Маленька смердюча ганчірка. Частина дев'ята. Секта.

Тема у розділі 'Книгарня', створена користувачем Fon, 23 кві 2018.

  1. Fon

    Fon whom how

    Орко віддав половину своїх "чесно" зароблених грошей, получив два рази в ніс і пішов майже щасливий, що так легко зіскочив. Юрко ше троха позлився, а за тим взявся смажити налисників. Після дивнячих сухпайків, що були в комплекті з пінопластовими панелями штабс-рубки було троха ніяково в районі живота. Ще й ця скотина зовсім настрій зіпсувала. Допомогти можуть тільки смачненькі жирненькі масненькі блінчики. Секрет свіжості полягав у тому, що посмажену стопку треба було класти назад у гарячу пательню, накрити плотною опуклою кришкою і витягувати по-одному. Гарячі і розмняклі вони були особливо смачні. Хтось вигадав цікаве збочення мазати блінчики варенням, чи перемазувати сиром яйком і потім ше раз смажити. Але справжній налисничий блінчик усю свою смакоту містить у собі незмінному і єдинородному.
    Набовтавши жижу для смаження, Юрко взяв велику тарелю, в котру буде скидувати посмажені млинці і наткнувся на колючий погляд бога. Подекуди Біг заявлявся в надзвичайно важкому стані, себто троха злющий на свою гавайську пухку співмешканку, але такого колючого погляду не було видно з часів бійки бога з аржабоїдом у Юрковій кімнаті.
    -шо?
    -а ти не знаєш
    такий початок розмови Юрка не влаштовував. Йому вистачало конфлікту з підлим Орком, війну з тарганами і жахливе буркотіння в животі. А може то від беземоційного елю? Тому Юрко вийшов з кухні і пішов увімкнути собі телевізора. Та на превеликий подив, на стільці поруч телевізії вже сидів злющий Біг і нервово перебирав пальцями.
    -ну? - розвів руками Юрко
    -от тільки не притворяйся святошою - прошипів Біг
    Юрко подумав, потім чемно кивнув, взяв у кутику невеличкий стілець і зі всієї сили пожбурив його у бога. Стілець-боговбивця здійснив початок своєї дивної місії, що дуже сильно здивувала папу і усіх його кардиналів, та врізався у шкафчик з одягом, бо на його шляху бога уже не було.
    -ага! - зарепетував бог з коридору позад Юрка і кинувся на хлопця. Той миттєво зреагував, кинувся вперед-вправо, але за тим рвучко присів і виставив назустріч богові свій боговбивчий лікоть. Не встугнувши зреагувати бог з тупим гулким звуком удару по грудній клітці ліктя запрокинув ноги і хряснувся на спину. Юрко міг, звичайно взяти важке компютерне крісло і добавити розгніваному божеству по пиці, та щось його стримало.
    -ну шо?
    Біг з червоною пикою і перекошеним ротом безуспішно намагався вдихнути, а його очиська полізли з орбіт. Однією рукою він тримався за грудину, іншу простягав до хлопця, очевидно, в надії задушити його.
    -ше?
    Бог забився у лютій безпомічності. Звичайно, як бог він міг би убити Юрка блискавкою, чи розчавити його серце, та на превелике щастя хлопця він знаходився у такому стані люті, що не усвідомлював своєї сили та величі. Тож просто намагався придушити.
    -он як! - мовив Юрко - ну то файно. Зара тобі окропу на писок виллю.
    переступивши бога він попрямував на кухню. Звичайно окропу вилити на писок богу він не мав анінайменшого бажання. Крім того, хто сего не робив має знати, що можна сильно попекти собі ноги. Його більше непокоїло те, що бог знаходився у стані абсолютної агресії і тупо хотівйого убити. Його хотів убити бог. Знайте дітки, якщо вас хтось захоче убити, то рано чи пізно він це зробить. Але якщо вас хоче убити бог, то він це може зробити дуже швидко і з особливою жорстокістю. Пригадайте хоча б як зявилось свято Паски. Один бог взяв і наказав убити вночі усіх немовлят у єгипті. Юркові стало троха млосно. До цього він якось надто легковажно ставився до близького знайомства з божеством. Та вже знаючи його натуру можна було припустити, що оскільки він його створіння, ане якась зеленошкіра потвора, то й за вбивство йому ніякої відповідальності не буде. Позад вотузіння і хрип припинилися. Схоже удар в сонячне склепіння пройшов і зара йому троха обломиться божої кари. Невеличкий клаптик паперу на лінолеумі під стільцем де сидів бог привернув увагу хлопця, коли бог почав зводитись на ноги. Юрко підняв паперчика і набрав в кружку води, взяв кружку рушником на ручку і дочекався коли Біг зайде.
    -це шо таке? - тицьнув він богу паперчика - шо за жарти такі?
    -а ти не знаєш? - їдуче мовив бог поглядуючи на кружку в руці хлопця - сам же зробив
    -я? чого б це?
    -бути богом файно. Нє?
    -скажем так, непогано - Юрко відставив кружку і ропластав папірчик на столі - багато їх?
    -вже одна дурнувата баба то забагато
    -тільки одна?
    -поки одна. Але бачиш теє знак?
    -оті кубікі? Схоже на двовимірний код.
    -то є мітка памяті. Хто її побачить і добре на ній зосередиться зможе пригадати віру в іншого бога - у тебе
    Бог націлив кривого пальця, рот його перекосився, очі палали ненавистю. Юркові аж гулька в горлі стала. Зара як сипане іскрами, спалить разом з холодильником.
    -ану сядь, бо впечу тобі кіпятком по очах - Юрко втупився у паперчик
    -милі єдиновірці, шо вас нечистий облудний дідок засліпив, вірите ви у Ич-Ич, бога нашого, що за вас із голоду вмер, ща за нас страждав і тілом і душею... Чого це аж чотири питальних знаки?
    -а отак - розвів руками бог
    -слухай, а хто робив їм промивання після вироку суду?
    Розлючений бог завмер, наче задубів. Схоже у його божественному мозку шваркнула немаленька така блискавиця.
    -ааааа - він підняв палець на Юрка, але враз підняв його кудись вище і позад у кутик між холодильником і стіною, що на ній висів старий як світ календар Оксани Білозір.
    -шо?
    -то так зеленоморда ящірка
    -знов аржабоїди тобі в кашу насрали?
    -ну всьо, я не хтів, мені психолог казав стримуватись, я його слухався чемно, ніц нікого не вбивав, а тут на тобі, зеленим хвостом по пиці. Ну всьо, я його закрию. Я йому..
    Юрко внутрішньо з полегшенням зітхнув і важко звівся на ноги
    -каву будеш?
    -...підру йому з-під хвоста до горла... А? З цукером, 5 ложечок.
    -от підцепиш діабета, будуть усі люди оп образу і подобію твоєму з діабетом.
    -а? гівнюк зеленошкірий, я його точно закрию - захихотів нервово бог - у мене всі докази. Дай сюди, я зара
    Бог схопив паперчика, вискочив у коридор і Юрко зрозумів, що той зник. Але на всяк випадок поставив кипіти води і заходився смажити собі млинців налисників.

    Пізно увечері, себто об 11 годині і декілька хвилин його солодку дрімоту під бубоніння якогось політика по тв перервав гучний ляск. Хлопець ліниво роззявив писок і тут же почув
    -він агресивний? буде атакувати?
    -та нє, писки дре, бо спати хоче
    -як хоче спати, то хай згорнуться клубком
    -у кого які повадки
    -то ваші створіння рвуть собі ротову порожнину? Вони не пробували руками собі допомагати? Так же ефективніше ширше відкрити рота.
    -справа не в ширині відкритого рота, а у...
    Бог махнув рукою і штрикнув Юрка рулоном паперів
    -вдягни шось пристойне і вйо на суд, Аржааба затримали
    Юрко очманілий і спросоння почав терти руками очі
    -чому він натискає на очиці? Він вкурує лінзи? Чи активує органи зору
    -ай - махнув рукою Біг - підеш так, бо я зара з нею здурію
    Юрко опинився у вже знайомій залі, тепер півкруглий стіл був замінений на один невеличкий, за котрим уже сиділа знайому жінка людської подоби. Силуєт велетенської істоти жіночої статі, що супроводжувала бога у Юрковій кімнаті кудись зник.
    -Юрко Ич-Ич, ви визнаєте себе винним?
    -нє - відповів Юрко і позіхнув
    -не роби так - шикнув бог - бо вліплять неповагу до суду
    -ок - стиха мовив Юрко і привітно посміхнувся жінці нечищенними зубами
    -аржабоїд Аржааб хотів зліквідувати населення планети Земля у кількості декілька мільярдів осіб?
    -так - відповів Юрко
    -за неправдиві свідчення вам належить покарання
    -усе населення планети зникло на декілька днів. Залишилось декілька людей і я серед них. Ви особисто знайомі з тими хто був залишений аржабоїдом після спроби ліквідації населення планети Земля?
    -ну взагалі то ні, хіба що з Орком, то мій сусіда.
    -Орко? Він не може виступати свідком, бо зацікавлений. Працював на аржабоїда.
    -а. Ну тоді не знаю.
    -ви знаєте за що саме аржабоїд хотів нищити людство планети Земля?
    -за те, що вони вірили в бога, а це, на його думку смертельно небезпечна хвороба, що призводить до руйнації і загибелі.
    -релігія на планеті Земля призводить до воєнних конфліктів?
    -дуже часто
    -але за це належить стерилізація
    -шо? - Юрко здивувався і глянув на бога. Той зблід, але нічого не сказав.
    -яким шляхом еволюції пішли ваші істоти?
    Біг вийшов поперд Юрка, повернувся боком і прикривши очі мовив
    -я проводив експеримент
    -який саме?
    -я пустив усе на самотік
    -он як! А ви не чули про Саанів? Про Хойрі? Про Других Перпентементарців?
    -чув, але то були еволюції нижчих створінь
    -Хойрі мали середній айкью 420. Який середній айкью ваших істот?
    -нууу...
    -який? Чи мені зробити запит за ваш кошт?
    -ну взагалі планувалось 200.
    -чому планувалось? Щось пішло не так?
    -нестача освіти... не всім по кишені хороша освіта... ну там... піраміла Маслоу...
    -що ви таке кажете? Ви примусово створли умови платної освіти? - щиро здивувалась жінка-суддя
    Бог зиркнув на хлопця, потім зробив декілька кроків у її сторону і стиха спитав
    -вам подобаються червоні планетки? У мене є одна. Там можна щось сховати...
    -за хабар вам можуть відтяти кінцівки
    -все, пойняв - підняв руки бог і позадкував до хлопця
    -ваш експеримент уже дійшов кінця?
    -взагалі-то ні
    -які були умови?
    -пустити усе на самотік і спостерігати
    -спостерігати що?
    -коли вони себе знищать
    -ваші істоти?
    -так
    -я правильно вас зрозуміла, ви створили по образу і подобі своїй істот, кількість яких досягла критичного мільярда, і ви жодного рау не струтились у їхнє життя?
    -ну бачите, були спроби навернути їх методом просіювання вірних
    -якесь дивне просіювання, ви прсото вичистили усіх невірних
    -саме так. Але тільки спочатку. Потім я остаточно пустив їх власним шляхом розвитку.
    -ви памятаєте Саанів?
    -я, знаєте, особисто не був... - посміхнувся було Біг
    -...Саанів, що їх створив Аан-божевільний?
    Бог злегка зблід і кинув швидкого погляду на Юрка. Той зрозумів, що справи кепські і почав гарячкувато думати як викрутитись. Принаймі він тут при чім?
    -Саанів, що досягли піку розвитку і трансмодулюваними сітками знищили усе живе у секторі галактики Пейпейя?
    -а, пригад...
    -Саанів, що обдурили з півсотні цивілізацій, отримали від них найсильніші наукові досягнення, озброїлись і під прапором Аана пішли у Перший святий похід у галактику Міди, знищивший майже третину. Вони й досі не можуть оговтатись.
    Бог почав кидати погляди навкруги і на Юрка. Ого, та він схоже запанікував, зараз чкурне звідсіля.
    -не чкурне - грізно промовила велетенська мускулиста жінка у панцирі з овечою головою - я йому враз мозок розсічу плазмовим батогом
    Після цього вона ступили кілька кроків назад і щнову стала невидимою. Соже біля стіни стояв барьєр невидомості.
    -Біг, от чесно, що у вас є на аржабоїда? Він діяв за інструкціями. Інструкції це закон, що навіть наполягає на примусововму знищенні божевільно-релігійних істот.
    -не все так погано, моїм істоткам до міжкосмічних діянь ще зо 3 тисячі ркоів. А за цей час вони точно одне одного повбивають.
    -через 3 тисячі? Років? У вас там, що, один освітянин на 100 мільйонів? - ще більше здивувалась жінка-суддя
    -не зовсім так. У нас існує жорстка конкуренція. Розподіл сфер існування по рассі, віросповіданюю і мові. І вони всі ворогують одне з одним. Вже не сьогодні-завтра пустять примітивні атомні детоновані бомби одне в одного. у радіаційному середовищі вони жити не зможуть. Віддам Галарам планетку під звалище амплітудних відходів великих сімок.
    -чекайте, я не розумію, вони самі собі заважають розвиватися? Чому першочергове завдання освоєння космосу у них відсутнє?
    -це не першочергове, пані суддя - посміхнувся бог - це стотисячвісімнадцяте (я образно виражаюсь). На перших місцях стоїть першість по озброєнню, по...
    -добре. я підключилась до бази, я тепер зрозуміла. У вас на планеті створено підвиди релігії, що ворогують між собою?
    -так
    -і це не єдина релігія, під стягами котрої можна створити єдиний фронт?
    -зовсім ні. А ще у них сильно розвинений расизм і брехня у дипломатії. Вони не довіряють одне одному. Кожен сам за себе.
    -бачу. Схоче у вас якесь збочене відчуття садомазохізму. створити по образу і подобі своїй істот, що постійно страждають і вмирають во славу вашого імені
    -і не кажіть - захихиотів бог
    -ви кажете три тисячі років до освоєння космосу
    -ну, на мою другу планетку Марс я підбиваю їх полетіти вже сотню років, ніяк не зберуться, то одна війна, то друга, то грошей немає, то інтернет придумали
    -це що?
    -сітка внутрішнього спілкування
    -аа, як у Майнігів. так вони переміщуватись не могли і поверхня планети надто агресивна. Зрештою, ваша мета мені зрозуміла. Що ви маєте на аржабоїда?
    -він заразив моїх істоток аржабоїдськими пухлинами. У нас рак вискорозповсюджений. А ще синдром імунодефіциту. Щось новеньке. Можете перевірити?
    -давно він у вас?
    -аржабоїдські пухлини десь із 500 років, а імунодефіцит десь з 50 років
    -і ваші істотки самолікування не можуть вигадати?
    -не на такому високому рівні
    -тут достатньо айкью 200
    -не в усіх 200 - винувато розвів руками бог
    Жінка-суддя зацікавлено втупилась у Юрка. Потім сказала:
    -підійди до червоної плями
    Юрко побачив зліва на стіні нечітку голограму червоного круга
    -йди - штовхнув його бог
    Юрко підійшов до червоної плями
    -ближче
    Юрко непевно зробив ще декілька кроків
    -пляма має бути якраз на рівні твого чола - підказав Біг
    Юрко обережно став так, що пляма була на рівні голови над очами
    -подумай про космос - сказала жінка
    -про що? Як це?
    -уяви увесь космост - сказала суддя
    -заплющ очі, так простіше. Уяви не те що бачиш з Землі, а те який він великий і неосяжний
    Юрко закрив очі і з землі відірвався і поринув у неосяжну зоряну каламуть, намагаючись розширити думками і огорнути усю його величину. він набирав швидкість і все сильніше і ширше захоплював...
    -досить! - наказала жінка-суддя - 141 айкью. Ви що їх на їжу готуєте? Ану зізнавайтесь.
    -ну це така специфіка освіти
    -у мене дані, що специвіка освіти принаймі на 210 айкью тягне, а ви мені приперли розумово відсталу істоту
    -нє, він досить таки розумний, я...
    -не треба мене переконувати. Вша релігія забороняла розвиток науки?
    -ну не зовсім так, вона накопичувала старі знання, щоб у випадку військового нашестя зберегти інформацію, бо до того постійно все палили
    -не верзіть дурниць, ябачу по базі, що майже усі релігії понал півтисячі років стримували розвиток науки і отупляли людей. Вам так це бачилось?
    Поки суддя з богом прирікались, Юрко зробив декілька кроків і опинився за задньою стіною судді, прямо позад неї стояла жінка-велет. Вона повернула до хлопця свою овежу голову і пальцем вказала на бога, а потім іншу руку поклала на сяючий неоновим синім сяйвом батяг на поясі. Юрко стільки прожив не тому що бів друнуватий, відразу натяк зрозумів і повернувся на своє місце біля бога.
    -гаразд, аржабоїд навмисне вирішив заразити населення планети. А ви чому це робили?
    -я читав якраз тоді, вивчав вчення Ізофіляція з Деки Чотири, він вважав, що пригнічення істот у плані здоровья і безпеки життя наверне їх у тверде сповідання релігії.
    -ви так хотіли підняти процен віруючих?
    -хотів
    -а вийшло, що якраз усі віруючі померли?
    -так вийшло, це вже згодом за двісті років вчені з університету опротестували вчення Ізофіляція
    -це ж було очевидно
    -було - похнюпився бог
    Жінка-суддя, щось натисла на панелі і погортала
    -далі?
    -після невеличкої помилочки у судочинстві мені повернули статус божества і мою планетку з усіма істотами. Аржабоїд був відповідальним за очищення памяті по зміні релігії.
    -так він сам визвався
    -ага! - підняв руку бог і пішов до судді - ось доказ. Стара течія не минула, він спеціально їх поганно підтер. Тепер на моє боже начало накладеться оця секта!
    Суддя втупилась у папірець
    -це мітка-спогад?
    -тааак!! - закипів бог - він погано потер, тепер зробить два божества. Як оті кляті прентаріціанці!
    -Перпентементарці? - поправила суддя
    -вони! Посадіть його за грати. За ріжучі тіло плазмові грати на самій далекій заставі на краю всесвіту. Я за енегрію для грат заплачу. За сто років на перед.
    -ще будуть звинувачення?
    -будуть, але на десерт. Збираю докази.
    -гаразд, ви вільні. Слухання нумер 184747 закрите.
    Юрко роззирнувся і приліг на диван. По тв бубонів невтомний політик. Бог напевно попер до своєї гавайської повнотілої. Аржабоїд щось нове плете. Цікаво, чого він так Біга невзлюбив? Телефон дренькнув. Мабуть начальник депо поклявся вчинити акт обрізання Юркові, він же тиждень на робті не був. Треба завтра зайти. Хоча б речі забрати якщо вже звільнили. він підняв до очень смартфон. "Боже начало невмируще. З Вами послідовники, що тіло й душу готові покласти за Вас і Вашу Жертву у День святого посту. Жанна." Не встиг він дочитати, як текст зник, а потім і повідомлення самовидалилось. Цікаві хакери, ті старовіри. Юрко відклав телефон і заходився далі дрімати.
     
  2. Fon

    Fon whom how

    Покірно, мов дитина, зліз Андрій з коня і ні живий ні мертвий зупинився перед батьком: «Стій не рухайся! Я тебе породив, я тебе і вб’ю!» — сказав Тарас і, відступивши на крок, зняв з плеча рушницю. Блідий мов полотно стояв Андрій; його вуста тихо промовляли чиєсь ім’я...

    "Джеронімо!!!" - заволав телевізор вибиваючи Юрка із сонного трансу, неначе корок із розтрясеної пляшки шампани. Курва, ну шо за... Хлопець зденервовано намацав пульт і вимкнув тв. За тим перевернувся на другий бік і ще раз поринув у сон.

    Чоловік не помічав, що здіймається сильний вітер. Він перегортав сторінку за сторінкою, йому дуже хотілося знати свою долю. Та ще не прочитавши останніх слів, Ауреліанозрозумів, що йому більше не судилося вийти з кімнати. В пророцтві було сказано, що місто буде зруйновано ураганом в ту хвилину, коли Ауреліано Буендіа закінчить розшифровувати манускрипти. І ніколи більше не повториться нічого подібного, бо "родам людським, засудженим на сто років самотності, не призначено з'являтися на землі вдруге."

    Юрко Ич-Ич, вас засуджено на 118 років на Галеї в колонії суворого режиму без права на апаляцію протягом перших 58 років. Бажаєте загальний косміний режим чи здебільшого однотипних з вашим типом гуманоїдів?
    Юрко злий, як скажений пес, мовчки встав і, відкривши ліве око, помітив постать у центрі кімнати, що вирізнялась з поміж інших тим, що була на постаменті. Схоже, саме ця постать у зеленкуватій мантії з жовтою окантовкою зачитувала вирок. Саме їй і врізав по писку Юрко зі всієї сили. Рука стрільнула жахливим болем, після цього у хребет увірвалась пекуча наростаюча біль, що пронизала тіло і ввела його у стан забуття.

    Він вів далі: «Жоден народжений смертним не достойний увійти в дім, котрий ти бачив, бо те місце призначене святим. Ані сонце, ані місяць не царюватимуть там, ані день, але святі перебуватимуть там завжди, у вічній царині зі святими ангелами. Се я пояснив тобі тайни царствія твердині небесної, і я навчив тебе про помилку зірок

    Юрко підняв важку голову, перемістив тіло у сидяче положення і почав роздивлятись навкруги. ВЕличенька кімната із закопченою стелею і брудними потертими стінами з однієї сторони і ліжками-нарами у 5 поверхів заліплали іншу стіну. Полки були забиті людьми різної форми і комплектації. Переважо це були білі чоловіки, та серед них була одна жінка-темношкіра, африканської зовнішності і пара синьошкірих однооких майже оголених чоловіка. Вони мовчки спостерігали Юрка. Юрко спостерігав їх, а затим відвів погляд і почав озирати решту койок. Загальної цікавості до його особи не було, так, декілька оглядали неохоче. Переважно люди ліниво втикали в одну точку, декотрі поволі ходили по кімнаті. Один навіть вперся чолом у пусту стінку і щось стиха бурмотів собі під ніс.
    Так хлопець просидів хвилин десять, а може й більше. Поки до нього не підїхав прототип розумного смітника з півкруглим підносом. На табло неоновими буквами висвітлилось "адреналін" "ендорфін" "серотонін" "дофамін"
    -бери ендорфін - почулось із-заду з полок
    Юрко повернувся і побачив, як молодший за нього, дуже красивий хлопець крутить між пальцями овальну монетку. Ось чому до нього не було нікому діла - усі сидять на сильних заспокійливих. Цікавий спосіб стримування увязнених.
    -цікавий і надійний - усміхнувся хлопець і труснув густим світлим волоссям.
    Був би він у наших тютмах, давно б дівчиськом став. Юрко погледів на його привітну пику, потім повернувся до робота і сказав:
    -не треба
    Робот слухняно відїхав і помчав у дальній кутик кімнати, де зник у невеличкому пройомі залізних дверцят. Юрко глянув на красивого хлопця, що вже не півлежав на полці а став навшорошившись, ніби для стрибка, наче гепард на полюванні.
    -стережись
     
  3. Fon

    Fon whom how

    останній раз так кепсько було на першому курсі, коли видали першу стипендію. Тоді так само розколювалась голова, тіло трусило, відчуття постійного неспокою і ніби щось накоїв, але не памятає що. Розплющити очі виявилось набагато складніше ніж зрозуміти де він. Темна в сутінках келья з грубим жорстким матрасом і діркою у кутику. Мабуть туалет для аж надто побожних монахів у дні страшного посту. Або що.
    Поворухнутись було надто боляче, тому Юрко відкинувся на спину і коротко дихаючи дивився у темінь, за якою мала бути стеля. Видно аж надто високі тут кімнатки. Змінивши дихання з короткого уривчастого на повільне довге він нарешті трохи розслабився і задрімав.

    Набридливе бубоніння і шурхіт зі всіх сторін поволі виводив із сну. Повз нього прохдили люди. Лавина ніг, що обережно його оминала закривала від нього реальний стан речей. Себто Юрко не міг зрозуміти де він. Хтось поклав йому руку на плече і повернув до себе. Той самий красивий хлопець. Отже він повернувся. Цікаво що то було.
    -файно тебе чваркнуло, аж іскра пішла угору. Ідем ляжеш біля мене.
    Хлопець допоміг Юркові піднятись і повів його до своєї койки. Навколо нього усі місця були зайняті. Та хлопець не відпускаючи Юрка заскочив троха наверх і шикнув
    -Зиб, йди ляж там в кінець, мені зі знайомим тре потриндіти
    -знайомим? - з полки над ним звісилось тіло кремезного вузьколобого повністю сідого чоловіка - ти не розповідав про знайомого. Ти сирота Катасхська.
    -позавчора познайомились. Не хтів гормонів жерти, його павучок чворкнув. Аж іскра пішла.
    -шось я його раніш не видів.
    -так він від сили хвилин 20 був поки не вивезли в карцер.
    -ааа... - Зиб махнув рукою - нє, я не хочу в кутик, там клоуни одні. Мені спокій треба.
    -Таштамеш! - хлопець первісився троха вліво
    -нє і не проси
    -йолкі палкі, шо за людие
    -і не кажи - підтвердив Зиб зиркаючи на Юрка
    -а він звідки?
    -я з Землі
    -а я з Мряки - сказав Зиб
    -дуже приємно, - відповів Юрко роззираючись - він помітив, що світло притухало
    -ой, кепсько - скзав красивий хлопець - Чвань, йди в той клятий кут хоч на раз, а я завтра йому шось придумаю
    Зверху звісився Таштамеш
    -Майр, ти б як не йорзав, вже ніхто не схоче в кут йти, бо тобі пропустить новачка.
    -справді. Тоді ми разом підемо в кут
    -вас там на місяць на важкі присадять. Може й не вернетесь
    -набридне, вернемось
    -Земля, не ходи в кут, там на важких сидять, будеш сам не свій все життя. Лишайся з нами, тут на легеньких до вечора відпускає, можна пів-ночі з ясною головою триндіти про все що завгодно
    -гаразд - туснув головою Майр - ти мене Зиб 12 років тому від павучка врятував, то я піду в кут, а Земля хай має міце займа. Тіки підкажіть йому шо тут до чого.
    Майр віддав честь і швидко пішов у темний кут кімнати.
    -лягай на койку хлопче сказав Зиб з верхньої
    -ото нам повезло - задоволено сказав Таштамеш зручно вмощуючись
    Юрко вже було взявся дертись на другу полку, як збоку його притримав той синьошкірий
    -Юрко, гайда до нас, ми удемо раді поділитись із тобою псевдо-гормі
    -ей, морда синя, ану повзи на свої пентхаузи - погрозив йом кулаком - Таштамеш
    -ей, ти чого - перелякався Зиб і відразу сховався на свою койку.
    Синьошкірий узяв Юрка за плече і настирливо потягнув за собою. Хлопцю це зовсям не сподобалось, тим паче місцем пожертвував Майр.
    -гей, тихше,
    -тссс, ви чого - лунало звідусіль
    -йдімо, бо вже час спать - наполегливо тягнув за собою Юрка синьошкірий
    Останнє, що побачив Юрко, це перелякані білки очей Зиба із глибини койки. Поруч сипонуло іскрами, йому відняло руку, а після гострий біль у хребті, що перейшов у потилицю і закінчився темрявою.
    Та ж сама темнява келья, ті ж неповторні відчуття болю і неспокою. Знову короткі швидкі подихи і за тим протяжі довгі. І знову дрімота.

    -чуй, уставай - це його Зиб розштурхав - Земля, йдем на койку.
    -йому зле? спитав хтось
    -він із нами, йди собі - знервовано відповів Таштамеш - хлопче, уставай, поможи йому, Зиб
    -йдем з нами? - спитав Зиб не сміючи тягнути Юрка чи хоча б припідняти із рудної підлоги
    Юрко ж усівся по-турецьки, пклав долоні на коліна і роззирнувся
    ой, чого ти тут розсівся, зара знову павучок тебе чворкне - образився Таштамеш і пішов на свою койку
    -а Майр де? - спитав Юрко
    -його і синьокіру потвору вчора розщепили
    -в карцер?
    -та нє, це у тебе червоний статус, а у них по більш іж 20 років, їм такі дурниці не можна робити. Та й мені не можна, також розщеплять на атоми.
    -всмислі на атоми? Убили?
    -а ти на кому сидиш?
    Зиб махнув рукою і пішов на своє місце. Юрко провів пальцем по брудній гранітній підлозі і зачудований втупився у чорний кінчик пальця.
    Що за правила тут такі. Хоча усе логічно. Людей тримають на наркотиках і страсі смертної кари. Не тої смертної кари, що треба свідків, справу, суддів, суд і вирок через рік, а може й два. Тут вирок відразу. Павучок у спину стрільне чимсь і ти вже купка сажі на землі. І немає до тебе нікому діла.
    Між тим світло почало притухати. Юрко зрозумів одну страшну річ. Кніти йому тут наступних 50 років, поки від старості не сдохне. Або зачудований новачком не отримає постріл у спину від павучка. Кляті косміти. За що його там засудили? За неправдиві свідчення? Так останній раз він свідчив тільки на підтримку Біга. А хто міг усе проти них повернути? Ну звісно, що Аржааб.
    -зеленошкіра ящірка - зціпивши зуби мовив Юрко і в сутінках пошукав поглядом місце Зиба чи Таштамеша. Та поруч їх не було. Мабуть уже лягли. Цікаво, якщо кликнути він ще раз опиниться у карцері?
    -ти чого на підлозі - мовив чоловік із найближчої койки - швидко лягай, бо на підлозі не можна спати. Такий порядок.
    Юрко піднявся і пішов уздовж рядів шукаю вільну койку, та зі всіх стирчали людсьі кінцівки. Один, два, три, десять, двадцять, пятдесят, а кінця їм не було. Десь удалині було взагалі темно, видно там сиділи на важих наркотиках і тільки там буливільні місця. Та не так сталось як кадалось. Ізнову тріснуло позад, можливо шугонула угору іскра, миттєва біль і темрява.

    Цього разу болісного пробудження не було. Він лежав голяка на прозорій скляній поверхні посеред великої білої кімнати. Он як. то може його прикінчили і він у раю? Виділив йому Біг невеличку відпустку на Бетельгейзе.
    -придуркуватий землянин - надтріснутий голос неможливо було ні з ким зплутати - чогось не міг почекати два дні, а потім тебе б і рощепили на атоми.
    Юрко піднявся і здивовано подивися на аржабоїда у дивній білій одежі. Позад нього стояло декілька людей у білому, і ще деілька у синьому і просто цивільно одягнуті.
    -Юрко Ич-Ич, за порушеня дисципліни утретє підряд вас мали б розщепити, та автомат угледів у вашій поведінці акт відвертої непокори, а такі випадки роглядає комісія
    -спеціяльна комісія - підказав хтось із заду
    -а. так, спеціально створена комісія. Юрко Ич-Ич, прошу оголосити свої вимоги, невдоволення і повернетесь до відбуваня покарання.
    -краще його відразу розщепити - зауважив аржабоїд
    -вас ніхто поради не питав, у вас узагалі місія спостережника-волонтера
    -ви просто не уявляєте, що то за істота і кому вона належить
    -знаємо, уявляємо. Якщо ви заважатимете, я попрошу судочинців, це оті у синьому, вивести вас у сміттєпереробний цех для очікування рішення комісії.
    Аржабоїд скривився, але відступив.
    -отож, Юрко...
    -але... - подав голос хлопець зачудовано озираючись - я не Йурхо
    -ви засуджений за неправдиі свідчення Юрко Ич-Ич - наполеглово промовив голова комісії
    ні, я не йурхо - мовив Хлопець і повз з скляного узвишення - ви проводите експерименти над розумними істотами?
    -аааааааа!!! - я вам казав!!!! заволав аржабоїд, розмахуючи маленьким кінцівками - що він собі задумав??
    Голова комісії відвернувся від Юрка, і вказав очима охоронцям у синьому на аржабоїда
    Помітивши цей безмовний жест Аржаааб ще сильніше замахав руками
    -ні! не смійте! одчепіться! тільки не мусорка, там смердить!
    Протестуючого зеленошкірого вивели із білої кімнати. за тим комісія у повному складі підійшла ближче до хлопця. У відповідь на це, Юрко прикрив пахову зону долонями і відступив до стінки позад себе.
    -тобто, ви наполягаєте, що ви не Юрко Ич-Ич
    -ні - знизав плечима хлопець
    -шезофренія - лунало позад голови
    -роздвоєння особистості
    -ті павучки не перевірялись уже двісті років
    -зачекайте - стримав натовп голова
    Після того як залунала відверта тиша, голова зробив обережний крок до хлопця і розтягнувся у любязній посмішці
    -ви є Юрко Ич-Ич
    -ні
    -ні?
    -ні
    -але ви не наполягаєте?
    -так
    -і як це розуміти? - пролунало позад - що нам у звіті омісії писати. Він божевільний чи симулянт
    -а ви загорніть мене у мкре простирадло запропонував Юрко
    -цікавий метод - зауважив голова - і в чому він полягає?
    -настане момент, коли людині набридає холод і вона йде на війну
    -он як! - розплився у широчезній посмішці голова комісії - йде на війну!
    Він високо підняв пальця, щосили наголошуючи цим жестом важливість зробленої заяви
    -йде на війну - повторив він, кинуви багатозначущим поглядом підлеглих, і знову повренувся до Юрка
    -у вас є досвід чи ви як новобранець?
    -чому ж немає? є! - ствердно кинвнув Юрко - можна мою одежу?
    -а вона переться - відповів голова комісії любязно посміхаючись - після розщепленя підлога у буцгарні завжди у сажі. Он молодший фельшер Гіттон замучився вас обтирати спиртом.
    Позад Гіттон дружелюно помахав Юркові рукою.
    -отже що ми маємо. У нас є засуджений, отрий прибув відбути свої сто з чимось років відбувати покарання. Але йому не сподобались найчистіші громональні наротики, йому не вподобало вести дружні розмови із вльми любязними співкамерниками, більш того, засуджений у перший же день отримав карцер, а за ним іще і іще. Три карцери менш ніж за декаду. Неймовірно. Ваші думки, колеги?
    -розщепити
    -розщепити
    -розщепити негайно
    -о! - підняв пальця голова - розщепити негайно
    Після цього він повернувся до Юрка, підйшов до нього впритул і люто зиркнувши впер пальця йому у груди
    -отже ти, гівно протисистемне, вирішив перервати наше безтурботне існування своїми вибриками в надії на помилку чи бюрократичну описку, яка допоможе тобі уникнути покарання і ти зможеш і далі вільно гвалтувати неповнолітньо-вагітних старшекласниць у своєму секторі галактики? Так?
    -я не гвалтівник - хитро посміхнувся хлопець і на німе питання голови додав я людожер
    Юрко схопив руку голови і вчепився зубами у його виставлений палець. Тільки занімілі очі, ща наливался жахом і відчайдушний крик розірвав незручну мовчанку госпіталю
    -це зосватеріанець!!! - завищав голова комісії, втрачаючи першого пальця. Зосватеріанець між тим став синьошкірим, що його зовсім недавно розщепили і відтяпав голові другого пальця, а також вирвав ліве око. У натовпі стався страшенно безладний хаотичний рух. Білі халати нажахані присутністю зосватеріанеця відтерли сині мундири, що мали б його схопити, вчинили падіння, розгардіяж ілавину падіння. Поки перший синій відштовхнув білохалатників і висмикнув електро-кийок, зосватеріанець уже проковтнув око голови комісії і вчепився йому у язика.

    Юрко опритомнів у знайомому карцері, у голові все зплуталося, та болі не було. Наче його взяли за ноги і вмакнули у чужу купку гівна, а потім у його рідну. Піднявши очі він наткнувся на переляканого Таштамеша
    -Земля, то ти?
    -а?
    -ой, а я чого питаю, зжере і все тут
    Таштамеш встав і підйшов до масивних зализних дверей, не зводячи погляду з хлопця
    -що сталося? - спитав Юрко, розглядаючи свої руки
    -у нас зосватеріанець
    -це ще хто?
    -ой, тільки не кажи, що не чув про зосватеріанеців. Їх же на весь космос два-три залишилось.
    -а. - Юрко обхопив голову руками, намагаючись викинути спогади про смак відкушених пальців.
    -хто його знає чи ти не він
    -ніхто - сумно мовив Юрко і згадав як смачно бризнула кров , коли він відкусив язика голові комісії
    -фууу - йому скрутило живота, він ледве встиг доскочити до дірки у кутку і виблював троха жовчі.
    -ай, то то справді ти не він. - заспокоївся Таштамеш сідаючи на койку посеред кімнати. ну то слухай.
    Сто двайцять років назад на планету Бую напали малі таргани. Я вже й не памятаю як їх там називали, та вони зовсім не були схожі на ту ескадру, що віднедавна окупувала пів непідонтрольних космічній асамблеї секторів космосу. Після того як вони побрали рабів і забрались геть, на одній північній колонії що звалася Байкая почали ставатись страшні речі. Місцевих науковців почали знаходити і виїдженим мозком у різних місцях бази у різноманітних місцях. Себто постраждали тільки ті у кого рівень айкью був вищим 400. Коли трашна потвора виїла мозки усім вченим і декільком воякам, убивства припинились. Але зовсім скоро на ішій стороні Буї у величезному закладі лабораторних досліджень транс-мутацій сталася страшна аварія. Відбувся великий викид запередоксу. Коли, нарешті, отруйні пари розвіялись і пошукова група дібралась лабораторій, то віднайшла там вісім сотень спорожніломозких трупів. Ще з півсотні виздило на північній колонії. Бої оголосило карантин, спалило колонію і лбораторії і запросило військову поміч у ліги націй. То такаорганцізація була сусідніх трьох планет. От вони ввели силу-силенну військ щоб знайти і убити зосватеріанеця, бо це він їх...
    Сильний удар птилицею об стінку вирубив Таштамеша. За тим Юрко узяв змнякле тіло, і кількома сильними ударами рокроїв його череп. Приів поруч, і вмочуючи два пальі у сіру речовину почавмовчазний банкет.

    Юрко відкрив очі у просторій палаті з фіолєтовими шпалерами. Поруч поралась округла медсестра-гуманоїд. Побачивши, щохлопець розчипив очі, вона натисла нопку виклику лікаря. Юрко підняв руки і втупився поглядом у пальці
    -ні, ця частина мозку також заражена
    у кімнаті прочинились вентиляційні решітки стелі і палери спалахнули від пекельного вогню з вогнеметів.

    -ай, до біса, обрізали, то й обрізали - пролунав голос Біга над головою.
    -очуняв, дохтор, він оо відкрив.
    Юрко підняв голову і роззирнувся. Палата була біла, зліва стояв збентежений Біг, зправа спокійний лікар.
    -ну тоді я записую стан як задовільний
    -пиши, ми мотаєм
    -чи може пройдете повну перевірку?
    -ой та не треба, пішли Юрко, не тупи, тут кожна хвлинка пару мільйонів коштує.
    Біг стягув Юрка з ліжка і вклавши йому в рукипіжаму потягнув назовні.
    Назовні був великий коридор лікарні з купою людей, але вони ні бога, ні Юрка не побачили, бо були вони вже на кухні
    -шо таке? - знервовано спитав Юрко кинувши піжаму в кутик на стілець
    -кави зробиш?
    -чекай, помиюсь
    -так тебе мили після реінк...
    -після чого? - здивовано виринула голова хлопця в пройомі кухні
    -ну цей, лікар казав не казати - розвів руками бог - може бути трувма - він остукав себе по скроні
    -шо за травма?
    -ой, ну не бісись, роби каву, розкажу
    -ок, зара вдягну шось, розказуй
    -та шо розказуй? - Біг відкрив, подивився в пустий холодильник і закрив дверцятко. - У тебе аварія си стала, то тобі по контракту реінкарнацію зробили. Ти ж не лишав у шо ти хочеш після смерті перейти і на яких умовах, то я тебе заліпив і тебе ж власного. а міг би собі якусь файну кралю вибрати з великим цицькми і пердолився б усе життя на осторовах.
    Юрко зайшов на кухню і багатозначно глянув на бога
    -ну чи якогось хлопа би взяв.. хоча в тебе ітак непогане тіло, як на мене
    -а ти чого не поміняєш?
    -та трохи дорого і ше цей... може бути відторгнення, психологічна траувма
    -он як. Шось в мене нічого не відторгається.
    -канєшна, в тебе страхівка за 245 мільйонів. Я Марс за 198 купив.
    -а шо за аварія?
    -та я там знаю, шось тебе збило, чи переїхало
    -а шо вирізали?
    -як шо? останніпару годин життя, шоб тебе не муляло жахіття передсмертне. Добре тобі було б кожну ніч бачити сон як тебе фура збиває.
    -то мене фура збила?
    -та я звідки знаю
    -то чого про фру кажеш?
    -та я образно
    -а. скільки цукру
    -шість. печенько є?
    -звідки?
    Бог все таки встав і порився у тумбочці біля плити. Потім ще раз відкрив дверцята холодильника, пройшовся поглядом по пустим полкам і закрив.
    -ну добре, давай своє дієтичне кохфе.
     
а де твій аватар? :)