Магія, окультизм...

Не треба шукати таємниць і "незбагненог" там де цього нема.Якщо людина звертається до священника тої чи іншої конфесії,то оцінка цього священника,його моральності вже не входить в компетенцію того хто звертається по допомогу.В будь який християнський церкві існує система обрання людини на вищі посади.Якщо вам щось вважається недоскональним,чи то система обрання ,чи то особистість священника-ваша воля елементарно не звертатися до такого роду послуг.Саме зневіра і підозри(реальні і уявні) будуть вам заважати у досягнені бажаного результату.
Стосовно "звичайних"людей-то якщо вони свою практику не оточують усілякими "магічними"і незрозумілими атрибутами-то хто ж заперечує?Хто скаже що у мануального лікаря Касьяна дар не від Бога,а також у багатьох інших цілителів,травників, у високопрофесійних лікарів будь-якої спеціальності?Але вони чомусь не розводять довкола себе містичного туману і не видають себе носіями таємниз знань.

 

Є лише одиниці священників та зцілителів через яких проявляє себе Господь, всі решта лише багатіють по-різному: хто думкою, що йому допомагає Бог, а він людям, інші грішми. Суть одна - не духовний сан надає право допомагати іншим, а особиста духовність того, хто допомагає. Не він обирає Бога, а Бог обирає його. Амінь.

 

Мені здається це одне і теж прокляття вміючи послати або каменюку в голову. Люди все що не розуміють містіфіціруют є поняття відкладеної смерті тихенько трокнешь в точку, клієнт через певний час дозріє. У-Ушу називають не володію, але яка там мiстика, мистецтво ото да .

 

http://youtu.be/Xce18XVySx8
Православний священник розповідає про окультизм в церкві, про те як в церкві з"явився культ молитви за померлих... Кумедні історії, аж не віриться...
Слава Богу, що є такі батюшки, котрі починають прозрівати і виступати проти неправди і окультизму, котрі так сильно вкорінилися в церкві...!

 

Не кожен, хто одягається як священник, є ним...таке враження, що прихожанин Сандея Ажеладжі одягнув рясу

 

та ти шо таке пишеш поклоніння мертвим то святая святих номінальних християн

 

То тільки враження, п.Оксід...

Насправді, цей православний священник просто народився згори... А коли людина народжується згори, вона прозріває, Дух Святий, котрий починає жити в ній чітко виявляє людині де правда, а де неправда і збочення...

Ось ще одна його проповідь, про церковний окультизм і збочення:
http://youtu.be/g8pwb__7TV4

 

Ага, так само, як і Сандей Аделаджа Між іншим, саме Аделаджа "помазав" сього "архієпископа" на "служіння і реформацію православ"я" ... Це, приблизно, так, як в протестантстві щогодини виникають нові течії - появляються маленькі лідери, що хочуть багато уваги до своєї персони і засновують "тільки у них єдиноправильну церкву". Левку, Левку... Цей "священник" не народився згори, він взагалі деградує до низу.

 

Вам видніше...

А ви, до речі, Роберте, як ставитеся до молитви за померлих, до поклоніння мощам... Вважаєте це нормальним?

 

"Свята й благочестива думка - молитися за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха".

(2 Мак. 12, 45-46)

Молитви за померлими не є якоюсь новизною -за них молились ще в далеких часах Старого Заповіту - цього нас навчає Святе Письмо. В Новому Заповіті традиція молитов за померлими сягає апостольських часів - "Не без причини постановили Апостоли при відправі Безкровної Жертви згадувати про душі померлих, бо досконало знали, що для душ - це надзвичайно потрібно". Вже у II столітті Тертуліан пише: "Кожного року у визначений день складаємо жертви за душі померлих". Тобто, вже тоді був поминальний день. В першому столітті н.е. в катакомбах Риму був зроблений запис, щоб хто проходить мимо згадував у своїх молитвах таку-то померлу людину. і ще - "Збирайтеся на цвинтарях, читайте святі книжки, співайте псалми за братів ваших, які в Бозі спочивають, а потім беріть участь у творенні Безкровної Жертви".
Тобто, тут нічого нема вигаданого. Шкода, що протестантські течії і різні секти відкинули цю практику - душі померлих теж нам допомагають своїми за нас молитвами. Я в цьому сам пересвідчився.
Такі молитви - це наш обов"язок, вчинок милосердя - "Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших - ви Мені зробили" (Мт. 25, 40).
"Про в'язнів пам'ятайте, немов би ви самі були в кайданах" (Євр. 13, 3)

 

Це ви про що?
Щось не бачу в НЗ такої дивної постанови апостолів, щоб згадувати про померлих...
Можете навести якусь цитату з НЗ на підтвердження ваших слів?

І на це твердження, будь-ласка, цитату з НЗ, якщо не важко, звичайно...

 

У Новому Завіті не знаходимо нічого, що могло б заперечити цій вірі. Адже знали про неї Ісус Христос і Апостоли. Якщо б це було безпідставним, або якщо б це був тільки міф, то хіба не могли б виступити проти цього переконання ті, які впевнено перемагали фальшиві та помилкові переконання різних релігійних об'єднань. Не могли б, власне, мовчати стосовно облуди й забобону, бо вже самим мовчанням могли б їх затвердити. Повинні були б з усією енергією виступити проти цього, тим більше, що передбачали, що той звичай і те переконання перейде до християнства, що буде продовжуватись у Церкві, і що навіть Св. Літургії як жертви переблагання будуть відправлятися за померлих. А, проте, ніколи цього не оскаржують, ніде не показують, що їм це не до вподоби.

Ісус Христос і Апостоли вживали слова, які найприродніше стосуються чистилища. Це чудово розуміли перші Отці Церкви і найученіші перекладачі Святого Письма.

В Євангелії від св. Матея (5, 25-26) Ісус Христос так говорить у приповідці: "Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. Істинно кажу тобі: "Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага".

Цим Ісус Христос хоче сказати, що подібно до того, як поступаєш розсудливо, коли погодишся зі своїм приятелем до того, як він віддасть тебе до суду, так без зволікання поєднайся в тому житті зі своїм противником, щоб через нього ти не потрапив до рук суворого судді, який би послав тебе до місця кари. Якщо б не можна було сплатити поза цим життям все до останнього шага, то, напевно, Ісус Христос не вибрав би того порівняння з боржником, якого звільняють з в'язниці аж тоді, коли він сплатить весь свій борг. На цьому базується наука про чистилище Тертуліана й Орігена, Кипріяна, Єроніма, Амврозія і Хілара та ін.

У св. Матея (12, 32) Ісус Христос говорить: "І коли хтось скаже слово проти Сина Чоловічого, йому проститься. Коли ж хтось скаже проти Святого Духа, йому не проститься ні в цьому світі, ні на тому". Отже, відкуплення за гріхи можна отримати в чистилищі, бо інакше ті Христові слова не мали би значення. Ці слова про чистилище розуміли святі Авґустин, Григорій Великий, Ізидор, Бернард, В. Беда й ін.

Св. Павло пише (1 Кор. З, 11-15): "Іншої-бо основ ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос. Коли ж хтось на цій основі будує з золота, срібла, самоцвітів, дерева, сіна, соломи, - кожного діло стане явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в огні, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно. І коли чиєсь діло, що його він збудував, устоїться, той прийме нагороду; а коли чиєсь діло згорить, то він зазнає шкоди; однак він сам спасеться, але наче крізь вогонь".

Тут св. Апостол говорить про вогонь після нашої смерті, який не тільки випробовує, але й спалює, який не тільки освітлює наші вчинки, але так ставиться до особи, що вона зазнає шкоди. Тут йдеться про прикрий стан душі, яка мовби очиститься через вогонь й осягне щастя.

 

Я дуже перепрошую, Роберте, але мені розмова з вами нагадує розмову зі Свідками Єгови. Коли їх запитуєш про одне, а вони тобі у відповідь купу всього, але зовсім іншого... От ви уже й про чистилище заговорили, хоча я вас про це навіть не запитував... Таке враження, що ви просто якусь статтю скопіювали...

Отже, ви написали - "Не без причини постановили Апостоли при відправі Безкровної Жертви згадувати про душі померлих"
Дайте, будь-ласка, відповідь на питання що то за таку цікаву постанову апостолів ви мали на увазі? Де про це є написано в НЗ?

 

Левку, Євангелія - не кодекс законів чи приписів. Всього не опишеш. В Святому Письмі є чітко написано - "Свята й благочестива думка - молитися за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха".(2 Мак. 12, 45-46). Повторювати те, що було зрозуміло само собою, що й так робилось єврейською спільнотою - не було змісту. Крім того, я Вам навів згадки з історії, що за померлих молились завжди - як юдеї, так і перші християни, і моляться до тепер. Тільки деякі "першовідкривачі", вважаючи, що сотні і тисячі років назад ніхто нічого не знав і робив все неправильно, щось вигадують чи відкидають.

 

Я зрозумів вас, Роберте...
Я зрозумів, що ніякої "постанови апостолів про згадування душ померлих" ви так і не спромоглися навести з НЗ....
Для чого тоді ви писали, що апостоли ніби то постановили, щоб молитися за померлих?!
Виходить, що ви це все вигадали, або, м"яко кажучи, сказали неправду...?

 

Ні, Левку, Ви не зрозуміли. Крім Нового Завіту є ще Передання. Апостоли залишили свій слід не тільки в Євангеліях та Посланнях. Їх бачили живі люди, спілкувалися з ними, отримували від них священицькі свячення, молилися і т.д. І ці люди передавали із уст в уста, а хто був письменний - викладав на письмі цю діяльність. З тих часів і походить ця постанова. Тобто, це не є якийсь документ, завірений нотаріально з підписами і печатками - це свідчення людей, які спілкувались з Апостолами. Цю традицію рання Церква, перші християни, рознесли по всьому світу - від Єрусалиму до Риму і ще далі в усіх напрямках. Це не фантазії чи видумки, таке не можна підробити

 

Що я не зрозумів?
Я вас чітко і конкретно запитував двічі -звідки ви взяли те, що апостоли постановили, щоб молитися за померлих?

Роберте, ви кажете, що цю традицію рознесли по всьому світу перші християни.
Але я також не можу з вами в цьому погодитись, бо читаючи про перших християн в Писанні, я і натяку ніде не бачу на те, що вони самі молилися за померлих, чи закликали це робити інших...
Виходить, що перші християни не молилися за мертвих, і логічно виходить також, що не перші християни рознесли цю традицію по світу...
Для чого ви знову говорите неправду?

 

Левку, як з Вами важко! Написи на стінах катакомб Риму відносяться до часів перших християн. Крім того ця традиція була ще за часів Старого Завіту. Цитати з НЗ які я навів теж відносяться до померлих. А Ви собі як хочете - вірте у Передання і Святе Письмо, чи в умозаключення тих, що відкинули через півтори тисячі років цю традицію і розкололи Церкву. Скажіть - розділення, поділ - це чиїх рук справа? Невже Христос хотів поділити Церкву і дробити її на дрібні частки? І це все стосується не тільки молитов за померлими - Хрест, почитання Богородиці, святих, Причастя, хрещення немовлят і т.д. - все це було відкинуто, але воно має глибокі біблійні традиції.

 

А "написи" на сторінках Писання до часів яких християн відносяться? Хіба не до перших?
Ким були Матвій, Лука, Марко Іван, Петро, Павло? Хіба не першими християнами? Але я в них чомусь ніде не знаходжу того, що треба молитися за померлих?
Чому я маю вірити якимось написам в катакомбах більш пізніших християн більше, ніж тим людям, котрі особисто бачили Ісуса, ходили разом з Ісусом, чули що Він їм говорив...?