Дальнєвосточнику. Те, що Вам бракує відчуття мови – не дивуюся. Але не потрібно вчити інших. Для Вас може це й дивно, що «Не смішІть людей» але «СмішИти людей» Вчіть мову пане Добродію.
А без гугла українського правопису не знаєте? Вам орфографічний словник потрібно шукати, а не тлумачний. Дієслова в наказовому способі під наголосом мають закінчення -и (у однини) та -іть (у множині). пиши, пишіть кажи, кажіть сміши, смішіть Вчіть мову, шановний!
Демку, побратиме, перестань смішить людей, не соромся. Ну що ти дурака валяєш? (М. Кропивницький) http://slovopedia.org.ua/49/53396/357398.html Тільки мама часом критикус гостріше, а Миша то смішить мене навіть своїми дифірамбами (Леся Українка) http://sum.in.ua/s/dyfiramb Буду учить мову в компании с Михайлом Кропивницким и Лесей Украинкой - они, видимо, с точки зрения панi kitan'ы мови не знають.
Помнится, пан piepie говаривал, что для совершенного владения украинским надо русского вовсе не знать (и племянницу свою всячески от русскоязычной информации изолировал). Тут, наверное, тот самый случай: привычка к правилу "-жи-, -ши- пиши через -и" настраивает на единообразие написания сочетания звуков. А выходит, что в украинском запись по ситуации. По аналогии, было бы в русском: "смешыть Вас мне забавно, право", но "Ну-ка! Всем меня немедленно смешить!" - произносится одинаково, пишется по-разному, , без вариантов
Далневосточник, Вам говорять за наказовий спосіб. Коли говорять "вчіть мову", то дієслово "вчіть" уживають в наказовому способі другої особи в множині. Так само "не смішіть людей" — в другому складі слова "смішіть" стоїть буква "і", тому що слово вжито наказовим способом (повелительное наклонение глагола). Якщо Ви хочете вказати співбесіднику на те, що якась річ не є смішною для людей, то можна сказати "ця річ уже не смішить нікого", наприклад. В такому випадку "смішить" вжито в однині третьої особи теперішнього часу і це є дійсний спосіб дієслова (из'явительное наклонение), індикатив. В даному випадку вжито інфінітив. Проте треба вважати, що це інфінітив морфологічно. Семантично (а семантика визначається в контексті) це наказовий спосіб, бо слово зв'язане з наказовим зверненням мовця до іншої особи — "перестань", але все ж таки це зовсім не імператив, на відміну від "смішіть/сміши/смішімо". Тут однина третьої особи теперішнього часу. Надіюсь, Ви мене зрозумієте. ---------- Додано в 12:33 ---------- Попередній допис був написаний в 12:29 ---------- Дальневосточник, раджу Вам цей ресурс: http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/
Снимаю шляпу. Я не то что не понял, я запомнить ничего не смог. А что по поводу различий в применении "Надіюсь" и "Сподіваюсь"?
Треба уважно читати, бо я справді на скору руку накрутив. Але там помилки нема, все правильно. Просто треба час. Я не знаю про відмінності між надіюсь і сподіваюсь, вважаю їх рівнозначними. Але я не філолог, тому не дуже покладайтеся на мене. ---------- Додано в 12:47 ---------- Попередній допис був написаний в 12:42 ---------- Думаю надіятися пов'язано з надією, а сподіватися із сподіванням, що близько до очікування, до розрахунку. Я розраховую встигнути, я сподіваюсь встигнути, я надіюсь встигнути. Це треба бути філологом, або мати гостре чуття мови )))
З точки зору kitan-и, пан Дальневосточник не розрізняє форми дієслів. Середня освіта така середня... п.с. Я, між іншим, вчилася у російській школі.
Вполне возможно, хотя не убедили... Я кончно окончил школу в 75, но все-же считаю, что в первом случае - ну никак не инфинитив. Но будь по-вашему. А фраза, из-за которой собственно и разгорелся спор - в другой ветка - никак не однина третьої особи теперішнього часу... Но да Бог с вами!
Кожна собака вже повчєє тутка їк по українськи говорити. Йдіт англійців повчіт англійської мови, дурбелики.
В науковому стилі - так (наприклад, собака свійський), в розмовно-побутовому можливі обидва варіанти. СОБАКА, и, ч. і рідше ж.
ві́шати (всіх) соба́к на кого. Звалювати вину на когось, обмовляючи, безпідставно звинувачуючи когось у чому-небудь. Не хочу, щоб на мене усіх собак вішали! (Укр.. присл..); — Всіх собак тепер на нас вішають! — сердито кинув котрийсь із гурту чоловіків (О. Гончар); — Та ще отой підпал, що за нього він наче в одвіті, наче, справді, не може загорітися так собі. Що ж це, цих собак тепер на нього вішатимуть? (М. Олійник). ---------- Додано в 12:53 ---------- Попередній допис був написаний в 12:51 ---------- Во Львове даже Шариков женского рода ---------- Додано в 12:59 ---------- Попередній допис був написаний в 12:53 ---------- http://www.ukrcenter.com/Форум/33251/Підкажіть-бідь-ласка-як-правильно
Та ви шо? А жіночої статі собака теж чоловічої статі? Ще шо цікавенького знаєте? Здаравенкі були? Гарни дівчини? Ти ж меня падманула?
Не знаю, вас, украинских интеллектуалов, не понять. Почему собака у вас уже двух родов - тоже. На русском все просто - собака она. Собака - он так не говорят. Хотят сказать он - говорят пес. Или собака. Но слово при этом род не меняет.