МАЙДАНУ БУТИ.

вы знаете а я и не нервничаю в отличие от вас...я спокоен и смеюсь, потому что не обращаю внимания на ошибки и бред других людей... удачи вам...лишь бы вас понимали...

 

До попереднього.

[FONT=&quot]Уривок з "непотрібної" книжки.
Паразитування на багатій землі породило в нас лінь до навчання, малоінтелектуальність, що в поєднанні з примітивним гонором одно осібника дає дуже погані наслідки нашого життя. Багата природа не привчила нас до достатнього аналізу, тому ми більше піддаємося впливу слів, показушних ефектів ніж результату справ. В типових українців алергія на діяльність людей, не схожих на себе. Розумніших він просто не любить, причисляє їх до "вискочок" і пробує опустити до свого рівня. Тому маса талановитих земляків вимушена розкривати свої здібності десь за кордоном, або розділила долю знищення так званих куркулів. Людей, шляхтніших за нього, наш герой записує в ранг "білої ворони" і пробує заклювати. Відповідальність за свої слова та вчинки моєму землякові не присуща, він навіть гордиться тим, що "там, де побував хохол, єврею робити нічого". В цьому національному постулаті проявляється поєднання явної переоцінки свого «я» та чергового елементу невігластва.[/FONT]

 

задачі Майдану

МАЙДАН повинен об'єднати всіх обездолених і вболіваючих за своє майбутнє від Луганська до Ужгорода, але вже без партійних вождів та інших пройдисвітів на його трибунах. Майдан повинен будуватися низами, бути небагаточисельним, але постійним (до стабілізації нормальної ситуації в країні) і при невидимій підтримці всього українського народу через постійну ротацію. Цей всенародний рух повинен стати тією громадянською силою, яка показала б в нашій спільноті хто є справжнім "джерелом влади". До побудови справжньої демократичної держави він мусить бути тим дамоклевим мечем, який влада повинна відчувати над собою кожен день. Він також повинен бути джерелом так необхідних для України реформ, руйнівником злочинних корпоративних зв'язків в державних органах, гартуванням нової моралі в суспільстві. Без тиску Майдану гнила влада самостійно НЕ ЗДАТНА себе реформувати, очиститися і відчувати, що відповідальність настигне нерадивого і злодія в любий час.
Майдан мусить існувати тільки під одним прапором (державним), на ньому не повинно бути ніяких політиків, лозунг повинен теж бути лиш один (на всіх мовах громадян України) - "ВЛАДА НАРОДУ". В зв'язку з тим, що без організаторів на Майдані не обійтися, в цю когорту можуть ввійти люди, які не претендують на політичні дивіденди. Майдан стане школою громадянського суспільства, кузнею справжніх громадських організацій, яка проявить своїх Дон-Кіхотів, здатних повести ці організації в цивілізованому і потрібному для народу руслі. Кон'юктурні "вожді" та пройдисвіти типу баби Параски не повинні проявитися на Майдані через унеможливлення особистих дивідендів для таких "активістів". Щоб досягти національної ідеї (стати європейцями) ми повинні показати собі і всьому світу, що дійсно ввели владу "демосу", що нас з цього шляху не зіб'є ніякий внутрішній чи зовнішній паразит. Тільки подібні спільні успіхи в боротьбі за майбутнє у нас пробудять якесь приємне почуття за свою державу, її символи і це буде кращим пам'ятником "незалежності" ніж та недолуга "баба" на Майдані. Ми повинні надолужити те, що бездарно проспали за 17 років, думаючи, що якийсь "дядько" побудує за нас цю химерну демократію. Побудували ці самозвані дядьки таке, що нам повинно бути соромно перед усім світом за свою недолугість та лінь.
Боротьба народного Майдану та паразитичних державних структур буде тривалою, тому що ці жлоби здорово прикипіли до "корита" , але в успіх проекту я вірю на всі "сто". І, як не парадоксально звучить, головна загроза не в паразитах від влади, а в нашій зневірі в успіх та відсутності єдності. Нас будуть пробувати роз'єднати підкиданням цієї зневіри (вже вдовблюють нам неможливість нового Майдану), "мовних" чи НАТОвських проблем, але ми повинні вистояти перед цими провокаціями, тому що по досягненні своєї мети ми зрозуміємо відносну другорядність цих питань. Ми й самі не помітимо як мова севастопольця та карпатця зіллються в спільне русло боротьби за свої права громадянина.
Подарована лялька не така дорога як самим зроблена. Тому й "незалежність", підкинута історією, не так нами цінується. Так що, ЩЕ МАЛОШАНОВАНІ громадяни України, поборітесь за цю державу і на вас перестануть глузливо казати з одного боку "рашен", а з іншого - "салоїд". Ваші попередники на цій території подарували світу борщ та озиму пшеницю, а ви відкрийте йому справжнє обличчя України, яке, повірте, коли вмитися ефективним Майданом, досить таки буде привабливе. Покажіть, що феномен попереднього Майдану був не випадковість, а просто цивілізаційна пристрілка нової держави в Європі. А тепер приступимо до викладки необхідних для України реформ, буксиром яких повинен стати все той же Майдан. Автор пропонує побіжний варіант, який може уточнити народ і час.

 

Задачі для Майдану.


ЗМІ. Як я вже згадував, цю проблему варто поставити навіть на перше місце. Ці «засоби» повинні по суті цивілізаційного задуму стати оком громадянського суспільства, бо в силу сурогатності нинішніх ми залишаємося бути сліпими. В 2006 році при розмові з п. Ющенком я охарактеризував «демократичність» виборів в Україні таким чином. Якийсь дядько вирішив підштовхнути свого 30-річного сина до одружування. Коли молодий зауважив, що ще не має контингенту для вибору дружини, старий відповів так: «Я цим вибором тебе забезпечу». Дійсно в певний час він привів (для права вибору) криву, сліпу та горбату претендентки і помістив їх в темному підвалі. Ось там і «вибирав» всліпу молодий, про результат чого ми можемо здогадуватися. Таким же чином і наш «електорат» вимушений вибирати кращого серед непідходящих. А все тому, що підбір претендентів повинен пройти через досконале сито ЗМІ і лиш тоді з відповідними «бірочками» характеристик постати перед виборцем. Ми цього не маємо, як і наглядових функцій служачих НАМ ЗМІ за відповідністю діяльності вибраних законам і обіцянкам. Для виправлення подібного потрібно почати з аналізу ефективності по суті та дієвості законів про ЗМІ. Далі ми мусимо поставити на службу державі (не плутайте з владою) так званого "Першого національного", який своєю неприкритою малоінтелектуальністю, лінню та "дисциплінованістю" перед владою ганьбить нашу націю. На базі цього каналу (розігнати потрібно всіх, тому що справжній профі не витримав би це болото) потрібно поступово робити новий, який би почав працювати на дійсні потреби (не плутайте зі жлобськими забаганками) суспільства. Взірець - Бі.Бі.Сі. Проблема не стільки в грошах, як в дефіциті достойних кадрів. Постсовкові Вузи штампують напівфабрикат з малоінтелектуального та аморального жлоба в ролі журналіста. Тому починати й тут потрібно не з кількості випущеного журфаком непотрібу, а з якості. Ця якість поступово повинна витісняти масову "поп-сірість", яка заполонила наш екран, а поки що цей «перший» витісняється якоюсь, працюючою як флюгер від вітру власника, «Ерою». Перший дійсно мусить стати першим по інтелекту, професіоналізму та моралі. Він зобов'язаний бути тим черв'яком, який прориває всі ділянки ґрунту нашого життя, поперед навіть МВС чи СБУ. ЗМІ повинні перенести акцент зі слів особи, яка є в центрі уваги суспільства, на її дії та справи. Журналіст повинен відчувати потребу суспільства, працювати на це, і не йти на стежку жлобської (жовтої) кон'юктури ради дешевого ефекту. Він повинен бігати за інформацією, потрібною споживачу, а не за тією, яка підсовується владою чи грошовим мішком. Ще цей професіонал (в цивілізованих країнах медійний інтелект стоїть часто вище подібного у політика) мусить бути аналітиком, який би не допускав на вуші споживача дезінформаційну "локшину". І це все стосується не тільки державно-громадських ЗМІ, а і суто комерційних.
Отож і ці комерційні "засоби заробляння на рекламі" повинні стати також залежними від споживача їхньої продукції. Зворотній зв'язок мусить бути затверджений і висунутий як ультиматум Майданом цим "майстрам" перепродажу закордонного ефірного непотрібу. Ефір ми повинні віддати своєму ВИРОБНИКОВІ якісної національної продукції, витіснивши з нього жлобського малоінтелектуального паразита, який напихуючи нас сумішшю з закордонного мила та реклами, живе по принципах торгівця наркотиками – «не хочеш, не вживай». При цьому вони навіть не бояться через свою недолугість та паразитизм позбутися прибуткового національного каналу (вже встигли вбити в свою голову, що цей ефір навіки їхній). Наші ЗМІ-герої вільні допускати критику на всіх і вся крім ... себе. Майдан повинен дати сигнал, що ця жлобська «лафа» закінчилася. Ось тут непочатий край роботи Нацраді з радіо та телебачення, яка мені поки що нагадує Мовчана з його теперішньою "Просвітою". Замість того, щоб приводити для достойної конкуренції в порядок інтелект і професійність своїх, вони воюють з іноземними зайдами. Так що вказаний сигнал попередження повинен бути посланий народом як безпосередньо ЗМІ так контролюючим державним органам. Суть нашого теперішнього невігластва ще й в тому, що ми поряд з пікетами до Президентів, урядів, Рад ніколи не задіювали подібні до ІІІ і IV гілок влади, тому ці ЗМІ і суди так безкарно себе відчувають.

А тим представникам «5-ї колони», які галасують за децентралізацію влади в Україні, я скажу наступне. Я вас підтримаю обома руками, але тільки після того, коли в тому ж Луганську чи Євпаторії з’являться достатні по суті і незалежні від влади і грошових мішків місцеві ЗМІ та запрацює в повну силу закон через судову систему. А зараз подібна децентралізація лиш приведе до незалежності місцеві управлінські мафії з подальшим руйнуванням державності взагалі. Цим я хочу ще раз підкреслити значимість проблеми ЗМІ.