У Львові в Шевченківському районі нарешті латають ями /gallery/intxt/z/o/zonder_team.jpg Нарешті латають дороги на вулицях Миколайчука, Топольній, Мазепи, Грінченка та інших. Про це повідомили журналісти «гарячої лінії» телеканалу ZIK. Сьогодні, 23 березня, нарешті почали класти асфальт у ями на вулицях Миколайчука, Топольній, Мазепи, Грінченка та інших. Раніше люди скаржилися на «гарячу лінію» телеканалу ZIK: ями вирізали, і тиждень ніхто нічого не робив. А львів’яни тим часом розбивали свої автівки. Журналісти ZIKу намагались звернулися за додатковою інформацією в ЛКП шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району, але після обіду в п’ятницю жоден телефон не відповідав.
У Львові поклали квіти до пам’ятника Чорноволу. Головні особи не прийшли Сьогодні, 24 березня, у Львові відбулось покладання квітів до пам’ятника В’ячеславові Чорноволу, приурочене до 13-их роковин від дня його загибелі. У заході взяли участь представники обласного товариства «Просвіта», школи № 46, яка носять ім’я В. Чорновола, представники громадськості Львівщини. Представників міської та обласної влади не було. Ярослав Пітко, голова обласного товариства «Просвіта», голова політичної партії «За Україну» зазначив: «Мене здивувало, що сьогодні немає відповідного представництва влади Львівщини у день, коли всі українці, які знали В’ячеслава Чорновола особисто і не особисто, знали як політика, вшановують його загибель». Він наголосив, що про захід заздалегідь було повідомлено обласною радою і сподівався побачити багатьох людей біля пам’ятника. «Звичайно, це не применшить ролі і значимості постаті В’ячеслава Чорновола, тому що це була дійсно людина-лідер всеукраїнського масштабу, який міг об’єднувати людей Сходу та Заходу, йому вірили, а противники боялися. Шкода, що сьогодні до кінця не доведена справа загибелі Чорновола, не покарані винні. Влада змінюється, а справа не рухається. Але, тим не менше, усі, хто знали Чорновола, особливо ті, хто знав його в дії, будуть завжди його вшановувати, будуть приходити, покладати квіти і звертатися до ідей Чорновола. А ідея в нього була проста – об’єднати Україну та українців». Голова обласного товариства «Просвіта» наголосив, що дуже добре, що прийшли діти – учні школи № 46 імені В. Чорновола, які щороку і в річницю смерті, і в річницю народження вшановують його пам’ять. «Ці діти вчаться жити, як жив Чорновіл: набиратися моральних якостей і патріотизму. Дух Чорновола живе в їхній школі і передається не лише учням, але й молоді Львова », – зауважив він. А всім політикам Пітко порадив читати праці і твори В. Чорновола, щоб зрозуміти його феномен та ідеї, адже він мав довіру від людей впродовж усього свого життя. Нагадаємо, 20 березня відійшла у вічність відома поетеса, громадська діячка, учасниця українського правозахисного руху, дружина і соратниця В’ячеслава Чорновола Атена Василівна Пашко. Учора, 23 березня, її поховали у Києві на Байковому кладовищі поруч з В’ячеславом Чорноволом.
У справі музею Олени Степанівни цинізму влади немає меж Громадська організація «Етра», що в лютому стала переможцем конкурсу на оренду меморіального помешкання першої у світі жінки-офіцера Олени Степанів-Дашкевич для створення у ньому музейної експозиції про життя і чин національної героїні, досі не може домогтися від влади вільного доступу до наданого приміщення. Так, учора, 23 березня, члени ГО «Етра» разом із депутатами Львівської міської ради п.Шалаковською та п.Бідою прийшовши на вул. Козацьку, 11 -а не змогли увійти до приміщення з метою огляду його технічного стану через те, що двері до сіней загального користування виявилися заблоковані. Перед тим 21 березня спроби комісійного обстеження приміщення у присутності працівників ЛКП №507 також виявилися невдалими. Вхід до будинку блокує сусідка – пані Любов Лутчин, котра категорично виступає проти створення музею Олени Степанівни і, не маючи на те жодних підстав, домагається від міськради приватизації помешкання національної героїні на свою користь. Про те, що вона активно протистоятиме створенню меморіальної експозиції, п. Любов Лутчин неодноразово заявляла у всіх інстанціях упродовж 20 років, відколи існують владні розпорядження про створення музею. Останнім з черги був скандал, який п. Любов Лутчин влаштувала 22 березня ц.р. у ЛКП№507, вигукуючи, що не допустить на поріг жодної комісії. От тільки заковика, – поріг той не її приватна власність, а площа загального користування у будинку, що перебуває у власності територіальної громади міста. Як, зрештою, і земельна ділянка довкола, і сіни, що ведуть від порогу до двох окремих квартир. В одній із них до своєї кончини влітку 1963 року мешкала Олена Степанівна із сином Ярославом Дашкевичем. Опісля смерті легендарної чотарки Українських січових стрільців – «пані професорки», як ласкаво її називають сусіди, котрі іще пам’ятають Олену Степанівну в ті останні її 7 років життя на вул. Козацькій, 11-а – у квартирі Ярослава Дашкевича та його дружини Людмили Шереметьєвої, котрі допомагали видавати, тиражувати та розповсюджувати славнозвісний підпільний «Український вісник» В’ячеслава Чорновола, часто збиралися відомі дисиденти із покоління «шістдесятників». Отож помешкання, призначене для музейної експозиції, що мала б задемонструвати неперервність і тяглість боротьби українців за свою незалежну національну демократичну Державу, має подвійне меморіальне значення. Однак у пані Лутчин на це свій погляд: вона всіляко принижує честь і гідність як самої Олени Степанів, так і сім’ї професора Дашкевича. Ті її одіозні вислови неодноразово були процитовані в різних газетних публікаціях, отож повторювати ці інсинуації нема потреби. Але дивує не стільки неадекватна поведінка й оцінка дійсності п.Лутчин, скільки те, що влада на виправдання своєї бездіяльності радо поступається їй у всьому, крок за крок за кроком здаючи позиції у справі створення музею, як пріоритету державної й національної ваги. Так владі явно забракло політичної волі на виконання розпорядження про створення музею домогтися свого часу того, щоб переговорний процес щодо пропонування п. Лутчин обмінного житла увінчався успіхом, тобто її згодою прийняти від львівської міськради взаємовигідний варіант відселення, що дало б можливість поставити на капітальний ремонт будинок, який за висновками ліцензованої експертної інституції перебував тоді в аварійному стані. Однак намагання п. Лутчин стати власницею усіх квартир у муніципальному будинку та всієї земельної ділянки довкола нього, призвели до того, що влада в якийсь момент згідливо піддалася на її намовляння й своїми руками перекреслила всі перспективи для створення у будинку на вул. Козацькій, 11-а музею для гідного пошанування внеску Олени Степанівни в утвердження ідеї Української державності. Якщо конкретно, то це зробила не абстрактна влада, а саме Львівська міська рада часів урядування команди мера Андрія Садового! Саме 2006 року п. Лутчин вдалося за дозволом ЛМР якимось чином приватизувати помешкання у будинку, котрому від 1995 року надано статус пам’ятки історії з присвоєнням охоронного № 1285, – саме тому, що тут мешкала Олена Степанів-Дашкевич. Відтак, якимось дивним чином буквально за рік «зцілився» від аварійного стану і сам будинок, якого насправді ніхто й ніколи капітально не ремонтував. Але була реальною сила папірця, що засвідчував це чудесне зцілення… Чи варто далі пояснювати, що саме така дивовижна згідливість команди мера Садового й перекреслила будь-яку можливість створення на вул. Козацькій, 11-а повноцінного музею, який би міг стати філією одного із львівських державних музеїв? Більше того, – заступник мера Садового з гуманітарних питань Василь Косів покликаючись на інсинуації з боку п. Лутчин про те, що буцімто Степанівна ніколи на Козацькій не жила, заявляв ініціаторам створення музею, що цей факт ще треба довести. Ну чи не цинізм чистісінької води?! Тоді як численні історичні документи (реєстраційні посвідчення, довідки, кореспонденція, фото і навіть фільмування похорону!) стверджують, що сім останніх років свого життя після повернення із сталінських концтаборів Олена Степанів-Дашкевич, якій як репресованій не знайшлося притулку у самому місті, замешкала на його околиці разом із своїм репресованим та звільненим того ж таки 1953 року сином Ярославом. Усі ця докази ініціатори створення меморіального музею Степанівни виклали у своєму документальному короткометражному фільмі, який задемонстрували торік на сесії Львівської обласної ради, коли депутати мали проголосувати за відзначення 2012 р. як Року Олени Степанівни у зв’язку із 120-літтям від дня її народження. Тепер ініціативна група, яка вже 20 років б’ється головою об мур у справі створення музею Степанівни, домагається від ЛМР юридичної оцінки правомірності приватизації п. Лутчин 2006 року в пам’ятці історії, бо із відповідей очільниці юридичного управління ЛМР Гелени Пайонкевич таки випливає, що закон заперечує проти приватизації меморіальних помешкань-музеїв, а розпорядження про музей у будинку Степанівни датовані ще 1992 роком. Також дивує цинізм влади і в тому, що їй зовсім не соромно виставляти на конкурс це аварійне приміщення, щоб брати за нього чималий місячний чинш та поповнювати свій бюджет нарахуваннями на експлуатаційні та інші витрати (це без того, що громадській організації, яка заповзялася своїм коштом робити для громади музейну експозицію, коли вже повноцінного музею катма як, доведеться витрачатися на інші комунальні послуги, як то електрика, газ, вода тощо). Письмові прохання громадських діячів встановити символічний чинш начальник управляння комунальної власності Євген Климкович взагалі залишив без відповіді, то ж довелося підписувати договір оренди із по суті кабальними умовами, – високою орендною ставкою за аварійне приміщення та вимогою за три місяці створити експозицію, інакше невиконання цих умов тягне розірвання угоди. На додачу до цього, громадській організації «Етра» довелося заплатити БТІ за витяг про державну реєстрацію прав, бо ЛМР на це не має коштів, та нотаріально посвідчити договір у приватного нотаріуса із яким винятково співпрацює згадане управління. За словами голови ГО «Етра» Наталії Криничанки йшлося про суми у 800 та 900 гривань. Іншим прикладом цинізму є слова мера Садового про те, що приміщення хотів орендувати жіночий курінь пластунів імені Олени Степанівни. «30 метрів – це маленька кімнатиночка. Щоб вони в цій кімнатиночці мали свій курінь імені Олени Степанівни – кращого прославлення діяльності Олени Степанівни не може бути. Щоб там було життя, щоб там діти приходили, щоб діти вчилися в тому приміщенні, де вона жила, де вона працювала», – висловив своє бачення Андрій Садовий. До речі, у спілкуванні із кореспондентом ЗІКу пластуни натомість казали, що не мали бажання брати це приміщення, бо за всіма параметрами того стану, у якому тепер перебуває помешкання Степанівни, роботу із дітьми там провадити неможливо. Адже йдеться (і це команді мера Садового прекрасно відомо) про приміщення, у якому розповзаються й тріщать стіни, прогнила підлога, немає шиб у трухлявих віконницях, води і туалету! І навіть доступу до входу нема! Та верхом цинізму є твердження голови Личаківської райадміністрації Івана Лозинського, який у листі від 22.щз.12 №33-вих-445 до авторів проекту експозиції у меморіальному помешканні Олени Степанівни відповів дослівно таке: «Доступ до нежитлового приміщення, яке надали в оренду ГО «Етра» є вільним, ключі ви можете отримати в директора ЛКП «507 у зручний для Вас час.». Це Іван Лозинський стверджує тоді, коли самі працівники ЛКП не змогли з комісією увійти до будинку на вул. Козацькій, 11- а ані 21березня, ані 23 березня(про що, до речі, складено відповідний акт,засвідчений усіма сторонами). Цинізм та ганебна бездіяльність голови Галицької райадміністрації та інших посадових осіб виконавчих органів Львівської міської ради й міліції, до яких громадські активісти зверталися із вимогою забезпечити вільний і безперешкодний доступ до будинку на вул. Козацькій, 11-а вже переповнили чашу терпіння. Учора про це на брифінгу «Хто у Львові не хоче музею Степанівни?» говорили в унісон і міські депутати, і члени ГО «Етра». Не маючи як увійти до будинку через сіни загального користування, вони спробували дістатися до орендованих приміщень через вікно, однак присутні при цьому представниця ЛКП №507 та дільничний міліціонер, застерегли, що вхідних дверей чіпати не можна, бо мовляв це можуть робити тільки судові виконавці за постановою суду. Насправді ж, «Етра» мала повне право переступити поріг і без жодних судів, до яких її підштовхує цинічна влада, щоб затягнути у тривалий процес протистояння із сусідкою, яка тим часом зможе або зреалізувати свої приватновласницькі апетити, або довести до руйнацію пам’ятку, маючи на цій же ділянці запасний плацдарм самочинно зведені й уже також дивним чином приватизовані інші будівлі, що їх вперто не хоче помічати ні Іван Лозинський при візуальному огляді території, ні інші чиновники, що опинилися під гіпнотичною владою домагань п. Лутчин. Однак, за словами Наталії Криничанки, «Етра» прийшла сюди не для безглуздої війни із п. Лутчин, а задля світлої мети створення музейної експозиції. І від цього свого рішення, нехай там як, а не відступиться. До 120-річіного ювілею Олени Степанівни «Етра» має намір перетворити її меморіальну квартиру на місце громадської солідарної співпраці різних організацій і органів влади у галузі втілення політики національної пам’яті та популяризації пам’яток історії та українських героїв. А що ж до цинізму та фарисейства влади, яка говорить одне, а насправді робить інше, то вони можуть суттєво погіршити їй карму не тільки на найближчих виборах. І ніхто їй у тому, окрім неї самої, не буде винен, бо як каже народна мудрість: «Брехнею світ перейдеш, та назад не повернешся…». Марта Гартен, спеціально для Західної інформаційної корпорації.
Сьогодні лікар «ОХМАТДИТу» Богдан Надрага святкує 90-річний ювілей У суботу, 24 березня, виповнюється 90 років почесному членові Українського лікарського товариства у Львові, багатолітньому голові етичної комісії, лікареві комунального закладу Львівської обласної ради Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ» Надразі Богдану Олександровичу. Про це повідомляє прес-служба ЛМР. Богдан Олександрович Надрага народився у Львові 24 березня 1922 року в сім’ї службовців. Батько – адвокат, професор Українського (таємного) університету, надзвичайний професор Богословської академії, доцент Львівського університету ім. І. Франка, доцент, член НТШ. Мати – др. Теодозія Туна-Надрага (1893-1976 рр.) – лікар-педіатр Народної лічниці, Порадні матерів, член УЛТ з 1920 року. Дружина і син – лікарі-педіатри. Після закінчення філії Академічної гімназії у Львові навчався на лікувальному факультеті Львівського медичного Інституту, який закінчив 1945 року. З 1945 р. до 1947 р. – аспірант кафедри нормальної фізіології ЛДМІ. Депортований у Сибір (21.10.1947 р.) разом із батьками і сестрою – студенткою університету. В м. Анжеро-Судженську Кемеровської області працював спершу на фізичних роботах, а з січня 1948 р. – педіатром у місцевих дитячих консультаціях. Після звільнення у 1957 р. із спецпоселення, не маючи дозволу на працевлаштування у Львові, працював у м. Самборі: з 1959 р. – у міській дитячій лікарні, а згодом – головним лікарем цієї лікарні (1966-1983 рр.). У жовтні 1989 р. реабілітований (батьки – посмертно). З 1993 р. проживає у Львові, працює лікарем-методистом ЛОДКЛ. Член товариства політв’язнів і репресованих. З 1993 р. до 1995 р. – головний лікар Народної лічниці ім. Митрополита А. Шептицького. Член УЛТ у Львові з 1990 р. Голова суду лікарської честі (1992-1996 рр.), член Головної управи УЛТ у Львові (1996-2000 рр.) і перший заступник голови УЛТ (з 1998 р.). Почесний член УЛТ з 1996 року. Виконувач обов’язків голови УЛТ 2000-2001 роках. У 2010 році постановою депутатів Львівської міської ради за активну діяльність у роки Визвольних змагань та у міжвоєнний період, за заслуги у галузі науки і медицини кількох поколінь родині Надраг присвоєно почесне звання «Шляхетна львівська родина».
26 березня у Львові перед входом у німецьке консульство вшанують пам’ять Дем’янюка 26 березня о 18.00 на площі Митній у Львові перед входом до німецького консульства відбудеться вшанування пам’яті Івана Дем’янюка. Як повідомили ЗІК у ГР «За Львів Бандерівський», 17 березня, на 91-му році життя, відійшов у вічність син українського народу Іван Дем’янюк. 26 березня минає 9 днів після його смерті. Минулого року Мюнхенський суд засудив Дем’янюка до 5-ти років ув’язнення, визнавши учасником убивств десятків тисяч євреїв у концентраційному таборі «Собібор». Хоча ще 1993 року Верховний суд Ізраїлю, не маючи достатньо доказів в його обвинуваченні, одноголосно виправдав І. Дем’янюка. ГР «За Львів Бандерівський» закликає прийти до німецького консульства у Львові 26 березня о 18.00 та вшанувати пам’ять Івана Дем’янюка. Після цього учасники акції передадуть звернення Почесному консулу ФРН у Львові з вимогою: відновити історичну справедливість у справі покійного Івана Дем’янюка; вибачитись перед сім’єю покійного та перед українським народом; належним чином вшанувати пам’ять Івана Дем’янюка.
У Львові вшанували композитора Ігоря Білозіра 24 березня, у 57-му річницю від дня народження Ігоря Білозіра, біля його могили на Личаківському цвинтарі зібралися його рідні, друзі та знайомі. Спочатку відбулося покладання квітів до могили українського композитора і виконавця, народного артиста України. Від обласної ради в церемонії взяв участь заступник начальника управління з питань соціально-культурної діяльності Львівської обласної ради Андрій Холявка. Потім священики з Радехова відслужили панахиду. Про це ЗІКу повідомила прес-служба ЛОР. Одинадцятий рік поспіль до могили Ігоря Білозіра приїжджають також його земляки з Радехова, тому що вони пам’ятають цю велику і талановиту людину. Життя людини не закінчується її смертю. Людина живе у своїх справах, – такі слова звучали біля могили Ігоря Білозіра. – Він буде жити вічно, тому що навіть ті люди, які його особисто не знали і не знатимуть, але будуть знати його пісні. З його пісень ми можемо повчитися, як любити – як любити матір, як любити Україну, як любити один одного. Земляки Ігоря Білозіра пом’янули його поетичним словом, згадали Ігоря Білозіра його піснями, його музикою, якою він жив, якою він марив.
20 травня стартує міжнародний марафон Любачів-Яворів Голова Яворівської РДА Львівської області Микола Романюк видав розпорядження про створення оргкомітету з підготовки до І Міжнародного марафону Любачів-Яворів, який стартуватиме 20 травня 2012 року. Мета марафону, завдовжки у 42,195 км, – пропагування спортивних заходів в рамках транскордонної співпраці між Яворівським районом (Україна) та Любачівським повітом (Республіка Польща). Про це повідомив сьогодні, 26 березня, власкор ЗІКу з посиланням на дані Яворівської РДА. Марафон пройде через українсько-польський кордону в пункті пропуску «Будомєж-Грушів». Участь братимуть дівчата й хлопці, яким до 20 травня 2012 року виповниться 18 років. З приводу організації та підготовки марафону радилися голови Яворівських райдержадміністрації та районної ради – відповідно Микола Романюк, Іван Карпа, перший заступник голови РДА Роман Кураш, заступники – Роман Станько, Тарас Біляк, заступник міського голови Яворова Олег Роїк, керівники профільних структурних підрозділів райдержадміністрації, відповідальні працівники митної та прикордонної служб, війти Залужжя, Верблян, Дрогомишля, Немирова. Як наголосив під час першого засідання оргкомітету голова Яворівської районної ради Іван Карпа, І Міжнародний марафон Любачів-Яворів відбудеться за ініціативи громадськості Республіки Польща та під патронатом віце-прем’єр міністра РП, маршалка Воєводства Підкарпатського, генерального консула України в Польщі, Генерального консула Польщі у Львові, а також за організації повітового староства у Любачеві та Яворівської районної ради. Іван Карпа також поінформував про підготовку емблеми, пам’ятних медалей, спортивної форми, подарункових наборів з друкованою рекламною продукцією для учасників Міжнародного марафону.
У Самборі розпочалася духовна акція «Тобі, Господи» Учора, 25 березня, у залі органної та камерної музики училища культури м. Самбора Львівської області концертом народний камерний хор «Грація» започаткував духовно-мистецьку акцію «Тобі, Господи». Такий захід у часі Великого посту другий рік поспіль проходить під патронатом міського голови Тараса Копиляка. Про це сьогодні, 26 березня, повідомив кореспондент ЗІКу. У виконанні камерного хору, в складі якого молоді за віком учасники, протягом півторагодинного концерту прозвучали зразки духовної музики 17-18 століть, найкращі мистецькі твори релігійної тематики українських та зарубіжних авторів. До кінця посту, за словами заступника міського голови з гуманітарних питань Юрія Леськіва, в залі органної та камерної музики відбудуться ще три концерти. Перед самбірчанами із своїми програмами на прославу Бога виступлять популярні хорові колективи із Львова, Дрогобича, Стрия, а також Старосамбірщини.
В Яворівському районі 126 підприємств заборгували до бюджетів всіх рівнів 26,9 млн гр Під час брифінгу заступник начальника ДПІ у Яворівському районі Львівської області Олег Починок поінформував журналістів про те, що доволі часто, функцію забезпечення виконання конституційного обов’язку суб’єктів підприємницької діяльності та громадян щодо сплати податків не виконують і наступає момент, коли податки не сплачують, а їх стягує податкова служба в примусовому порядку. Станом на 12 березня 2012 р. в районі налічується 126 підприємств-боржників, які заборгували до бюджетів всіх рівнів 26,9 млн грн. Про це повідомив сьогодні, 26 березня, власкор ЗІКу. За словами Олега Починка, працівниками податкової інспекції Яворівського району спільно з органами місцевої виконавчої влади проводяться дієві заходи щодо скорочення та ліквідації податкового боргу. Зокрема, за два місяці цього року забезпечено погашення податкової заборгованості та надходження платежів у бюджети всіх рівнів – на 737 тис. грн. «Основна причина наявності заборгованості – несплата задекларованих сум. У більшості випадків ситуація зумовлена різким погіршенням фінансового стану підприємств, недостатністю фінансових обігових ресурсів, їх неспроможністю вчасно і в повному обсязі проводити розрахунки з бюджетом. При наявності обставин, що свідчать про загрозу або накопичення податкового боргу і доказів існування таких обставин, перелік яких затверджений Постановою КМ України 27 грудня 2010 р. №1235 та на підставі статті 100 Податкового кодексу України, для покращення стану розрахунків з бюджетом суб’єкти господарювання можуть скористатись правом щодо розстрочення своїх зобов’язань. Так, з початку 2012 року податковою інспекцією розглянуто відповідні звернення платників податків та надано 40 розстрочок грошових зобов’язань та податкового боргу на суму 4,5 млн грн, що дало можливість підприємствам в якійсь мірі стабілізувати свій фінансовий стан», – пояснив ситуацію журналістам під час брифінгу Олег Починок.
У Львові проведуть передвеликодні реколекції для школярів Дітей шкільного віку та гуртківців УДЮМКів закликають прийти на передвеликодні реколекції, які проходитимуть у церквах Львова. Про це повідомляє прес-служба Львівської міської ради. «Вже менше, ніж за місяць велике свято – Воскресіння Христове. Кожна людина в час Великого посту прагне змінити себе, свої дії, вчинки. Як саме це зробити – допоможуть зрозуміти реколекції. Саме слово «реколекції» походить від латинського recollection, що означає відновлення. Українське слово «колекція» асоціюється зі збиранням марок, значків тощо. Кожна людина упродовж свого життя, дня, тижня, місяця, року назбирує у душі певну «колекцію» добрих думок, діл, зауваг, а також і недобрих, грішних. Церква здавна пропонує робити час від часу такі реколекції – перегляд своєї «колекції думок». Так як і колекціонери час від часу переглядають свої колекції і те, що зайве, віддають, або продають, а що потрібне – залишають», – коментує директор УДЮМК Сихівського району Володимир Холявінський.
Працівники «Жиркомбінату» погрожують перекрити рух сихівським маршруткам Працівники «Жиркомбінату» написали гнівного листа на адресу начальника управління транспорту і зв’язку ЛМР М.Жука. Вони наголошують, що чиновники досі не виконали своїх обіцянок і не налагодили їм нормального транспортного сполучення з місцем роботи. Про це повідомили працівники «Жиркомбінату» ЗІКу. «Ми нестерпно чекаємо на виправлення допущених помилок, про що ви обіцяли з екранів ТБ. Ми – це працівники «Жиркомбінату», що проживають на вулицях Освицька, Скрипника, Лісна та Драгана», – наголошують люди. Вони повідомили, що до реформи на роботу їздили маршруткою №12 з вул. Скрипника, котра після реформи стала №7 і їздить в іншому напрямку. Тепер на роботу добираються маршруткою №32. І це єдина невелика маршрутка, котрою можна доїхати до залізничної станції та Привокзального ринку. «Тому вона постійно перевантажена і добратись на роботу нею дуже незручно. Крім цього, з вулиці Освицької треба пройти 1,5км», – розповідають працівники. «Кожного ранку, окрім довгої черги на маршрутку №32, є ще друга черга – черга великих і дуже великих автобусів №4 і №4а. Їх в черзі здебільшого до восьми одиниць. Вони напівпорожні їздять до центру «на прогулянку» і таке спостерігається впродовж робочого дня. Так що ж твориться? Що Ви, пане Жук, таким контрастом двох черг (людської та автобусної) хочете досягнути? Якщо озлобленості людей, то Вам це вдалося», – налагодили працівники «Жиркомбінату». За їх словами, старі маршрути були роками відлагоджені. «Ви втрутилися в їхню роботу, скасували окремі маршрути, не давши нічого взамін. До речі, скасований дванадцятий маршрут був також переповнений. Ще одне, Ваші «клєрки» на наші телефонні дзвінки не відповідають», – йдеться в листі. Все це, наголошують люди, викликає негативну реакціюне тільки до управління транспорту, але і до всієї діючої влади. «Пане Жук, порадьте, як нам дальше діяти? Писати на Вас заслужені «кляузи» у всі інстанції, включаючи прокуратуру і СБУ? Бо дії, що викликають незадоволення людей до влади, носять відповідальний характер. А може нам перекрити дорогу маршруткам №4 і №4а? Але, мабуть, краще поставити чергові палатки біля мерії, перекрити дорогу автобусам та розіслати «кляузи» – все одночасно», – наголошується в листі. Працівники радять управлінню транспорту якнайшвидше виправити допущені помилки.
Сьогодні у Львові покажуть документальний фільм про операцію «Вісла» 26 квітня у Львові відбудеться презентація документального фільму «Вогонь і зброя». Голова об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння» Володимир Середа повідомив, що цей фільм розповідає про діяльність ОУН-УПА на території Закерзоння (нині це територія Республіки Польща) у 40-х роках минулого століття загалом і про операцію «Вісла» зокрема. Цю повнометражну стрічку, тривалістю 89 хвилин, виготовило об’єднання українців у Канаді «Закерзоння». На презентацію фільму до Львова приїде його автор і режисер-постановник, голова об’єднання «Закерзоння» у Канаді Мирослав Іваник. Як розповів Володимир Середа, фільм уже переглянули у суспільно-культурному товаристві «Надсяння» у Львові та Івано-Франківську. «Фільм серйозно зроблений і вартує того, щоб із ним ознайомився широкий загал», – зазначив Володимир Середа. Нагадаємо, 28 квітня виповниться 65 років від початку операції «Вісла».
Сокальська РДА ініціює передачу понад 1 тис. га заплав річки Західний Буг у власність У Сокальській РДА відбулася розмова щодо проведення інвентаризації та подальшої передачі земель – заплав річки Західний Буг – у власність територіальних громад. Про це повідомив сьогодні, 26 березня, власкор ЗІКу з посиланням на дані Сокальської РДА. До розмови про долю заплав річки Західний Буг голова райдержадміністрації Микола Мисак запросив, зокрема, в. о. начальника управління Держкомзему у Сокальському районі Степана Шевчука, представників ліквідаційної комісії шахти «Бендюзька», Опільської, Скоморохівської, Поторицької, Свитазівської сільських та Жвирківської селищної рад. Мова йшла про те, що частина цих земель, яких – 1021 гектар, належала колишньому Сокальському заводу хімічного волокна, інша частина – шахті «Бендюзька». Учасники зібрання дійшли висновку, що необхідно вивчити це питання детальніше, залучивши фахівців Львівського інституту землеустрою.
26 квітня у Львові покажуть документальний фільм про операцію «Вісла» 26 квітня у Львові відбудеться презентація документального фільму «Вогонь і зброя». Голова об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння» Володимир Середа повідомив, що цей фільм розповідає про діяльність ОУН-УПА на території Закерзоння (нині це територія Республіки Польща) у 40-х роках минулого століття загалом і про операцію «Вісла» зокрема. Цю повнометражну стрічку, тривалістю 89 хвилин, виготовило об’єднання українців у Канаді «Закерзоння». На презентацію фільму до Львова приїде його автор і режисер-постановник, голова об’єднання «Закерзоння» у Канаді Мирослав Іваник. Як розповів Володимир Середа, фільм уже переглянули у суспільно-культурному товаристві «Надсяння» у Львові та Івано-Франківську. «Фільм серйозно зроблений і вартує того, щоб із ним ознайомився широкий загал», – зазначив Володимир Середа. Нагадаємо, 28 квітня виповниться 65 років від початку операції «Вісла».
Ініціаторів Музею Олени Степанівни викликають до міліції Сьогодні, 26 березня, о 12.00 ініціаторів створення музейної експозиції про життя і чин першої у світі жінки-офіцера Олени Степанів у її останньому прижиттєвому львівському помешканні викликають до міліції для пояснень. Про це повідомив кореспондент ЗІКу. Старший дільничний інспектор капітан міліції Личаківського райвідділу ЛМУ УМВС України у Львівській області Юрій Лісний викликав для відібрання пояснень членів громадської організації «Етра», котрі 22 березня, звернулися із заявою у міліцію з проханням забезпечити захист історичної пам’ятки та вільний і безперешкодний доступ до орендованого приміщення, в якому вони зобов’язалися перед Львівської міськрадою створити меморіальну експозицію присвячену Олені Степанівні. Нагадаємо, що 23 березня старший дільничний інспектор капітан міліції Личаківського райвідділу Юрій Лісний не забезпечив вільного доступу до меморіального помешкання Олени Степанів ані громадській організації «Етра», ані депутатам Львівської міськради, ані представникам ЛКП №507, ані представникам місцевих ЗМІ. Нині ж він вимагає від «Етри» надання установчих документів і договору оренди, хоча 23 березня голова ГО «Етра» Наталія Криничанка демонструвала і йому й усім присутнім оригінали цих документів.
Пошуки редактора газети «Новини Прибужжя», який зник безвісти, тривають Віталія Павлишина, головного редактора газети «Новини Прибужжя», що виходить у Червонограді, продовжують шукати. Про це у коментарі ЗІКу повідомила речник ГУ МВС України у Львівській області Світлана Добровольська. «Поки новин немає. Принаймні, станом на суботу, 24 березня, новин не було. Пошуки тривають», – зазначила вона. Нагадаємо, 22 березня батько Віталія Павлишина звернувся з заявою у міліцію про зникнення сина. Як повідомили у ЦГЗ ГУ МВС України у Львівській області, Павлишин Віталій Ярославович (26.03.1973 р.н.) 21 березня 2012 року вийшов із приміщення редакції газети «Новини Прибужжя» і додому не повернувся. Як вдалося з’ясувати ЗІКу, Віталій Павлишин також є головним редактором газети «Спортивка» у Львові. Лише в листопаді 2011 року його призначили редактором червоноградської газети.
На Львівщині енергетики встановили 103 металеві основи під лелечі гнізда Працівники ПАТ «Львівобленерго» у межах міжнародного соціального проекту «Захист білого лелеки» вже восьмий рік поспіль встановлюють металеві основи під лелечі гнізда. Цієї весни безпечно відсвяткувати «новосілля» зможуть ще 103 лелечі родини. Про це ЗІКу повідомили у відділі корпоративних зв’язків ПАТ «Львівобленерго». «Лелеки люблять гніздититься на опорах ліній електропередачі – тому перші спроби вильоту молодих пташенят з гнізд часто призводять до зіткнення з проводами. Як наслідок, виникає замикання в електромережі та перерва в електропостачанні, окрім того, гинуть молоді лелечата. А у дощову погоду намокле гніздо стає електропровідним, що є загрозою для лелечої родини і збільшує технологічні витрати електричної енергії», – розповів технічний директор ПАТ «Львівобленерго» Володимир Романишин. Для вирішення цієї проблеми ПАТ «Львівобленерго» виготовляє та встановлює основи, на які переносяться рештки старого гнізда. До того ж, на лінії електропередачі, яка знаходиться під новою лелечою оселею, накладають ізоляційні трубки, які захищають проводи від лелечого посліду, а також оберігають життя молодим лелечатам. Для зручного та оперативного встановлення металевих платформ під лелечі гнізда працівники товариства періодично їх удосконалюють. Цього року ПАТ «Львівобленерго» було встановлено 103 платформи під лелечі гнізда, зокрема у Сокальському РЕМ – 14; Мостиському РЕМ – 11; Жидачівському РЕМ – 12; Перемишлянсьому РЕМ – 2; Жовківському РЕМ – 17; Городоцькому РЕМ – 5; Пустомитівському РЕМ – 10; Стрийському РЕМ – 7; Яворівському РЕМ – 8; Буському РЕМ – 4; Дрогобицькому РЕМ – 2; Золочівському РЕМ – 5 та Бродівському РЕМ – 6. Встановлення платформ проводиться в час, коли лелеки відлітають у вирій – в осінньо-зимовий період та навесні. Цьогоріч аномальні морози, які тривали на Львівщині у січні-лютому, змістили графіки встановлення опор під гнізда. Роботи зі встановлення були завершені цього тижня. Довідка. З 2005 року ПАТ «Львівобленерго» у співпраці із львівськими орнітологами бере активну участь у Міжнародному соціальному проекті «Захист білого лелеки», успішно перейнявши досвід реалізації цієї програми від польських колег-енергетиків. Відтак, з 2005 до 2012 року працівники ПАТ «Львівобленерго» загалом встановили 608 платформ під лелечі гнізда.
До криміналу притягнуть одного із керівників Львівської лісовпорядної експедиції За нецільове використання бюджетних коштів в сумі понад 1,5 млн грн до кримінальної відповідальності притягнуто одного із керівників Львівської державної лісовпорядної експедиції. Про це 26 березня ЗІКу повідомили в прес-службі прокуратури Львівської області.. З’ясовано, що обвинувачений упродовж 2008-2011 років бюджетні кошти, які у відповідності до державної цільової програми «Ліси України» мали використовуватись на виконання лісовпорядних і обстежувальних робіт, використовував у інших цілях. На даний час кримінальну справу, порушену за ч.2 ст.210 КК України з обвинувальним висновком скеровано до суду. Крім того, прокуратурою Львівської області готується позовна заява про стягнення із зазначеної організації до Державного бюджету України понад 1 млн 510 тис. коштів, використаних не за цільовим призначенням.
Головного медика Львівщини призначать цього тижня Нового начальника Головного управління охорони здоров’я Львівської ОДА буде призначено цього тижня. Про це 26 березня у коментарі ЗІКу повідомив голова Львівської ОДА Михайло Костюк. «Ведемо зараз активний пошук претендента, проводимо співбесіди, працюємо із лікарським середовищем. Шукаємо потужного знаючого управлінця», – повідомив Костюк. На запитання, щодо можливих кандидатів на цю посаду, Костюк відповів: «Кандидатів у нас дуже багато, тільки претендент буде один». Щодо того, коли можна очікувати призначення нового начальника ГУОЗ ЛОДА, Костюк сказав: «Сподіваюся, що цього тижня». Нагадаємо, начальник головного управління охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації Сергій Федоренко завершив свій термін перебування на цій посаді.
В Україні пройшов перший етап пробного незалежного оцінювання-2012 /gallery/intxt/o/g/oglad-16-02-2012.jpg Цієї суботи в Україні пройшов перший етап пробного незалежного оцінювання-2012. На Львівщині свої знання перевірили 10 тисяч абітурієнтів. Про це повідомляє програма новин «Огляд дня». Абітурієнти писали, зокрема, українську мову та літературу, іноземні мови, біологію, фізику та всесвітню історію. У Львівському регіональному центрі оцінювання якості освіти кажуть: головна мета тестування – пояснити випускникам шкіл, як правильно працювати із зошитом, заповнювати бланки відповідей, вдало розрахувати час для виконання завдань. А відтак - успішно здати справжнє ЗНО. Більшість випускників на пробне зовнішнє незалежне оцінювання приїхали завчасно. Аби зайти у пункт тестування, потрібно мати запрошення та паспорт. Перевіряють документи і при вході в аудиторію. Тим часом інструктори отримали пакети з зошитами та бланками відповідей, які зберігали в опломбованому сховищі з охороною. Про це інструктори дізналися лише перед початком тестування. А 15 травня розпочнеться справжнє ЗНО: першою складатимуть хімію. Докладніше дивіться у програмі новин «Огляд дня» на телеканалі ZIK.