Мій досвід у самостійному вивченні англійської мови.

Не наполягаю. В мене, мабуть, старорежимний підхід. Під час історичного матеріалізму, коли ще не було жодних інтернетів, мабуть, "загугульним" методом тільки і можна було приблизно орієнтуватися, як вимовляється слово. (Казали: пишеться Манчестер, а читається Ліверпуль ).
Тому я за звичкою трифтонги вимовляю не як один звук, а як три. (Our - а-у-э - втулив роcійську букву, щоб було зрозуміліше, що маю на увазі)

 

А от це вже справді цікаво, виявляється "а" і "е" це зовсім різні звуки наприклад в словах "egg" і аpple. До цього часу я їх явно не розрізняв.


View: http://youtu.be/kC7RkV8TrL8

 

Блін, я їх і досі не розрізняю , хватить з мене на сьогодні англійської, вже голова болить....піду мабуть дивитись польський серіал для релаксу

 

В першому випадку це довге і, другому коротке и. Дуже просто.

Тут вже складніше для українського вуха. Два різних е. Потрібно завчити і нема на це ради.

В анґлійській звука х нема. Позначається як КН і вимовляється як к. Фонетично анґлійське г є еквівалентом г вульгарної латини яке поширене серед низки народів. (італійці, французи, анґлійці, інші.) І воно дещо м’якше від латинського г. Українське г еквівалентне латинському (фонетично позначається тим же знаком.) Але це тим не менш звук г а не х. Тільки безграмотні росіяни опісля більшовицького перевороту почали його перекладати як х. Зрештою г у них немає. А українці їм вторять через колоніальну свідомість яка сліпо мавпує свою колишню метрополію. Хоча наука ніколи цих проблем немала.

 

Не знаю, чи Ви прослуховували той ролик, на який я посилаюсь. Той бородатий промовляє звук in question окремо, і мені, наприклад, вчувається, що той звук - найближче до українського Х, хоча і не сам Х. У всякому випадку, той звук не дзвінкий, як український Г.
Це я кажу без всякого комуністичного підтексту.
З німецькою в даному випадку питань не виникає. Hans - це саме Ганс, а не Ханс і не Ґанс.
зі. "Добраніч" і моє. Послухаю, ще зрозумілими мовами, що в світі діється.
А то скоро прийде донор і все опошлить. Розшаркуюсь зі всіма, перебуваючи у добому гуморі, чого і всім бажаю.

 

Це одне і теж іноземне слово для обох мов. Тільки вимовляється інакше. Сурджері. Surgery (from the Greek: χειρουργική cheirourgikē (composed of χείρ, "hand", and ἔργον, "work"), via Latin: chirurgiae, meaning "hand work"). Більшість слів в европейських мовах це спотворені грека та латина. Тому не так аж складно їх вивчити. Щоправда ці слова часто мають багато значень і в різних варварських мовах одні значення переважають інші. Наприклад раса часто сприймається як раси людей. Але цілком правильно його вживати як тип. Тобто раси риб ітд.

 

Буржуа це французьке слово і вимова французька. В анґлійській часто вживаються французькі фрази із французькою вимовою які відповідно не підлягають правилам анґлійської. Тому якщо добре не знати французьку краще звертатись до словників які тепер мають звукову підтримку. Також звертаюсь до них коли в чомусь невпевнений.

 

Я знаю, що таке буржуа і буржуазія. Привела перший приклад, що підвернувся під руку на ютубі. Хоча знайомі слова звучать по різному і в нас, і них. Коли я кажу, що "передають шторм по телебаченню", то мої хлопці сміються і відразу мене виправляють, що то має бути "сторм", а "шторм" дуже смішно для них.

 

Там досить чітко вимовляється гет. В них проблема вимовляти г окремо. Тому і є ейч.
Але в словах це завжди г.

Той звук є г вульґарної латині а не латині як українське г. Дещо глухіший звук тим не менше це не х. Почитайте наукову літературу на цю тему якщо цікаво. Про вплив вульґарної латині яка виникла в пізній римській імперії на формування мов колонізованих варварських племен. Фонетично вульґарне г позначається іншим знаком чим латинське г і є дещо м’якшим і глухішим.

Ось в голландській там окрім г є х. Але не українське або німецьке х а арабське. ххх. Ван Ґоххх. В іспанців х подібне. Нагадує харкання верблюда.

 

Ось три випадкових слова зі звуком г. Що Вам в них вчувається?

hardy

inheritance

adhesive

 

Хай буде г. Тим більше, що в словах h таки і звучить, здається, ближче до г .
В українській мові звуки, що вимовляються поряд з певним звуком, також впливають на той звук.
Порівняйте звучання л в словах лис і ліс. Язик у роті зовсім по-іншому лягає при вимовлянні цих слів.
При набутті розмовної практики органи самі пристосуються до правильного вимовляння (наскільки це можливо у відповідному віці). З часом the перестає звучати як зе, також правильніше вимовляється, наприклад, white, а search перестає звучати, як сьорч

 

Як американці міст чистили . Там і наша дівчинка "вливалась в місцеву громаду" , каже з місцевих ніхто не допоміг, хоча поради давали кілька чоловік досить охоче


View: http://youtu.be/gOqnMUaUjFM

 

Я тут от собі що подумав (точніше, про це говорив у якомусь із роликів Ейджей, а я лише придумав одне із обґрунтувань): Можливо, ритм мови важливіший від правильної вимови англійських звуків. Ми можемо вимовляти замість the - зе, або де, але якщо ми говоритимемо у ритмі власне англійців, нас зрозуміють.
Наприклад, українець (росіянин) шикиряє - не вимовляє звук р ( "На лужку пасутся каовки, каовки... Бык!" - Михайло Казаков у якомусь фільмі). Ми його легко розуміємо і без напруги сприймаємо його мову.
Деякі українці на польський манер вимовляють твердий л : не воли, а вови, не лисий, а висий.
Також ніякої проблеми з розумінням їх мови.

Але якщо порушується ритм мови, тоді сприймати значно важче.
Колись уже наводив приклад, що ритміка наприклад, закарпатської мови (русинської) дещо відрізняється від центрально-української. І коли до мене приїхали родичі на Закарпаття, вони не все сприймали на слух і дивувалися, що я - глуховатий, краще розумію, що сказала касир на вокзалі, ніж вони, з гарним слухом.

Відмінність ритміки української від англійської - ще разючіша. І навіть коли одночасно слухаєш і читаєш субтитри, очима губишся і втрачаєш синхронізацію у сприйманні на слух.

Тому потрібно працювати над ритмікою, копіювати (мавпувати) саме ритм розмовляння англійців.
Я так думаю.

 

тут на 2:00 хвилині починається навчання вимові слова hack. Ну, ніяк я тут не чую українського звуку г.
Харчить бородатий глухо - хоч ґвалт кричи.

 

а чого він там мав би бути?

 

Взагалі-то з цим h дуже цікаво виходить.
Дивимося англо-український розмовник (транслітерація - це спроба найбільш точно передати звуки іноземної мови):

100 one hundred уан хандрід

Дивимося англо-німецький:

100 one hundred (WANN hanndräd)

Дивимося німецько-український:

100 hundert гундерт

Тобто, українцям "підносять" англійське h як х, а німецьке h - як г

В той же час німцям англійське h підносять, як німецьке h

 

Так пан Ворон доводить, що це х - елементи кремл
івської змови.

"Сліпе мавпування колишньої метрополії."

 

І візьмемо для повноти картини немецко-русский:

100
hundert (ху́ндэрт)

і англо-русский:

100 One hundred Э хандрэд (уан хандрэд)

 

На мою думку, проблема з англійською мовою в тому, що самі фрази формуються по-іншому, ніж ми зивикли.
Якщо вивчати, наприклад, польську мову, то речення дуже легко складати, знаючи певну кількість слів, тому що порядок словосполучень такий як і в нашій мові.
В англійській інакше.
Ви можете добре розуміти, що говориться, але, щоб самому почати говорити треба вникнути яке слово за яким має бути.
Ось я знайшов такі відеоролики, які досить добре допомагають почати говорити англійською.
Просто з самого початку треба зрозуміти за яким принципом формуються речення.
Далі все піде "як по-маслу".
п.с. Початок відео виглядає на такий, що ще один розводняк нам підсунули.

View: https://www.youtube.com/watch?v=y9fFDpSqKdQ

 

Я згідний з Вороном.
Англійське "Н" це - г.
Українське Х , це (більш-менш) "KH" (Kharkiv, Khodoriv, Khortytsia)
A "G" - це буде відповідати українському Ґ (Galaxy - ґалаксі , gate - ґейт) ,або ДЖІ ( George - Джордж )
Слово GEL читається як ДЖЕЛ , а не як "гель".

В Едмонтоні є Hawrelak Park - Гаврeляк Парк (а Хавреляк), названий в честь мера цього міста Вільяма Гавриляка.