Дзвінок розривався аж вібрував. Здавалося ще троха і повідліта штукатурка десь там в коридорі. Юрко спробував запхати голову під подушку, як робив у далекому дитинстві, але згадав, що він уже дорослий і заснути знову не вдасться. Наразі згадалося булгаківське "убийте мене, робіть зі мною усе що схочете, але я не встану". Звичайно у Сьопи було виправдання - жахлива бодуняка, в той час як Юрко учора не пив, як і позавчора і років з десять до того. Але ж до чого гидко смердить дзвінок. Чому пронизливе тріщання було порівнянно з смородом не відомо, але негативні емоції виникали такі ж. Спроба розплющити одне око, як у знайомого булгакова не увінчалось нічим хорошим. Око закисло отою дивною гидотою що витікає з ока, засихає і робить склеєні повіки. Почнеш протирати очі руками і розцарапаєш, увесь день будуть сльозитися. Та Юрко не одрізнявся завбачливістю і одним незручним рухом продер око, втупився у годинник на стіні і важко зітхнув, пів на восьму. У суботу пів на восьму може статися жорстоке вбивство якщо попрацювати дрелькою чи голосно потсукати молотком. А от від такого настирливого дзичання у двері навіть не знаю, може бензопилка? Крізь сонливість і роздратування почала просякатись чорна злість. Десь на балконі лежить бучка, букова, лакована у коричньовий колір зі зручною, обмотаною шороховатою ізолєнтою, якою хокеїсти ключки обмотують, ручкою. А може то воєнкомат? відразу неприємно занило під лижечкою, дихання припинилось, у голові майнуло - тихенько перечекати, до вікон не підходити, їжі є на 5 днів. Та який же воєнкомат, майже 30 років і повний набір запущених хвороб! Юрко зірвав ковдру, намацав ногами топочки і почапав до дверей. Огидна мармиза сусіда-алкоголіка, якого покинула дружина з малою дитиною була на диво відмила і гладко поголена. -привіт - чемно привітався алконавт -ну - відповів Юрко Тут же він помітив, що алконавт змінив свою ношено смердючу одежу на новенький італійський костюм, котрий йому дуже личив -ти цей... тільки не панікуй -чого? - насторожився Юрко. Спочатку розвивалась думка про свідків Єгови, тепер після слова панікуй почались різноякі думки просицілійську мафію. -тут такі діла... справи, тебе занесено в реєстр психічно здорових аборигенів і тобі присвоєно особистий номер 117 Алконафт протягнув нерівно обідраний клапоть паперу на якому криво нашкрябано зеленим фломастером цифра 117. Юрко взяв клапоть і зрозумів, алконафт перейшов на важкі наркотики і зараз почне йому шось довго і настирно впарювати. -ну я піду - на прочуд швидко попрощався сусід і додав - тільки не панікуй -ок - сказав Юрко і зачинив двері. Клаптик паперу він кинув на полку в шафі. Хотів увімкнути компютер, бо любив до сніданку дивитись якийсь тупий американський комедійний серіальчик, але на жаль світла не було. Як колись у 90-ті, коли світла не було часто він вже звик. Зараз світло вимикали коли траплялась неймовірно страшна аварія. Але неймовірно страшних аварій не траплялось уже... мабуть з часів Чорнобиля, але тоді все рівно світло було. Звичайно був резерв, на планшеті було скачано пребагато серій мультику "рожева пантера". Отже сніданок не буде нудним. Треба купити масла, зовсім шматочок залишився. Почистивши зуби він узяв кульочок і почапав на базарчик поруч із домом. Хоч і було рання рань, людей зовсім не було. От виблюдок, розбудив, а всі ще сплять. Ну нічого прийду додому, почухаюсь і далі ляжу сопіти. Людей не було не тільки у його дворику і сусідньому, а й на базарчику також. Сам базарчик був зачинений - тобто на зачинені ворота було намотано дріт, що означало "зачинено". Дивненько. Юрко втупився у ворота і почав пригадувати на які свята закривають базарчик. Різдво-Паска, ще там якесь в червні, коли липу рубають і баба бульочки пече з вишнями. Може оце знову прийняли якесь нове свято, а він і профукав? Ой халепа, тепер треба йти вниз в цілодобовий магазин, що працює навіть у новорічну ніч. Глянувши на довжелезну вулицю, що тягнулась униз, він відмітив відсутність будь якого руху. ні, звичайно огидні великі ворони літали над головою, а через дорогу біля стоянки машин вилизував лапу великий рудий кіт, але щось зовсім не видко людей. То може то якісь військові навчання? Ядерна війна, хімічна атака? Бактеріальна? Всі поховались в бункери, а він тут бактеріями дихає. І може, навіть, зараз помре. Кіт ліниво відірвався від лапи і так само неквапно попрямував в сторону лотків, що стояли за базарчиком, там постійно можна було найцти мясні відходи в сміттєвих баках. Ну і всьо. Юрко образився на відсутність світла, людей і на йолопа-сусіда, розвернувся і пішов додому спати.
