Ментальність галичан

Ну дзбанок то вже з іншої опери, то не горнятко, ані не філіжанка, ані кіблик.

 

Дідіо, Козятин чи Гайсин?

 

Так, я знав, але досить часто зустрічаю, що "українофіли" на форумах вживають це слово невірно, вважаючи це синонімом кухликів-склянок-філіжанок-кружок-чашок. Тому я його і поставив в той ряд.

 

Козятин - то станція? Хай буде Козятин. І крапка. Бо потім ще ключ от квартіри захочеться.

 

Істину говорите,Ви моя сестра по вірі.Я теж буваю і в костелі,і в греко-католицькіій церкві,і в православній.Прийшов до висновку,що в рзколі церкви більше зацікавленні люди(вищі церковні діячі),а не Бог.Доречі,пане Брацлавчане,тільки шо повернувся з свого Дня Народження,спеціяльно прислуховувався до бесід за столиками(не заради шпійонства).Так от,серед всіх столиків,тільки за одним "пацаны" розмовляли рос.мовою.Ви ж розумієте,що в залі шумно,а коли вип"ють,децебели підвищуються.Так що ваше ствердження,що рос.мова в Чернівцях №1,втратило свою актуальність.Мене це радує,бо люди повертаються до свого коріння.

 

Оп-па, а я вважав, що то найвдаліша знимка. Глиняне неполив"яне горнятко. Чорне. Кераміка.

 

Мєнталітєт,там де два українці - три гетьмани.Всі це добре знають,але всі думають,що це питання вирішуть за них.

 

О, я того не чув... Кібель польською то грубувато "туалет", тобто "сортір", "нужнік".

То кіблик - то горщик!?

 

Брацлавчанине, Ви самі сказали, що Ваше місто дуже русифіковане, то не говоріть більше, шо нібито на суржику є народні пісні (хіба що вульгарні) і на ньому старше покоління розмовляє. Бо то не старше покоління. Ті, що розмовляють(ли) незіпсутим діалектом укр. мови, народжені в першій чверті ХХ ст. Суржик в тому вигляді, що ви його пропагуєте, нерідний на нашій землі. Завжди в усіх народів були запозичення, запозичена лексика з часом приживалась і органічно існувала в лексиконі. Але за останнє століття чужої лексики стільки накинуто, що вона не може і не встигає поріднитись з системою нашої мови. І те, що Ви видаєте - не діалект, а саме осоружний суржик.
"Таращитись" на Вас певно, шо будуть, якщо постараєтесь очиститись від суржику. Але подивіться на них, хто вони? Коротше, то буде Ваша фішка, якщо так переймаєтесь громадською думкою про вас.

 

Ні, це ось таке - осучаснений кіблик

 

І ще одне звернення до пана Брацлавчанина.Я не раз бував на Поділлі,не раз його переїхав вздовж і впоперек,помітив,що майже в кожному селі,містечку і місті,є костел.Так,що не треба ля - ля... .Я мав на увазі не тільки частину Тернопільської обл.

 

Цураєтесь батьківщини?

На Вінничині багато поляків. Менше ніж колись. Бабуся розповідала, що в тридцяті їх найперше забирали. І католиків.

Декотрі з яких, українці, замість добрий день казали "дзінь дОбрий" і молили "ойчЕнаш" (то вже після ІІ Ватиканського Собору)

---------- Додано в 23:36 ---------- Попередній допис був написаний в 23:33 ----------

І ще багато не побачили, бо зруйновані. На Вінничині традиційно багато католиків серед селян-українців. Але ж чекайте - ідеологія має бути, так шо не ля-ля-ля!

Не оьражайтесь, я жартую

 

Хм... Що ж могло б означати то слово... Крім ...

 

Та я жарт"пойняв".Чому,багато бачив зруйнованих костелів,і прекрасно розумію,що їх зруйнував не народний гнів,а пропагандистська машина.

 

А я всё считал пельмени сибирскими. Подарок китайцев сибирякам. Ну в таком разе, я съем москальских вареников. Месть и только месть.

 

Не цураюсь, а сохраняю інкогніхто.

Мої старші сусіди, родичі та знайомі в селі завжди вітались між собою словами "Niech będzie pochwalony Jezus Chrystus". Відповідали завжди "Wo wieki wieków. Amen!"
Так само вітались молодші зі старими.
До ксьондза вітались так само, або досить рідко "Szczęść Boże!". А молитва "Ойче наш" - то завжди і для всіх. Поляків було більшість в селі, старі казали, що було вп"ятеро більше, але Сталін дуже "прорідив"... І війна трохи... З українцями чи поляками в селі проблем не було жодних. Не було такого, щоб люди групувалися по національностях... Правда, коли були якісь "серйозні" конфлікти, типу теля зайшло до когось в полуниці і все сталувало - то сварка між бабами була вже грандіозна і міжнаціональна, коли слів не вибирали... Закінчувалося тим, що сусіди з півроку не розмовляли, аж поки хтось перший не принесе "свіжини" з щойно заколотої свині. Або й кололи разом. Мужикам пофіг національності, горілка краще смакує в кумпанії...

А коли ми переїхали з польського села в українське - там в родині розмолвяти польською перестали, бо на нас більшість дивились з жахом, як на шпигунів, почувши чужу мову... Більшість, але не всі.

Пам"ятаю, як я вперше прийшов до нового однокласника-українця додому, а там його бабця сиділа перед хатою, на призьбі, на сонечку... Мій однокласник крикнув до неї - "це новий хлопець з мого класу, ми гратись будемо!".

Ну, я підійшов і чемно привітався, як завжди зі старими, як звик - польською: "Niech... і т.д."

Його дуже українська бабця спочатку витріщила очі (поляків у цьому селі і ближче 50 км, мабуть, не було зовсім), потім радісно крикнула - "То ви ляхи!?"
Зразу до внука - "Ну чого ти стоїш? Молоко в погребі, на східцях, в жовтому глечику!" Знов до мене, сплеснувшив долоні, жалісливо - "ДиТИно!" - і побігла в хату за пиріжками.

Не знаю, чого в неї така була реакція. Чогось дуже мене жаліла.Кожного разу, навіть коли мені було 10, і 12 і т.д... Може десь колись зустрічала поляків в житті, в лиху годину...

 

Міністр освіти і науки Дмитро Табачник назвав три найважливіші внески Галичини "у загальну культурну, просвітницьку, історичну, архітектурну скарбницю".

 

А латиною старші молилися вдома?

А Ви напишіть польське село, то Вас і не вичислить ніхто. Чи хоч би район. А я Вам своє місто виключно в приват

підозрюю, що то Захід або Північ Вінничини

 

Уже не пам"ятаю, все ж таки пройшло понад 30 років, але впевнений, що бабця знала, бо була високоосвіченою.

Жалію, що то пролетіло повз мене, бо коли переїхали в інше село, там не було поляків, не приїздив ксьондз, тому я залишився "непривченим" до костьола. І тепер для мене то все дуже незвичне, і в костьолі під час молитви я почуваюся незручно і навіть важко, бо то будить якісь сумні думки про всіх моїх родичів. Хоча, звичайно, Ойче наш, Здровась Марийо, Под Твойо Оброне та інші молитви я знаю з раннього дитинства.