В міру певних обставин деякий час мене не буде на лф...час який не буде- поки не визначений...тому всім па-па:girl_bye::girl_bye::girl_bye:
З завтрашнього дня мене тут не буде досить довгий час.Всім гарного літа, відпочинку, друзів.Я буду за вами дуже , дуже скучати.....Люблю тебе, ЛФ!
Поки не можу сказати, але нету там не буде ..майже не буде. Ой, не питайте, і так на душі тяжко, аж серце крається...
2в1 санаторій? (1 на 2 міста? ) Чи де той санаторій стоїть - там, де трускавки збирали ше давним-давно чи там, де Юрій Дрогобич народився?
Дорогі мої.... Останнім часом ловлю себе на думці...що я зайвий...як той казав:"на етом празднікє".... Дуже вдячний всім,хто мене підтримав у важку хвилину...щось вона затягнулась...ота хвилина... Хай усіх Вас Бог має в своїй ласці і опіці.... Чим дальше,тим важче мені видусити з себе бодай один зв'язний допис. Мабуть пора...піти... Постійні думки....попереду лише напруга і безнадія... біль...Тягнутиму,доки стане сил... Пробачте за отаке... Може ще...
Ромку... Ніхто від Вас не чекає зв"язних дописів. Не знаю, чи всі це роблять, чи тільки я, але коли прихожу на форум, то завжди дивлюсь, хто є онлайн. І присутність деяких імен просто тішить... Ви просто будьте...
Ґґґ... А в мене вона стартова. Чесно скажу, присутність деяких імен зовсім не тішить... (але не Ромка ) Ромко... Гляньте оце: http://www.youtube.com/watch?v=Dj2iRhghFgo Канікули - то ТАКа штука...
Romko, то Вам, певно, такі думки випадково зловились - все ж магнітні бурі в природі , але то всьо минеться. Тому вважати, що попереду буде тільки щось невеселе не варто. Бо ж ніхто не знає, що кого чекає. І часом життя може гарно повернути в хорошому напрямку - просто треба в це вірити. І в свою доцю вірити - що все в неї буде добре. Хтось може думає "вона не така як всі"? А Ви скажіть, звичайно, що не така, бо вона НАЙКРАЩА! А чому найкраща? Бо ВАША. І все у Вас буде добре. Пригадався мені один знайомий, Петро - десь має біля 35 років (точно не пам'ятаю). Раніше у дитинстві мав напади епілепсії, але якимось дивом (без лікарень) йому та хвороба сама перейшла і зараз нормально живе: працює, одружений, має здорову дитину (синочка) і дуже щиро посміхається. Тож життя триває, і воно варте того, щоб за нього боротись.