорення усуваюся. Інше теж не коментую, щоб не переливати з пустого в порожнє, бо воно мені набило оскомину ще в наших попередніх ...еее.. дискусіях, якщо це можна так назвати.

 

Я цілком усвідомлюю шо вчити можна якісніше, мабуть і швидше, і читання і письмо звичайно теж дуже важливе. Можливо колись в майбутньому я таки займусь і цим, але наразі просто немаю сили, після трудового дня вже не до грамотності, а от слухати можу хоч по 10 годин на день.
Доречі з розмови з негритянками можу сказати шо триндіти "ніачом" виходить не погано, на автоматі вискакують фрази почерпнуті з ютуба типи "факін амейзін", "кул", "ю гайс вері фані"(виявляється "гайс" в зверненні до групи жінок цілком прийнятно).

 

схеми не допомагають.
Ці "схемні" речення можуть виявитися зовсім незрозумілими для носія мови. Навіть прості епітети можуть мати не те значення на яке ви сподівались.
Можна скласти щось на зразок "Я недавно прочитав огрядну книгу."
Я ще раз прошу пробачення, але та ж Като Комб (а знала вона 16 мов) категорично не рекомендувала самому придумувати вирази в мові, що вивчається. Бо можна такого напридумувати... Ви слів не знаєте, хочете придумати красиву фразу, шукаєте слова в словнику, потім їх підставлєте в "схемку" і виходить нісенітниця.
Я вже наводив приклад. Турок піде вашою стежкою і створить "українське" "Я обшукав рота привратника і виявився знаючим про номер, де знайшла притулок та блякла смачна дівка". А він хотів сказати "Я випитав у консьєржа, у якому номері поселилася та красива блондинка"
Я не перебільшую.
От подивіться. Стукати - стукнути, охати - охнути, стрибати - стрибнути, лежати - ?, спати - ? . Хоча є кимарити - кимарнути.
Ви, вивчаючи українську, як чужу мову, за схемою створите "Я після обіду трохи спнула".
Бо якщо стрибати - стрибнула, то по схемі спати - спнула. "Ноги налилися чорною водою і я трохи лежнула". (турки кажуть не просто ноги затекли, а ноги налилися чорними водами)

Ще один приклад (я його вже, здається, наводив). У нас кажуть "на мене покладено обов"язки", а турки кажть "мене підсунуто під обов"язки" (розташування буде те ж, тільки формується воно по-різному)

Не годяться схеми!!!

В одній мові може бути лише одне слово, яке в іншій мові перекладається двома або й більше.
Російське тень, в українській має два значення тінь і затінок.
Росіянин створить по схемі "Літак, що пролетів у небі, кинув на мене затінок" і це буде невірно.
Гаразд, англійська мова. Російське слово тень в залежності від використання може бути або shadow, або shade
І якщо Ви "по схемі" замість одного слова вставите інше, вийде або коряво, або незрозуміло.
Крім того, якщо я навіть уже вмію цією схемою користуватися вірно, то мені потрібно не товкти цю одну схему, а засвоювати інші.
Який смисл по схемі замість " На столі лежить червоне яблуко" створювати "На тумбочці лежить жовта груша"?

По схемі німці завжди казали "Я вчусь на університеті". Але ж вчаться "в університеті" але "на факультеті". І таких підводних "окатишів" (булижників, каменів) повно в кожній мові. М
Ми не знатимемо, чи правильно складене речення "по схемі", поки його не перевірить носій мови.
Бо ви отримаєте якусь "обручку з каменюками". (звідки іноземцю знати, коли використовється слово "камені", а коли "каміння"?) Зате якщо Ви вже зустріли в чужій мові стале словосполучення Обручки виготовляють зі срібла, платини, золота, прикрашають коштовними і напівкоштовними каменями можете сміливо завчати

 

Обожежмій! Як Вам ще не заманулось почати вивчення мови з умовного способу та фразеологізмів? Ну ясно ж, що починається з простих речень, теперішнього часу і правильних дуже часто вживаних дієслів. І список цих дієслів звичайно міститься в кінці кожного уроку. Крім того, коли вчиш мову, як іноземну, існують таблиці всіх дієслів, що відхиляються, і неправильних. Я сама так учила всі мови, і це годиться навіть для грецької з її аорістом, де немає чітких правил у виборі правильного закінчення, і відмінюваними дієсловами. По-перше, дуже швидко схоплюєш закономірності й у 95% розумієш, як має бути правильно. По-друге, не варто боятися помилятися! Я пам'ятаю, записувала в зошиті вправи з іспанської, звіряла їх з відповідями в підручнику й виправляла червоною пастою. Потім через певний час (може з півроку) поверталася й дивилася, і мені навіть смішно було, як я могла робити такі помилки? Я ні в якому разі не привчалася до неправильного варіанту, бо потім такі ж випадки траплялись ще і ще, і в голові відкладався правильний варіант. Крім того, помилки я робила переважно тому, що ще не могла освоїти закономірність. Коли вона засвоювалась, помилки зникали.
Дещо з описаного в тій статті я прочитала вперше, але переважну більшість випробувала на собі (може, трішки в іншому варіанті, ніж там описується), воно все чудово працює! Якщо Вам щось не підходить, це не означає, що воно не підходить більш нікому.

Me dice que soy un ciego, lo que veo (Він каже мені, що я сліпий, коли я це бачу)

 

Мені не підходить. Схемами не користуюся, бо вони часто дають збій.
Я відразу намагаюсь вчити живу справжню, а не придуману мною фразу. Жива фраза запам"ятовується краще, емоційно.
От, для прикладу. Вираз "бросается в глаза" = "кидається у вічі". Турецькою використовують у цьому випадку не слово atmak - кидатися, а слово batmak - занурюватися, заходити (про сонце).
Я читаю фразу (грають люди в шахи): його широкі плечі кидалися мені у вічі і трохи заважали мені думати (це - по пам"яті), в оригіналі (не полінуюся, знайду) :

, або, в російському перекладі:

В турецькому варіанті цей момент описується приблизно так, як я написав.
Так от, коли я переклав цю фразу, я легко запам"ятав півдюжини слів:
широкий, плечі, бити (лупити), на жаль, занурюватися, під час і так далі

І головне, я вивчив вираз "кидалося у вічі" - göze batıyordu.
Крім того, тут є ще один вираз, який запам"ятався Göze çarpan - те що било по очах (кидалося в очі).

Я, відповідно до рекомендацій корифеїв, не товчуся на учбових простих текстах (штампах, схемах), а максимально швидко переходжу до реальної, живої мови (на жаль, я цього не зробив відразу, коли почав учити турецьку, потрібно було через 3-4 місяці після матриці переходити до читання з аудіо).
Я займаюся цікавою справою - читаю в оригіналі цікаву повість. Хай повільно, але я засвоюю справжню, а не придуману мною мову. Кауфманн взагалі ніколи не намагається говорити чи писати щось від себе, допоки не набере запас у 3000 слів. Тільки пасивне читання і прослуховування цікавого.

Ще один момент. Я, допустимо, по схемі створив речення. Але я не знаю, як правильно ставити наголоси на словах, які звуки, можливо, не вимовляти, хоча вони написані. Я повинен вирішувати ті задачі, які я на даному етапі вирішити ще не в змозі
Узяти для прикладу китайську (яку я поки що не вчу) - там, я читав, тональність наступного слова інколи залежить від тонів попереднього. Я вставляю в схему слово, а як його вірно вимовляти - не знаю.
Я ж хочу не лише читати мовою, що вивчаю, а й більш-менш правильно розмовляти, чи не так?

От Ви, наприклад, вивчили по тій методі дві мови.
Але більшість людей просто покидає вчити мову, бо обридає товктися на учбових текстах, прикладах, підручниках.
А читати щось цікаве - ніколи не обридне. Бо воно цікаве. На першому місці - задоволення власної цікавості, а вивчення мови вже як побічний результат задоволення власної цікавості.
Головне - знайти цікаву і посильну книгу на мові, що вивчається. Стефен Крашен "помішаний" на Зоряних війнах, тому він вивчив іспанську, читаючи Зоряні війни іспанською.
Комусь, можливо, подобається Гаррі Поттер. Бери Гаррі Поттера на цільовій мові і читай. Чи детективи Агати Крісті китайською, чи Марка Твена - арабською. Після початкового нудного курсу напрацювання матриці. (Про що, до речі, і написав @Top Dog створюючи цю тему.)

 

Ще раз про схеми.
Припустимо, Ви - китаєць, що вивчає українську.
Є речення-схема: "чотири палки ковбаси". У китайців кожен числівник, що відноситься до предметів, має означальне слово - палка, лист, одним словом, на що ті предмети схожі. Олівці китайською також будуть "чотири палки олівця"
Китаєць хоче по схемі створити вираз із словами "морква" або "огірок". Тоді він, природньо для його розуміння ,створює по схемі "чотири палки моркви", "чотири палки огірка". Але це ще не все. Якщо йому по схемі захочеться замість слова "чотири" використати слово "шість", він згенерує "шість палки моркви", "шість палки огірка"
Йому в голову на його первоначальному етапі не може прийти, що в тій українській мові означальні слова "кругляшка, лист, палиця" не завжди використовуються. Чотири буханки хліба - так, але чотири буханки булки - ні.
А, за образним висловом Кауфманна, якби хтось йому на першому етапі сказав, що чотири олівці, але п"ять олівців, а двадцять один олівець, він би подумав, що над ним знущаються.

Я все (як китаєць) зробив вірно. Знайшов, що родовий відмінок від морква буде моркви, від огірок - огірка, але я просто не знав, що слово "палка" використовується не завжди.
Добре, я взнав, що треба казати чотири морквини. Але тоді я по схемі створюю чотири огірчини, чотири редисчини, чотири кавунини і так далі.

Я, мені здається, проілюстрував досить переконливо, хоча, можливо, і не найкращих прикладах, чому не можна використовувати схеми.
Ми для створення нових виразів по схемі повинні знати, які суфікси до яких коренів чіпляються, який граматичний рід, як утворюється (і чи існує) та чи інша форма дієслова і так далі.
Схеми на початкових етапах не годяться.
В англійській мові, коли по схемі із "a beautiful girl" утворите "a beautiful man", Вас можуть не зрозуміти...

В основі будь-якої схеми лежить логіка, а в живій мові логіки дуже часто немає.
Приклад "чотири предмети", але "п'ять предметів" - яскраве тому підтвердження. Що таке трапилось, чому такий перехід відбувся саме після кількості чотири, а не три, чи сім?
Є мови, де схеми підходять більше, а де - менше. Але гарантії, що схема спрацює - немає.
Чому в російській є лоб - прыщ на лбу, але немає нос - прыщ на нсу? Схема є, а логіки немає.

 

В турецькій мові з теперішнім часом не все так просто. Їх існує кілька
НАСТОЯЩЕЕ ВРЕМЯ –YOR
А минулий час - то взагалі капець. Коли ти точно знаєш, бо чув чи бачив на власні очі - то одна форма, а коли не був свідком тієї події (хтось сказав, прочитав у газеті, почув по радіо чи по телевізору) то інша форма.
Там ще в "схему" потрібно знати, які суфікси вставляти чи не вставляти, які букви використовувати, які - міняти
даю офф з посилання, що вище:

Внимание!
Если основа глагола заканчивается на согласный, то между нею и аффиксом настоящего времени – yor возникает узкий гласный (ı i u ü), вид которого определяется качеством последнего гласного основы (по закону гармонии).

Примечание:
глаголы gitmek и etmek — меняют глухой t основы на звонкий d, если аффикс, следующий за основой,
начинается с гласного звука, например: git + iyor = gidiyor — он идет (уходит).

Смотрите:
yapmak – делать. Беру основу yap. Она заканчивается на согласный, значит перед -yor должна стоять одна из гласных ı i u ü. Смотрим на последнюю (и в нашем случае единственную) гласную основы. Это гласная а, после которой по закону гармонии гласных должна идти гласная ı. Значит, к основе я прибавляю гласную ı и аффикс -yor

Итак:

yapmak - Ben yap+ı+yor+um - я делаю

bilmek - Sen bil+i+yor+sun – ты знаешь

gülmek - O gül+ü+yor – он смеется

konuşmak - Biz konuş+u+yor+uz - мы разговариваем

görmek - Siz gör+ü+yor+sunuz – вы видите

Внимание еще раз!

При присоединении аффикса – yor к основам, оканчивающимся на широкие гласные a или е, последние переходят соответственно в узкие ı или i или в губные u илиü (если в предыдущем слоге есть губные гласные):

başlamak - Ben başlıyorum – я начинаю

demek - Sen diyorsun – ты говоришь

oynamak - O oynuyor - он играет

söylemek - Biz söylüyoruz - мы говорим


Запомните еще, что личные аффиксы сказуемости уже показывают, кто совершает действие. Поэтому в предложении личные местоимения часто опускаются: Ben her sabah kahvaltı yapıyorum = Her sabah kahvaltı yapıyorum= Каждое утро (я) завтракаю.

И еще один раз внимание!

В третьем лиц множественном числе, если действие совершается неодушевленным предметом, аффикс lar/ler в глаголе опускается. Если действие осуществляется одушевленным предметом, то возможны два варианта – с и без аффикса:

Yolcular durakta bekliyor(lar) – путешественники ждут на остановке

Otobüsler durakta bekliyor – автобусы ждут на остановке

При прибавлении аффикса –yor к словам с основой слова git, et, tat буква t переходит в d. Например: gitmek à gidiyorum

Ви пропонуєте брати основу дієслова, а потім аналізувати, що за тією основою (і чи взагалі) тулити? Красно дякую. Але це - не оволодіння мовою, а отримання і практична робота по закріпленню знань про мову.

Я краще буду готові штампи вчити. Які вірно складені носієм мови.
önceden tahmin edemeyeceğim bir şey oldu - трапилося те, чого я (до цього) не очікував.
А не жовтий груша стоїть на тумбочкі.

 

medwedo berlogsoni:
Ви описали, як це сприймаєте Ви. Чудово, Ваше сприйняття теж має право на існування, хоча комусь може і здатися дивним, що Вам легко розібратися зі складними насправді речами, а в простих елементарних Ви блукаєте, як в трьох соснах. Але це нормально, кожен має свої особливості. Але не тільки Ви маєте право сприймати мови і взагалі цей світ по-своєму, на це має право кожна людина. Кожен має право бути зовсім не таким, як Ви, мати спосіб мислення, який дуже відрізняється від Вашого. І це теж нормально. А ненормально - накидатися на кожного не такого і всовувати кожного у своє прокрустове ложе, підганяючи увесь світ під свої стандарти.

 

@Yarka Yata, я в селі з дуже слабким інтернетом, тому відповім коротко:
кожен може вчити мову, як йому заманеться, або зовсім не вчити.

Я лише висловлюю свою думку на інший підхід, щоб третя людина могла врахувати всі pro та contra того підходу.

Для себе я відкрив (узнав), що значно цікавіше читати щось захоплююче, хоча і дуже повільно, ніж створювати надумані фрази, можливо, невірні з точки зору граматики, а потім їх завчати, чи виправляти, чи забувати.
Я також не хочу уявляти себе продавцем чи клієнтом перукарні чи лікарем, чи людиною, що заблукала в місті і розпитує, як пройти в бібліотеку і скільки градусів нижче нуля зараз. (Ы).
Читаю Шахову новелу і насолоджуюсь. Потім (уже потроху почав) почну читати якийсь роман "Батько та байстрюк". Можливо, виявиться цікавим, можливо, не дуже, але є текст і звук.
Прочитаю Стендаля турецькою (скачав), Джека Лондона (скачав).
А вивчення мови буде йти само по собі.
Те ж саме стосуватиметься і інших мов. Підхід, викладений ініціатором теми з посиланням на Зам"яткіна, мені припав до душі.

 

Ще одне "проти" схем.
Приклад з англійської
Припустимо, ми вчимо слово set.
Зустріли його в значенні chess set і починаємо по схемі
card set, tool set, domino set і так далі. (по цій схемі можна створювати лише вирази у розумінні - набір) Але ж у цього слова набагато більше відтінків, інколи зовсім не очікуваних. Адже існує ще, наприклад, і TV set - телевізор. Що жодним чином не підпадає під цю схему.
Якщо ж я буду побільше читати, то відчую більше відтінків слова, і в голові сама по собі складеться картина вживання цього слова.

Приклад з турецької. Слово bulmak - знаходити.
По схемі я можу створити лише: Я знайшов гриб, знайшов ягоду, знайшов книжку, знайшов дорогу (хоча я не впевнений, може там щось на кшталт вибрався на дорогу), знайшов тлусту молодицю і т.п.
Але в словнику дається півтора десятка значень слова.
Наприклад, опинитися - Я опинився в лісі.
Ще кілька прикладів: відкрити, вдарити, лупнути, спроектувати, винайти, зустріти, отримати, дістати).
Коли я другий раз зустрічаю це слово в контексті як "опинитися", я відразу відмічаю про себе, що я опинився в лісі - я знайшовся в лісі, це викликає певні емоції, і слово запам"ятовується більш образно.
Ніж якби я придумав: Я знайшов білого гриба, я знайшов червоне яблуко, я знайшов стиглу грушу.
А fırsat bulmak - скористатися нагодою (знайти можливість) взагалі чудовий вираз. Можна і треба запам"ятати як штамп.
Краще подивитися десяток відтінків слова в словнику, чим запихати в схему, де лише одне значення даного слов

 

Розбавлю теорію практикою.
Коротше в вчора на фейсбуковИ в сокальській групі дописав чувак з Канади, сам, точніше його дід родом з Сокальщини. Я з ним познайомився, і сьогодні спілкувались в меседжері, текстово.
Треба зказати шо писати я не мастак, тому користувався голосовим вводом в перекладачі, копіював, вставляв...короче срака.
Але поцікпвився і за 5 хв знайшов клавіатуру з голосовим вводом, працює просто чудово, навіть не тільки слова вводить а і вигуки типу ов є...ха ітп.
Коротше дуже рекомендує тим хто знає що писати, а не знає як. Можна коментувати відео, пости в фейсі, навіть мабуть писати невеликі листи чи статті.