Мені сподобалася ікона...

Іще одна ікона, яку я дууууже (майже так само як вид "умиление" або Eleusa) люблю...
Ікона подружжя.

 

"я буду дуже любити " - калька, правильніше - подобається дуже.

богиня Макоша пишеться з великої букви - остерігайтесь таких свідомих помилок , завжди, коли Ви бачите жіноче зображення з піднятими руками - це вона. а кого їй там в крузі домалювали - на совісті неосвічених богомазів. сподіваюсь, ті курси були безкоштовні, бо щось не дуже висококваліфіковані

 

Нє, це я люблю!
А про те, що сподобалося, я в першому повідомленні писала.
Я розумію, що вас, як і кожного в еміграції, переслідує ось ця штука, але в даному випадку я написала саме те, що мала на увазі. Я маю кілька ікон, які дуже люблю.
У плані любити-подобатися щодня малого виправляю. Так що із вживанням наловчилася.

То єзуїти провадили. А чого ж вони можуть доброго навчити? Куди їм... до божків усіляких.

 

Перепрошую за офтоп, але мені стало цікаво.

Чому це образ, який не несе у собі ні чого повчального. От я побачив у більшості наведених тут ікон, біля Ісуса букви (W, O, H(N)). А біля наведеної вами лишень якісь квадратики.
Я різниці не бачу на наведеній вами і Марусино (хіба текст по кутам). Що до одної, що до другої можна додумати повчальні моменти.

 

Ліля тільки до одної людини на форумі на Ви з великої букви, а решту - уві.

 

Я так не сказала. Я сказала, що нема що читати. Нема зашифрованої інформації.
Це як порівняти із стародавньою вишивкою, яку можна було теж читати, ще досі живі люди, котрі це вміють. Та спрощена сучасна вишивка. Нічого не зашифровано, просто гарний малюнок.
Звичайно, аби читати ікону, треба мати певні знання, інакше різниці немає. Латинські образи - це релігійні ілюстрації.

Все не так просто.
На іконі все має значення. Видовжені риси, очі, кольори...
Наприклад, коли ви бачите на іконі малого Ісуса із п"ятою поверненою до глядача, то це нав"язування до вірша зі Старого Завіту. Знаєте якого?

 

Ні не знаю. Я хіба про Ахілесову п'яту знаю.

 

Говорити подобається, неподобається в стосунку до ікон, тим самим віддалятися від їх істиної сутности.
Мистецька сторона це добре, але не головне. ІКОНА ж, завжди залишатиметься ІКОНОЮ, будь то в селянській хатині, намальована районним богомазом, або ж в кафедральному соборі.

Подобається якась ікона, то й добре. Можна придбати собі фотографію чи репродукцію й любуватися втіхаря. Але оцінювати її мистецькі якості, й тим самим переносити оцінку на самі Лики зображені на іконах, гадаю не варто.

Звичайно ж це стосується тих, хто вважає себе віруючими християнами.

 

А тут хтось про таке говорить?
Мені взагалі про таке не йшлося. Просто гілка, аби ділитися одне з одним зображеннями ікон.

Але вона може бути канонічною й неканонічною.

А чого? Страшно?
Цікаво, чому є маса пояснень ікон? А чому є житія святих? Про них теж не варто говорити?

Буття 3.15
Подаю з двома попередніми віршами.
Тоді Господь Бог промовив до жінки: Що це ти наробила? А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я їла.
14 І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя.
15 І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту.

 

А мені сподобалась ікона Архангела Михаїла, ось... він власне ось такий молодий і сильний приходив до мене у сні колись давно і казав молитись вервичку. Давно то було. Мені аж моторошно було після того сну.

 

Ви напишіть нам список всіх Ваших богів/богинь і хто за що відповідає. А то дійсно ми можемо робити свідомі чи несвідомі помилки.

 

Коли моляться до тих хто зображений на іконах, канони ніпричому.

Буває й так, що очі підняти годі ..

Взагалі мої зауваження стосувалися не самих пояснень і проти них я нічого не маю, а того яке відношення ці пояснення можуть мати до віри.
Стосовно ж святих, те саме, -- віруючі до них моляться.

 

То можете проходити повз цю гілку, щоби на очі ніц не шкодило.

Тобто, головне перестрахуватися? Може, поширите думку, аби було цілковито зрозуміло, про що вам ідеться?
А взагалі, ви точно не в ту тему зайшли. Прочитайте перший допис і пройдіть за лінком.

Гарна. У Кінґстоні теж мають гарну ікону Михаїла.
А ще ось таку знайшла.



http://days.pravoslavie.ru/Life/life6742.htm

 

справа, Педро, у тому, що освічена людина має писати згідно правил українського правопису. а коли вона їх знає, але свідомо по-дитячому їх не вживає, це свідчить або про внутрішні комплекси й бажання принизити, або про неповагу до історії свого народу. за друге в мене можна дістати запотиличника.

 

Здається, на прозорих кулях пишеться Х, а не ІХ.
Принаймні, на старих іконах такого не бачив.

Стосовно наведеного "образу", - то особисто мені не дуже подобається академічний спосіб написання ікон. Втрачається схематичність, сам дух ікони як знакового явища. В такий спосіб добре писати світські роботи - портрети, маринистику, і т ін. Просто коли художник не може відтворити саме "ікону" її традиційними засобами, тоді починається живопис замість іконопису.
Просто останнім часом дуже рідко трапляється зустріти сучасну ікону (або таку як наведена -- не раніше за кінець 19-го ст), яка з одного боку була б "канонічною" в широкому розумінні, з іншого - випромінювала б Божу любов.

 

А що це за такий спосіб? Це ви про латинський?

 

малював, тобто писав... є освячена одна.

 

Чому ж бо так заповзято реагуєте, пані Толерантність

 

На цьому відео в 6:56 крупним планом. Не ікона. Мабуть, образ, не знаюся на тонкощах. Але сподобалося надзвичайно.

 

Я тільки до чужих толерантна. До своїх рідко.
А ви тут втикнулися не до теми, ще й до мене маєте претензії. Я ж подала лінк, за яким можна своє моралізаторство продукувати... Щиро прошу.

Як на мене, це лише картина. Не ікона 100%. Щодо образу - сумніваюся, що можна за такий вважати.