Львівська шляхта

Жест словами передати неможливо... Приїздіть покажу...

Мдя... Без коментарів...

 

А нарисовать можно?

 

Це як? А ваші предки хто?

анімовано?

 

Были и учителя, и военные, и простые крестьяне.

Коль имеете Gif movie gear, то можна и анимированно.

 

Наша пісня гарна,нова..починаєм її знову...
Рибцю,золотко...
і ще раз..

На мою думку це стосується всіх народів,де ще панує в душах совок

 

Степаничу,це ж поціенти кажуть на всiх мохерес і доньев з гiшпаньскомовніх серiалув ледi або міс.Той самий випадок.

 

Рибко,подивіться фільм АДМІРАЛ - фільм не сильний, але відчуєте різницю в шляхетності і її відсутності.
http://www.youtube.com/watch?v=wMeD2BgyAy8
http://www.youtube.com/watch?v=CjKHYENLThw

 

От...навіяло..
http://forum.lvivport.com/showpost.php?p=425340&postcount=506

 

Замислювався. Речі очевидні. Спочатку був природній відбір, в результаті якого утворилися групи найсильніших, розумніших, хитріших, активніших і т.п. індивідуумів, які сформували свої клани. А потім не пускали туди інших. Звісно, це була (і є) меншість. Незважаючи на те, що серед аристократів за зовнішньою мішурою було багато бидла, а серед "бидла" було багато аристократів по духу, останні із-за соціальних обмежень ніколи не могли стати врівень з першими. Але то було давно, і слава Богу. Зараз "аристократизм" не залежить від походження, "крові".

А Ваш приклад з кіньми некоректний тому, що коні (як і інші тварини) не мають головного з того, що має людина - СВІДОМОСТІ.

 

Бидло с польськой худоба -фацет котри потршебуе утшиманia тобто пойла ,стойла і ветеринара на відміну від звіра.
Звичай "першої ночі "ушляхетнял породу ве Франції, та закономірно призвів до революції.
Ще Атос Дюма говорив про виродження породи - ми солдатня у порівнянні з шевалье що були за Charlemagne .
Поки лицарі були в поході мадмуазелей покривали хитрі мажордоми.
Як це не сумно назад у казку повернутися важко.
IMHO
Найбільш шляхетний девіз - Нiгди Хаму не бути паном.

 

Маєте рацію..але...з точки зору викладача-гуманітарія совєцької закалки.
поняття "аристократизм" і "шляхетність"совєтами було викривлене до потворності.
Шляхетна людина в першу чергу це вимоги..обов’язок..до себе.
Дуже влучне визначення іспанського філософа Хосе Ортеґа-і-Ґассета

Вона,як справжня особа королівської крові побажала залишитись інкогніто.

 

Ромку,
ну Ви вже якось визначтесь. То Ви пишете:

, то:

Ці два твердження ДІАМЕТРАЛЬНО ПРОТИЛЕЖНІ!

Закалка в мене совєцька, природньо. А яка вона має бути, якщо освіту отримував в СРСР? Але ж не це головне. Я вище виклав свою точку зору, Ви називаєте її "совєцькою" і на цьому крапка. Ніби-то нема про що говорити. Заперечте, викладіть свою точку зору як з"являлися аристократи (шляхта). До речі, щодо викривлення понять до потворності теж непогано було б аргументувати.

 

я б так не сказав.... уві....

 

Так что, Оксана, вы мне нарисуете?
Ну очень любопытно узнать - что за жест?

Ну что ж. У каждого своё мнение. Некоторым и Янык нравится.

 

Оксана покаже вам, коли ви приїдете до Львова чи у Тернопіль. Ну або коли сама приїде до Києва (але то не скоро станеться). Я анімацію ще не освоїла,а статичними картинками той жест не передати.

 

Я уже немного освоила. Можете сделать статические картинки, а я сделаю из них анимацию.

 

Мені простіше оплатити вам проїзд до Тернополя... Досить офтопити.

 

Оксан, ну пожалейте меня! Не могу я приехать! Это мне накладно, да и сессия впереди. Да и (самое главное) родители не пустят.

 

Абсолютно ні.
Оця шляхетність..аристократизм,порода дозволить вижити людині і залишитися ЛЮДИНОЮ в найстрашніших умовах.
Тоді,як бидло рай перетворить на стайню...
Нагадалося...

Iван Багряний. Сад гетсиманський

Слова, як і люди, теж зазнають дискримінації, нерозуміння, навішування ярликів. Поняттю «аристократизм» теж не вдалося уникнути спекуляцій.Совок дуже постарався..
На противагу стереотипу зарозумілості, манірності, пихатості, настав час осягнути його як благородство, шляхетність,прагнення відчувати себе Людиною, справді вільною у своєму виборі і прийнятті рішень.

 

Щось проглянув оцю тему - хіба від Левандівки чогось конкретного побачив, а так - самі лише роздуми, узгодження ідеалу і стьоб. Ото Рибка поплавала в темі і мало що для себе прояснила.
Добре мати окрім ноутбука ще й книжкову полицю, на гірший випадок - бодай читацький квиток. І сягнути по: Яковенко Н. Українська шляхта. – Київ, 1993. Тут, правда лише територія Великого князівства Литовського до початку Хмельниччини. Але досить захоплююче (принаймні мені було дуже цікаво).
Нас вчили в школі, що українці то були пригноблені селяни, а козаки – втікачі з-під панського гніту. А пани-шляхта то були поляки, що нещадно визискували… і в тому ж дусі.
Ну а пані Яковенко розкриває очі, що українська шляхта походила зі структури суспільства давньоруського – це була верства воїнів, що за службу отримували від сюзерена землі і поселення, аби мати можливість підтримувати в належному стані зброю і обладунок та виставляти певну кількість війська.
Було три стани дворян: князі (duces) пани -(barones) і бояри-лицарі (armiger) всі разом окреслювались як (nobiles) – знать. Оскільки платою за службу були земельні надання і феодально залежні селяни, то «на гражданці» дворяни мусіли підтримувати порядок серед своїх підданих. Ну тобто були «панами». Але були й такі, що взагалі нічого не мали, а все одно були шляхтою (нерідко навіть князями), бо успадковували титул. Чисельність шляхти на середину ХУІІ ст. (у ВКЛ) обраховано на 38,5 – 40 тисяч десь 2,5 % від усього населення. До речі військовий вишкіл на Запоріжжі був дуже поширений і багато з козацьких старшин (і не тільки) належало до української шляхти.
Про Галичину хіба те можна сказати, що нащадки воїнів з дружин Лева, Юрія та інш. переважно жили на Підгір’ю (Самбірський, Турківський райони): тут є цілі села дрібної шляхти, що у зв’язку зі своїм суспільним станом не мали ніякої панщини, але були військовозобов’язані. Лише цим і відрізнялись від решти селян, а так - орали-сіяли, пасли худобу, як і інші. На відміну від вищих прошарків шляхти, вони переважно не спольщувались, а залишались у східному обряді і вважали себе українцями. Ну, хоча б с.Кульчиці: імена багатьох Кульчицьких увійшли в історію. Але для східняків найбільш переконливою постаттю буде гетьман Сагайдачний. Від інших селян шляхта відрізнялась ще й гонором, що часом доходив до абсурду.
Описували весілля в Кульчицях: там столи ломились від смачних наїдків, але гонорові панянки не мали права нічого їсти, бо хтось би подумав, що їх вдома не годують. А коли починались танці, то не раз такі панянки втрачали свідомість від виснаження.
Ну, а як щодо Львова, то було таким чином. Міщани львівські не могли бути шляхтою, бо це був інший суспільний стан. За міським статутом, якщо шляхтичеві переходив у спадок якийсь маєток у Львові, то він був зобов’язаний до року продати його особі міщанського стану. Ну але була ще старостинська юридика, не підпорядкована міському самоврядуванню. Отам і мали свої двори магнати, що були на службі львівського старости. Треба сказати, що дворяни не мали права займатись ремеслом і купецтвом. Але на своїх фільварках тримали і ремісників, і корчмарів, і торгівців (не плутати з купцями).
Щоправда, король не раз надавав дворянство львівським міщанам, що відзначились якимись особливими заслугами. А якось у 1658 р.ціле місто Львів за видатні заслуги в часі війн т.зв. Потопу отримало привілей шляхетства. Цим було «компенсовано» величезні суми грошей, які місто потратило і позичило державі в часі війни і які держава звісно ніяк не могла (та й не мала наміру) повернути. Потім правда з’ясувалось, що таке шляхетство трохи фіктивне, адже дворянам не можна було займатись купецтвом і ремеслом. Тому слідом надійшло уточнення, що називати себе дворянами мають право лише війт, міські бургомістри, радники, лавни-ки(міський суд) і писарі. (Jaworski F. Nobilitacja miasta Lwowa .- Lw. 1909. Repr. Biblioteka Lwowska. T. 4- Warszawa, 1989.)
Щодо імпрези, яка заінтригувала Рибку, нічого не скажу - мене не кликали.