Мартин Лютер

то таки клінічний випадок. Якби я перетиналася з Вами лише на цій дискусії, то вирішила б, що маю справу з СЄ...

Щойно подумала, що Ви єдиний відомий мені протестант з таким упередженням проти монаших обітниць...
Чи Ви не протестант?
Чи у Вас упередження лише в контексті Лютера?

 

Ще одна ознака секти: якщо традиційні протестанти, так само як католики і православні, мають право на особисту думку по тих чи інших питаннях, то сектанти можуть говорити і думати лише так, як каже пастор.

 

Я в паралельній гілці запитала про те, коли Левко перейшов у протестантизм (чи куди там?)
Бо це все таки більше схоже на відсутність логіки через неофітство, а не на сектантство.
Типу "пізнав істину", і вона настільки виглядає на перший погляд стрункою, логічною, очевидною, і, що важливо, комфортною і близькою по духу, що подивитися на неї критично бракує і сміливості, і бажання. Знань - теж бракує, однак хочеться негайно навернути всі у цю істину.
Якщо це таки неофітство, тоді не страшно, воно здебільшого минає з часом і досвідом, і потім згадується як прекрасний період дитинства - без турбот, сумнівів і небезпек

 

ні, це не нерозуміння новонаверненого.
Це характерне вчення неопятидесятників в чистому вигляді.

 

Почалося...

 

Бідний Левко, як він здасть звіт в кінці місяця? Ще жодного привожанина не привів )))

 

Можливо ви неуважно читаєте?

Написано, що блаженні смиренні, бо їх є Царство Небесне. Монах відмовляється від своєї волі перед Божою волею. Хіба не по Біблії?

Монах погоджується не мати жодного майна. Написано: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною.Матв.19:21

Якщо для чоловіка другою половиною є дружина, то для монаха - Бог. Написано: Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить. Матв 19:12.

Яка може бути поважна причина відмови від цього шляху? Тим більш, що ви самі писали про спасіння, як про найголовніше у житті.

А ось ще цікава цитата:
Лук 14:28. Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання,
29. щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
30. говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг...

 

Про те, що ви пишите, Олено, Левкові з висоти орлиного польоту побачити важко.

 

Ви гарно написали!
Але справа в тому, що я нічого не маю і ніколи не мав проти монахів...
Предметом нашої дискусії з Укою було те, чи в Божій Волі є обітниця безшлюбності. Тобто, чи по-Божому є давати обітницю перед Ним, що ти ніколи не будеш одружуватися...

 

чому ні?
де в Біблії заборонено давати обітницю такого життя? Особливо, якщо воно вгодне Богові

 

Тобто, хочете сказати, що в Біблії те що не заборонено те дозволено?
Якщо користуватися таким принципом мислення, то можна довести все що завгодно.

Можна жити таким життям, але не можна давати обітницю перед Богом, що таким життям людина будете жити до смерті. Бо цим самим людина себе сама зв"язує. Бог каже: "Живи таким життям, якщо можеш, Мені це вгодно, але якщо не зможеш, то одружися, ти не згрішиш, бо краще одружитися і продовжувати далі служити Мені у святості, ніж продовжувати бути неодруженим і блудити."
Я так розумію...

 

Тобто хочете сказати, що все, про що немає прямого дозволу в Біблії, заборонено?
Якщо користуватися таким принципом мислення, тоді взагалі кроку не можна ступити, правда ж?

"Якщо хочеш досконалості, візьми, продай, що маєш, роздай бідним і йди за Мною" - хіба це не заклик до того, щоб змінити спосіб усього життя? Адже роздавши все, до старого життя вже не повернешся.

---------- Додано в 12:13 ---------- Попередній допис був написаний в 12:08 ----------

Одним словом, Левку, Ви шукаєте будь-які виправдання ламанню обітниці.
Обітниця безшлюбності не суперечила Божій волі. Бо безшлюбність Їй не суперечить.
Господь її не вимагав, але людина її дала, з власної волі.
А от ламання обітниці є гріхом, і цього Ви не заперечите жодною демагогією.

Це так як від Петра Христос не вимагав обітниці вірності, Петро сам пообіцяв не зрадити.
І зрадивши - він каявся і відчував вину.
Всі інші теж повтікали і поховалися, але Писання не пише нам нічого про їхні докори сумління, правда ж?

А ми ж знаємо, що в Писанні нічого не описано чи не опущено просто так. У всьому є свій сенс

 

Так, залишатись цнотливим ради Царства Небесного є в Божій Волі.

Якщо Бог є вірний у Своїх обітницях, то й людина має бути вірною у своїх.

Числа 30:1.І Промовляв Мойсей до голів племен Ізраїлевих синів, говорячи: Оце та річ, що Господь наказав:
2.Коли хто складає обітницю для Господа або присягне присягу заректи зарока на душу свою, хай той не порушить свого слова, нехай зробить усе, як вийшло було з його уст.

 

Олено, зараз Левко попросить Вас знайти щось таке в Новому заповіті

До речі, звідки таке нехтування Старим?

 

Чому б ні, якщо людина свідома того, ради чого вона це робить. Хіба людина не має права так зробити, якщо вона стійка у вірі і не хитається від вітру у різні боки. Коли ви влаштовуєтесь на роботу і підписуєте трудову угоду, ви берете на себе певні зобов’язання і обіцянку їх виконувати, за що й отримуєте зарплату. Монаший чин теж передбачає певні умови. Стаючи монахом, людина з ними погоджується і обіцяє їх виконувати. Тільки "роботодавцем" тут виступає Господь Бог.

 

Це сектантські замашки. Отут вірю, а там - "сомнєваюсь".

Старий Заповіт і Новий не суперечать один одному. А для Левка Старий - не Слово Боже. Так вигідно і зручно пояснювати свої догми.

 

Погоджуюся. Але Павло пише, що якщо ти вирішив, а потім відчув, що не можеш так дальше жити, то одружуйся, ти не згрішиш. Хіба ні?

Все вірно, але Господь крім того, що є роботодавцем, як ви кажете, є ще й люблячим Татом. А це все міняє...
От, наприклад, взяв я на роботу до себе одного свого сина. Без всяких його обіцянок працювати на мене і не одружуватись аж до смерті. Він працює, служить мені, але одного разу підходить і каже: "Тату, я хочу одружитися". Хіба мій син чогось поганого хоче? Зовсім ні. Я йому скажу:"Добре, сину, одружуйся". Він одружився і далі мені служить... Він також може й до кінця свого життя і не відчути бажання мати свою сім"ю і служитиме мені до смерті без всякої клятви.

І взяв я на роботу другого сина. Той син поклявся мені, що ніколи не одружиться, а буде до смерті працю вати на мене. Він працює, але відчуває, що не може без жінки, але розуміє, що дав обіцянку Батькові і мучиться з того. Він далі працює і тайкома грішить. Я це все бачу і кажу йому: "Сину, я тебе не просив давати мені ту обіцянку, йди одружися, тільки не гріши!".

Наш Татко не злий, Він ДОБРИЙ, Він завжди дає вибір своїм дітям. Він нікого не прив"язує до Себе. Він цінує і поважає вибір своєї дитини, навіть якщо дитина зробить вибір відвернутися від Нього- Він не перестає її любити!

 

вирішив, а не дав обітницю. Різницю відчуваєте?

так, міняє. І гріх вже не означає погибель, а його прощають, якщо розкаятися. Як це і було з Петром.

---------- Додано в 13:44 ---------- Попередній допис був написаний в 13:29 ----------

Що ж, хочете таку аналогію, отримуйте.

і віддавати роботі весь свій час. На цьому Ви базуєте свої плани, домовленості, угоди і довіряєте йому найвідповідальнішу роботу.

тобто не приділяє достатньо уваги роботі, від чого страждає Ваш бізнес.

звісно, Ви пробачите йому, і візьмете на роботу ще когось, щоб робота не страждала.
Але його провина в тому є. І він має її усвідомити і зробити висновки. Почати ставитися до роботи відповідально. Інакше я б не довірила відповідальну роботу навіть власній дитині. Саме тому, що я несу відповідальність за її якість.

Так, навіть звільнивши власну дитину, я не перестану любити її. І я пробачу їй. І допоможу, якщо вона попросить. І дам додаткові шанси, безліч шансів.
Але - провина ж то є. Бо людина пообіцяла. на неї розраховували, і вона підвела. З чужим би просто попрощався. Рідній дитині - пробачиш. Але справа від того не має страждати. Тим більше, якщо ця справа - людські душі

 

Про що ви говорите? Яка провина?...
Менше з тим. Вистачить з мене наразі. Уже замучився сто разів говорити одне й те саме...

 

Що ж і тут Ви бачите тільки те, що хочете.

Ну то Вам просто ще одна цитата для роздумів.
Але мені вже навіть не дуже цікаво, як Ви її для себе розтлумачите...