Похоже, artobstrel предпочитает пытки НКВД всем остальным. Какой мазохизм! Как эротично! Das ist phantastisch!:cesored:
Примечательно, что галичанам подыграла именно СОВЕТСКАЯ власть, легализовавшая Украину в её нынешних границах признанием созданием УССР и проводившей украинизацию в областях, никогда не имевших отношения к украинским. Не хочу ничего комментировать, просто советую посмотреть этот фильм http://video.yandex.ru/users/mav-pidstupnyj/view/78/
Кажется данная инициатива украинской диаспоры - больше относится именно к малороссийскому мазохизму. Чем к около историческому обсуждению "голодомора".
Ostap Drozdov Малоросом я називаю тих співвітчизників, які мають комплекс редукованого патріотизму, зумовлений довгим перебуванням наших земель у складі рос.імперії. Це зросійщені елементи, чий світогляд сформований ворогом. У різні часи різні світочі давали різні тлумачення явищу малоросійства. Драгоманов: Це зросійщені українці, які засвоїли найгірші якості чужої національності і втратили найращі якості свої. Маланюк: Це відсутність національної духовної суверенності, параліч політичної волі, національне пораженство, капітулянтство перед москвою й вислужництво перед нею. Винниченко: Це паршивець. З походження – українець, з виховання – руский, з переконань – неук у всьому, що торкається рідного народу, по вдачі – боягуз, себелюб і раб. А в цьому фрагменті я даю шедеврально точне визначення малороса, дане прихильником українізації Шумським: «Малорос – це нікчемний шкурницький тип, безпринципно-лицемірний, по-рабському двоєдушний і зрадницько-підлесливий». Наче нині сказано.
Ostap Drozdov Я винен, браття. Всі ми винні. Наш гріх судитимуть віки. За беріїв, за Соловки. За чорні, зганьблені, злочинні, перегвалтовані роки… Івана Світличного це непокоїло: чи винен народ у тім, що його знищують? Чи він просто безневинна жертва? Ох як же ж це вигідно – вважати себе просто жертвою. Ніхто за шарія й медведчука не голосував. Ніхто укр.мову не ігнорував. Ніхто все російське сюди не притягував. Ніхто декомунізації не противився. Воно само ся робило. Вата сама з неба падала. Не винен ніхто – бо винні всі. Ох як же це вигідно ховатися в колективну анонімну безвідповідальність! І зараз довкруж – одні невинні. Не вони всі ці десятиліття були проти українського й поза ним. Не вони створили плацдарм для приходу їхньомовного й їхньокультурного ворога. Кажу до побратимів я: Всього ще буде! Та чисте збережіть ім’я: Ми — люди! люди! А вам, раби, кажу: Раби! Вас мало били. Люблю Вітчизну я… Якби ми всі любили! Раби, раби, вас мало били…