Маленька смердюча ганчірка.

попереду стояла вже знайома жінка суддя. Позад все той-же Біг, а ще Ниш Балагур. За невидимою заслонкою позад судді стояли декілька бойових десантур. Це йому Біг на вухо шепнув. Суддя вже довгенько щось розглядала на моніторі свого столу, пальцем перегортала і вибирала сторінки. Здійснювала ще якісь маніпуляції. Юрко терпляче чекав, розминаючи почервонілі від кайданів запьястя. Біг знервовано щось бурмотів і крутив головою навсібіч. Третій із їхньої команди, Балагур, він нічого не робив, мовчки стояв, як турист у черзі на літак. Нарешті жінка-суддя відірвалась від монітору на столі і втупила погляд у Юрка. Той підняв брови і наготувався сильно-сильно захищатися. Та суддя знову лпустила очі долу і перегорнула ще одну сторінку.
-курва- прошипів Біг - кіко то вона буде все вивчати, там уже все спалили нітро-азотом.
-що спалили - поцікавився Юрко
-колонію суворого режиму. Така резонансна справа. Усі медіа-дізнавальні ресурси гудуть, аж почервоніли.
-а чого спалили? - прошепотів Юрко, коли суддя глипнула на нього
-оооо, там одну істотку цікауу найшли, ментального мозкового паразита. Потрапив туди у тілі одного з увязнених і як давай усе навкруги лоскотати?
-лоскотати? - не зрозумів Юрко - це божевільний маньяк-лоскотун?
-та який лоскотун - втрутився Біг - це у них у медіа так згладжують криваві новини. він там пів-колонії вирізав, пів зжер.
-ого
-саме так - підтвердив медіа-працівник
-багато?
-ти ж там сидів, сам повинен знати - вліпив Балагур
Юрко розвернувся і здивовано на нього подивився.
-ціхо будь - шикнув Біг - не денервуй суддю
-коли це я там був
-цссс
-маєте щось цікавого сказати? - льодяним голосом промовила суддя. Хоча це було радше не питання, а "закрийте писки і стійте рівно, бо у моїх руках ваша доля"
Усі троє заперечно захитали головами. Деякотрий час вони тихенько стояли. Біг кидав занепокоєні погляди на Юрка, декілька раз неприязнево глипнув на медіа-працівника.
-коли це я там був? - надзвичайно тихо спитав Юрко
-цссс - встряг Біг
-заледве місяць назад. Тебе ше зжерла та потвора і тебе довелось перевтілювати.
Юрко глянув на Біга і побачив, як той сильно нервує. І в очі не дивиться. Ага, ні, дивиться, тепер так настирливо, переконливо. Ніби каже - що? Це не я. Стопроцент не моя вина. Де детектор брехні? Ось бачите, я не відводжу погляд, значить я не брешу. Ну так, повірив я. Біг знає про колонію, знає про ментального мозкового паразита і мовчить. А може це він його туди влаштував? І паразита йому підкинув? Щоб спекатись. Але тоді чому відразу його не вбив? Впало би піаніна на голову і все. Пишіть листи до цьоці Стефи.
Із роздумів його виві голос жінки-судді.
-Юрко Ич-Ич, ви провели декілька днів у колонії строгого режиму. Але оскільки на колонію напав ментальний мозковий паразит і почав масові убивства, то вас довелось усіх спалити нітро-азотом. Спалили усі 7 поверхневих шарів у радіусі трьохсот кілометрів, а на додачу потвили сильну електро-магнітну передачу низьких тиш, котрі точно його добьють.
-зосватеріанець? - вилупив очі медіа-працівник і почав шарудіти по кишенях
-після засідання - гразно обірвала його намагання суддя
-дуже цікава справа - продовжила вона, сверлячи Юрка очима. - Маленька людинка, істота, що належить фабриці космічного громадянина потрапляє...
-я перепрошую, це скоріше ферма - втрутився Біг, піднявши палець, та під лютим поглядом опустив очі і щось тихо забурмотів
-потрапляє у колонію суворого рижиму із пожиттєвим неминучим вироком. Це значить, що навіть надавши безліч апеляцій, навіть виклавши чималу кількість доказів, або викриставши усі можливі дірки у космічному законодавстві, захисту підсудного на усі апеляційні виверти доведеться витратити понад життя підсудного, до поки його виправдають чи звільнять. Але! Саме в той час, коли в колонію потрапляє наш підсудний, туди й потрапляє зосватеріанець
-курва, оце так-так - завищав від задоволення Ниш Балагур.

 

-разом із вашим підсудним у колонію потрапило ще декілька тисяч, а з ними, можливо, зосватеріанець - вніс свою версію Біг
-як ви собі це уявляєте?
-себто як? Привезли разом із мозком і все.
-усі увязнені перед прибуттям скануються на рівні клітинкового вірусу.
-то це був вірус? - спитав Юрко
-ні, це був паразит - сказала суддя
-дуже рідкісний паразит. Таких у всесвіті на пальцях порахувати і нема - додав Балагур
-і він мене заразив?
-він у тебе вліз - поправила суддя - але коли? Хтось мусив його у тебе підкинути.
-замовне вбивство з застосуванням надрідкісного паразита - Ниш аж кулачки зжав від неприхованої радощі
-і цей, хто проніс паразита мав мати дуже підленький характер і багато-багато грошенят
-ну тоді це не про мене - скупо посміхнувся Біг, але так неприродно, що відразу прикував до себе усі погляди в залі засідань. Можливо, навіть охорона його пронизувала професійним поглядом.
-Ниш, ви знаєте, що планету, на котрій знаходилась колонія хочуть культивувати?
-ой, та ніяка це не планета, астероїд із штучним тяжінням. Кажуть його навіть підсилюють, щоб викликати у вязнів думку, ніби вони на великій планеті знаходяться
-навіщо при сторонніх розголошувати такі інтимні подробиці космовиправних закладів?
-а. ну так. добре. я мовчатиму
-так, мовчіть. Я взагалі не розумію чому ви присутні? Ви свідок?
-наша медіа-інформаційно-викладальна студія хоче познімати трохи фабрику пана Біга
-то більше ферма
-неважливо, раз аржабоїди хотіли їх усіх знищити, то глядачам світів ахроє буде дуже цікаво.
-світи ахроє 40 років спостерігали ріст квітки орандали звичайної.
-ну там цілих 11 колорів...
-а потім 20 років спостерігали завядання
-там дуже цікавий процес. Розумієте, квітка гниє потроху з коріню...
-не цікавить. Мене більше цікавить чому цю істоту світу Біга хотіли убити у одній з самих охороняємих колоній космосу.
-ну не надто аж охоро... мовчу
-Біг
-я, так я є Біг. Що?
-у вас були усі мотиви щоб помститися Юркові
-це ж за що?
-за те, що він у судовому порядку оотримав вашу планету і статус бога
-я не розумію, чому його не розщепили відразу - вставив Ниш
-шановний Ниш Балагур, Юрко Ич-Ич на певний час отримав божественний статус і навіть втративший його, він залишається записаним у всесвітню базу божеств.
-у нього навіть куплено процес безсмертя
-повного?
-ні, початковий статус
-як цікаво, а можна про нього першого зробити режисуру?
-можна, скільки платите?
-дуже слизьке питання, залежить від зацікавленості світів ахроє.
-Ниш, а ви пройшли цензуру? Ви можете уявити як відреагують світи ахроє на такий великий обзяг емоційної інформації. Чи не стануть вони аж надто перейматись долею сього хлопця чи не почнуть бойові дії на спірних територіях за туманностями білих ахроє?
-а. Точно. Гаразд. Справді. У них була велика кількість самовбивств після того як та квітка зівяла.
-от бачите. А тепер вийдіть у проміжний коридор
-як проміжний? Це навіть не загальний
-і не коридор зали засідань. Охорона!
Позад судді із-за невидомого барьєру вийшло двоє бійців у повному спорядженні. Ниш припідняв руки і мовчки вийшов у їх супроводі у коридор.
-Біг, вам треба йти у канцелярію
-навіщо це мені йти у канцелярію. Я краще із юрком залишусь
-є потреба оформити забір вашої істотки
-а то шо він вже не підсудний?
-Біг! Як він може бути підсудним, якщо його основне начало було спалене у колонії?
-нефіговінько він викрутився - здивувався Біг - А що, так, хібанькай, можна, напевне, було?
-як бачите
-ну то я потім піду
-Охорона!
-ні дякую я вже сам. Все. Сам.
Коли хлопець із суддею залишились удвох, вона повернулась і заглянула позад себе за барьєр. там ще залишався один бойовий охоронець, тож вона попросила його вийти.
-Юрко, ти маєш знати деякі цікаві факти.
Вона пройшлась по залі і зупинилась десь осторонь, позад справа, Юрко не оглядався.
-на колонію прибув Аржааб. Ти не знаєш чому Аржааб так ворогує із Бігом?
-навіть не уявляю - розвів руками Юрко не озираючись
-Аржааб, це давній хороший товариш Біга, Диивіл.
-аааа! - Юрко розвернувся і підійшов до судді - тепер я все розумію. А я думав то бог мене хоче зліквідувати, бо там секта, свята хода і він заздрить
-пфф - жінка-суддя пирснула стриманим сміхом. - Біг убивав чумою, холерою і знову чумою. Він особисто купував у докхів вірус, що вбив мільйон його істоток, гішпанку якусь. Спецзамовлення, тільки для геному його істоток. дуже дорого. Ти не помічаєш, що Біг, твій бог трошки садист.
-ну скоріше я бачу ідіота, а не садиста. Лінивого ідіота, якому до одного місця його планетка з усіма його мешканцями.
-боги різні бувають.
-але ж не такі безалаберні?
-ну чому ж. Он той же Марс повірив бігу, що під дриглями програв свою спадкову планетку, а між тим Біг навіть усіх правил гри у ко-ку не знає.
-це ще що таке?
-щось середнє між маджонгом і преферансом.
-нє шоб на кубіки грати - хихикнув Юрко
-Аржааб хоче тебе убити тільки тому, що Біг до тебе привязаний. Віддалишся від Біга і заживеш щасливим мирним життям. Допоки докхи не отримають ще одне замовлення на вірус.
-докхи могди мати паразита?
-докхи продають будь-яку дозволену зброю
-а з-під прилавку? Коли ніхто не дивиться?
-докхи після будівельних корпорацій майрів мають найаищі прибутки у космосі. Навіщо заради декількох мільйонів втрачати ліцензію?
Юрко замислився. Думки шугали у його голові, натикаючись одна на одну, збиваючи і падаючи додолу. Аж поки не визріла одна-єдина версія
-Той Аржааб, він що, родич Бігу?
-Братик, але Біг це дуже сильно приховує. Навіть купив собі директиву про медіа-нерозголошення. До речі тобі також не варто розголошувати, бо я дізнвач і вищий чиновник, а ти людина, істота Біга. Він тебе убьє, як тільки ти подумаєш, що треба про це сказати вголос. Хочеш жити, полиш Біга. До того ж у тебе безсмертя.
-я щось не дуже добре уявляю на скільки воно раз
-на скільки раз? Безсмертя?
-ну так, скільки разів його можна використати
-феномен Пчи...
-це ще що?
-був такий вчений недолугий. Провів дослід скількиразів треба пройти повренення у нове тіло, перш ніж зійде з розуму.
-і скліьки?
-сорок два рази.
-і він збожеволів?
-саме так. Як і з два десятки його послідовників, що так само пройшли оновлення 42 рази і збожеволіли. Помилка вченого у тому, що він проводив дослід одразу ж після отримання ного тіла. Розум не відпочивав після видимої ним смерті. Тож після феномену Пчи останні години життя, деколи дні, стираються з памяті. Але, задля розслідування можна ці спогади повренути. Тільки за бажанням правовласника-тримача.
-себто мого?
-так, і я не бачу іншого рішення, віддам наказ повренути твої останні години підтерті лабораторією і дізнатись хто тебе хотів убити.
-Аржааб чи Біг вам не підходять?
-абсолютно. Біг тебе убивати не мав потреби, оскільки у тебе наддовічне увязненя у колонії сторогого режиму. Ниш був правий, колонія була на астероїді попереду туманності світів ахроє, віддалена і хороше охороняєма. Напевно єдиним можливим варіантом убивства було запустити рідкісного ментального мозкового паразита.
-чому ви такі впевненні, що саме мене хотіли убити?
-убити, або визволити
-визволити?
-хтось знав про твій статус безсмертя і спеціально запустив паразита, щоб тебе убити, і у новому тілі отримати.
-але навіщо? Що б убити?
-ще раз повторюю, нащо тебе убивати, якщо у тебе надпожиттєве. Тут щось глибше і серйозніше. Навіть така посередня натура як Біг не викликає в мене бажання зробити його фігурую, у цій шахматній грі.
Суддя повренулась на своє місце і мовила.
-дізнання завершено. Вільний.

 

Юрко зліз із табуретки і поліз у кладовку пошукати кусачки. Спочатку він думав, що у двонику є такий маленький ричажок-тумблєр, клац ним і від тебе відстала велетенська космічна крижина, такий собі айсберг космічно-божественних проблем. Нахіба йому всі ті секти, колонії суворого режиму, мозгоїди і бог - потенційний діабетик. Розкажи про це бабкам у неділю після церкви - забьють до смерті паличками. А ще проклянуть і відлучать від церкви. Ага, ше всім-всім розкажуть про безбожника, хай його бабці буде соромно, хай вона йому клубніку зі сметаною не зробить. Та, на жаль, одним тумблєром справа не обійшлась. Довелось шукати викрутку, щоб зняти кришку. Потім викрутку з хрестовим кінцем, щоб зняти якусь залізну фігоньку. А там два дротики, що струмом бьються. Звичайно у мене закуплений пакет божественного безсмертя, та як його користувати, якщо воно 2 мільярди коштує за раз. на 2 мільярди купив би яхту, поставив у себе на дачі, і хай приємної зовнішності дворецький бризкає розпорошену із жилки воду над кормою, аби була красива невеличка веселка. А ще, раз є яхта, то обовязково будуть самички у різнокольорових бікіні. Хоча, на тій дачі, хібанькай такі собі Фросі стодвадцятикілограмові, перетягнуті тоненькими бретельками... фууух, огида яка. Врешті, перекусити дротик не така вже й нікчемна ідея. А як комусь дуже треба, то хай стукає пальчиками. По тих думках, кусачки клацнули, дротик втратив свою однорідну цілісність і звукові хвилі заочно пообіцяли більш ніколи не турбувати маленьку людинку з розхитаними нервами. Аби не піймати гливу, Юрко вирішив перевірити, чи той дротик він перекусив. А для цього треба самому собі подзвонити. Цікаво у дзвонику постійна напрогу чи перемінна? Якщо постійна, то точно не буде працювати, він же кільце порушив. А як перемінна, то краще Теслу спитати, у нього зі струмом якось краще виходить. Прочинивши двері на коридор Юрко наткнувся на пьяненького сусіда, що так негарно втягнув його у недавну війну з тарганами.
-честь
-угу - буркнув Юрко у відповідь і натиснув на гудзік
Дзвінок взревів у всю свою електричну міць, підсилюючи звукові хвилі тонкими нотками знущання, над профаном у фізиці. Чи електротехніці?
-там цей, - несміливо почав Орко - пухнастики тебе шукали
-які ше пухнастики?
-та той, Нітдулус цілий з кольоровими пухнастими...
-ааа, ясно. А що вони хочуть?
-у них там шось після тарганів сталось, їх у космічну службу крайнього космосу взяли, маяки мають поставити, ремкомплекти, аварійки, все таке. А таргани ніби проти. То вони тепер просять вторгнення зробити і всіх таганів перебити.
-тобто тепер вони їх будуть винищувати?
-не вони, а ти. У них руки чисті. Чи шо там в них... лапи.
-та ну їх. - Юрко заходився рокручувати гудзік дзвінка на коридорі. може так простіше буде вимкнути. Прочинилися вхідні двері і на за дверима зявилась маленька пухнаста жовта кулька. Птах йшов так, ніби йому поцілили із дробовика у дупу, або може мав якийсь різновид пташиного геморою. так можуть йти тільки приречені, котрим сказали - ти зайди до підїзду, зробиш вісім кроків і ми тобі у потилицю стрельнемо, буде дуже боляче і ти помреш.
-Трі-Вінь, не здохни, на тебе уся надія - просичало із рації, що її тримав за спиною напівживий секретар.
-командо... командор!
-шо? - пика Юрка була наче діжечка прокислого кампоту
-нам хана, командор. Нас усіх винищать, а майри пірья продадуть на подушки май докхам.
Юрко ще деякий час дивився на жовтого птахо-подібного, і згодом зазвзато заходився відкручувати кришку дзвоника.
-командор - задихаючись просичав Трі-Вінь - то може він плакав, а може дійсно астму якусь мав на нервовому грунті. - командор, нам хана, командор.
Юрко весь червоний, агресивно намагався викрутити шутупа, та врешті, з прикрістю помітив, що зірвав різьбу занадто широкою хрестовиною викрутки. Як то кажуть, біда не приходить одна. Двері прохинились і у підїзд влетіла давня знайома, жінка-сектантка. Вона мало не розчавила птахоподібного. Той рвонувся убік, угору злетіло декілька пірьїн. Трі-Вінь вихопив щось невеличке чорне і направив на жінку. Та, переживши секундний переляк, схопилась за груди і простянула руки до Юрка
-о божествене начало! Любий боженько Ич-Ич
-шооо?? - виріщив очі Трі-Вінь, - то командор божество?
-а ти курка бульйонна сумніваєшся? - рикнула жінка і зробила агресивний випад в сторону птахоподібного. Той не відступив, аще вище підняв маленьку чорну зброю.
-назад потворо, я тобі за командора зара голову знесу
-не смій убивати людиноподібних - пролунало із рації за спиною Трі-Віня - відстрель їй ногу
-я тебе зараз зварю моєму любому боженьку, благо піст уже скінчився, що його так суворо дотримується Юрко Ич-Ич - уособлення добра...
У підїзді тріснула блискавка і мало не влучила жінці в ногу. Та з криком вискочила назовні.
-прошу вибачення, несамовитий командор - вклонився Трі-Вінь - радий допомогти спекатись цієї божевільної
Юрко глянув на Орка, що втиснувся у стінку і вже хотів було зачинитись у квартирі, як, зненацька, двері у підїзд відчинились і всередину влетіло з півдесятка людей. Попереду всіх була несамовити жінка. Вона кинулась уперед і, схопивши Трі-Віня за лапу, смикнула догори і вперіщила птахополібним об кутик стіни біля входу в підвал. Як не дивно нічого не хруснуло, не тріснуло і не зламалось. Птахоподібна жовта кулька просто вибухнула зеленим послідом, жовтуватою кровю, коричневими нутрощами і цілою хмарою жовтого пірья і пуху. У руці жінки залишилась тільки відірвана лапка. Німа сцена, що тривала доволі довго зовсім вже рознервувала Юрка і не дочікуючись чим усе скінчиться, зачинив двері і закрився у квартирі. Жінка щось кричала, люди допомагали їй трясти Орка, той волав і несамовито відбивався. Хлопець пішов на кухню і наткнувся поглядом на бога.
-шо це ти весь в лайні?
дійсно, уся футболка була у нутрощах Трі-Віня. Ну просто чудово. Він мовчки запалив газ, поставив чайник і пішов міняти одяг.
-а шо там за гвалт у парадному? - голосно спитав бог, виставляючи на стіл невеличку картонну коробочку
-Нітдулусіанці воюють з моїми сектантами
Бог мало не впустив коробочку на підлогу.
-а? А за що?
-птахам треба знову захист від таганів, а та бабаганя мене вже дістала. Щодвадні ходить на поклон і своїх зі собою тягає. Сусіди вже криво дивляться. думають наркоманська точка відкрилась. Ше мені мінтів тут не хватало.
-у двері звонять! - крикнув бог, відкриваючи коробочку. Він поліз у шафку і дістав маленького кльоша
-шо то є? - спитав Юрко, поправляючи комірець на свіжій футболці
-ооо! То таке файне, хрусткі хлібні палички з гострим томатним совсом. Прямо із Палермо на хвилях любові від хтивої жіночки Адріясі.
-а. То може краще чаю? Бо кава під солодке.
-а знаєш, може й краще. Ти диви як дреньчать. Може бьються?
-може - Юрко заходився робити чаю зі всіх сил стараючись не звертати уваги на руханку в коридорі.
-ти диви як вони там тлюмляться - здивовано мовив бог, він покинув кльоша з паличками і визирнув з кухні
-я чай без цукеру пью
-а я - ні - відрізав Біг і сів на табуретку мід столом і холодильником
-дві?
-бідуєш? - бог виставив палички таким чином, що вони йшли по коло, наче шприхи у колесі.
Юрко звично вивалив 5 ложок цукру у заварений чай, довго помішав і постав перед богом на стіл. Той як раз завершив паличкову композицію ізаходився дмухати у чашку.
-то в тебе інтсрумент шоб дзвіночок зняти?
-ну та
-Юрко, я є старий і мудрий бог, вислухай мене. Ніколи не залишай на потім проблеми. Бо вони наліпнуть одна на одну, закрутяться у велику кулю і розчавлять тебе, як мене перша світова.
-ти ж на першу світову на Бетельгейзе віджигав
-ну то бачиш, я на Бетельгейзе так само закрився від проблем як ти удома. Краще вирішити поки вони маленькі. Чортова баба завтра почне птахів палити як гітлєр-югенд книжки.
-бляха муха!
Юрко встав і твердим кроком пройшов до дверей, відчинив їх і гримнув
-анунебігатипокоридору!!!
Ся чарівне магічне закляття, що його волав іще директор у школі, змушуючи зупинитись навіть тих школяриків, що вже перейшли на швидкість звуку між спортзалом і кабінетом хімії. Так і зараз. Величезне перемішане кубло сектантів і птахополдібних враз завмерло, ніби їх поставили на паузу, а потім поволі, обтряхуючись і прихорошуючись вони розділились на два табори і покірно вмовкли.
Юрко люто зиркав на них, а потім, трохи заспокоївшись, мовив.
-докхам замовити систему оборони. Нову! - наголосив він, коли помітив що один з керівників птахоподібних щось вирішив сказати - і щоб впринципі відрізнялась від попередньої. Таргани не дурні. підготувались до війни проти того, що бачили. Тре щоб докхи нас здивували. А як почнуть мукати, спитайте де тут майри жиують. А ви - повернувся він до людей - чому вештаєтесь? Чому не в церкві?
-так у нас немає - нерішуче розвів руками бородатий здоровань
-як немає?! Свята хода є! Піст є! А молитовного дому немає?!!
Птахоподібні з цікавістю витріщались на бідних блідих сектактів, що якихось дві хвилини назад добряче наскубли х них пірья
-ганна! - рикнув Юрко - оранізуй молитовні дома. Вас на святій ході було так багато. І не треба до мене ходити.
-а я казав, боженько медитує на космос - вставив бородань
-усе! вільні!
Юрко зачинив двері і пішов на кухню
-ай як то файно за тим усім спостерігати - мовив Біг, смакуючи хрустку хлібну паличку. - то кажеш у тебе із тими сектантами троха геморой?
-ну як троха... сильно геморой
-ой. Чекай. Я тобі з Палермо ше мінузі принесу. То такі цицьки відрізані - хитро підморгнув бог і з подвоєною енергією захрумтів паличкою.

 

Наступного ранку приїздила поліція. Опитувала жильців що до вчорашньої бійки продавців курей. Юрко як міг увічливіше віднєкався і заходився готувати вівсяну кашку швидкого приготування. Адже трошки окропу і хліба з маслом вистачить на скромний сніданок. Дуже не хотілося йти на роботу, та сторож дядя Ваня вчора звонив, казав, шо біг-босс просив сьогодні точно бути, бо може бути перевірка зверху. Звідки зверху не зрозуміло. Та раз попросили, то треба йти глядіти на брудну червону лямпочку. За дверима враз постав цілий мітинг птахоподібних. Зобачивши Юрка вони в один голос підняли гвалт про свавілля учорашніх сектантів. При цьому вони виказали найсмиреннішу повагу до божого начала хлопця, а також попросили вдруге очолити захист планети від вторгнення окупантів. Юрко ще вчора питав Біга чи можна повпливати на міжкосмічну комісію з етики чи хоча б у який прозорий фонд захисту пернатих. На що Біг відповів - немає айкью - немає захисту. Себто, потрібно спочатку заявити про існування птахоподібних. Потім потрібно, щоб котромусь члену космічної асамблеї було від них щось потрібно - торгівля, наука, обмін історичними фактами. Вже після того, як декілька разів буде зафіксовано назву пернатих у журналах реєстру і базах даних, от тоді можна подавати заявку про членство. От свого часу був у нього дружбан дитинства, Сіріус, так у нього на планетці фішка була - ментальний кайф. це коли тебе молитвою вводять у транс і ти від того стирчиш як від найчистіших дриглів у строкатих карбонових ваннах бетельгейзе. То йому членство оформили за 12 днів. З них 8 днів члени комісії стирчали у молитовних домах, хтиво пускаючи піну з рота. Наразі в птахоподібних планета самодостатня і ніякого інтересу для космічного альянсу не представляє. А те що там декілька маячків кинули, ну так і на комети ставлять і на вільнойдучі астероїди.
-як тільки знайдеш у них щось цікавеньке і до них попруть туристи, відразу можна оформлятись.
Юрко стягнув у Біга люстерко-планшет і пів-ночі шукав що на Нітдулусі є цікавого, або принаймі корисного. З самого ранку приперся Біг, копнув його сонного і одібрав люстерко-планшет. Отже виходу зовсім ніякого не було. Залишається надіятись на майстерність докхів і їхні оборонні комплекси. От тільки цікаво, за які гроші птахоподібні купують у докхів такі величезні оборонні системи, що ними можна велетенські космічні кораблі спопеляти. Цікавенько.
На роботі не було нічого цікавого. десь по обіді приперся злющий начальник депо, скупо повідомив про скорочення і натякнув, що за декілька пляшчин можна вирішити його питання. Яке питання Юрко не намагався дізнатись і вперто глядів у алярмову лямпку. Начальник депо поскрипів зубами, декілька разів перехилявся і дивився чи хлопець бува не глузує, та, врешті махнув рукою - чи мало йолопів на світі. Аж під вечір приперся Орко. Несміло протиснувся в двері і зробив непевний жест рукою. Що він значив Юрко не зрозумів. Мабуть, щось середнє між зігхайль і привіт, тобі слонику. Декотрий час Орко крутився біля дверей, аж поки Юрко сам не спитав:
-скільки?
В Орка ніби греблю прорвало
-два мільйони тільки за то шо піду до тебе, пять мільйонів за те що зайду і заговорю, аше 50 мільйонів, якщо переконаю. Слухай, чоловіче, ти собі уявляєш шо то за гроші? За пару мільйонів можна біля Бетельгейзе встановити станцію на свій смак, з якою хош системою безпеки. А ти тут в лямпку дивишся. Ти чого тут сидиш? У тебе космічної валюти на все життя у ванні з сівілакської амврозії купатися. Ти ж можеш ганяти на швидкісних катерах по кільці Сатурну, чи спустити пів-бабла на равликові перегони у Сухре-Аре. Ти шо тут залип?
-у мене підписка
-шо за підписка
-суд написав не залишати рідну планетку до кінця розслідування
-якого ше розслідування?
-зеленошкіра жаба вирішила прибрати до рук нашу планетку. Для цього задіяла комплекс по ліквідації агресивно-настроєних істот, що можуть становити високий рівень небезпеки для космічних мешканців...
-та я то всьо знаю. Тобі за шо домашку вліпили?
-шось той Біг накрутив, мене підозрюють у нещирих показаннях на користь Біга супроти Аржааба.
-отої ящірки зеленої?
-ага
-серйозні в них комуна. Я коли у них на бублик літав по реєстрацію, то в них там усе чітко-чітко. До речі їм не так Земля як Марс тре.
-тобто - Юрко відірвав погляд від алярми і втупився у Орка
Той оживився, підтягнувся і з розгону плюхнувся на старезних диван
-я коли у них супровідним працював, то мене відразу потягли на бублик - це такий їхній осоклок праматері планети, що колись бабахнула синім полумьям під час громадянської війни. Тоді у них уся система розмноження згасла. вона у них була дуже складна і природньо і етично. То вони тепер множаться продовженням життя. Але тіло можна подовжити, а мозок нє. То вони шо надумали, купили у якихось дуже розумних праістот систему перенесення інформації на штучний носій. Але носій цей робиться на клітинктовому рівні і робиться він з мозку. Найкраще їм підходили дельфіни-касатки і кити. Але скіки їх японці набьють на рік. Їм так пів-життя чекати. Зеленозаді навтіь пробували ферми зробити по вирощуванню касаток. Вяли в аренду планетку, заліпили туди риби нашої і давай чекати. А касатки, виявляється, ультразвуками живуть. У них все світосприйняття від отого укання як підводна лодка. Ну то вони й не змогли там жити. Не ті умови. А ше їх глисти поїли зсередини і ше якась міль морська поїла їм шкіру. З касатками у них сильно заглохло. А час іде, зеленосракі помирають та помирають. А ше вони себе вважають дуже розумними, ну не такими расистами, просто їм шкода таким чемним і організованим помирати. Пробували ще на новій планетці відновити свої статеві гементи, але і там все рухнуло. Навіть усі добровольці повиздихали. То вони й живуть тим, що на бетельгейзе подовжують життя, а самі трудяться як бджоли, щоб заробити на теє. Аж тут вони побачили, шо на Землі з касатками живуть не тільки муравлі і слони, а ше і ми, людинки. І мозок наш самий більш-менш підходящий для перенесння їхньої мозкової памяті. То ж вони давай цупити людей і ставити на них досліди. І все у них поїхало-закрутилось. Помира якись зелений ящір, то відразу переносить всю память на сотню мозків людей, його омолоджують, по праістотах вони вже вміють мозок відновлювати, але пустий, і потім туди обережненько заліплюють усю память. і вуаля - нова молода зеленошкіра ящірка. Але їх же сотня тисяч, десь під сто тисяч, точно, а було колись мільярд. То їм не один-два чоловічка треба, а всі 8 мільярдів шо є. Земля, звісно ж не належить до космічної контори, роби шо хочеш. А бог місцевий - ну просто лох. Тож прилетіли вони, покрутились, понюхали і давай планетку віджимати. Себто людей, планета така засрана, шо Аржааб отримував 16-кратні понаднормові за шкідноту здоровью. Врешті все у них вийшло, хапанули усіх людинок, звільнили планетку від ментальнго сміття, так би мовити, і ось на тобі. Прилітає той Біг і давай руки викручувати. ТО стопроцент шо ти йому допомагав, то вони тебе і засадити рішили. А то такий народ, не відмажешся. Капець тобі чуваче. Олин вихід - нарубати купу бабала і дьорнути. Я знаю шо докхи неофіційно за хороші бабкі твою память перенесуть у новеньке тіло, навіть не людинки, а ше якої космічної істоти. І все, ти в шоколаді. на старе тіло влаштуємо нещасний випадок і вуаля - нове життя, новий ти.
-а для цього треба пернатим тарганів повбивати?
-а-га - Орко сяяв як нова копійочка, так йому все гарно вдалось повернути. тепер точно не відкрутишся.
-не можна нещасний випадок
-це ж чому?
-у мене реінкарнація
-тобто як?
-ну мене у колонії якийсь маньяк убив, то мене відразу у моє ж нове тіло відродили. Це у мене залишився куплений контрак-страховка ще з божих днів
-то ти вже й у колонії сидів? - Орко аж рота відкрив від здивування - це де?
-та десь в самий окраїнах космосу, я там знаю де.
-оце так. Ті аржабоїди несамовиті створіння. Ну нічого, вдягнеш кашкетик, окулярчики, хто тобі там під парнджу заглядати буде.
Юрко кисло посміхнувся.
-треба було Марс у Біга брати, поки давав
-а шо він тобі і Марс давав???- Орко аж зірвався з дивану
-ага, шоб припинив ту секту вчорашню.
-нічого собі секту. Вони сьодні відлупили бабць, наваляли попам і відібрали в них церкву на окружній. Хрести позбивали, лавки повиносили.
-чим їм лавки заважали?
-я знаю? Ти знаєш шо, ти Марс бери
-чого це ти так зайорзав
-а того, шо аржабоїди тобі за Марс такє бабло відстігнуть, станеш першим трільйонером, чи шо там на 20 нулів...
-нашо їм Марс?
-бо Марс - Орко стишив голос і підійшов до Юрка впритул - бо Марс то є мідь.

 

-ти знав шо на Марсі купа міді?
-аби не нафти, бо відразу прийде якась сволоч і накаже випалити геутраном
-це ше нашо?
-як нашо? нафта накопичується під землею, її поверхня тисне-тисне, ну от вона і вилазе з гозом. В газ лупить блискавка, стається вибух, нафта горить, засмерджує атмосферу, гине флора і фауна, навіть рибки у морі коптяться. У мене колись так японці погоріли.
-а. А мідь у космосі дорога?
-та ні. як залізо, ну може троха дорожче. От срібло файно продається, майже всі кремнієві провідники файно струм ведуть, чисто.
-мідь хіба ні?
-срібло краще. Та і майрам видніше, в них уся планетка в сріблі, замонополізували всі свої будови на сріблі. Їм та мідь додупи. Долий ше гаряченької
-нахіба тоді аржабоїдам мідь?
-а? - Біг відставив чашку і враз спохмурнів - ті ящіри зеленосракі на міді мали розмножуватися. У них на планетці були відкриті мідні руди. Руда гнила на повітрі, себто іржавіла, окислювалась дозелена і в повітрі бло багацько оксиду. А воно спонукало до вироблення у потвор якогось гормону, шо стимулює заготівлю яєчок. Так от, одного прекрасного дня зявиися мусорники і давай нити - приберемо задешево. Аржабоїди дуже порядок люблять, той погодились. Ті нікчеми раді старатись, прибрали усе лайно, сміття, а заодно і мудну руду, котра виявилась тільки на поверхні була. Зеленошкірі помітили незворотність вимирання тілько через 500 років, бо самі неслабо так жиють. А коли побачили шо халепа, то й давай мідь купляти. спочатку окис купували у майрів, потім докхи їм вацинацію підшкірну придумали. Багато різного пробували. Аж поки не купили вирішення і праістот. Ті їм придумали як клонуватись і збберігати память мозку на носіях, а потім у клон вставляти. Вони вже певно всі по сім разів пожили. А шо, питали тебе за Марс?
-ну та, казали, шо Марс можна спуляти аржабоїдам за великі грошики
-так я не проти. Але вже здеру так здеру.
-ти собі думаєш шо здереш, а вони тебе також у колонію запроторять. Як там грошики будеш тратити?
-ай ну тебе - Біг узявля пити розбавлену окропом каву
-тре обережно Марс аржабоїдам продати за пристойну суму. От і все.
Біг мовчав, тільки кривився зрідка окли обпікав губу.
-ти б продав, і вони від тебе відстануть. Вони ж, напевно, шукають місцинку мідну, шоб розмножуватися.
-шоб розмножуватися, їм треба мідну планетку і хтивих самичок. Аржабоїд самець бачить хтиву самичку, підходить до неї і пукає газом. Самичка вдихає різкий аромат, у неї вмикається плодова система і виробляються яєчки, котрі вона зкидує у високу мняку травичку Арсас. Натомість, усі аржабоїди-самці розробляють несамовиті поани по захопленню всесвіту, чи принаймі чужих планеток, а самиці аж надто файно підмиваються, і яєчка їхні на голий бетон попадають, бо зеленошкірі вже тисячу років не бачили траву Арсас. І не побачать, бо коли шановна колегія Норсосрноського університету написала доктрину "Продовження роду кольоровошкірих ящірок", то вони її не то шоб не читали - відразу подали до суду за расову дискримінацію. Як вони такі тупі, то хай собі гинуть, чхати я на них хотів.
-вони ж мало усіх людей на носії інформації не забрали
-чому ж не забрали, як забрали. Юрко, ти шось забагато патякаєш, як на маленького безбожного божка. Шо там твої дуполизи, повідбирали церкви?
-та взяли одну-дві, в тебе он скільки
-а тридцять вісім за вихідні не хочеш. Я вже не знаю що думати, скоро різати християн почнуть. особливо чомусь сильно не люблять повнуватих - Біг похлопав себе по виступаючому череву.
-я ж не казав їм відбирати церкви, мав на увазі відкрити молитовні доми. Проводили б там час у молитвах і медитаціях. Я взагалі думав, шо моя релігія, то більш буддизм.
-думав? Побили Ксьондза, у реанімації лежить. Грошики з скарбнички вигребли, усі святі мощі по дорозі порозкидували. Я вже подумую, чи не напустити на твоїх якусь інквізицію.
-та чого ти, перестань. Хіба я винен?
-а от ні? думай шо кажеш, особливо тупим релігійним фанатикам
-ну той з бородою досить прилично виглядає.
-отой приличний з бородою зараз архімандрид істинної віри на проповіді у суботу сказав, шо через місяць будуть усіх жирних різати на вулицях. У кожного, хто носить камінь у нирці - це смертний гріх, і бог Ич-Ич особисто дозволив вирізати каміння і з нирок просто на вулиці. Скоро з приладами узд будуть ходити. То шо таке, Юрко?
-ой, ну я шось не знаю. Треба буде якось завітати і направити.
-так постарайся, бо як мені розведеш ту сволоту, напущу потоп і поттоплю усіх до одного місця.
-і своїх?
-усіх
-вони ж знову у камяний вік повренуться. Хто тобі буде каву варити?
-курва! - біг ударив кулаками по столі, підскочив і зник
Ну от, знову розсердив бога. Юрко узяв недопиту каву, поховав печення, змів зі стола кришки і пішов у кімнату подивитись телевізор. Сьогодні перша приложена богом побожна жінка Ганна мала казати шось файне. Дивна якась вийшла течія. Юрко завжди любив смачно поїсти, ідуже не любив від цього товстіти. а коли товстів, то старався схуднути, але знову товстів і від цього дуже страждав. Але худнув несподівано. То вуйко в лікарні, то ремонт вдома, то потрапив на нову роботу і там заганяли. Але найфайніше було худнути, коли велосипед купив. В перші дні ноги аж відвалювались. Згодом якось так вийшло, що замість вечері їхав на півтора години педальки крутити, ну от і скинув 16 кіло і 250 грамів. По тому, першої ж зими знову набрав десять кіло і знову від цього страшенно нервував. Видно усі ці масові негаразди і вилились у цього релігію, поки був богом. Цікаво, чому аржабоїди вирішили насолити Бігу. Видно у них там щось глибше і сильніше, ніж втрата людей.
У двері подвонили і Юрко так і не побачивши в новинах нцічого прорелігію пішов відчиняти.
-добридень командор! - відсалютував йому сусіда Орко у свіжому чорному мундирі поверх футболки "спорт" - ну вйо тарганів розчавимо?
Юркові в око впали дві блискучі медальки на грудях Орка. Той прослідивши за його поглядом відповів
-ота за південний фронт, а ця за організацію оборони. Така ше тільки в мін оборони і покійного цвірінька, ну того, жовтого, шо дика баба розбила об стінку підвалу.
-а
-а тобі хіба не прислали мундира?
-нє
-в тебе там все авішено за доблесть-відвагу-кровожерливість-несамовитість і ше там шось купа всього. Ну то вйо? Хоча чекай, як ти без мундира. Пернаті дуже на то ведуться. Ну го, а то вже гроші прийшли.
Юрко почухав живота і змирившись кивнув
-ну добра
Він повернувся у кімнату і вдягнув зручного чорного костюма адіка. Також чорний і до того ж дуже зручний. Звісно не космічний командор, а скоріш планетарний гопнік.
Безпардонно влізший в кімнату Орко гигикнув і підмітив, що адік теж круто. за тим дав запит на перехід і вже за хвилю вони крокували по довгому білому коридорі. Тільки на стелі йшла безкінечна черовно-чорна вишиванка. Орко просідив погляд хлопця і зтиха мовив
-шлях несамовитого кровожерливого воїна. Це вони в мене на подушці побачили. Скопіювали усе по кругу одни в один, квадратик в квадратик. То я сказав шо це твоя важка життєва смуга війни і нещасть. Тепер усі оборонні обьєкти мають перед штабом "шлях командора".
Юрко похитав головою. Попереду швиденько, але в той же час досить поважно чапав сам міністр оборони, позад доволі далеко плелась уся міністерська свита. Посередині він, звенів наче торба з мідяками, весь обвішений орденами і медалями, а ще самовпевнений Орко.
-ось прошу, командоре, докхи встановили штабс-рубку, а там далі по кридору пульт управління.
Міністр швидко розкланявся і упавши на руко-крила першого з чинуш уже без сили волік ноги. Таким його напівпритомним і забрали.
На відміну від попередньої штабс-рубки у цій зовсім не було алкоголю, бару і пінопласту. натомість стояв величезний стіл з тривимірними призмами ворожих підступів, а також повсюди мігало червоним планетарне розміщення обьєктів оборони. Юрко підійшов і сперся на стіл. Орко розчаровано крутив головою, пильно придивляючись до стін, хто зна, може є потаємна кімната з алкоголем, чи хоча б пивом.
-ну і де ті таргани кляті
-вітаю командор Ич-Ич пролунав холодний робо-голос над столом. Для проведення атаки винищення ворогів прошу перейти у пультову. Ваші клітинні мікро-хвилі вже встановлено, усі стороні будуть розщеплені.
-ну добра, Орко, ти потрись тут, я постараюсь швидко
-ну ок - Орко заліз з ногами на стіл і рівнеьнко ліг, неначе покінік у труні.
Пультова виявилась аж надто малою. Розміром з кладовку для швабр, вона містила кульоподібне крісло, сходе на фантастичні літачки у ігрових залах для дітей молодшого шкільного віку, а ще невеличкий екран, що ширяв навпроти очей. Юрко обережно вдерся у крісло, відігнав рукою трохи назад екран, щоб той не налазив на очі. відлетівши, екран відразу збільшив шрифти і розмір таблиць і обьєктів.
-ну шо там в нас? - ліниво спитав Юрко
-ворог наступає по трьом фронтам. Перший із напрямку на північну півкулю, бо вони вже знають, що наші збройні системи мають тут установки. Другий - це надшвидкість світла - вони назбирали доволі багато космічного органічного сміття, а може й своїх троха перебили, і за два дні ця купа на надшвидкості світла вліпиться у південну півкулю. Розколе планетку на фрагменти, що призведе до повного винищення виду.
-гарненько. а третій фрон звідкіля?
-ментальна какофонія страху. Це новітня розробка майрів на основі вчення першоістот про єдність душ.
-ну це як?
-вони почнуть молитись у себе на планеті, а закінчать на цій планеті. А згодом почнуть різати курчат.
-дуже файно. Чим ми можемо зарадити?
-перший фронт можна знищити протягом двох годин, вдаривши переважно далекобійними фотонними гарматами. Другий фронт ми можемо зупинити, поскаржившись у космічну інспекцію геноциду. А третій не зупинити ніяк. Є потреба замовити з півмільярда бойових псів, зараз по дуже низькій ціні. Тоді втрати серед цивільного населення складуть не менш ніж 80 відсотків.
-то ти мені пропонуєш в першу чергу дешеві варіанти?
-така політика компанії
-давай запропонуй шось дорожче, але дуже ефективне.
Юрко зовсім не турбувався чужими грошима.
-найефективніший засіб це "першозмінна зворотня", нещодавно представленя праістотами. Коштує двісті одинадцять річних бюджетів птахоподібних. у разі вторгнення, тільки 17 річних бюджетів
-ну то берем. як швидко можна зліквідувати наступ тарганів зворотніми?
-замовлення і доставка триватиме добу. Застосування приблизно годину
-один день і одна година. Чудово. Замовляємо.
-командор Ич-Ич, у вас уже є звання кровожерливий
-ну мене усі птахопернаті так називають
-це офіційне космічне військове звання-статус. Воно означає, що кількість жертв, під вашим командуванням перевищує десять мільйонів живих розумних істот із айкью вищим за сто одиниць.
-ну і шо?
-"першозмінна зворотня" знищить 59 мільярдів комахоподібних.
-ого! багатенько ж їх.
-не кожна жива істота готова взяти на себе стільки жертв. Останній миротворчий похід у галктику Овве призвів до втрат у розмірі 11 з половиною мільярдів живих істот за 7 років війни. За це командор імперії Кхеш отримав звання "хижа лють". Імператорська сімя взнавши про кількість жертв наклала на себе руки.
-он як. Отже мені варто подумати, перш ніж прийняти це важливе рішення?
-декілька разів
-що ж чудово. А ти поки взнай як мене називатимуть за 59 мільярдів розчавлених тарганів.
-слухаюсь, командор.
Юрко виліх із незручного пультововго крісла і повренувся у штабс-рубку. Орко вже хропів на столі для засідань, а над ним ширяла величенька біомаса, що саме зараз на надшвидкості світла прямувала до південного полюсу планети.
Дивина та й годі. Якщо пернаті мають стільки грошей, що можуть замовити у докхів найсучасніші і найжорстокіші варіанти ведення війни, то нащо їм він здався? Невже у космосі людина найжорстокіша істота. Але що не кажи, таргани також так собі янголята. Зібрались мільйонною армією, щоб обскубати і зжерти милих кольорових курчат. То чому серед тих незграбних пташенят не знайшлось жодного, що сам би натиснув кнопку "атака".
-тому що у космосі життя вартує набагато більше, ніж ви, люди, можете собі уявити.
-голос, що лунав позаду Юрка був не такий цвірінькаючий як у решти пернатих. Озирнувшись, хлопець побачив як до зали входить трохи не такий як усі інші пернатий. Його колір був брудно-сірим, покривало тіло не пухнасте кольорове пірья, а обшарпане жорстке майже рогове піря, що не зовсім рівно стирчало.
-мене звуть Крхут і я верховний жрець цієї цивілізації.
-дуже приємно, а я...
-я знаю хто ти є. Безсовісний підліток, що не бачить різниці між мільйоном і мільярдом жертв.
-ну не зовсім підліток, троха старший...
-я тебе вибрав. Спочатку думав взяти отцього - жрець ткнув пером крила у спячого на столі Орка - та його безсовісна сила була надто мала. Ти знав, що після першого захисту він переходив у клініку на Старшарні і підправляв напрямок і логічні цепочки думок.
-ні. А це що?
-це щоб з глузду не зійти від жаху. Наша правляча верхів непритомніла, коли оголошували кількість загиблих ворогів.
-вони ж вас хотіли пожерти...
-а нас й так усі жеруть!
Крхут стрепенув крильми і злетів на стіл, вчепившись кігтями в ногу Орка
-не прокинеться, йому іонізували безсилля
-усі жреці такі?
-які? чорні і некрасиві? це тому що мені дуже багато рочків. Щоб ти розумів, усі цвінінги колись були такими. Це вже згодом у закупили модифікації. Встановили колір, пухнастість, руко-крила, не такий великий ріст, можна і в півтора рази менший. Красиві, майже ідеальні істоти. Самі себе створили. Я вивчав, щось на кшталт ваших олімпійських богів. Та ваша раса надто перемається виживанням і власними переконаннями, ніж своїм виглядом.
Юрко згадав сніжно-білі зуби Орка і потупився. Міг і він собі такі впиросити у аржабоїдів.
-тепер тобі треба прийняти рішення. Але я хочу щоб ти знав
Крхут сильно втискуючі пазурі лап пройшовся по стпячій озі Орка
-не ти їх убиваєш, а я. Я тебе вибрав. Ти моє знаряддя і ти виконуєш мою волю. Ти- моя зброя. Але залишаючись розумною істотою із айкью вищим за 100 одиниць, ти береш на себе усі ці смерті. А зараз я піду. А ти знищиш ворогів і також підеш.
Жрець взмахнувши крилами злетів на підлогу і досить незграбно почапав на вихід. Уже в коридорі він зупивнився і повернув клюва до занімілого Юрка
-подих смерті. Таке офіційне звання командора, що винищить сто мільярдів живих істот. Носити тобі його вічність.
Юрко глянув на кровотечу з рани Орка і пошукав чим би її зупинити. Нічого кращого не вигадав як віддерти шмат з його кишені і завязати дві найбільші криваві дірки.
Он воно як, то зброєю докхів кожен дурень може користуватись. Та це й так було зрозуміло. Але тепер стало ясним те, чому цю міссію доручили саме йому. Видно, що серед усіх істот космосу, людська раса найкровожерливіша, а серед накровожерливішої людської раси, він, Юрко, найбезсовісніший. Он той же лимар Орко, нічого вроді б і не зробив, а мало до божевілля не дійшов. От залепа. Тепер треба заспокоїтись і подумати що це значить бути найкровожерливішим лиходієм у всесвіті.
Юрко всівся на електронний тридешний блимаючий стіл поруч з закривавленогою ногою і втупився у білу підлогу. А оскільки ноги її не діставали, то й почав ними дригати.

 

-ой да ладна, тараканів рахувати - махнув рукою Орко. Після того як він очуняв йому таки знайшли амвросію і зара він крізь тоненьку горловину неначе валерьянку скрапував собі вже третю тонку пляшечку у високий хрустальний стакан. Справа йшла повільно, та терплячості йому було не позичати. Зазвичай амвросію пили по 12-17 крапель, перед тим відвідавши декілька послідовних фруктових нарізок. принаймі так подавали напій у Тьєрнаві, другому після Зіркового-Новер-Чотири найкращого ресторану галактики Чумацький Шлях, або як його позначили у космічному дитячому довіднику "Круть". Орко не надто переймався етикетом, особливо щодо напою, вартістю як великий острів у Середземному морі.
-ой, кстаті, ти собі острів не хочеш купити?
-острів? Який ше острів?
-скелястий невисокий берег навкруги, а в одонму місці такий плавний спуск межи пальми і пісочок. А далі така голуба-голуба лагуна, тобто заплава така з тихою водою, так шо по груди зайдеш і пальці ніг видно. Я читав один йолоп купив собі такий острівець десь в карибськім морі, то там у лагуні в піску був грибок якийсь дикий, шо з нього нігті на пальцях стали коричнивеми і покрутились аби як. Ти собі представляєш, така красота, сонечко і і не знаєш як у тебе буде шкарадно ноги виглядати, хоть ампутовий потім. Я би брав у когось хто там вже пожив троха. і ше обовязково на ноги гляди.
У штабс-рубку залетів сам міністр оборони, оголосив, що для глобального знищення ворогів усе придбано і встановлено. залишається командору набратися мужності і задіяти пристрій.
Орко відставив плашчинку, не дивлячись гахнув пів-стаканюри дорогущого напою і, відсалютувавши, вийшов геть.
Юрко ліниво сповз зі столу, так само повільно зайшов у кімнатку управління. Залізши у незручне крісло він оголосив про свою присутність і голосно і чітко мовив:
-активувати першозмінна зворотня. Зараз.
За секунд пять голос відповів
-активовано. Було знищено понад 59 мільярдів живих істот із айкью вищим сто одиниць.
-ну от і все.
-вам присвоєено звання...
-байдуже - махнув рукою Юрко - відправ мене додому, розумна залізяка.
-слухаюсь, командор.
Удома, на кухні між столом і холодильником сидів, зіщулившись, бог. Він з острахом зиркав на хлопця, навіть не намагаючись пити застугаючу густу запашну каву. Юрко вів себе ніби й нічого не сталося. Поставив вазочку для печення, порився у шафці, та печенька не знайшов. Тоді пішов у кладовку, там ще з минулого місяця мала бути пачка-друга вафель. звісно, якщо біг не накопав. Вафель він не знайшов, зате приніс пластикову баночку із старим медом. Якщо намазати на хліб масло, а потім помазати медом, то досить смачно, а ще із чаєм чи кавою взагалі нямка. Врешті заціпенілий бог дістав і Юрко з розвороту викинув пазурі і котяче
-пкхххх!!!
Від чого бог зваливсь із табуретки на землю, перевернув каву, розбив чашку і боляче вдарився рукою.
-а курва тебе взяла, шо ти робиш!
-а ти шо як на мреця вилупився, ше би хрестився і плював
-а ти себе в зеркало бачив?
-а шо я там такого не бачив?
-тю! так подивись - пожвавішав Біг і самоадоволено посміхнувся
Юрко передчуваючи щось лихе пішов у ванну і мало не впав. На пів лиця розходилась жахлива чорна мітка. Такі схожі були у жорстоких воїнів полінезії, тільки ця, чомусь наводила своїм виглядом жах. Мабуть уся справа у вдало підібраних різких лініях. Юрко потер щоку, помочив пальця у воді і спробував стерти малюнок з чола. Та, видно аплікація була татуюванням і зовсім не відмивалась. Юрко узяв мила. З кухні почувся голос бога.
-та три не три, ніц не зробиш. То видно такий комплєкт був. У тебе тепер не дуже хороший статус.
-всмислі
-а всмислі шо бог тебе знає, чи ти не убьєш замовленого і замовника
-чого це мені замовника убивати?
-блін, Юрко, у тебе Смертельний Лиходій на півписка, та тебе тепер будуть десятою дорогою обходити. Летиш на планету Булле, там дуже дикі старателі смарагдів, заходиш у перший кабак, лупиш кулаком по столі і на планетці через два дні нікого немає. ось що значить твій статус. А ще плюс у тебе дуже негарна історіцка з колонії, де зненацька всі загинули. Хто зна чи у тебе не заховався паразит? А може ти таке злюще зло що сам найжорстокішого паразита у всесвіті завалив. І ше хто зна з якою жорстокістю.
-шо ти мелеш. Як мені цю розмальовку прибрати.
-у докхів брали чи у майрів?
-докхів
-а, ну то буде легше. Зара я їм напишу. Як не зможуть зняти, то можна тебе ухєкати, або у ванній втопити, а коли получиш нове тіло, то будем казали шоб нам писок не малювали. Гуд?
-авжеж. Пиши. А ше напиши, шо я їм дупу порву за таке.
-взагалі-то, хлопче, усе й уся прописується у супровідних документах, існтрукціях і законах. Хто тобі винен, шо ти читати не вмієш?
-я вмію.
-просто не читаєш?
-ну
Бог розвів руками "і хто тобі винуватий", потім дістав люстерко планшет і почав шукати там договір на поставку "першозмінна зворотня". Юрко знову пішов у ванну і спробував потерти щоку пральним порошком. та крім подразнення і печії нічого не добився.
-ой, та тут все набагато складніше. Докхи пишуть, шо раз брали зброю у праістот, то у них треба зняти міточку. Це такий комплєкт. І застосуванням зброї у тебе автоматично зявляється мітка Смертельний Лиходій
-айой
-але ми зара напишемо праістотам, шо цю штукенцію вигадали і будемо мали ше з того зиск
-це ж який
-якщо клієнт незадоволений, то він може вимагати повернення товару, або, якщо це неможливо, декотру компенсаційну знижку. Клієнт ти а не птахофабрика, тому тобі бабло і повернуть. Я собі навіть уявити не мож скільки така зброя може коштувати.
-ти не знаєш з чого пернаті грошики мають, шо можуть за неї заплатити?
-чого ж не знаю, вони трупакі свої продають
-як то? На досліди? Чи на гній?
-на їжу. Їхнє мняско дуже смачне, коли починає підгнивати. Беруть одного дохлого пернатого і в залежності від кольору пірья-пуху витримують певний час у спеціальному холодному (але не дуже) підвалі. Потім, коли мняско підгнило, пташку общипують, розділяють і готують маринад. Найсмачніші у них тельбухи. Я тебе колись звожу у заклад для гурманів, там великі кавалки пропікають на довнонському вугіллі, шо має смак старовини. Не знаю шо воно значить, але дуже дороге, хоча й таке ж як і в нас тут.
-то чи не можна пташок запросити у гільдію, відкривши ринок попиту на їхні тушки.
-тушки, ахаха, сказанув. тебе би по смерті тушкою назвали.
-чекай, а чого вони не хоронять своїх, нашо продають?
-ну раніш вони своїх спалювали, бо коли вона гниє більше то починає страшенно смердіти. Навіть, якщо її дуже глибоко закопати. А вони ж бачиш адоніси ва платі, видозмінили зовнішність на рівні днк, красолюби йопт. Раз навіть майрам замовляли спеціяльні апарати для відкопування старих курганів, де їхні старезні трупаки смороділи. Потім усе везли на Тьорн-4 і палили два роки. Он які чистюлі. Фу. О! Намалювався якийсь. так шо пише? Зара, треба переклад зробити. Ага, пише шо писок тобі не будуть чіпати, бо не знають хто я такий. Ну звісно. Добра, зара я тобі в чоло прицілюсь і скан мозку зроблю. Завмри. Отак. Всьо, прачувак, давай думай швидше. Шо ти приніс отеє коричневе?
-то мед
-мед? а, мед. не люблю мед, він нього в горлі першить. раз чуть не задохнувся, дихло сперло, добре шо спиртом запив чистим.
Поки Юрко прибирав розлиту каву, бог тицяв ложкою у затверділий мед.
-є відповідь. Якщо бажаєте прибрати з обличчя і паховою ділянки мітку Смертельного Лиходія натисніть один. На тисни, тут з відбитком пальця. так добре. Якщо бажаєте придбати продукт "першозмінна зворотня" повторно, натисніть два. Нє ми не бажаєм. Чи бажаєм?
Бог підняв очі на Юрка
-о! все, маєш чистий писок, тіки на щоці червона пляма
-то я натер коли стирав порошком
-якщо бажаєте придбати безсмертя натисніть три. так, шо тут... планетку, вулкан-розіграш, хихи, трахеоз, енергію сонця, запустити пульсар, ну далі ясно, так, вихід, нумер двадцять один. Є. Всьо, з тебе чоколядка, Червонопикий Лиходій. Ахаха.
Бог аж зайшовся від свого вдалого жарту. У двері подзвонили і Юрко, щоб не вислуховувати божого хихотіння пішов відкривати. На порозі стояв пьяненький Орко і піднявши пальця, промимрив
-за тебе відразу комісія збереження життя питала, шо ти там натворив з поворотними поворотами своїми і казали шо вирвуть тобі жало. А я сказав шо то такий контракт, і хай вирвуть жало птахоруким. То вони писок втерли, бо плакали і пішли геть. супроти найму не попреш. До речі, з тебе пиво за той раз і за минулий.
Юрко заледве витурив Орка з коридорчика і зачинив двері. Повернувшись на кухню він натрапв на німу сцену. Бог посьорбував свіжоналиту каву, а посеред кухні стояв Неивсоикй увесь в чорному чоловічок. Частина його обличчя була оперезана тими страшними різкими розводами, що зовсім недавно зкривали праву чатсину обличчя хлопця.
-то командо Опероннн, хоче тобі шось передати.
Юрко питально глянув на чоловягу. Його пронизливі, наче скляні, очі, неморгаючи дивились на хлопця.
-Смертельний Лиходій, тепер ти накровожерливіша істота у Всесвіті. залишаю тобі реліквію до самої смерті.
Він ступив крок уперед і поклав на стіл невеличку шкіряну торбинку.
-тут одинадцять чорних міток з викарбованими міенами і званнями. Тут усі найкривавіші лиходії Всесвіту за останні 20 тисяч років. Тепер тобі його до смерті носити, бо ніхто не взмозі убити стільки живих розумних істот, скільки убив ти.
Чоловічок відступив крок назад і зник. Юрко відкрив торбинку, висипав на руку декілька чорних пластинок, більше схожих на гральні фішки.
-ого! то чорні діаманти. Тобі в копійочку влетить такий замовити. А ше треба знайти хто тобі його обробить. Не кожен захоче працювати на Смертельного Лиходія.
-ніби це так важко сказати зара і вже всі мертві.
-ой Юрко, та у тебе зовсім немає співчуття до живого. З усіх-усіх живих істот у Всесвіті, тільки декілька видів мають таку кровожерливість. Здебільшого майже всі будуть плакати і благати, але не будуть захищатись, коли їхню планетку заатакують злії вороги. Ти думаєш чому птахофабрика тебі відвалила стільки грошенят? Кожен може натиснути на кнопку, якщо його айкью вище за 50, але не кожен це зробить, якщо знатиме, що цим убьє принаймі одну істотку.
-ну от, печення енма, а мед ти не хочеш. Піду куплю.
Юрко засипав назад чорні мітки і пожбурив торбинку на холодильник
-чекай, у майрів колись були такі собі госпастаньяреси, вони їм мікроелементи виготовляли на всіляки складні мікросхеми. Може вони тобі мітку зроблять. А чорний діамант можна підібрати на бетельгейзе. В кінці кінців, купимо якусь стару діадему чи кулона і виколупаємо фамільну цінність. А?
-ну. Тобі з горішками чи з чоколядою?
-краще з з горішками і чоколядою. Але як не буде, то візьми і тих і тих, я буду по черзі їх їсти.
-ну добра.
Юрко узяв ключі, гроші і пішов по печенько. На сходовій він переступив через неайбагатшого пьяничку планети і пішов у магазину.

 

Орко двічі намагався схилити бога на пьянку. Перший раз богу просто було дуже терміново вирішити одну хтиву справу на Гаваях. Наступного разу, коли пьяничка досить неоднозначно назвав бога сциклом і немужиком (звичайна систематика схиляння на свій бік непьючих), усе закінчилось трагічно. Себто не стільки трагічно, як далеко. Орко опинився у заповіднику Асканія Нова. Там його покусав лось і муравлі. Прибув Орко через тиждень злющий як скажений пес. До бога він більше не говорив. Та що там не говорив. Він його всіляко уникав, скоріш а все переконуючи себе, що ігнорує. Богові ж було чхати на сусідського пьяничку. Його більше тривожила комісія з оцінки, що її аржабоїди відправили на Марс. Було декілька питань.
-що це за льодяна глиба на північному полюсі? Чому вона по складу відрізняється від льоду південної півкулі? У вас що, був примусовий геноцид місцевих створінь? Чи міжпланетна війна?
Богзакусив губу, та розвів руками.
-ви заявляли що на планеті міді як гною. А де ж вона? Тільки невеличкі родовища і то в низовині. А як від діяльності аржабоїдів підтануть льодовики на полюсах і усіх потопить?
Бог махнув рукою і сказав, що майри дадуть більше.
-ви знали що швидкість обертання планету збільшується?
-як збільшується, якщо зменшується.
-збільшується і якби не вплив Юпітеру, то Марс уже б давно розігнався і врізався в Іо
-яке ше іо? Ідіть собі, любопитні які найшлися
Через продаж Марсу бог страшенно переживав. Одного раз аж забув каву випити, тільки трохи печенько погриз. Юрко намагався не влазити у чужі проблеми, бо минулого разу це закінчилось колонією строгого режиму і передчасною смертю. До того ж Орко дістав, другий тиждень носить рекламний буклет на акційну закупку двохсот тисяч пляшок амвросії.
-тама скідочка півпроцента. Минулого разу на амвросію скідку робили ше 700 років назад, коли в них кущі погоріли під час революції. Треба брати. На Бетельгейзе завезем - наварим 1200 процентів. Мінус податок, транспортний збір і відвальне бандюкам і ти в ажурі пацан. давай я півмільйона і ти чотири. Бо в мене більше нема, то я так, найшов пару хлопців з антареса шохочуть вигідно вкластись. Берем? Ти подумай де 4 ляма, а де 77 мільйонів срібляків. Бетельгейзе біржа сама стійка до потрясінь ринку. Навіть якшо завтра Бетельгейзе у наднову перетвориться, їх акції на півпункта хіба впадуть.
Юрко кривився і йшов геть. Бог заламував руки, Орко шукав гроші і амвросію. Тільки Ниш Балагур залишався веселим і впевненим у собі. Ніхто до кінця не розумів що йому треба. Орко думав, шо то піжон з Нептуну шукає собі бабу. Юрко - що Ниш хоче задіяти медіа про страшну різню в колонії, де його убили. Якщо бог щось і знав про Ниша, то нічого не казав, бо більше турбувався продажем Марсу. Ниш часто забігав до Юрка додому, особливо коли там ще хтось був. Наперед себе він відправляв малого гуманоїда-атеретрофіта. Метровий вовчик з кавайними вушками і пістолетом Парабеллум на перевязі через груди. Він увічливо, але дуже незграбно заходив у кімнату, злегка кланявся і повідомлював про візит. Одного разу відчинив двері туалету, де сидів збентежений Юрко і теж повідомив про візит Балагура. Юрко люто зиркнув і сказав що сьогодні не приймає. після цього випадку вовчик по прибутті починав принюхуватись. Одного разу прибулий Ниш у дорогому блискучому костюмі втиснувся на низький стілець, що на ньому колись стояв випрямляч напруги для телевізора і втупився у бога. Той на великому електронному калькуляторі, увімкненному у розетку щось довго і важко рахував.
-де ти такий раритет викопав. давай я тобі дам нормальний калькулятор з мою долоньку.
-твій калькулятор константу Бокка на біржову похідну в передвихідний день порахує?
-ааа. ясно
-то у вас машинка обчислень архітектури забудівель? - поцікавився Ниш
-нє, то для обрахунку для продажу земельних ділянок.
-а що продаєте, якщо не секрет? Хатинку яку?
-Марс
-о! Марс? У нас на нараді перед діловодством шукали де би провести випробовування бойових дронів. На Крю-4 скоро війна, а наші старі камери не потягнуть чіткість повної розгортки. Щось купили у докхів, але там проблема з комісією бойових устаткувань. Кажуть шо нашими дронами можна виводити з ладу техніку ворога. Особливо, якщо збивати невеличкі малоброньовані літаючі апарати. Їм бачше маса у 310 кілограм не подобається.
-а шо ви хотіли, 300 кілограмовою камерою можна не одну чолягу розбити. А шо то вам докхи таке важке продали?
-то броньоване, бо на Крю-4 будуть вести голчато-екранну систематику вогню
-це як? - спитав Юрко, баламкаючи собі жижу на налисники
-от якшо з пістолета стрільнути, то іде точка пострілу. Якшо стрільнути з двадцяти поставлених в ряд пістолетів, то йде лінійка вогню. А екран це коли дві горизонтальні лінійки, дві вертикальні і все що між ними затикано точками вогню.
-а. як щітка?
-не зовсім, але схоже.
-і шо докхи мають броню від екранки? - повернувся до теми Ниш
-а ти часмо не шпігун з Крю? - скривився бог втупившись у розрахунки. щось йому там дуже сильно не подобалось.
-ні. Що, не врахували константу Файрайля?
-курва! - скрикнув бог і стукнув рукою по машинці - а я думаю шо мені два мільярди за квадратний метр виходить
-це так десять тисяч років назад Праістоти продали свій перший винахід за дзеркальце і буси. І були дуже незадоволені, що так лопухнулись у цінах. Тепер перед кожним продажем довго сканують економіку космосу.
-якби не сканували, то продавали б супер-винаходи пачками і зеленосракі давно би космос спаплюжили своїми клонами.
-космічна асамблея двічі збиралась, хотіла заборонити купувати у праістот супервинаходи. Але все зводилось до одного. Або купує космічний альянс, або приватники. А це дуже зле коли кримінал отримає супер-зброю типу зворотника шо тарганів посік. Чули?
-ага - Юрко пожвавішав і навіть видавив слабку посмішку.
-я б купив у них якусь таку машинку, що продавала б мою планетку по максималній ціні - сказав бог відпихаючи рахувальну машинку, що почала диміти.
-вилку витягни - сказав Юрко
-не тре, зара вистигне, ше з орбітою порахую
-а як же ви без орбітального положення рахували
-та я в пару етапів.
-от вам шкода пару тисяч монет на файного економіста, а аржабоїди уже, мабуть цілу стратегію випрацювали.
-та я вже на машинці кинув ціну масс-медіа
-у нашу чи їхню?
-у вашу, у вашу.
-наші не дуже добре за Марс заплатять. От якби там хтось жив...
-можна зняти пару тупих колоністів з Аклау і направити на Марс. От вам і життя на Марсі.
-шо за Аклау?
Ниш узяв свою чашку кави і відповів
-Аклау всіляко уникала воєнних конфліктів у себе на планеті і потім, коли їх мали брати у Космічний Альянс усіляко пропагували ненасилля. Шоб ти розумів це такі покручені старезні прямоходячі розумні черепахи з панцирами. Але напередодні включення їх до складу альянсу на них напали і знищили їхню страшну планетку. Аклайці сіли на рятівні човники і масово евакуювались з планети на найближчі планети. та сталася прикра помилка - при розрахунках і усі аклайці пішли у нуль-перехід на 200 тисяч років. Альянс свого часу виклав силу силенну грошей на їх порятунок і почав шукати і виводити із нуль-переходу. Але на кожен човник йшло до двадцяти мільйонів, а човників евакуювалось понад триста мільйонів. Пеереважна більшість членів альянсу збунтувалась і аклайців такі залишили у нуль-переході. Згодом зявилась навіть купка піратів, що відшуковувала їхні напрямки і виводили човник, грабували а екіпаж убивали. Але чим далі відбуття, тим важче знайти їхні човники.
-круто - Юрко поставив пательні і запалив газ
-нашо мені ті черепахи. Хто повірить шо вони на Марсі корінні чи колоністи? Їх же у кожній школі всесвіту проходили. Усі про них знають.
-я от не знаю.
-продавати будем тим, хто знає
-я ше можу спитати у комісії з відбуття покарань, вони зара шукають нежурку планетку на колонію.
-нєє, мені біля Землі ше колонії не вистачало. А ховати як будемо? Поставимо намальований плакат з Марсом?
-ехехе - Ниш засміявся - красиво. звичайно ні. Ну то я попитаю
-попитай, але на процент не надійся
-та мені й не дуже хотілось. Ну що ж - Ниш ляснув себе долонями по ногам. Де мій дврецький?
-отой вовчик з пістолетом до ваш дворецький? - здивувався Юрко
-нє, то вияв хворобливої уяви. Се робот у хутрі - вставив бог
-ну чому відразу хворобливої?
-шось воно мені дуже екластіонців нагадує з борделів Бетельгейзе
Ниш почервонів і вийшов у коридор
Юрко виглянув і побаичв що він відбув.
-і шо він сюди як по святу воду ходить?
-та до тебе звісно - бог підсунув калькулятор і заходився знову клацати по кнопкам
-як до мене? Він шо гей?
-я звідки знаю? Та він по роботі, знимкує тебе для ефіру
-нашо знимкує? я не давав згоду
-нашо твоя згода? він інтервьюер. за його присутності мікрокамери мають право усе знімаьти для новин. Назнимкують тебе пару годин, потім ставлять у ефір "злий геній. життя і побут". Думаєш його твої криві ноги приваблюють?
-у мене ноги не криві - обурився Юрко
-як скажеш - бог затараторив по червоних кнопках і скривився ще більше
-а камери він де ховає?
-та вони літають, наче мушки, тільки менші. візьми ліпучку мухолапку повісь, штук пять за нічку зловиш. Ото Нишу промиють дупу, знаєш скільки вони коштують.
-блін - Юрко вилив на гарячу пательню тісто. - якось неприємно коли на тебе витріщаються
-ти чув шо твої сектанти придумали?
-ні
-хочуть...ні, вимагають, щоб їх перевезли у твій рідний світ з якого ти до нас прилетів.
Бог засміявся, а Юрко ні. Віг спостерігав як шкварчить тісто на гарячій пательні не знаючи що робити із двома мільйонами своїх прихильників.
-а курва! - стукнув пос толі Біг - придумав!
-шо?
-слухай, давай я Марс на тебе перепишу, ти забереш усіх своїх сектантів і полетите на Марс. Майри їм колонію за тиждень зліплять.
-як вони там жити будуть?
-як-як. Як тільки оселяться. продаєш Марс масс-медіа. Якшо зара та рдава діра і 200 мільйонів не коштує, то з колоністами і своїм богом за 2 мійльярди продами. А? Як тобі?
-ніяк. Це шо, виходить два мільйони людей загине під час випробовування нової камери?
-ну
Бог виглядав так ніби колесо придумав. Юрко знітився.
-знову буду богом?
-аякже! оіфійно оформимо божий статус, поновимо усі твої уміння божественні і вйо на Бетельгейзе.
Юрко перекинув пляцок і підлив зкраю олії. Знову мати людей, що бачать в тобі бога. Але тепер усе з нуля. Абсолютно з нуля. ну що там на впробовуваннях може статись? Пару людей загине, зато два мільйони врятується. настрої зараз дуже напружені. Мало не щодня сутички. Не сьогодні-завтра влаштують добрі християни варфоломієвську нічку і поріжуть як гугєннотів. Треба рятувати свою паству.
-Біг
-а?
-добра.

 

Шкар ат Шааршар сьогодні їхав у досить вигідному місці. Ті, що, зазвичай, сідають на першій зупинці заходять углиб капсули-вагона. Самі прудкі і настирні отримують сидячі місця. Але вони мусять уткнутись носом у пахову зону навпроти стоячих. Металеві захисні прути трошки знімають тиск натовпу пасажирів, та тільки рівно настільки, щоб не розчавити сидячих. Ближче до виходу, майже біля самих дверей, себто силового поля, що не дасть на крутому повороті висипатись половині вагону на триповерхові рисові поля, що їх повз проздять капсули-вагони, Шкар ат Шааршар став у невеличку кутову улоговинку між входом в салон і тамбуром. Стоячи там, він майже не відчував тиску натовпу, збоку легенько сквозив слабенький вітерець, і ноги були у цілковитій безпеці. Та незважаючи на таку вдачу брудні старезні мокасини прийдеться змінити і взути приличні чорні робочі туфлі з дірками, що рятують від спеки. Туфлі були напрочуд гарні, закриті, чорні ліковані, аж виблискували у коробці. Можливо, завдяки їх блиску його й узяв старший інспектор на роботу у дізнавальний відділ. Та вже через два дні, мокрі натерті до крові ноги благали про пощаду і Шкар здався. Пішов до старого Муфва і за дві пачки довгих цигарок отримав майже красиві дірочки. Якщо ступні згинати, то під низ непогано провітрювався. Вигинаючи у іншу сторону рятувався вершок ступні. Отак цілий день Шкар поперемінно гнув дорогезні чорні лакові туфлі - контрабанду з північного континенту. Ці дві години стоячого потіння у натовпі тішила напрочуд чудова думка - якщо через 3 роки йому дадуть підвищення, то сусід Мансид віддасть за нього свою старшу знечещену дочку. Вона до 30 років не вийшла заміж, ще за рік її побили жінки на базарі, а ще через рік вона була згвалтована розпашілими будівельниками, бо пройшлась надто близько від бані. Та для Шкара вона була саме те що треба. Вона вміла готувати з обїдків, була економна і що саме головне - мала піхву. Шкар аж посміхнувся, уявивши себе сідим стареньким на поламаному дядіному дивані в обнімку з кривою Гайяне. Ось зупинка номер 13. Тут майже ніхто не сідає, бо місць немає, хіба причіплять своїх два-три вагони. Ой, схоже так і є. Доведеться чекати ще десять хвилин на причіплення і дві хвилини на загрузку робітників. Чоловік поруч важко здихнув і повренувся трохи боком, при цьому притисши Шкару руку своїм дубовим портфелем до стінки. Рука враз запротестувала, та Шкар і не поворухнувся. Усі ці вибрики він знав щез підліткового віку. Зараз він натисне сильніше і якщо Шкар не посунеться, почне силою випихати його із зручного закутка. Схоже, він не перший хто помітив це чудове місце у капсулі-вагоні. Була ще зовсім невелика можливість того, що цей поважний бородань злодій-щипач і своїм портфелем намагається спровокувати посунутись, аби щипнути кишеню сусіді поруч, що куняв, клюючи носом плече носія у синій формі. Шкар враз спохмурнів. Якщо його дізнавача бодай на шакі обкрадуть, то уся контора буде років зо два з нього сміятися. А на дізнанні декотрі кримінальні прошарки знахабніють і почнуть виявляти неповагу. тут тільки дай привід. Звичайно. можна отримати важкою черговою пальою по спині, котра стяла при вході у контору у кутку, та в таку спеку вставати і бити криміналітет. Фу! Тому Шкар зробив старий таємний прийом. Він зробив голосно "пфф" ротом і вткнувся поглядом у вухо йорзаючого бороданя. Останній не залишив цей цікавий прийом без уваги. Та не виказуючи себе обережно периферійним зором оцінив Шкара. За декілька секунд рука відчула волю і вдячний Шкар мало не прибрав її і ледь стримався в останню мить. Якби він відсунув руку, бородань остаточно б знахабнів і міг навіть стати йому на ногу. А це вже скандал безперечний.
Крізь зачинений силовим полем вихід вигулькнула постать станційного працівника і щось там почала белькотіти. Шкар усіляко намагався бути ввічливим, та бородань не залишив йому вибору, тому він підняв затислу руку, втер мокре від поту чоло і опутсив руку назад, притисши мокрезну клішню до черева бороданя. Той аж почервонів від люті. Спочатку він став рожевим із вузькими оченятами. Та вже за десять секунд лице пішло бордовими плямами, а ніс ставав синьо-червоним. Ну все, цей бородань точно не найслабша ланка вагону, зараз почне сварку.
-...347 - мало не захлинався від крику станційний робітник
Останні цифри ідентифікаційного чіпа Шкар ат Шааршара. Як він міг пропутсити, за таке можуть оштрафувати!
Переляканий Шкар рвучко підняв руку і заголосив
-я тут, це я
-8465757347 Шкар ат Шааршар! - ще раз гукнув станційний робітник
-я! це я!
Усі люди у вагоні метушливо засовались і Шкара незрозумілою пустотою викинуло до замкнених дверей виходу. Станційний робітник узяв до рота свисток, а в руці опинився відмикач захисного поля. Він глянув на напружний натовп, швидко ввів код доступу і зробив один гучний короткий свист. Поле зникло і з вагону виплюнуло тіло Шкар ат Шааршара, тут же станційний робітник зробив зворотню маніпуляцію і силове поле підхопило випираючі тіла, обережно почало стискатись і втягнуло усередину мокрі спітнілі гарячі тушки. опинившись на станції шкар одразу розставив ноги і дав краплинам стекти по ногам униз, потім декілька разів смикнув за штани і накидку, остаточно охолоджуючись після пароварки вагону.
-Шкар ат Шааршар - любязно мовив станційний робітник - прошу за мною.
Шкар не став питати, не став нервуватись, ніяк, абсолютно ніяк не відреагував на раптову зміну у графіку життя, хоча останні 7 років ніщо й ніколи не змінювалось. Щось питати у робітника теж не варіант, скоріш за все він сам нічого не знає. а випитування може погіршити його настрій і, відповідно, ставлення. А от ставлення людей може тобі вартувати карьєри, якщо не життя. Тому Шкар слухняно прочимкував за синьою формою через усю станцію, майже сто вагонів. Якби знав, то почав би рахувати. шкар з дитинства любив рахувати вагони. Потім зявились вагони капсули на магнітних подушках, що їх закупили на північному континенті. Вони мали силові поля замість дверей і примітивну, але вентиляцію. Раніш, у спекотний літній ранок могло зомліти до півсотні людей. Їх викладали у холодному бетонному льосі біля станції. Тоді станційні робітники були особливо непривітні, бо доводилось тягати багато тушок. Так вони йшли хвилин десять, поки вагонами не струсонуло, видно таки причепили ще декілька. Шкар неспокійно заозирався. Станційний робітник, очевидно інтуїтивно це помітив і лагідно промовив
-причепили ще сім вагонів, на фабриці пластику спецзамовлення, багато робітників замовили. А ви не бійтесь, без вас не рушать.
Шкар хотів сказати щось лагідне, та нічого путнього до голови не йшло, усю методику спілкування забув. Тому він зробив як колись у робив ще у школі - буркнув щось невнятне. Станційного робітника це цілком задовольнило. Проходячи повз, шкар натикався на зацікавлені погляди пасажирів. Це ж зараз вони скоріш за все прийдуть у кабінет адміністрації, щось взнають чи дадуть попутнє завдання для відділку, чи документацію чи ще щось, а потім його так само проведуть через увесь стоячий потяг. От тут і отримає він сто тисяч поглядів ненависті. Така перспектива жахала. У наплічній сумучці є невеличка шматинка від палкого сонця, якщо на станції доведеться стояти не під навісом. Можна на зворотньому щляху закрити лице, або лише праву сторону, щоб ніхто не запамятав і не помстився колись у майбутньому.
Вони були за три вагони від тягача, як враз станційний робітник змінив напрямок і підрізав шлях Шкара, направивши його прямо у третій вагонз відчиненими дверима. Не силовим полем, не залізними арматурними усиленими зварними колінами дверима, а витвором мистецтва північних промислових виробників. Ці двері на спеціальних тримачах виїжджали уперед і небік. Проходячи повз послужливо напрямлену руку у синій формі Шкар аж подих затамував, коли із жаркого повітря станції поринув у прохолодний затишок вагону номер три.
-щасливої дороги - пролунало позаду
двері із негучним шипінням закрилися. Та потяг не рушав. Шкар підійшов до дверей і крізь прозорий пластик побачив як віддаляється углиб станції робіник у синьому. І мало не вмер, коли позаду пролунало
-прошу за мною, пане
Його, Шкар ат Шааршара назвали паном, і назвав ніхто інший, як робіник у зеленій формі. Зелена форма це вищий степінь достатку. Колись його дядя прийшов до них додому і заявив, що додасть грошей до навчання його або сестри. Але він, Шкар має сам вирішити, чи буде він усе життя у зеленій формі, а сестра на його милості і за його кошт житиме. Бо без початкової синьої освіти їй заміж не вийти. Батьки були проти зеленої форми і достатку. Вони любили обох дітей однаково, тому вирішили дати обом середнє просте навчання. А дядя розізлився і не дав грошей. Через два роки його сестру Кші-Рау затоптали коли горів театр. А він, Шкар ат Шааршар так і не отримав зеленої форми достатку. Схоже його поітив хтось із друзів дитинства, коли у басейнах і купальнях початкової школи усі були рівні і невинні. От зара він прийде і з нього почнуть глузувати. Ну нічого, хто б це не був, все таки краще, ніж пароварка загального вагону-капсули. Шкар прослідував за зеленою формою углиб капсули і щиро здивувався, коли побачив, що стоячих місць зовсім немає. На відміну від загальних, вагони із зеленою полоскою були непрозорі і ізольовані. Себто на перших станціях вони були у окремій відділеній зоні з окремими входами-виходами на вокзал. зелена форма зупинилась і вказала рукою на місце біля вікна. Як він одразу не помітив, усі крісла убли відділені одне від одного невеличкиим перегородками і всі були направлені у сторону напрямку потягу. І поспілкуватись немає з ким. Можна, звичайно завести діалог з тим хюдющим паном справа, та через 3 метри проходу буде незручно голосно розмовляти. Зелена форма посадовила Шкара у крісло, мякше і зручніше якого він не відчував в житті. і прищіпнула паски безпеки, зовсім невічутні, зроблені у сіточку. Худщий чоловяга на мить повернувся, кинув погляд на спітнілі підпашки і пями на ногах і з огидою відвернувся. Якби цей пан був не пан, то Шкар мав би повне право образитись на нього. Та, ображатись на те, що його спітніла фігура неприємна інженеру чи може лікарю було б великою глупістю. Тому Шкар смиренно потупив погляд і непомітно почав зиркати у вікно на триповерхові рисові поля. Зелена форма зникла і тільки після цього потяг рушив. Ніби на нього одного чекали. Але що за нісенітниця. Це ж звичайне співпадіння. Може там далеко позад таки завантажили додаткові робочі ресурси і причіплені сім вагонів і насилу зачинили силовим полем виходи.
На столичному вокзалі зона для зелених була напрочуд приємною. І це не тільки виражалось у приємній температурі, неначе зимовий вітерець пройшовся по величезних колонах з вирізьбленми стародавніми тваринами, а й у позитивній енергетиці, що ширяла поміж них. Зелена форма станційних робітників легенько линула по залу, шановне панство неквапно, не штовхаючи одне одного у спину, не наступаючи на ноги, не бьючи ліктями у боки проходило на вихід. Добре, що Шкар здогадався і улучивши момент перевзувся у чорні лакові туфлі, бо йти по такому шикарному залу у тсарезних потрісканих брудних мештах було б злочином. Від вокзалу до контори було йти двадцять хвилин пішки і 12 поверхів униз. Після усієї величі і краси зелених вагонів псувати день на жахливому елеваторі не хотілось. Звичайно, ноги у кров зтіруться у чорних лакованих, та це було того варте. Тепер він не дізнавач першої категорії, дрібний чинуша, він Шкар ат Шааршар, можливо дитячий лікар, або ж інженер-струмовик. Або ж ні, іще краще - агроном другого степеня, спеціаліст по сезонних викладках верхнього шару рисових триповерхових полів. Це він колись такого у театрі бачив і на все життя запамятав його осанку, його неквапливу ходьбу і зневажливо задерте підборіддя. Так він і зараз йшов, так високо задерши голову, що помітив рузьбу бо по каменю на мармуровій стелі залу станції столиці.
-Шкар!
Так швидко з прохолодного райського саду у пекельний рів його ще ніколи не кидало. Начальник Шива, гівно другого рівня, що минулого року купив собі нікчемне біле авто у кредит на десять років. Тепер везе у школу дітей, потім везе на роботу тещу, потім везе на роботу дружину і вже поітм сам себе везе на роботу, гівно другого рівня надстарший дізнавач Шива.
Шкар з неймовірного пана агронома враз перетворився на дізнавача першої ланки. Його осанка зникла, руки опустились, погляд опинився на крисивій камяній підлозі.
-Шкар, ось наряд, тебе викликають у міністрество Юстиції. праве крило, сьомий поверх, коридор направо, 12385 кабінет. На!
Шкар чемно взяв з рук начальника креглий конверт і запхав у внутрішню кишеню. Позад начальника виринула зелена форма і ще трохи позад дві сірі - це охорона станції.
-Номер? - вічливо спитала зелена
-шоо? - начальник огидливо погледів на станційного робітника і кинув шкару
-туди-сюди метнувся і на роботу.
-ваш ідентифікаційний чіп не прошитий на відвідини зеленої зони - ввічливо пояснив станційний робіник
-а. я забув - відмахнувся від зеленого Шива і додав Шкару - приїдеш - відразу до мене в кабінет, усе розкажеш.
Кабінетом Шива називав скляну відгородку від загальної кімнати, де проводили дізнання пятдесят дізнавачів, а він усі звіти збирав і передавав слідству на два поверхи вище. Поверхом вище теж бути дізнавачі, та вони вже сиділи по 20 у кімнаті і проводили дізнання важких і передавали дані слідчим аж на 4 поверхи вище.
Та зелена форма не здавалась. Більш того, вона провела невеличкий наступ. Змахнувши пальцем, на котрий до розмови приєднались дві сірі форми.
-Шива Ап - сказав один читаючи із ручного сканера, номер 11657575...
-64 - закінчив Шива і нетерпляче відмахнувся від них, додавши Шкару - і веди себе чемно, не спозор нашу відділок
-слухаюсь - шкар вклонився і швидко пішов на вихід.
-шо - вирячив очі Шива і розвівши руки - нема шо до роботи?
-у вас незареєстрована відвідина зеленої зони
-і шо? - ще більше врішив очі Шива
Зелена форма відійшла назад. дві сірі постаті повалили начальника дізнавачів на підлогу, больовий прийом зламав будь-який опір, а больова точка знепритомніла тіло. Шиву за руки потягли у станційний відділок. Станційний працівник у зеленій формі прискіпливо оглянув підлогу у районі інциденту, чи не залишилось плям крові, чи не лежать загублені у сутичці предмети.

 

Шкар уже не став чавити з себе удаваного агронома і поспішив у напрямку загальнгго елеватору. Сонечко опустилось нижче і вже жобряче припікало. вуличні заслонки трохи рятували, та но ногам знову заструпеніли поодинокі крапельнки. Міністеррство юстиції представляло собою величезного синього гіганта, що перекинувся набік і так і вмер. Себто споруда представляла собою не архітектурне чудо, а вимогу державного стандарту по розміщеню і наповненю персоналом. Тому здалеку могло здатись, що будівля упала на бік і трохи побилась. усередені правого крила Шкар відшукав ліфти і вже намірився впхатись у натовп, як його вирвав найсолодший голос у світі
-8465757347 Шкар ат Шааршар зелена зона
Натовп біля загального ліфту огидливо виплюнув чепуру, декілька злих поглядів, один повений ненависті. Як міг після підвищення забути що тепер він зелена зона. Дебілю. Як такого підвищили? Дядя мабуть постарався, чи хабара знайшов як дати без загрози життю.
Шкар зайшов у великий чистий ліфт з приємною прохолодою. Замість цифрових колодок два ряди білих кнопок із цифрами. Його рука вже було потягнулась до мінус сьомого номеру, та очі не знайшли нічого нижче мінус першого. От бовдур. Сьомий поверх це уверх. Коли його рука злегка термтячи натисла сімку, Шкар пообіцяв собі сильно-сильно, як би не склався сьогоднішній день, він докладе усіх сил, щоб вирватись наверх. Адже це його шанс, треба тільки красиво запропонувати хабаря. Це ж не дрібноту, треба два-три таніла дати. Зарплату за пять років. У батьків трохи на таніл назбирається, дядя може позичити. Він ж колись пропонував. А тут реальна можливість вибратись ще вище ніж він сам. Два точно дам. Напишу на руці і покажу обережно кому треба. Як людина хабар прийме, то все, життя в кишені. головне не попастись. Бо тоді на місці струмом убьють. Ліфт перейшов у просторий довгий кабінет. Шкар пішов направо і довго не зустрічав дверей. Нарешті потрібний номер. Він швиденько глянув на чорні лаковані мешти, потрусив штанинами, щоб охололи, трохи припідняв руки, все.
Двері самі шугонули набік і зявилось приємне обличчя молодого хлопця.
-Шкар ат Шааршар, заходьте, на вас чекають
У не дуже великій, але шикарній кімнатці сиділо декілька людей. У центрі кімнатки був килим, а навколо нього плетені диванчики. Двоє зправа, двоє зліва. Ось стілець, схоже для нього.
- Шкар ат Шааршар, я міністр юстиції Асташаларай Шилай, порчу міністр законозахисту Шит Шертан. Навпроти....
-не треба - заперечливо підняв руку чоловік напроти. Біля нього сиділа жінка, бліда і чорнява, точно із північного континенту. - Шкар ат Шааршар...
-8465757347 - ввічливо додав Шкар
Жінка посміхнулась, а міністр законозахисту насупився
-зараз ми скажемо вам, чому вас викликали. Ви готові? Присядьте
Шкар чемно вклонився і сів рівно на стілець, виказуючи своїм положенням еталон ідеального сидіння на стільцях.
-я почну з самого початку.
-ой тільки не тянучку тут - заревів міністр законозахисту - Шкар, для тебе є завдання. Справишся?
-так - чемно і дуже впевненно відповів дізнавач
-во! - розвів руками міністр Шилай, глянувши на міністра юстиції
-ви краще вийдіть - сказав чоловік, що сидів поруч із жінкою. Він був у легкому світлому костюмі, що скоріш за все мав вологопоглинаючу прокладку, бо у нього одного не було плям на одязі.
-вийти! - більш грізно повторив він
Із грізного обличчя мінітсра законозахисту стало блідувато-перелякане. він хутко підхопився, склав шанобливо руки, вклонився і вийшов. Та проходячи повз шкара він кинув на нього один з тих поглядів, що за ними можна було б написати цілу театральну пьєсу на 3 години. там ьула і погроза і честь мундиру і надія і винагорода і ще раз погроза, більш сильніша.
-я все таки краще спочатку - сказв міністр юстиції, глянувши на чоловіка у світлому пастельному костюмі ніби питаючи дозволу. Той лиш відкинувся на спинку, не відводячи погляду він Шкара.
-шість ркоів назад наша держава вступили у альянс. Ми підтримали усі нові починання, виконали усі попередні умови і продовжуємо вконувати усі раніш дані обіцянки. Поступово крок за кроком ми рухаємось у напрямку на краще життя і це ви, очевидно, бачите щодня. Нсамперед це потяги на магнітних подушках, що за раз можуть перевозити до півмільйона робітників. А два десятка таких потягів всього за одну ходку можуть ....
-покоротше - перебив його свтілий костюм
Згадайте що було пять років назад і що є зараз. Усе це ми отрумоємо від альянсу для розвитку і благополуччя. Взамін ми маємо виконувати деякі обіцянки. Узяти хоча б вас. Ваш ідентифікатор вшиий ще у дитинстві під шкіру автоматично вносить вашу фігуру у базу альянсу. А за законами альянсу, будь-яка особа покликана на службу має доброчесно виконати свій обовязок
Світлий костюм не витримав:
-ти полетиш далеко, ти дізнавач, треба провести розслідування. Чоум тебе вибрали? У тебе самий усереднений результат з поміж багатьох мільйонів працівників дізнавання. Треба розпутати один злочин. Він не важкий. Можна навіть сказати доволі легкий. Але! нас обрали як абсолютно незацікавлених. Ти полетиш у абсолютно чужий світ, побачиш абсолютно не таких як ти людей. Може ще якихось інших істот. Проведеш розслідування. Напишеш хто винен і чому. папку на стіл і додому. Усе.
Шкар чемно і з розумінням усе вислухав. І коли світлий костюм закінчив то лише кивнув. Що ж іще він міг сказати людині яка півсловом прогнала з кімнати міністра законозахисту? Якби йому зараз сказали "Шкар, любий, ти зараз попливеш на той північний берег, там тебе спалять вогнеметом і ми про тебе навіть не згадаємо" він би так само кивнув і чемно мовчав.
Міністр юстиції трохи нахилився до Шкара і сказав
-треба погодитись, дати ствердну відповідь, якщо ти не проти
-я згоден - швидко промовив Шкар - усе зроблю в найкращому вигляді. А коли повернусь...
Він одразу знітився наколовшись на очі світлого костюму
-а коли повернешся - відізвалась жінка - тебе чекає дуже хороша винагорода і службове підвищення.
-а як?...
-що як, кажи?
-а як мені вирішити цю справу? - Шкар по поглядах хотів вгадати як саме йому діяти
-ну от - світлий костюм хлопнув руками по ногам - я так і знав шо вони всі дебіли
Він рвучко встав і пшов у кутик кімнати взяти собі попити
-ніяк не вриішувати - зашипів на нього міністр юстиції - приїхав, вказав на виннного і додому
-зрозумів -кивнув шкар - а хто винен? - також тихо промовив він
На плече лягла рука чоловіка у світлому костюмі. Усі заціпеніли, наче загіпнотизовані. У вухо Шкара влилась нова інформація.
-я міністр таємного захисту Ор Шаах. Якщо ти споганиш справу і вирішиш її на чиюсь користь, наприиклад того хто тобі дасть більшого хабаря чи погрожуватиме, то по прибутті ти потрапиш у мої клішні. А я тебе до смерті закатую. Не відразу. Через рік. Катувань.
Шаах випив, поставив стакан на столик і вийшов з кімнати. Жінка додала
-альянс дуже багато вам дає, тому, щоб тобі не пропонували, тобі треба виконати роботу справедливо і по совісті.
Крокуючи по довгому коридору на мінус 34 поверсі слідом за цією ж жінкою Шкар думав над дивними словами "справедливо" і "по-совісті". Адже життя дізнавача залежало насамперед від того скільки йому запропонують допитувані. Тут іще начальнику треба дати процент, і на профспілку відсипати. Схоже вперше у житті йому треба буде чесно виконати дізнання. Або йому тут зроблять пекельний рів.

Юрко намастив хліб маслом, та хліб був дуже свіжим а масло не достатньо розтопилось. Воходило не дуже гарно. Біг щось зацікавлено читав у люстерку-планшеті. Гречка парувала, калюжка майонезу на боці тарілки і дві редиски на іншому викликали легке слюновиділення. та масло,к урва, ніяк не мазалось на хліб. Треба було раніше витягнути його.
-чуй
-шо?
-за три хвилини прибуде дізнавач
-це хто?
-8465757347
-ворожиш по цифрах?
-то його номер, звати Шкар ат Шааршар
-і шо він робитеме тут?
-Шкар ат Шааршар уповноважений судом альянсу провести розслідування
-ай блін, шо знов?
-угу
Бог зпохмурнів і непорушно сидів у кутку між столом і холодильником. Юрко полишив масло і врізав собі два калки сиру, взявся їсти.
-слухай, нейтральний дізнавач то погано. Вони хабарів не беруть. Нас закриють, Юрко, нам капець.
-за шо закриють?
-мене за аржабоїда, тебе за фальшиві свідчення
-блін
-а знаєш шо, давай метнись купи коньячку, я з ним усе залагоджу
-хабаря даси?
-принаймі спробую
-а якщо він настільки нейтральний що не візьме?
-це залежить скільки давати. Пришлють якого простака з планети-болота, шо калькулятора ніколи не бачив. Ти його по курортним місцям два дні потягаєш, потім даси гроші на десять ркків такого життя, та він маму рідну замість тебе посадить.
-ну добра. Коньяк? А який?
-та любий, то мені, шоб язик гарно ровязався. А ти принесеш і відразу підеш. Гуд?
-ну ок
Юрко в лиховісному передчутті узяв грошей і побіг у магазин. Узяв пляшчинку не дуже дорогого і хутко побіг назад. Біг казав він за 3 хвилини буде.
Кухня була уся червона. Шматочки червоних частинок прилипли до плитки, були вище на стелі і стіні. Заляпаний був годинник і телевізор. Увесь посуд над раковиною, що сушився, і ще з люстри один шматочок відірвався і впав на стіл. Тіла не було, бога також, але по яскравому червоному візерунку на стіні, стало ясно, що дізнавач хабар не взяв. А може боги не дають хабарі?

 

Дивина та й годі. Спочатку Біг не сподобався Юркові. Весь такий пихатий та самовпевнений. Згодом він до нього якось звик. Ну як звикають до пса з діареєю чи до папуги з з матюками на клюві. Створився мимоволі якийсь дивний ритуал. Біг опиняється на кухні, жере печенька з сильно-солодкою кавою і гребе по своїм справам. А що за справи у бога? ТО на Гаваях жарить тлусту жіночку, то на кухні тусується. Ще ні разу Юрко не юачив, щоб біг вирічував хоч якісь насущні проблеми. За той короткий час, що йому самому довелось побути богом,Юрко замахнувся на грандіозні пролеми з вельми великими шансами їх вирішити. Та не так сталось як гадалось. Посаду одібрали, за грати кинули. Біг ще та сволота, память підтер спеціально, щоб себе вигородити. Цікаво, що там між богом і аржабоїдом сталося? Сруться як пес з котом за коцик для спання. Але зрештою не все так погано. По арешту і відсидці його врятував якийсь паразіт, Біг порішав його перевтілення. Комісія не стерла йому память після геноциду людства гидкими аржабоїдами. Знову вони. Чого він так з Бігом заївся? Можна подумати у всесвіті немає більше слабких недорозвинених істот з мозком. До речі, а як же пернаті друзі? Може на них скерувати аржабоїдів, хай собі їхні голови одрізають на флеш-памяті, а не добропорядним людинкам. Так, плиточку відмив, тепер ще лінолеум і троха за плінтусом. Треба злити воду. хіба би зара той журналюга не приперся зі своїми мікрокамерами. Як йому пояснити цей цікавий візерунок із крові і шматочків мняса, шкіри, кісток. А це що? мабуть якесь сухожилля? Добре шо він його в живіт не застрелив, бо зара би вся кухня була б у гівні.
Юрко піднявся, витягнувши перед собою руки у жовтих рукавичках неначе хірург, він сполоснув їх під водою кухонної раковини, а потім потяг відро з каламутною червоною жижою виливати у туалет. Узяв трохи рідини для миття посуду і тоненькою струйкою вилив на лінолеум, спробував пропхати губку між плиткою і плінтусом, та шпарина була надто вузька. Ну гаразд, спочатку лінолеум, а потім пошукаєм викрутку, піднімемо плінтус і вимиємо там усе...
Позад дренькнули стакани на столі. То Біг з виряченими очима вчепився пальцями в край столу.
-ти нахіба його убив?!! - розлючено заволав Юрко
-Йяааа??? - з невимовною огидою видавив бог.
-ти!
-я його не чіпав. Він туткай з коридору увійшов, склав отак руки, як люди моляться, мої, а потім витяг з кишені такого величезного пістолета і бахнув собі у горляку.
-чого у горляку?! Шо ти викручуєшся?
-я його не убивав, він на всю голову хворий! То підстава!
-харош волати - спамятався Юрко і зашипів - я вийшов на пять хвилин, бо ти мене випровадив а сам його в упор завалив. Покажи руки, там має бути він пострілу гар.
-яка гар? Він з якоїсь фігні без пороху себе замочив!
-та не волай - замахнувся на бога мокрою губкою Юрко
Бог інтуїтивно затулився руками.
-ааа - он в тебе всі руки в крові
-так я тіло забрав
-нашо?
-як нашо7 як нашо? він же інспектор від космоальянсу. Думаєш тут будуть мене по ручці гладити і втішати? Та мене на каторгу в Марсіме-4 відразу відправлять. На 400 років літій колупати з окамянілих дерев. Ти знаєш які там покидбки сидять?
-ні - зінався Юрко оторопілий. Він зі всіх сил намагався повірити Бігу, та все так сильно не вязалось, що хотілось його ударити в писок.
-гаразд, я тобі доведу, що не брешу. Я зара зганяю по пістолет, спеціально його витягну з гівнючної юшечки і дам тобі на відбитки пальців
-ой а хто це у нас такий розумненький?! - знущально потягнув Юрко - Хто це в нас додумався укласти пістолетик потенційному самогубцю у руку?
-бляха муха ну я не знаю, візьми зразок днк, біо-магнетичної направленості, пошурупай на мікрочасточки.
-і де це я все тобі перевірю? в кладовці на супер-компьютері?
Бог вилупив очі
-ти купив супер-компьютер
Мокрезна уся в маленьких часточках уже мертвого мняса та шкіри посланця полетіла через усю кухню і смачно вліпилась богу у чолягу. Той рвучко перехилився під стіл, аж поки не зрозумів що сталось
-ти! Ти!
-не волай - зашипів Юкро
-ти шо тут собі - зашипів у відповідь бог
Зненацька уся права частина кухні, якраз та, де була колись висів плакат мавпи-офіціянта перетворлась у ніщо, а позад з білої мряки вийшла жінка суддя. Вона кинула погляд на біга, на Юрка, на пляму під його ногами і солодко мовила
-Шкар ат Шааршар мертвий, бо жовті рисочка на його індикаторі життя стоїть на позначці "смерть". Не на позначці "сон" і не на позначці "анабіоз". Ба! Навіть не на позначці "недоступний", що зазвичай буває під час гіпер-стрибків на великі відстані. Наш посланець від альянсу, що його послали невинно розслідувати цю прокляту справу за 7 секунд по прибутті виявився... - суддя провела пальцем по своїй горлянці - мертвим.
-ну давай, шось розкажи про відбитки пальців на пістолеті, днк і мікрочастки - саркастично мовив Юрко у сторону Біга
-шановний Ич-Ич, у звязку із тим, що у вас такий шановний і неповторний статус найманця наймассовішого убивці у нашій частині всесвіту, то ви перший під підозрою.
-ну звісно, убив пару тарганів - тепер усе життя будуть по ночах будити і питати де був годину назад.
-сарказм? Злість? Неприхована неприязнь. Усі симптоми невинної істоти. А ви, Біг?
-а шо зразу Біг? - бог зашарудів руками під столом
-не вийде, ваш пристрій заблоковано, вам не утекти.
-чого це відразу вам? - вспінився Юкро - я тут при чім?
-непрозорий натяк на те, що тікати мали б винуватці убивства?
-отож - підняв палець Юрко.
Усі присутні втупились на жовту рукавичку з брудними червоними розводами. Жінка-суддя махнула рукою, і з білої мряки виступили бійці зі зброєю. Вони взяли під ручки кволого бога і потягли з кухні. Ще двоє підійшли до Юрка. Один присів навпроти нього і показав свої долоні у чорних кевларових рукавичках. Потім повернув долоні до себе і розвів у сторони. Юрко нерозуміючим поглядом глянув на бійця, аж тут у шию вдарила пронизлива біль і все перед очима поплило.

 

-Смертельний Лиходій. Юрко Ич-Ич. Людина з планети Земля (координата 84736-37-04847000), прямоходячий, теплокровний, ноги дві, руки дві, голови дві...
-одна
-одна. Ріст брала? Масу?
-ще ні. Як брати масу, у ньому рідини 60%, він за два дні буде іншої маси.
-треба подивитись таблицю про змінні маси.
-а може не напишемо масу?
-якщо не написати масу, то нижнє покриття буде неуточненим. Одного разу взяли крота з Сальзе з Пітретеї, у ньому росту півметра, а вага 12 тисяч кілограм. Так от він підлогу продавив, розламав систему життєзабезпечення у підвалі і майже усі спеціяльні судді погинули.
-ну добра, я зараз пишу 84 кілограми і йду шукати таблицю змінних мас.
-йди, а я порахую кінцівки на руках
-кхи-кхи, минулого року Зайдес мав порахувати кінцівки над спинним панцирем а їх було 14, і кожна мала ще 4 кінцівки і на них 74 малі відростки, котрі мали ще по 7 кінцівок і на них малееесенькі зубки, котрі Зайдеса хапали за спец-одяг
-він що, був притомний?
-ні, але кінцівками що кусались управляв кістковий мозок хребта. Кхи-кхи, Зайдес хотів звільнятись і йти на розмноження.
-сумно, я б після такого не пішов
-я б також, але Зайдес дуже цього не любить
-йди по таблицю мас.
-йду
-верхня кінцівка, себто голова містить ока два, вуха два...
-привіт Щиу
-привіт Зайдес
-а де Са?
-пішла по таблиці змінних мас
-описуєте підсудного?
-так
-це хто?
-людина з планети Земля
-як майр тільки лисий
-і більший
-і більший. Са знає де таблиці змінних мас, бо там...
Десь у далині почувся книжкопад
-там ти наводив порядки?
-так. кхи-кхи
-дуже непрофксійно, Зайдес
-Са!!! - заволав Зайдес
-шо!? - пролунало звіддаля
-візьми наверху температурні оптимуми!!!
-тут поличка зламалась!
-Зайдес, йди до Са і найди таблички змінних мас і температурних оптимумів
-йду
Зайдес пішов у у темряву і зник. Щиу продовжив вносити дані у особову справу, зрідка поглядуючи на істоту, залиту прозорою піною, що унеможливлювала будь-яку спробу вивільнитись чи утекти. Крім того істота була непритомна. Щиу відволікся і задивився на передню частину голову істоти, обличчя.
За деякий час з темряви випливли Са і Зайдес
-ви не взяли таблиць?
-а нащо? 23 і 0.1. температурний оптимум 23 градуси, а допустима зміна ваги протягом періоду винесення вироку 0.1 кілограма. Так, Са?
-усе так. Там поличку треба нову, та що зламалась вже не полагодии. Щиу, ти чого так вглядався у його обличчя?
-дивна річ.
-якась неточність? Нам обовязково треба повідомляти суддів, бо це спеціальні судді, і це спеціальній підсудний.
-ну то внеси з поміткою "зауваження"
-помітка зауваження може не привернути увагу більшості суддів. Може краще "увага!"?
-це застереження, ставиться у разі ментальної агресії чи надзвичайних здібностей підсудних. -зауважав Щиу- а у мене зауваження неточності. Скоріше невідповідності.
-хай там як, ти Щиу внеси, а ми з Са йдемо на купіль.
-йдіть, а я внесу
-що саме тобі здалось неточним? - поцікавилась Са
-ріст істоти 1.84 метри, маса 84 кілограми, рівень айкью 146
-кхи-кхи, тупак
-Зайдес! Негарно знущатись з нижчих істот - промовила Са з докором
-вибач Са, йдемо на купіль
-йдемо. Але Щиу не доніс інформацію
-Його рівень самопізнання 0,017, а рівень розвитку виду 0,37
-зажди, Щиу, ти не помилився? нуль цілих і 17 тисячних? Навіть не сотих?
-навіть не сотих
-це значить коефіцієнт розуму істот менше двійки? - здивувалась Са
-ви його на дереві знайшли? Чи з нори витягли? Кхи-кхис
-Зайдес! - в один голос скрикнули зам-лабораторії і страша хірург
-мовчу - знітився Зайдес і відійшов трохи назад у темряву.
-як його вид може мати справу з альянсом, якщо у нього рівень інтелекту двійка. Айкью як у... тварин?
-я про це і кажу. А тепер глянь сюди. Супровідні дані. Смертельний Лиходій. Командор захисту планети від вторгнення. Двічі утримав оборону, повністю знищивши нападників.
-Смертельний Лиходій це звання? - Са перехилилась і почала вглядуватись у спокійне безбентежне обличчя Юрка.
Щиу дістався інформаційного Щитка і ввів дані-запит. за мить отмав відповідь і зойкнув.
-Смертельний Лиходій востаннє знищив 59 мільярдів розумних істот з рівнем айкью вище за 100.
Са рвучко відсахнулась від істоти і підсвідомо пішла у темряву, там вона наткнулась на занімілого Зайдеса, зойкнула, а Зайдес зарепетував і кинувся кудись у темряву навмання.
Щиу важко проковтнув, обережно підійшов до журналу і вніс під грифом найвищої небезпеки "А1" - "істота, коефіцієнт інтелекту 1.97, рівень айкью 146 і тут же підкреслено і виділено неприємним кольором - командор оборони, знищив 59 мільярдів розумних істот"
Після цього він закрив журнал, підняв ліфтом-транспортером істоту у верхній зал очікування засідання, а сам пішов із підлеглими у купілі.

 

Кляті люди, ну чого вони його постійно будять? ШО за натура така? А може це не натура, може це і не люди, і зовсім не кляті. Просто це таке пекло, він жив-грішив, на всіх ложив і ось результат, у відділі покарань йому призначили те, від чого він точно з розуму зійде. Будуть його вимотувати, змучувати, присипати, а за тим дренькати у дверний дзвінок і будити його за дві години до повного висипання. І хто оту дибільну фразу придумав "відіспимось після смерті"? Це якась така вишукана форма мазохізму? Кляті будуни, шоб ви самі ніколи не змогли заснути. Шоб вас усіх морфей прокляв і ви блукали невиспані до кінця всесвіту чи якогось там вибуху, що його рекомендує теорія проводити раз у 200 мільярдів років.
Незрозумілий шум проштрикував мозок болючими голками, виводив із сну і вуха вже намірились скрутитись у трубочку, тільки б не почути настирне дренькання, та зворотній сигнал доніс відсутність звуку. Себто він просинався, його будили, але не звуком дзвінка. Оцей факт спрацював як детонатор і у мозку шубовснулась хвиля думок, крутанула доріжки і вивела відпочиваючий орган із стану забуття. Насамперед Юрко зрозумів, що він не у себе вдома. Принаймі тому, що величезний і висикй чорний стіл-трибуна не помістився б ні в одній з його кімнат. Також не з приємних діяла температура навколишнього середовища. По поверхні тіла пробіжались уявні мурашки і мозок отримав ще одну інформацію - відсутність одежі. Окрім відчуття холоду, відсутність звичних звуків і звичайно ж зорова ахінея змінились наростаючим панічним відчуттям падіння. Себто це вже було не відчуття, а саме справжнє падіння. Стіл на якому він лежав перехилився занадто швидко і він заледве встиг витягнути руки і файненько приклався на долоньки і коліна. Гулкий звук удару кінцівок остаточно вивів його із стану сну відразу у стан паніки. Понад столом горіли різким світлом лампи, що створювали тінь з тих, хто сидів за високим столом-трибуною. десь зправа почувся шурхіт, майже прямо хтось зітхнув. ще декілька різних звуків у різних частинах півкруглого столу давали зрозуміти, що він стоїть зараз перед невидимою комісією, чи то б пак судом. Ах звісно! Його ж заарештувала жінка суддя. Ну от і все, зараз отримає свої вісімсот довічних у найжахливішій дірці всесвіту, куди промінчик сонця долетить за 200 мільярдів світлових років. Поки він роззирався і намагався присісти так, щоб ногами приховати причендали поруч із підлоги прочинився люк і на поверхню виліз іще один стіл. десь там унизу на нього витріщалось здивоване обличчя зеленошкірого аржабоїда. А ну усе ясно, його взяли зеленошкірі обісранці, зараз швиденько кинуть срок і зашлють у приватну тюрму на Альдебарані. Стіл, тим часом, піднявся над рівнем підлоги, перехилився і на підлогу викотився голенький пухкий Біг. Ну от, старий знайомий, вже не скучно. удвох може якось і викрутимось. Дивно було те, що стіл рухався абсолютно безшумно. Цей факт відбився на тому, що не був помічений іще один стіл, що піднявся позаду. Із нього майже граційно вистрибнула уже знайома жінка-суддя. Вона презирлиов глянула на Юрка, що незграбно присів, на тушку Біга, що тільки починав йорзати ногами. Тож вона встала рівно і склала руки на грудях навхрест.
-прошу занести в протокол, що Айра Тусасенемон прийняла позу абсолютного заперечення. Я вас правильно зрозумів?
Жінка-суддя подивилась у темряву на звук голосу і ледь помітно кивнула.
-як ви себе почуваєте Айра? Чи можете провести присутність на судовому засіданні?
Жінка-суддя, повернула голову вбік, ніби показуючи, що її стратегія передбачає заперечення на відповіді.
-гараз. Юрко Ич-Ич, ви себе добре почуваєте?
-мені б одяг
-у протоколі огляду записано, що оптимальна температура для вашого виду 23 градуси. Ми суворо дотримуємось норм, записаних...
-ой та шо ви белькочите там - це Біг перекотився набік, розкинув ноги і уперся руками позад, наче дитя у пісочниці - хлопець соромиться своїми дітородними органами світити. звісно цього важливого факту у вашім протоколі не записано?
Десь там у тіні швидко забубоніли, хтось різко обірвав і запропонував продовжити.
-наразі ми не можемо дотримати вимог моральної етики вашого виду. Якщо хочете, можемо попросити у лабораторії елемент, що закриє ваші... дітородні органи
Через десять хвилин перед Юрком стояла шафка, що закривала його по пояс від тих осіб, що сиділи перед ним. Ті, що сиділи на краях півкруглого столу, звичайно ж могли його вивчати у всій красі. Поки лаборанти-аржабоїди возились із підняттям у залу шафки жінка суддя, себто Айра, незворушно стояла собі у своїй заперечливій позі, а Біг, як це не дивно, длубався і своєму волохатому пупку.
-Юрко Ич-ич, чи готові ви співпрацювати із судом?
Юрко ніяково потис плечима.
-що це має значити?
Замість Юрка відповів Біг. він важко звівся, перекотившись на бік, обтрусив чомусь долоні і мовив:
-шановний вищий суд альянсу, хочу до вас довести одну просту річ. Юрко Ич-Ич повний дебіл!
І театральним жестом вказав на хлопця рукою. Юрко на своїй кухні міг би на таке образитись, та зараз цей хитрун Біг міг застосувати одному йому відому стратегію по рятуванню його змерзлої голої дупи. Тому він ввічливо промовчав і для підтвердження навіть декілька разів кліпнув очима. Жінка суддя, себто Айра тільки огидливо скривилась.
-Юрко Ич-Ич. тут записано рівень айкью вищий ста...
-цей факт всерівно не заважає йому ним бути - знову змахнув рукою Біг і чомусь озирнувся.
-а, бачу! Прошу усіх ознайомитись із приміткою лаборанта. Усі бачать?
Біг з цікавість нашорошив вуха і повів поглядом по контуру столу.
-гаразд, тепер ви, Біг
-я, звичайно ж, з усією своєю наснагою і любовью до законослухняності готовий з усіх сил співпрацювати із судом
-ви не можете співпрацювати із судом, тому що являєтесь обвинуваченим номер один
-як же номер один? А мій юний товариш?
-якого ви використали у своїх цілях, знаючи про його низький рівень розвитку?
-чи моя прекрасна дама?
-я тобі зара руку зламаю - жорстко кинула Айра, розчепивши руки
-не треба, все, я зрозумів - примирливо виставив долоні Біг і повернувся до столу продовжив - то який перелік звинувачень ви пропонуєте мені на ознайомлення і скільки років можна будувати лінію захисту?
-Диаві! Се не сивільний суд про спірну житлові територію між родичами померлого. Се не адміністративна справа про перевищення швидкості чи надуживання службовим становищем. Се категорія а1
Айра сіпнулась, а Біг вирячив очі і навіть привіткрив рота.
Юрко хотів було спитати, що це значить, та Біг випередив його.
-це незаконно! А1 приміняється тільки до жорстоких військови злочинців, серійників і божевільних геніїв, як той бовдур, що спалив сонце і його планетка-океан замерзла з усіма дельфінами. Айра, як його?
-Бовдур! - відповіла Айра і відвернулась.
-що це за свавілля? Чи не аржабоїди вирішили провести самосуд? Яке ви маєте право на а1? Це альянсу не сподобається!
-це вищий суд альянсу і у його складі усі вищі посадовці космічного альянсу. а право на використання судочинства по категорії а1 нам дає Юрко Ич-Ич
-це ж з якого дива?! - почав було Біг, та враз усе зрозумів і осікся. Він із жахом вирячився на Юрка, аж тому мороз по шкірі пройшов.
-це тому що...
-так, це тому, що Юрко Ич-Ич убив занадто багато розумних істот і цей факт дає право на застосування судочинства категорії а1
-але ж це нісенітниця, ви самі сказали, що він відсталий, дибіл, це у ваших записах є! Перевірте!
-низький рівень саморозвитку не позбавляє його статусу Смертельного Лиходія. Саме тому, що Юрко Ич-Ич нещодавно командував операцію страшного геноциду, до нього і всіх вас застосована категорія а1.
-але це божевілля! Він же дибіл!!!
Юрко з тривогою спостерігав за бурхливою реакцію Біга і потроху починав розуміти, що категорія судочинства а1 це щось особливо неприємне. навіть для такого верткого хитруна.
-Юрко Ич-Ич, хочу вам оповісти що таке категорія а1. це судове засідання обмежене у часі, але не обмежене у ресурсах. Як результат, підсудних розщепляють, а їхні записи на відновлення автоматично знищують. Себто, навіть ті, хто має божествене начало і срахування життя не мзожуть продовжити існування після закінчення засідання. Ви мене розумієте?
-угу - відповів Юрко і покосився на Біга. Ну давай, старий пердун, придумай щось.
Інший голос звернувся до жінки
-ви звинувачуєтесь у проведенні корупційних звязків із підсудним Диаві. Тому вас буде розщеплено. звичайно, якщо ви не надасте фактів, що вас захищають.
Нетривка пауза змінилась різким тріском. Це зі стелі шваркнула блискавка і від Айри залишилась зависла у повітрі димка.
-Диаві лья Стана, ви звинувачуєтесь...
-зачекайте, у мене захист!
-який?
-у тому хлопці паразит! він зараз усіх заразить і убьє! Треба терміново провести евакуацію!
-лаборанти перевірили, паразитів немає. А вам Диаві має бути соромно.
-ну добре, мені соромно. Можна я піду додому?
-лья Стана старовинне родове дерево космічних розвитків. Чому ви вийшли на сю стежку? - спитали зліва
-ой, тільки не починайте осю вашу ахінею, любий льє Шонас, утріться своєю гордістю і родовою шаною героїв.
-се не ті слова, що я їх хотів почути, Диаві
-і з сього приводу, любий Льє Шонас можете утертись і йти собі
-суд позбавляє вас права голосу, лья Стана. Якщо ви знову почнете ображати членів суду, вам буде пошкоджено голосові звязки промо-лазером.
Біг сів на підлогу і обхопив голову руками.
-це якась помилка - несміло мовив Юрко- ми цілими днями тільки й робимо що пьємо каву з печеньком
-он як! Ви поділяєте погляди того, хто убив бога і зветься насправді у вашому світі диявломо?
-всмислі диявлом?
Юрко помітив, як Біг кинув на нього швидкий зацікавлений погляд.
-він же вроді як би бог у нас?
-вроді... ні, Юрко Ич-Ич, ваш бог Диаві лья Стана, товариш вашого бога понад дві тисячі років тому вчинив підміну.
-це як підміну?
-гаразд, я вам оповім. Кожна розумна істота у космосі із рівнем розвитку айкью вищим за тисячу має право на божествене начало. Уся проблема в тому, що після котроїсь із нескінченних воєн знатні бойові роди отримували пільги і винагороди. Так само колись і дідусь Диаві отримав дозвіл на божественне начало, але тільки однієї планети, котру врятував від знищення. Там виявляється досить своєрідна життєва сфера. Отож, Диаві взяв патент, гроші на купівлю потрібних супровідних опцій і відправився на Бетельгейзе, де усе це програв. Планету отримав дехто інший, а Диаві втратив шанс стати богом. Та він не склав руки, хоча й не почав натрудженне самопізнання і розвиток, що, можливо через два десятки поколінь дали б йому шанс отримати божественне начало. Ні, він просто втерся у довіру до вашого бога і став йому найкращим товаришем, коли той тільки починав розвиток на молодій поанетці. Диаві він свою лінію від супротивного. Ти бог - ти створюй, а я намагатимусь знайти слабкі ланки. Так одного разу він захотів убити бога і зайняти його місце. Як ти хотіт його убити Диаві? Утопити? Та йому це не вдалося. Бог відвів води і наробивши трохи суєти, Диаві полишив цю справу та й утік. А через чотири тисячі років ваш бог вирішив довести своїм створінням, що самопожертва це найвища із чеснот і вийшов до них, щоб творити правильну лінію існування у його світі. На жаль його ж створіння його і убили. Після цього Диаві зайняв його місце і понад дві тисячі років удавав із себе вашого бога.
-он як? - не стримався Юрко
-саме так - підтвердив суддя - а коли ситуація набрала загрозливих обертів, то залучив на свою сторону суддю Айру, що його всіляко захищала.
-а як же Марс?
-четверта планета?
-він обіцяв мені божественне начало і Марс у подарунок, тільки щоб я забравля із Землі зі своїми шанувальниками і почав там жити окремо.
-вашому богу належало сонце з усією сонячною системою. Та придатною для життя була тільки третя планета, Земля. Якщо він обіцяв відправити вас усіх на Марс, то ви б усі там загинули.
-он як!
Юркові дуже захотілось тріснути Біга ногою по обличчю. Себто Диаві. Якщо не помиляюсь суддя Айра засудила вас до відбуття покарання у колонії суворого режиму, де за підтримки аржабоїда Аржааба вас хотіли убити. І таки убили.
-але чого ж він мене воскресив?
-не він а страхова компанія. Він скоріш за все удав, що це з його допомогою ви отримали шанс на життя. Засуджувати вдруге з допомогою судді Айри було б уже підозрійливо, могли виникнути питання на проміжних існтанціях. Тому Диаві вирішив убити вас на Марсі.
-капєц, Біг, ти шо не міг мені голову прострелити, як тому інспектору на кухні?
-Диаві не убивав інспектора Шкар ат Шааршара. Він учинив суїцид. Слабкодухість і переляк.
-он як
-саме так
-а зараз Диаві лья Стана вас буде розщеплено. Божественного начала у вас ітак не було, тож, отримуйте своє.

 

Орко скривився, понюхав чоколядове печенько з горіхами і пошукав очима щось більш рідке. Та, кокрім, густої як пісок, кави Юрко ніц не пропонував. Усі попередні спроби втягнути хлопця на алкоголятну доріжку залишались безрезультатними. Та більш за все Орка тривожив його психічний стан. Ну тобто як психічний. З головою у сусіди було все впорядку. Не впорядку було із памяттю. Після повернення з альянсу він заледве памятав як його звати, поводився досить апатично. Орко по собі знав, що прошитий мозок можна розтормошити спеціальними символами, наприклад схожими на кубіки двовимірного штрихкоду чи щось зовсім інше, яке на цій планеті і не побачиш. Це компанії, що виконували замовлення по прошивці памяті залишали маленьку доріжку відступу на всяк випадок. Не всі звісно, декотрі. на всяк випадок. Он яка халепа була з сектою недоїдаючих. два місяці з християнами тлумились. Як тільки Юрко повернувся без памяті усе скінчилось на раз. Ні тобі мітингів, ні розбитих попівських носів. А як красиво вони віджимали храми. Зайшли, бабць виштовхали, попу руку зламали і барикади навколо. Поліція по двадцять разів на день на виклики ганяла. То рясу кому порвуть, то десь хрест відламають. прям з ніг збились. Аж ось на тобі - тиша і спокій. Релігійники уже самі по хатах сидять, бояться що різанина готується. Юрка звісно не жалко, так собі був людина. Але втратити усю память то вже вища існтанція. Видно файненько альянсу наплужив, раз такі діла. Вчора спеціально звязався з антодогнінами, ті казали, що альянс вирізає частинки мозку і перенаправляє потоки нейронів. Тепер йому і не воскресити спогади. ніяк. Он навіть чорну мітку супер-злодіяки як брелок почепив. Знали б кровожерливі тирани і злібні генії, що їхня священна реліквія буде гойдатись у кишені істоти з гарбузом замість мозку, то наклали б на себе ноги.
-шо, не любиш каву?
-я б пива
-я б також, але де його взяти?
-так я збігаю - пожвавішав Орко
-ну атк збігай. Але я грошей немаю.
Орко вирячив очі. Точно, альянс запросто міг конфіскувати усе його бабло. От що значить відкладати усі яйка в один кошик. Він свої скормні заощадження уже так поховав, що сам заледве памятає ті одонезійські і гавшенські банки.
-ну добра, я візьму
-візьми ше чікушичку може, шо то пиво так цьмудлити. Але не бери пальонку, бо посліпнем як котята.
-окей, я зара.
Орко швиденько, щоб хлопака не передумав чкурнув до магазини. Аж дверима гримнув. Юрко подивився на пролиту каву, протер ганчіркою і присів між холодильником і столом на табуретку - його улюблене місце у дитинстві. Ганчірка поволі втягувала вологу, була стара і доволі неприємно пахла. Вже можна було б її викинути, та кожного разу його увагу щось відволікало. А що... Тут напрямок думок натикався на якусь розмиту сіру стіну і йшов у іншому напрямку. Ну добра, зара сусіда принесе чвертку і можна буде спокійненько посидіти, поспілкуватись, зняти стрес. Головне щоб компанія була хороша. Ганчірка уже стала повністю мокра, треба було обережко підібгати краї і вичавити вологу у мийку. Та зробити цієї простої справи йому не вдалося. Навпроти нього з тієї сторони столу зявився хеденький з довгою рідкою борідкою і виснаженим обличчям чоловяга. Років 40 на вигляд, хвороблива сіра шкіра, мабуть раковий чи туберкульозник. Його сірі запалі очі дивились на ганчірку, потім худа рука потягнулась узяла чашку з кавою.
-кавуська - надзвичайно тихо промовив незнайомець. І притуливши чашку до рота зробив невеличкий ковток. - уууу, яка надзвичайна смакота смаку. Тільки цукру забагато. Можна розбавити водою?
Юрко вилупився на особу і ніяк на його прохання не відреагував.
-тебе звати Юрко? Юрко Ич-Ич?
Хлопець кивнув
-я прийшов тобі подякувати. Мені щось там белькотіли, що тобі память порушили, що ти ніц не памятатимеш, та все ж я прийшов сказати спасибі. Підлий Стана зробив мені анабіоз на звротній стороні Місяця і я там трошки перележав. З пару тисяч років. Але ти мене визволив із полону, тому я б хотів тебе винагородити, сину мій...
Курва, Орко не зачинив двері, наркоман зайшов, зара накашляє мені в писокпаличок коха чи гепатиту порозкидає. Тому Юрко не довго думаючи зірвався на ноги, ухопив мокру від кави ганчірку, перехватив нею незнайомця за шкірку і потяг на вихід. Той несамовито пручався і обурено щось белькотів про гостинність. Аякже, зара тобі ноги помию і яєчню всмажу з майонезом. Двері прочинились і повз задивованого Орка пролетів худий сірий незнайомець, услід за ним полетіла мокра ганчірка і приліпилась йому прямо на писок.
-шо ти?..
-ти чого двері не закрив? Он бомжів налізло! Купив?
-ну - протягнув кульок Орко
-ну пішли, не тупи.
Вони увійшли в підїзд, зачинивши за собою двері, а посеред вулиці на тротуарі у калюжі сидів непроханий гість. Він зняв з лиця гарчірку, котра не дуже приємно пахла, склав її декілька разів і заховав у кишеню.
-покладу до списа і вінка - сказав він, і, важко звівшись на ноги, пішов геть.