Ментальність галичан

Тобто, автентичне слов"янське слово ви обзиваєте російским жаргонізмом "косяк", який непотрібно хм... Що зробити? Легітимну... Летигімну.. Тьху... Legis - закон латиною... Звідси - легітимація.... Але українською - є слово "узаконити"...

Невже не видно колоди у власному оці, і безсенсовності подібних викидів націонал-якогось-там-ізму?

 

Ні в Києві, ні в Харькові ніхто нічого поганого не подумає, якщо я буду говорити по-малоросійські. Це шо щось пошле чи що? Хотять з нас витравити все руське, слов"янське, щоб ми говорили якоюсь польсько-німецько-латинською мовою.

 

Жах. Скільки тепер таких "нормальних людей" у Львові... І їх антиподів з іншої сторони загорожі з колючого дроту, який вони спільно плетуть своїми дурними язиками...

---------- Додано в 19:49 ---------- Попередній допис був написаний в 19:48 ----------

Ще один, але з іншого боку дроту...

 

Ніхто і не може заставити "казати правильно", мова йде про те, щоб не називати таку мову - літературною українською мовою, а визнати хоча б діалектом (якщо слово "суржик" не дуже подобається).

 

Ні, звичайно, хай літературно буде калинова українська мова - мова Шевченка, Котляревського, Коцюбинського. Ок? А якщо ні, то ми східняки будемо москалями.

 

До чого тут слов'янські слова? Французька мова з латини виникла, а тепер латина мертва мова, так само як і мова слов'янська. Час не стоїть на місці, все змінюється, розвивається. Вас послухати, то в ряси треба перевдягтися і йти горщики ліпити. Можна подумати ви не чули слово "легітимність".
Взагалі не радив би нікому в дослідженні сучасних європейських мов лізти глибше 150 років.

 

Ви самі себе заганяєте в глухий кут. Якщо Котляревський "брав за основу полтавський діалект", то це мало б означати, що "істинно української" мови більш ніде, крім Полтавщини, не вживалося. Не користувався нею в побуті, виходить, і сам Котляревський, якщо він взяв "за основу" і створив, очевидно, щось "штучне", "придумане"! Так!?

Це цитати з "Енеїди" Котляревського, з перших же пари сторінок.
Чому ж тоді в літературній, державній українській мові не використовується частка "ся"? А слово "негодяй", або "обіщаюсь" - не з російської, випадково?
Та з російської. Великий Котляревський використав "суржик"! Ось літературознавці запевняють, що

Тобто те, що ви називаєте "ганьбою" і "бідою", чи "суржиком", насправді є НАРОДНОЮ МОВОЮ. Ви хочете переробити народну мову на ЯКУ!? Народ України - багатонаціональний. Мова народу - жива, різноманітна і багата! І не потребує жодного "рафінування". Більше того - вона його не терпітиме. Народна мова, як ріка, що злилася з десятків потічків, і пробиває собі дорогу так, як їй зручніше. А того, хто хоче "відфільтрувати" якийсь струмок з неї...

Та це просто смішно виглядає.

---------- Додано в 21:27 ---------- Попередній допис був написаний в 21:19 ----------

ТО ЧОМУ Ж ВИ НЕ ДОДУМАЛИСЬ, ЩО УКРАЇНСЬКА МОВА ТАКОЖ МУСИТЬ ЗМІНЮВАТИСЯ І РОЗВИВАТИСЯ, БО СТАНЕ МЕРТВОЮ!?

Але ж так просто допетрати, що величезна Росія поряд, і росіяни будуть їздити в Україну завжди. І якщо громадянин України не відчує гордості за свою Державу, то і держава асимілюється, і мова.
Як зробити, щоб громадянин України відчував гордість за Державу? Він відчує її тільки тоді, коли стане частиною влади, відчує, що він також керує державою. Значить - демократія потрібна, самоуправління. Тоді, щоб відрізнятися від громадянина Росії, громадянин України почне гордо розмовляти українською, бо він - громадянин своєї Держави. Він дбатиме про Державу, бо то - його Держава.

А зараз, коли він став майже рабом держави Україна, ви хочете примусити розмовляти всіх українською!? Невже не зрозуміло, що державна мова ототожнюється на 100% з рабовласницькою державою. Це більшості росіян - "пофігу". А громадянам України - ні. Вони люблять свободу.

Тому
1)Пропонуйте кожному свободу (в тому числі мови!) і демократію.
2)Закличте його мати владу і бути її частиною
3)Дайте кожному можливість бути господарем, а не рабом
4)Спостерігайте, як він почав пишатися Україною.
5)Спостерігайте, як вже потім він братається у "сім"ї вольній, новій", з іншими вільними!

Я згадую Майдан. Біля мене якось опинився зовсім невисокий чорнявий чоловічок. Я намагався стати так, щоб йому було видно і чути ораторів, бо сцена була далеко, ми стояли в мільйонному натовпі. Він подякував, ми розговорилися. Він гордо сказав, що він з Криму, кримський татарин, їх приїхало 10 тисяч. Причому ця людина намагалася зі всієї сили вживати українські слова. Бо він гордився своєю участю у захисті демократії в Державі Україна! Він гордився, що є Громадянином.

А ви хочете послухати його, і для надійності взяти у нього "аналіз крові" і "виміряти череп", щоб встановити, на скільки процентів він "українець"...

Вам ніхто цього не дозволить, бо ви йдете проти України.

 

На суржику це буде так:
Бабушка моя роднінька!
Кидайте дєніжкі срєбнєнькі,
А як я буду хозяйнічать,
Буду вас вспоминать.

---------- Додано в 22:22 ---------- Попередній допис був написаний в 21:34 ----------

Все я вирішив, я не українець. Я малорос, це мій вибір.

 

Вони не українці. Вони громадяни України.

Григорій Сковорода:

Всякому городу нрав і права,
Всяка імієт свой ум голова,
Всякому серцю своя єсть любов,
Всякому горлу свой єсть вкус каков.

А мні одна только в світі дума,
А мні одно только не йдет с ума.

Петр для чинов угли панскії трет,
Федька купец при аршині все лжет.
Тот строїт дом свой на новий манір,
Тот все в процентах: пожалуй, повір!
А мні одна только в світі дума,
А мні одно только не йдет с ума.

Тот непрестанно стягаєт грунта,
Сей іностранни заводит скота.
Ті форміруют на ловлю собак,
Сих шумить дом од гостей, как кабак,
А мні одна только в світі дума,
А мні одно только не йдет с ума.

Строіт на свой тон юриста права,
С диспут студента тріщить голова,
Тих безпокоїт Венерин амур,
Всякому голову мучит свой дур.
А мні одна только в світі дума,
Как би умерти мні не без ума.

Тот панегірик сплітаєт со лжей,
Лікар в подряд ставит мертвих людей,
Сей образи жирових чтет тузов,
Степка біжит, как на свадьбу, в позов.
Смерте страшна! замашная косо!

Ти не щадиш і царських волосов,
Ти не глядиш, гді мужик, а гді цар —
Все жереш так, как солому пожар.
Кто ж на єя плюєт острую сталь?
Тот, чия совість, как чистий хрусталь.

1760-і рр.

 

Якщо оцінювати за справами для країни - є серед таких громадян патріоти більші за тих, хто тільки базікає про любов до України чи бореться за чистоту мови.

 

Українці - ЧАСТИНА народу України. ІНШІ - також народ України. Чи повинен циган, що живе в Бєларусі, казати про себе, що він білорус? Він циган, повноправний громадянин Республіки Бєларусь.

Не є частиною народу України тільки формальні громадяни України, які насправді є її ворогами. Серед таких є українці, росіяни, тощо.

 

Характерна риса галичан - непослідовна і нерішуча ненависть до всього російського з відтінком параної. Дуже цікаве явище, коли галичани картають негаличан за вживання слів, які вони вважають русизмами (русизм - це негалицьке слово, хто ще не знає), але самі люблять виражатись полонізмами. Це в них, мабуть, звучить по-панськи, а ті, шо за Збручем, вони такого не знають, невігласи зі своїм суржиком.

А це правда, що в Галичині чашка - це суржик?

 

Вибачте, що я тут написав багато погано й дурного, але я люблю русизми.

 

А давно? Бо може, це лише часова примха. Мине.

 

А скільки ще напишете...

Гр-кхе-кхе... То за що ви їх любите? Чи можете обгрунтувати? Може, ваш тато, мама, чи бабуся з дідусем були російськомовними? Чи чому?

Я також люблю русизми. Але не самі по собі. Я часто з сатиричною метою застосовую тут транскрибовані російські мовні "штампи". Вірніше, не російські, а російсько-радянські. Бо так писали колись бетонні радянські газети.

Ну то чому ви любите русизми в данний тєкущій момєнт?

---------- Додано в 00:34 ---------- Попередній допис був написаний в 00:30 ----------

Не всіх галичан. Це не суто "галицька" проблема. Наприклад, значна частина росіян ненавидять Україну, а до німців, батьки і діди яких пройшли по трупах до Москви, а після війни ще й, граючись, виграли у СССР економічні перегони - у більшості росіян тепле відношення. Це просто наслідки пропаганди. Як в Галичині, так і в Росії. Тільки пропаганди протилежного змісту.

А паранойя - це взагалі медичний термін. Ви лікар, що діагноз виставили?

 

Насправді стільки суперечок про те, яка українська мова правильна, спричиняє тільки одне - вона ще формується.

От якось пальцем в небо, бо я тут бачу повно галичан лояльних абсолютно до всіх і всього. І починати паралельно прискіпуватись до кожного слова, наскільки правильно воно вимовлене -це дуже нудна аргументація, і діалог буксує, серед повністю україномовної аудиторії не виникає таких суперечок. А вказати на помилку російськомовному - зразу почнеться "О, що ви мені розказуєте, ви самі слово неправильно сказали". І що? Так людина говорить на своїй (українській) мові кожен день і кожну хвилину, а толку знати правила і говорити тільки по великим святам?