Медицинская реформа простыми словами

Реформы... А ведь серьезная тема... Только никому не интересна. Увы и ах.

 

все там будем ,кто раньше кто позже,стоит ли суетиться...

 

Вот так и думаем.У меня двое уже давно взрослых детей. А веке в 18-м их бы у меня не было. Не нужно хаять медицину.

 

Ви замість того щоб кудахтати , охкать та ахкать, мали б висловити компетентну (підкреслюю саме компетентну) думку, погляд на проблему. а Ви замість цього включились в загальний гвалт на кшталт "все пропало". (Вибачаюсь за різкість).

Будь яка реформа вимагає перш за все ком-пе-тент-нос-ті!!! І вже в другу чергу політичної волі і т.д і т.п. А коли ті кому за родом діяльності сам Бог велів діяти квохчуть і констатують швахове становище і при цьому нічогісінько не пропонують, ба навіть не нав"язують вперто та наполегливо - то ні про які реформи годі й говорити. Вірніше їх треба починати з зачистки кадрів в такому випадку і заміняти їх на компетентні. На ті які розуміють і чітко знають що робити.

 

А толку? Гранде, я з роботи звільнився, коли зрозумів, що коїться. Якщо тільки для бла-бла-бла, то можу сказати свою думку.

 

От дивіться. Для Вас "що толку", для іншого хто поряд "що толку" і згодом для 90% тих кому дано щось робити "що толку". Коло замкнулось. Безвихідь. А я кажу дурня!!! Не безвихідь. Толк буде, бо і вода камінь точе і коли довго і наполегливо довбити в одну точку, будь яка стіна зрештою рушиться, навіть сама міцна і сама товста.
Здавалось би банальні заїжджані гасла я промовляю. Ан ні.

Правильно. Ви знайшли самий легкий спосіб уникнути проблем і водночас ...... Ваша хата з краю? Браво!!! Ви не реформатор.

Так от скажіть!

 

скажи, ты из нас самый знающий в этом вопросе

 

Скажу, Змей. Токо дай время сформулировать.

 

только формулируй доступными словами, а не так как в рецептах пишут )))

 

Ну ? Довго ще ?

 

Сей момент!
20 лет независимости. 20 лет живем в другой стране, с другим общественно-политическим строем, но с медициной, застрявшей в СССР. Основной закон, по которому работает медицина, принят в 1992 году. Конституция противоречива. Ст. 49 декларирует бесплатность, ст. 95 декларирует ограниченность выделения денег на общественные потребности. Конституционный суд рассматривал только 49-ю статтью и обязал оказывать медпомощь в полном объеме, без ограничений. Вопрос: как оказать неограниченную помощь за ограниченные средства? Это я к тому, что реформировать здрав давно пора. Но по сей день разговоров много, дел мало, а те, что есть, бестолковые. Сейчас власть взялась за реформирование вроде бы вплотную. Но мы должны помнить, что система Семашко, которая работала в СССР, была лучшей в мире. Единственный ее недостаток - нужно много денег из бюджета. Поэтому мы в любом случае будем идти не от худшего к лучшему, а от лучшего к худшему. Теперь о предлагаемых реформах. Проводятся пилотные проекты в 3-х областях. Результат на сегодня: победные рапорты чиновников, недовольство пациентов и врачей. Похоже, снова все закончится переименованиями учреждений здравоохранения, сокращениями медиков, ухудшением доступности медпомощи. Это если очень коротко. Есть вопросы - отвечу более подробно.

 

Я теж маю деяке відношення , опосередковане) до серйозної медицини, а тому головним дійством на початку справжнього реформування повинно бути усунення цієї застарілого і недолугого положення в конституції як безкоштовна медицина. Це навіть комуніст на всю голову сталін розумів.

Чесно кажучи я саме цієї думки і чекав від Вас. Дочекався. Тепер можна констатувати що Ви Степанич таки медик. Бо не медик цієї прописної істини не зовсім розуміє, і як правило пускаються в розмірковування не зачепляя цю проблему. А вона головна. Поки буде це положення ні про які інвестиції в медицину приватного капіталу годі і чекати.

 

Да, нужно начинать с этого. В принципе должно быть три источника финансирования: бюджет, страховые фонды, непосредственно из кармана пациента. Рекомендация ВОЗ по их соотношению: 75% - бюджет, 20% - страховые фонды, 5% - индивидуальная оплата. Вот что планируется официально:

Спойлер

Підвищення стандартів життя

РЕФОРМА МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

Проблеми

Незважаючи на проголошені Конституцією України принципи, система охорони здоров'я не забезпечує рівного безкоштовного доступу населення до якісних медичних послуг. Це виявляється в наступному:
– низька якість медичних послуг. Очікувана тривалість життя населення України
складає 68,2 року, що в середньому на 10 років нижче, ніж у країнах ЄС. Коефіці-
єнт дитячої смертності в 2,5 разу вищий, ніж у «старих» країнах ЄС. Рівень перед-
часної смертності втричі перевищує аналогічний у країнах ЄС рівень смертності
від туберкульозу – в 20 разів вищий;
– нерівний доступ до послуг охорони здоров'я. Бідні верстви населення страждають через відсутність можливості одержання необхідної медичної допомоги. Відомча медицина (з обмеженим доступом) ускладнює досягнення мети рівного доступу. Існують диспропорції з доступу до медичних послуг на рівні міських і сільських територій. Високим є тягар особистих витрат населення на послуги охорони здоров'я. Згідно з даними офіційної статистики витрат населення перевищують третину від загального обсягу фінансування галузі (40 % у 2008 р.) і здійснюються безпосередньо під час одержання медичних послуг.

Причинами виникнення зазначених проблем є:

– відсутність зв'язку між якістю отриманих медичних послуг й видатками на її фі-
нансування, а також відсутність мотивації медичних кадрів до якісної праці;
– низький рівень профілактики й частки первинної медико-санітарної допомоги у
структурі медичних послуг;
– неефективне використання бюджетних коштів на охорону здоров'я. На 100 тис.
населення в Україні припадає 5,6 лікарень, тоді як у ЄС-10 цей показник – 2,6; кі-
лькість ліжко-місць в Україні – 868 на 100 тис. населення, а в ЄС-10 – 644; кіль-
кість лікарів на 100 тис. населення в Україні – 302, у ЄС-10 – 261. 86 % бюджетних
коштів, що виділяється на охорону здоров'я, йде на утримання медичних закладів
та оплату лікарів;
– дублювання медичних послуг на різних рівнях надання медичної допомоги, відсу-
тність механізму управління потоками пацієнтів на різних рівнях надання медич-
них послуг;
– низька самостійність медичних закладів при використанні фінансових ресурсів.

Мета та завдання

Головною метою реформи медичної сфери є поліпшення здоров'я населення, забезпечення рівного й справедливого доступу всіх членів суспільства до медичних послуг належної якості. Для досягнення цього поставлено такі завдання:
– підвищити якість медичних послуг;
– підвищити доступність медичних послуг;
– поліпшити ефективність державного фінансування;
– створити стимули для здорового способу життя населення й здорових умов праці.
Здійснення реформ у бюджетній моделі фінансування охорони здоров'я України дозволить підготувати умови для переходу до страхової моделі (соціального медичного страхування).

Необхідні кроки

Для підвищення якості медичних послуг необхідно забезпечити:
– перехід до закупівлі державою послуг у закладів охорони здоров'я на контрактній
основі6. Закупівля обладнання й інших матеріально-технічних засобів здійснюватиметься у тому числі і за рахунок цільових бюджетних програм;
– повсюдне впровадження клінічних протоколів;
– розроблення системи індикаторів якості роботи медичних закладів, створення незалежних центрів оцінювання якості медичних послуг;
– зміна системи оплати праці медичних працівників за рахунок виділення двох
складників: постійного (на основі єдиної тарифної сітки), змінного – залежно від
обсягу і якості наданої медичної допомоги;
Підвищення доступності медичних послуг досягатиметься таким чином:
– чітке структурне розмежування первинного, вторинного й третинного рівнів ме-
дичної допомоги в нормативних актах;
– структурна реорганізація сфери шляхом створення центрів первинної медико-
санітарної допомоги7, госпітальних округів8 з урахуванням радіуса доставляння
пацієнтів;
– розвиток інституту сімейного лікаря на основі зміцнення ролі первинної медичної
допомоги;
– підтримка розвитку приватного сектору медичних послуг, забезпечення доступу
до державного фінансування на конкурсній основі.
Для поліпшення ефективності фінансування сектору охорони здоров'я необхідними є:
– скорочення 4-рівневої системи фінансування до 2-ох, 3-ох рівнів на основі об'єд-
нання фінансових ресурсів: для первинної медико-санітарної допомоги – на ра-
йонному й міському рівнях, для вторинної й третинної – на обласному (для держа-
вних спеціалізованих центрів і клінік НДІ – на державному);
– зміна адміністрування видатків медичних закладів на основі розроблення й впро-
вадження єдиної методики розрахунків медичних послуг, формування системи
єдиних національних тарифів, переходу від кошторисного фінансування до само-
стійного перерозподілу коштів (глобальний бюджет);
6На первинному рівні – оплата за кількість осіб, які мешкають у межах певної території; на вторинному, третинному –
залежно від обсягів, структури і якості наданої медичної допомоги.
7Медичні заклади з правами юридичної особи, до складу яких входять амбулаторії загальної практики/сімейної медици-
ни та ФАПи, що забезпечують надання первинної лікарської та долікарської допомоги населенню окремого сільського
району або міста з кількістю населення від 30 до 100 тис. осіб.
8Функціональне об'єднання кількох адміністративно-територіальних одиниць, населення яких забезпечено вторинною
медичною допомогою з боку комплексу медичних закладів, що спеціалізуються залежно від інтенсивності наданої до-
помоги.
–підвищення частки первинної медичної допомоги в загальному обсязі фінансування медичних послуг, стимулювання проведення профілактичних заходів.

Створення стимулів для здорового способу життя населення:
– перехід до міжвідомчих і міжсекторальних програм формування здорового спосо-
бу життя й програм здорових умов праці;
– створення умов для здорового способу життя населення за допомогою розвитку
інфраструктури для занять масовим спортом та активного відпочинку;
– підвищення акцизів на алкоголь і тютюнові вироби зі спрямуванням їх до спеціа-
льного фонду державного бюджету з подальшим використанням для фінансування заходів охорони здоров'я.
Підготовка умов для переходу на страхову модель охорони здоров'я (систему соціального медичного страхування) буде забезпечена за рахунок досягнення фінансової стійкості медичних закладів, оптимізації їх мережі, збільшення самостійності керівників медични закладів щодо управління фінансовими коштами, підвищення конкуренції у системі охорони здоров'я.

Етапи реформи

I етап (до кінця 2010 р.):
– внесення змін до Бюджетного кодексу, Закону України «Про засади законодавства про охорону здоров'я» та прийняття Закону України «Про лікувально-профілактичні заклади й медичне обслуговування населення», що забезпечують:
□ об'єднання коштів на надання первинної медико-санітарної допомоги на рівні
району або міста, на надання вторинної (спеціалізованої) і швидкої медичної
допомоги на обласному рівні, для надання третинної (високоспеціалізованої ви-
сокотехнологічної) допомоги – на обласному й державному рівнях;
□ перерозподіл фінансування на користь первинної медичної допомоги й профі-
лактичної медицини;
□ перехід від бюджетного фінансування комунальних і державних лікувально-
профілактичних установ на кошторисній основі до контрактної форми;
– перегляд умов ліцензування медичної практики, акредитації медичних закладів і
атестації медичного персоналу. Створення незалежних центрів (агентств) оціню-
вання відповідності медичних установ ліцензійним і акредитаційним вимогам.

II етап (до кінця 2012 р.):

– проведення з 2011 р. апробації пропонованих змін на 2-ох пілотних регіонах;
– розроблення комплексу законодавчих і нормативних документів для формування
оптимальної територіальної мережі медичних закладів, створення госпітальних
округів, оплати праці медичного персоналу, виходячи з обсягу та якості виконаної
роботи;
– розроблення й прийняття комплексної програми «Здорова нація».

III етап (до кінця 2014 р.):

– переведення усіх медичних закладів на систему контрактних відносин між замов-
ником і постачальником медичних послуг;
– запровадження єдиної методики розрахунків вартості медичних послуг, що опла-
чуються державою;
– підготовка до запровадження обов'язкового соціального медичного страхування.



Індикатори успіху:

– зниження загального коефіцієнта дитячої смертності до 6,5 %;
– зниження коефіцієнта материнської смертності до 13 %;
– зниження передчасної смертності на 25 %;
– зниження смертності від туберкульозу на 30 %;
– підвищення в загальній чисельності лікарів частки лікарів загальної практики з
4 % до 8-10 %;
– скорочення частки домогосподарств, у яких протягом року хто-небудь з членів
при потребі не зміг одержати медичну допомогу, придбати ліки й медичне при-
ладдя (з 20 % в 2009 р. до 3 ;
– скорочення частки тіньових платежів у системі медичного обслуговування з 10-
15 % до 5-7 %.

. Если коротко - писали люди, очень далекие от практической медицины и в т.ч. от организации здравоохранения.

 

Вопрос будет несколько общего плана. Вы говорите, что реформы необходимы, да никто этого и не отрицает. Любая реформа подразумевает улучшение реформируемого. А что мы имеем по факту?
Интересует ваше мнение о нужности не реформ вообще, а сегодняшних "реформ". Особенно вопрос т.н. "оптимизации" мед. учреждений.
И еще вопрос, как вы считаете, соц-экономическая ситуация в стране позволяет в принципе провести качественную реформу медицины?

 

Точно. Вони не передбачають головного кроку. Це усунення головного гальма у вигляді відповідного положення конституції. Без цього кроку всі потуги марні і безсмислені. Ба навіть шкідливі.

 

Безусловно реформы необходимы. Безусловно не такие, какие планируются. Конституция декларирует, что Украина государство социальное. Чем более социальное государство, тем больше оно финансирует медицину из бюджета. Например, в Швейцарии, Швеции, Израиле практически 100% финансирование здрава из бюджета. У нас тупо стремятся максимально переложить финансирование на плечи работодателей и пациентов. Еще один тупой вопрос - институт семейного врача. Ну ладно бы еще говорилось о враче общей практики, хотя непонятно чем он принципиально отличается от участкового врача или, раньше, земского врача. Нужно было только вернуть участковому его обязанности. Или достижение результатов - это вообще бред. Много можно говорить на эту тему.

Нет, не позволяет. Есть постулат: когда экономика в кризисе, медицину реформировать нельзя. Её нужно приспосабливать к существующим реалиям. Например, как сейчас вводить страховую медицину? Не реально.

 

можна я?
По факту ми маємо пустопорожню балаканину про необхідність реформи, при цьому не розуміючи в чому її суть і які її конкретні цілі, і вражаюча некомпетентність тих хто взявся так би мовити за реформи.
Головним гальмом і перепоною до покращення реформуємого являється положення конституції (і на їх основі законодавчи та підзаконні акти) про безкоштовність медицини. На біле каже чорне і навпаки.
Реформуємому потрібні доступи до фінансування не лише із бюджета , а і інші. Приватні інвестиції зокрема. При наявності таких драконівських обмежень у вигляді положень та законів це унеможливлює. А бюджет на це неспроможний. коло замикається, і реформа рушиться так і не почавшись.

Оптимізацію повинні робити не чиновники у кабінетах, а медичні кола "на землі". Виходячи із власних фінансових та інших можливостей і медичних показників захворюваності і т.п. Але ж знову все упирається в одне єдине джерело фінансування, без будь яких альтернатив. А інвестор не піде де є ризик сісти за грати за свої ж інвестиції.
Згнову замкнене коло.

Вона не дозволяє, а криком кричить про її негайний початок.

 

Году эдак в 2001-2002-м разрабатывались два постановления кабмина о введении гарантированного государством объема и видов бесплатной медицинской помощи. Я тогда входил в состав рабочей группы. Постановления были подготовлены. Но ушли министра Москаленко, все заглохло.

 

Немного не по теме, но не удержусь. Не помню, кому принадлежит цитата:
"Хочешь завалить дело - создай комитет или рабочую группу". (С)
К сожалению, так и получается в большинстве случаев.

 

Не знаю, кто это сказал, но это глупость.