Мій досвід у самостійному вивченні англійської мови.

Ну слухання ж ніхто не відміняє, крім того я ж кажу що обов'язково потрібно керегувати і виправляти всі свої "ізмишленія". Але така проста вправа (ну як і спроба поговорити на прості теми) моментально показує що ти поняття не маєш як сказати елементарні речі, які і трьох-річна дитина знає (вилити воду, перевзутися, почухати за вухом, набрати в чайник води)

 

доречі, з непривички то дуже втомлює...

 

Для ділового листа буде виглядати дивним , а для літературного твору ще як пройде.
Думаючи по-руски так Набоков написав свою "Лоліту". Твір в оригіналі був написаний по-англійськи , а потім вже був перекладений.
Є в списку під #4 найкращих творів 20 століття по версії The Modern Library.

 

А то...
Я пам"ятаю, коли призвали в армію, і доводилося цілий день патякати російською, то аж щелепи боліли, повен рот слини, і взагалі хотілося мовчати. Це при тому, що російську я знав досконало, і то, виявляється, чужа послідовність фонем втомлює. Це я я кажу без усякої політики - просто те відчуття врізалось в пам"ять на все життя.

 

Для простих тем, коли край треба, щоб Вас зрозуміли, думаю, словниковий запас достатній. Можна сказати тими словами, що знаєте, без всяких суто англійських ідіом.
Пам"ятаю, як в армії розмовляв з одним азербайджанцем.
Він говорив: У нас дома есть такой балшой жолтый муха делает такой сладкий как сахар. Понюхал - нармално воняет!
Я, наприклад, зрозумів, що він хотів сказати.

Я не кажу, що потрібно зупинятися. Можна собі назаписувати протягом дня, або наговорити в диктофон українських слів, які не знаєте, як сказати англійською. А потім ввечері знайти переклад. Обов"язково подивитися приклади вжитку цих слів в англійських реченнях. Потім запам"ятати ці речення.

 

Ви ще випустили один важливий елемент повсякденності. Це туалет.
Bathroom/ toilet - це коли в квартирі , або в домі з водою і зручностями.
Washroom/restroom це публічний в ресторані /на вокзалі
А за хатою в кінці города це буде -outhouse.

 

Сьогодні зранку в моєму тренуванні сприйняття англійської на слух відбувся якісний стрибок.
Я вже близько року слухаю ESL-подкасти, згадував їх тут неодноразово, саме тіло кожного подкасту я чую і розумію непогано, але ввідне слово наговорювач мовить скороговіркою, і я довго (сотні прослуховувань) не міг розібрати, що він там в одному місці каже. Мені вчувалося, що він каже, начебто, as I said, чи as I've said. Як казала моя покійна бабуся - глухе як не дочує, то щось видумає.
Але, щось не в"язалося, сумніви залишалися.
І от сьогодні чітко почув, що він сказав episode. Ритмічна розмірність відповідає моїм видумкам.
І вже дивно, як я раніше не міг розібрати на слух таке просте і давно знайоме слово.

Рік слухати подкасти, щоб розібрати одне слово... Однако!(с)

Але я задоволений.

 

Деякі теми у ЕйДжея не дуже цікаві, тому я їм приділяю менше уваги. Два-три дні і досить, бо слухати не дуже вдалу (на мою думку) тему не цікаво. Але мені сподобалась тема, де якийсь Аллен на мотоциклі і Том Круз на Ферарі вирішили рванути наввипередки на світлофорі. Потім поліція оприходувала Тома Круза. Цікава і смішна тема з непоганими виразами.
Наприклад сподобалося в Міністорі:
What did Allen take off on? Зразу і не допетраєш.

Спойлер: переклад

На чому рванув Аллен?

Я по ходу глянув гуглом про Тома Круза. Виявляється, фрукт ще той. Віддав секті, до якої належить, всі гроші, а дітям, очевидно, залишить дулю з маком.

Актер Том Круз решительно изъявил желание переехать в британское поместье, где жил основатель церкви саентологов, писатель-фантаст Лафайет Рональд Хаббард и где теперь расположена штаб-квартира движения, сообщаетРИА Новости со ссылкой на газету Daily Mail.

"Охмурили Козлевича".

 

Записав на слух урок про перегони, викладений в present perfect.
Цікаво, як його сприймають люди, для яких англійська є рідною? Мається на увазі сам граматичний підіхід.

 

Ну що ж....два тижні в нас "спікін клабу" не було, а вчора сьогодні і завтра в нас заняття...Вчора був тільки я, сьогодні можна сказати теж, народ картоплю садить , нарешті троха сі наговорив, але тепер переживаю чи той спікін клаб на тому не накриється
Не розумію, народ залюбки платить за курси всяким шарлатанам, а поговорити з живою американкою нема кому

 

Я після того, як півтора місяці тому скачав уроки ЕйДжея, і вони мені сподобалися, рекомендував їх кільком своїм знайомим, що раніше висловлювали бажання зайнятися англійською. І навіть передав зіп-файл з уроками. На даний час майже всі вони "збираються" почати серйозно займатися, бо немає коли. Навіть заради цікавості не витягли з упакованого файлу пару перших уроків, щоб узнати, що то воно є.

Тільки мій старший син казав, що дійшов до 4-ї теми Changed (про бабу, яка жаліється на свого діда, що після лікування від раку та діабету не хоче її більше обнімати).
Правда, я не знаю, наскільки син глибоко вникає в теми і чи проговорює вголос (yells!) відповіді, як то рекомендує ЕйДжей.
Для всіх інших, як казав Замяткін, проблеми розширення Всесвіту важливіші від вивчення англійської.
Ви там качніть той текст, що я вчора набрав і підсуньте баришні, нехай оцінить його природність чи штучність. Думаю, і Вам буде цікаво те взнати.

 

Може якось при нагоді )

 

З здивуванням зрозумів що аглійські матюки значно брутальніші і богохульніші від наших, а знаменитий "русскій мат" протів англійського то "дєтскій лєпєт"
Здивований.

 

Всім доброго дня. Був приємно вражений, знайшовши цю тему на форумі, позаяк неодноразово намагався самотужки осилити англійську. Завчував слова, переглядав розмаїті методики, результат не надто втішний))) Зі всіх переглянутих матеріалів мені найбільш доступним видався курс "Поліглот", за методом Петрова, але змушений погодитися з багатьма дописувачами, котрі стверджують, що найкраще мова засвоюється при спілкуванні з її безпосередніми носіями. Останнім часом думаю, чи не записатися на курс з живим спілкуванням. Чи будуть в когось думки з цього приводу?

 

Думка шо то є спам , але курси цікаві (на перший погляд), і не дорогі (якщо в рекламі правду пишуть) я б пішов. Але думаю на такі курси є сенс йти коли вже є певний рівень знання мови, хоча б сек так розуміти на слух, бо початківцеві це нічого не дасть

 

Розкажу про власний досвід зайняття на двотижневих розмовних курсах.
Мій розмовний рівень визначили на два рівні нижчим за письмовий. Якщо письмовий - В2, то розмовний - А2. Нас було чоловік 12 в групі. Займалися десь 1,5 години. Десь половину цього часу говорила викладачка, пояснювала нам різні нюанси англійських слів англ. мовою, половину часу - ми. Також десь половину вправ ми робили з нею - тобто вона питала, ми по черзі відповідали, половину - ми між собою. Нам давали тему, ми ділились на пари, і кожна пара між собою на цю тему говорила.
Результат - повний нуль, і відчуття дарма витрачених грошей і часу. Займаючись щодня за підручником самотужки, я просувалась у вивченні англійської значно далі.

Крім того, я мала ще один експеримент: займалася раз на тиждень з викладачкою. Я її просила говорити зі мною лиш англійською, і навіть правила пояснювати англ. мовою. Прозаймалась місяць, побачила, що толку мало - до наступного заняття за цей тиждень від англійської відвикаєш, і до неї треба призвичаюватись знову. Мені й сама викладачка сказала, якщо я хочу підтягнути розмовну мову, то мені варто займатися не менше 2 разів на тиждень, а ще краще - тричі.

Для себе я зробила висновок, що тренуватися в розмовній мові є сенс, якщо:
- ти йдеш у групу того ж рівня, яку ти маєш у письмовій англійській. Тоді ти просто все з пасиву перетягнеш в актив. Займатися на нижчому рівні - даремна трата часу.
- або це індивідуальні заняття сам-на-сам тричі на тиждень, або щоденні у маленьких групах, не більше 5 чоловік. При цьому ви маєте спілкуватись з викладачем, а не самі між собою. І заняття має тривати не менше 2 годин.

 

Не зовсім й спам, але хотілося почути думку більш досвідчених колег)))

 

Смішна Ваша викладачка. На самому початку теми ініціатор теми виклав у форматі pdf книжку Замяткіна. Дуже цікава книжка. Прочитав із задоволенням і періодично "перелистую", коли треба щось поновити в пам"яті стосовно методик. Так от Замяткін каже, що потрібно займатись щодня не менше трьох годин (більше - краще) протягом року. На вихідних - 5 годин інтенсивних занять. А все інше - профанація.
Перечитайте книгу, кому цікаво дійсно вивчати мову, а не робити вигляд, що вивчаєте.
Півгодини занять - це лише розігрів артикуляційного апарату: язика, губ, горла, щік.
Без інтенсивного вголос промовляння тексту на іноземній мові, що вивчається, ніколи не прийде здатність сприймати оригінальну мову на слух.
Одним словом, я зі всією його методикою погоджуюся. У ЕйДжея приблизно такий же підхід. Yell the answers!

Двічі на тиждень - це смішно. Замяткін образно порівнює це з кип"ятінням води. Гріємо до 40 градусів - на сьогодні досить. Через три дні продовжу доводити до кипіння. За три дні вода знову охолодає до кімнатної температури. Знову гріємо до сорока.
Я не прихильник доведення методом аналогій (як оце зараз я приводжу аналогію). Але для ілюстрації така аналогія годиться.

Ще раз - протягом року не менше трьох годин щоденно. Можна - три рази по годині протягом дня. І щоденно. І інтенсивно. Зосередившись саме на занятті. В голові повинні вертітися штампи мовою, що вивчається.
Не буду переказувати тієї чудової книги своїми словами. Кожен може скачати її з першої чи другої сторінки даної теми.

 

Якщо займатися самотужки - може й так. Але якщо з викладачем, та ще й на занятті звучить лиш англійська, і для пояснень і зауважень також, і ви розмовляєте лиш удвох, не відволікаючись на інших, то не обов'язково займатися щодня. Тричі на тиждень напевно можна, двічі - можливо.

 

@Yarka Yata, не буду сперечатися. Якщо хтось скаже, що він займався мовою двічі на тиждень і досконало оволодів нею, його можна лише привітати.
У мене нема грошей, щоб викидати їх на індивідувальні заняття, немає можливості безкоштовних занять із носієм мови. Та можливо, якби й був такий носій, навряд чи йому було цікаво спілкуватися зі мною без кінця, шліфуючи мою мову. Подумайте, чи хотілося б Вам втокмачувати комусь українську, поправляючи його без кінця у вимові, у вживанні завершеної чи незавершеної форми дієслів (перестать сказати!), відмінків та прийменників (треба казати не "Я пішов на магазин", а "Я пішов у магазин", і краще не казати "Я пішов в магазин", і чому казати "Я пішов до магазину" і чому не можна казати "Я пішов у магазину"). І поправляти, поправляти без кінця. А він ще й не запам"ятовує, хоча уже десять раз йому казали, що не треба казати "один з половиною", а казати "півтора". І "півтора буханця хліба", але "півтори буханки хліба". І так далі, і так далі.
Я б такою справою не займався безкоштовно. А за гроші - займався, допоки вистарчило б нервів.

А от самотужки займатися - чудова справа. Займаєшся, скільки хочеш, і коли хочеш. Проснувся о п"ятій - включив плейер і слухаєш тему, яку хочеш, повторюючи пошепки.
Якщо помиляєшся, путаючи, on і at, можна десять разів повторити фразу. He was at a stop-light on Van Ness street.
З"явилось півгодинки вільної (ідеш куди-небудь) - плейєр на вуха і повторюй (тихо сам с собою). Не треба репетитора за собою в поліклініку чи на базар тягнути.
Учитись потрібно самому. Самому себе навчити. Huligan тому яскравий приклад.