Memory

Відповідь: Memory

Отримала сьогодні лист, який навіяв теплі і сумні спогади... Якось на серці спокійно і до сліз боляче. Я завжди думала, що біль втрати близької людини вилікує час. Але напевно помилилась... Болить так, як в той день коли мені сказали, що його більше нема... Кожен спомин про минулі спільно проведені часи приносить радість обрамлену нестерпним болем...

 

Відповідь: Memory

Висновок ? - не відкладати на завтра приємні слова, які треба сказати сьогодні.

 

Відповідь: Memory

Сьогодні такий веселий вечір!
За пляшкою пива згадалося стільки хоорошого!
Згадалися часи,коли ми пили пиво,коли дерева жовтіли,а потім ми пили пиво,як вони були вкриті снігом,який все падав,падав,тихо падав,лапатий,на землю....
Згадалося дитинство,канікули на селі,ляльки,забавки...І так приємно і весело було.Те,що колись сприймалося серйозно,сьогодні так весело і приємно згадати.
І жаль,шо вже ніколи не буде так.Дерева ті самі,та люди під ними вже не ті.
Ляльки ті самі,але вже так весело не буде

 

Відповідь: Memory

А мені згадалися часи становлення групи "Мертвий півень" і коли вони у нас в школі виступали (їх ще тоді ніхто не знав і не сприймав, але у нас в старших класах вчилася родичка одного з виконавців, тому ми мали ексклюзивний шанс почути наживо дивацьких фацетів, для тодішніх часів).
Потім прийшло розуміння і захоплення Барбарою, Чайкою і іншими...
Була "Лялька" і драйвові концерти, з творчими особистостями і багатозірковим коньяком...

І пісня, яка для мене просто дуже важлива і незабутня... До речі, слова чудової поетеси Наталки Білоцерківець.

Забуваються лінії запахи барви і звуки
Слабне зір гасне слух і минається радість проста
За своєю душею простягнеш обличчя і руки
Але високо і недосяжно вона відліта

Залишається тільки вокзал на останнім пероні
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і от
Вже вона роз'їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот
Залишилась любов але краще б її не було

В провінційній постелі я плакала доки стомилась
І бридливо рум'яний бузок заглядав до вікна
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна
Затихала стихала банальна вокзальна весна

Ми помрем не в Парижі тепер я напевно це знаю
В провінційній постелі що потом кишить і слізьми
І твого коньяку не подасть тобі жоден я знаю
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми

Надто гірко ми плакали і ображали природу
Надто сильно любили коханців соромлячи тим
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим

 

Відповідь: Memory

Оскільки ви тут ділитеся своїми спогадами,я теж вирішила трошки поринути у минуле...Чомусь зразу згадалось перше кохання,вірші,йому присвячені...Тоді мені здавалось що цього разу це -назавжди,а тепер я радію,що все сталося так як сталося...Тепер в мене коханий чоловік,з яким ми чекаємо малятко,а з тих днів залишились тільки мої вірші...
***
Пам"ятаєш,як падав сніг?
І вулицями тихо вітер мандрував?
Ти обіцяв мені віддати цілий світ,
А замість світу біль подарував...

Здавалось би,уже не оживу,
Як сніг розтану,й побіжу водою,
Як крапля горя в море упаду,
Як потічок стечу з щоки сльозою...

А потім знову ти,і знову промінь світла,
І подихом одним розправив крила птах,
Стежина з терну знову вмить розквітла
І стало легше,смуток зник в словах.

А пам"ятаєш,як прогулювались влітку?
І як привітно вітер тіло обіймав?
Наша любов тоді нагадувала квітку,
Просту і світлу,без товстих оправ...

Здавалось,що назавжди
Ми двоє,-я іти...
Та не сховати правди
В обіймах самоти...
13.09.05

 

Відповідь: Memory

Якшо вже про спогади,то ця пісня гарно підходить.Вона мені теж навіює спогади і пофіг,шо то імо.

One night and one more time
Thanks for the memories
Even though they weren't so great
He tastes like you only sweeter