ну так... ось на хвильку заскочив... спасибі Вам а я... мабуть що одружуватись буду в новому році... життя особисте як кносський лабіринт... головне ось це не загубити http://www.youtube.com/watch?v=131mVOd_utY
Ну... Как Вам сказать? Пора, наверное. Хотя.... Мой сынуля посылает меня аккуратно, когда я ему намекаю.
Видать,йому ше не треба... Хм..в 26 років мені теж було зарано... Правда..пригадую...в 17 було в самий раз...але Бог вберіг...
В 25 у меня уже старшенький появился. А сдался я в 23. Теперь понимаю, что "зарано", следуя определению Ромко.
всьому свій час, Полковнику я не сказав би, що зарано. ми жили разом більше року, вважай що родинне життя... та і нічого такого глобального не сталося, що змінило б отак. просто... так виходить, що так просто розлучитись не можемо
Ровесники! Я - как раз 26 лет женат... И не надо! Живите долго и состарьтесь (а это, увы. неизбежно!) - на одной подушке...
Знаєте...просто випадково глянув...в цю тему... А після цього допису,дозволю собі поцікавитись: Так ви йдете, слава Богу, чи залишаєтеся, не дай Бог?